Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 216/1675/22
Провадження № 1-кп/216/599/22
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"20" жовтня 2022 р. місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 кримінальне провадження № 42022041630000037 від 02 квітня 2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тамарино Бериславського району Херсонської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, працює в філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на посаді машиніста бульдозера, одружений, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовослужбовцем за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , обіймає посаду стрільця 2 відділення 1 взводу 3 стрілецької роти зведеного батальйону у військовому званні «молодший сержант», раніше не судимий, зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.5ст.426-1,ч.1ст.115 КК України,
учасники судового провадження:
прокурори ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпіла ОСОБА_8 ,
представники потерпілої ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_11 ,
В С Т А Н О В И В:
01 квітня 2022 року близько 19.00 год. ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , обіймаючи посаду стрільця 2 відділення 1 взводу 3 стрілецької роти зведеного батальйону у військовому званні «молодший сержант» та будучи за своїм військовим званням начальником для військовослужбовців рядового складу цієї частини, тобто військовою службовою особою, перебуваючи на території ротно-опорного пункту 3 стрілецької роти зведеного батальйону вказаної військової частини, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ,у дворіцього домоволодіння,діючи умисно, вумовах воєнногостану,упорушення вимогстатей 4,11,21,22,28-33,49,59Статуту внутрішньоїслужби Збройних сил України та статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, застосував насильство щодо підлеглого - військовослужбовця за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 рядового ОСОБА_12 із застосуванням зброї - багнет-ножа (виріб 6х4), що спричинило тяжкі наслідки у вигляді смерті останнього, а саме під час конфлікту з приводу чергового перебування рядового ОСОБА_12 в станіалкогольного сп`яніння молодшийсержант ОСОБА_3 завдав одинудар клинкомданого багнет-ножав переднюділянку грудноїклітини ліворучрядового ОСОБА_12 ,чим спричинивостанньомутілесніушкодження увигляді одиночногопроникаючого колото-різаногопоранення передньоїстінки грудноїклітини ліворучіз ушкодженнямсерця талівої легені, внаслідок яких рядовий ОСОБА_12 в короткий проміжок часу помер на місці вчинення злочину, незважаючи на проведення молодшим сержантом ОСОБА_3 перших реанімаційних заходів з метою врятування життя підлеглого.
Крім того, 01 квітня 2022 року близько 19.00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи на території ротно-опорного пункту 3 стрілецької роти зведеного батальйону вказаної військової частини, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , у дворі цього домоволодіння, не маючи наміру заподіяти смерть, виявляючи необережність у виді злочинної недбалості, оскільки не передбачав наслідку у вигляді смерті, хоча повинен був і міг передбачити, під час раптово виниклої сварки з підлеглим ОСОБА_12 через перебування останнього в станіалкогольного сп`яніннята вилученняв ньогопляшки залкогольним напоєм,намагаючись зупинитинеочікувану агресивнуповедінку ОСОБА_12 , який наближався до нього, та уникнути провокованої останнім бійки, завдав ОСОБА_12 один удар клинком багнет-ножа, який він утримував у правій руці, в передню ділянку грудної клітини ліворуч, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді одиночного проникаючого колото-різаного поранення передньої стінки грудної клітини ліворуч із ушкодженням серця та лівої легені. Одразу після цього ОСОБА_12 зробив декілька невдалих спроб наблизитись до відступаючого від нього ОСОБА_3 , намагаючись розв`язати з ним бійку, але не втримався на ногах через отримане ножове поранення та впав на землю. Водночас ОСОБА_13 одразу повідомив присутніх поблизу військовослужбовців про завдане ним потерпілому ножове поранення та попросив їх викликати швидку медичну допомогу, а сам негайно почав надавати ОСОБА_12 першу медичну допомогу для врятування життя останнього у вигляді непрямого масажу серця, але це не призвело до очікуваного результату й потерпілий у короткий проміжок часу помер на місці вчинення злочину.
Зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування були кваліфіковані за ч. 5 ст. 426-1 КК України за ознаками застосування насильства щодо підлеглого, вчиненого із застосуванням зброї, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене в умовах воєнного стану, та за ч. 1 ст. 115 КК України за ознаками умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав частково, заперечував правову кваліфікацію його дій за висунутим обвинуваченням та визнав себе винуватим у вчиненні вбивства через необережність, давши суду такі показання. 01 квітня 2022 року він з побратимом пішли до командира дізнатись, на який дозор сьогодні треба заступати. Повернувшись до будинку, він побачив заряджені телефони та сказав, що візьме телефон й трохи полежить, тому що з повним боєкомплектом було фізично важко перебувати цілий день на ногах. Також при ньому була аптечка, оскільки він пройшов медичні курси для того, щоб знати як поводитись у разі поранення та допомогти собі чи побратимам. У цей час у будинку було відчинено вікно, яке виходило в двір, і він почув нецензурну лайку. Після цього він вийшов на двір та побачив ОСОБА_12 , який сидів на пластиковому стільці в футболці й тапочках з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Він зробив йому зауваження, чому той знову на підпитку, скільки можна вживати та як він збирається захищати Вітчизну в такому стані. На це зауваження ОСОБА_12 почав образливо та принизливо висловлюватись у його адресу з нецензурною лайкою, типу: «Ти хто такий? Я що, повинен тобі звітувати? Я таких як ти в усі місця…» і тому подібне. Він відповів ОСОБА_12 , що зрозумів його, та запитав, чи усвідомлює той, яке завдання вони наразі виконують та як на нього можна розраховувати (покластись) у випадку бою чи ворожого ДРГ, чим той зможе допомогти, на що у відповідь знову почув нецензурну лайку. Тоді він сказав ОСОБА_12 , що не хоче з ним розмовляти, і нагадав йому про своє попередження наступного разу доповісти керівництву про таку поведінку, після чого вирішив забрати в останнього алкоголь. Зайшовши до літньої кухні, де окремо мешкав один потерпілий, він одразу побачив на столі пластикову пляшку об`ємом 1,5 л з алкоголем, заповнену на третину та від якої характерно смерділо. Він узяв цю пляшку, вийшов з нею у двір і сказав: «Хлопці, дивіться, що я знайшов. Я з таким у розвідку не піду, ось хто наші спини захищає». Після цього він запитав у ОСОБА_12 , чи є в нього ще прихований алкоголь, на що останній відповів: «Може й є, а може й немає, звітувати не збираюсь». Тоді він знову пішов до кухні, побачивши як останній за його спиною підвівся зі стільця й пішов слідом за ним, негативно коментуючи його дії: «Ти що, обшукувати мене будеш?» Зайшовши до приміщення кухні, він повернувся обличчям до виходу й спиною до стіни кухні та побачив як агресивно налаштований ОСОБА_12 , який за статурою фізично крупніший, наближається до нього з невідомими намірами. Він підняв свій автомат, який висів у нього на плечі, і зробив імітацію досилання патрона до патронника, натягнувши затвор до запобіжника та відпустивши його з характерним клацанням, після чого сказав: «Стій, стріляти буду». Однак ОСОБА_12 не зупинився та обома руками схопився за ствол його автомата. Він не знав намірів останнього та був приголомшений такими діями, тому вирвав автомат з рук ОСОБА_12 й вибіг з приміщення кухні на вулицю, де скинув автомат і попросив іншого військовослужбовця його потримати, щоб випадково не вистрілити. Після цього він повернувся обличчям до кухні та побачив на виході з неї обуреного потерпілого, який ногою вдарив його в пах, від чого в нього потемніло в очах. Зібравшись із силами, він відскочив назад, дістав ніж з метою налякати й зупинити ОСОБА_12 , крикнувши йому: «Стій, я буду захищатися». Він розраховував, що потерпілий, який не був озброєний, має злякатися ножа та припинить нападати на нього. Проте останній накинувся на нього та схопив його за бронежилет, а він, намагаючись звільнитись від захвату ОСОБА_12 , відштовхнув його від себе обома руками та вже потім зрозумів, що в нього в руках був ніж, про який він взагалі забув. Тоді він почав кричати хлопцям, щоб вони тримали ОСОБА_12 , бо він йому кудись потрапив ножем. Військовослужбовець ОСОБА_14 крикнув йому, щоб він викинув ніж. Після цього він кинув ніж, який устромився в землю, і почав кричати хлопцям, щоб вони принесли аптечку, бігли за медиками, викликали офіцерів та швидку медичну допомогу, але до приїзду останньої ОСОБА_12 помер. Як завдав саме такий удар він не розуміє, оскільки лише намагався звільнитись від захвату потерпілого та відштовхнув його, забувши про ніж у руці. Він хотів тільки зупинити агресивні та непередбачувані дії потерпілого, який махав руками та ліз до нього в бійку, не маючи наміру завдати йому шкоди, а тим більш вбити, оскільки це був його побратим, з яким вони прикривали спини один одному. Все відбувалось дуже швидко та неочікувано для нього, за лічені секунди, тому в нього не було часу віддати наказ зупинити ОСОБА_12 . При цьому він усвідомлював, що наявний у нього ніж призначений для ураження противника в ближньому бою й має відповідні проникаючі властивості. Він планував доповісти командиру про черговий випадок перебування потерпілого в стані алкогольного сп`яніння, але не встиг через такий швидкоплинний розвиток подій. Це був уже тритій випадок виявлення ОСОБА_12 на підпитку за місяць, але раніше він не доповідав про це керівництву, щоб не заплямувати репутацію потерпілого. Фактично останній перебував у його підпорядкуванні з 25 березня 2022 року як молодший за військовим званням і займаною посадою. При цьому обвинувачений зазначив, що ця трагедія буде для нього тягарем до кінця життя, він дуже шкодує про свій вчинок та щиро співчуває родині й дружині загиблого. Також обвинувачений указав, що цивільний позов потерпілої визнає частково та не заперечує проти стягнення з нього по 50000 грн на відшкодування моральної шкоди дружині та сину загиблого, а також витрати на поховання останнього.
Давши такі детальні показання, обвинувачений ОСОБА_3 просив суд при призначенні покарання врахувати конкретні обставини вчинення злочину, провокаційну поведінку загиблого, раптовість та непередбачуваність розвитку подій, відсутність умислу на вбивство потерпілого та загибель останнього через необережність його дій, у зв`язку з чим суворо його не карати, не позбавляти волі й дати можливість продовжувати захищати країну від російських загарбників .
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що 01 квітня 2022 року у вечорі вони перебували в с. Кочубеївка та повернулись з ОСОБА_16 з патрулювання в повному бойовому спорядженні до місця свого розташування, де побачили ОСОБА_12 , який сидів «п`яний», переглядаючи щось у телефоні, від нього було чутно запах алкоголю. Останній першим почав розмову з обвинуваченим, за пару днів до цього між ними також була аналогічна розмова з приводу перебування ОСОБА_12 у стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_3 просив його не вживати алкоголь. Того вечора ОСОБА_3 висловив ОСОБА_12 своє невдоволення систематичним вживанням спиртного та постійне перебування останнього на підпитку. За військовим званням ОСОБА_3 був старшим за ОСОБА_12 , але всі розмовляли як рівні між собою. Чи доповідав ОСОБА_3 командуванню про попередній випадок виявлення ОСОБА_12 у с. Свободне в стані алкогольного сп`яніння йому не відомо. Їх особовий склад був з восьми осіб. Всі жили в будинку (7 осіб), а ОСОБА_12 один - у літній кухні. Він побачив як вони пішли до кухні, хто з них першим зайшов до кухні, він сказати не може, оскільки зайшов до будинку, де зняв броню, взяв телефон і пішов розмовляти з дружиною на вулицю. Після виходу з літньої кухні між ними відбувалась розмова на підвищених тонах, погроз вони один одному не висловлювали (свідок не чув). Потім ОСОБА_3 передав йому свій автомат і попросив потримати. Близько за півхвилини ОСОБА_3 закричав: « ОСОБА_17 його вдарив, викликайте швидку». Тоді він (свідок) поклав слухавку та почав телефонувати командуванню. Згодом прибули медики та почали надавати ОСОБА_12 першу допомогу. Після цих подій він (свідок) з ОСОБА_3 не спілкувався. Сварку чули всі, безпосередньо момент удару він не бачив. У подальшому в кухні були виявлені пляшки із залишками алкоголю.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що того вечора він вийшов з будинку поспілкуватись з дружиною, оскільки зв`язок був лише за парканом. У цей час біля літньої кухні між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 відбувалась розмова на підвищених тонах, останній був на підпитку. ОСОБА_18 сварив ОСОБА_19 , змісту їхньої розмови він не пам`ятає, оскільки була стресова ситуація через військові дії. Він (свідок) вийшов за хвіртку розмовляти по телефону з дружиною та почув крик ОСОБА_3 : «Я його вдарив, викликайте швидку». При цьому останній тримав у руці ніж, який потім кинув на землю. Він (свідок) побачив у ОСОБА_12 поріз та розстібнув йому флісову футболку. ОСОБА_3 намагався надати потерпілому першу медичну допомогу, згодом приїхала швидка медична допомога, яка ввела адреналін, але врятувати життя не змогли. ОСОБА_3 був старшим ОСОБА_12 за військом званням, але наказів нікому не давав, всі були рівні. При цьому командування телефонувало лише ОСОБА_3 . До цієї події ніж висів у ОСОБА_3 на поясі, у ОСОБА_12 він зброї не бачив. У подальшому ніж та автомат були вилучені, а в літній кухні було знайдено вино в пляшках з-під води.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показав, що того вечора він перебував у будинку, почув крики, вийшов на вулицю та побачив, що ОСОБА_21 лежить на землі, а ОСОБА_22 кричав, що він його вдарив і треба викликати швидку, та сам почав надавати потерпілому першу медичну допомогу. Коли приїхала швидка медична допомога, було вже пізно. У будинку проживало сім осіб, а ОСОБА_21 за власним бажанням жив сам у літній кухні. При цьому останній один вживав алкогольні напої, а ОСОБА_3 як командир був проти такого та проводив з них профілактичні бесіди. Зауваження з цього приводу ОСОБА_12 робили всі. Він особисто тричі бачив останнього в стані алкогольного сп`яніння.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_23 показав, що того дня він приніс до розташування мобільні телефони з зарядки від генератора та роздав їх хлопцям, які пішли розмовляти по телефонах, а він пішов на подвір`я чистити картоплю. ОСОБА_12 періодично підходив до нього та повчав як треба правильно чистити картоплю. Відчувалось перебування останнього на підпитку, він пропонував і йому випити, але він (свідок) відмовлявся, випивши лише трошки з ним. При ньому ОСОБА_12 сам приблизно тричі ходив до літньої кухні. Останній часто вживав алкогольні напої (ще зі школи, де вони проходили військові навчання), після чого виявляв агресію. Того дня ОСОБА_12 почав висловлювати ОСОБА_3 якісь свої невдоволення, на що останній відповів, що в того спиртне в голові. Після цього ОСОБА_3 пішов до кухні, а ОСОБА_12 виштовхав його на подвір`я. При цьому останній казав ОСОБА_3 : «Іди сюди, будемо розбиратись», на що ОСОБА_3 відповів, що з ним інші будуть розбиратись. Була штовханина й він почув удар. Після виходу з кухні ОСОБА_3 передав автомат ОСОБА_24 . При цьому свідок ОСОБА_23 зазначив, що більш детально вказані події він пам`ятав під час допиту слідчим та повністю підтримує свої показання, які давав на досудовому розслідуванні.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 , яка є дружиною обвинуваченого, показала, що вони близько 20 років живуть разом та виховують малолітнього сина, її чоловік є найкращим батьком, він дуже добрий, мужній і сміливий, характеризується виключно позитивного, бере активну участь у громадській діяльності, його поважають і цінують на роботі. Незадовго до цих подій вона з ним спілкувалась за телефоном і він не повідомляв їй про наявність будь-яких проблем, а навпаки висловлював своє враження від професіоналізму військового командування.
Допитана всудовому засіданніпотерпіла ОСОБА_8 ,яка єдружиною загиблого, пояснила, що останній ніколи не був агресивним і не зловживав алкогольними напоями, вживав спиртне лише на свята, за 20 років їх спільного життя він жодного разу не брав участі в бійці, був дуже гарним чоловіком і батьком, якого наразі лишилось двоє дітей. При цьому потерпіла підтримала пред`явлений нею цивільний позов, просила суд задовольнити його в повному обсязі та призначити обвинуваченому найсуворіше покарання.
Крім часткового визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини в інкримінованих злочинах, підтвердження останнім і свідками фактичних обставин їх вчинення, винуватість обвинуваченого також доведена сукупністю таких безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів:
- постановою слідчої про долучення до кримінального провадження речових доказів від 02 квітня 2022 року, зокрема багнет-ножа (а.к.п. 25);
- постановою слідчої про долучення до кримінального провадження речових доказів від 08 квітня 2022 року, а саме формених штанів ОСОБА_3 зі слідами РБК та зразків крові останнього (а.к.п. 26);
-протоколом оглядумісця подіїта фототаблицеюдо ньогоз план-схемоювід 01квітня 2022року,відповідно дояких на території ротно-опорного пункту 3 стрілецької роти зведеного батальйону військової частини НОМЕР_1 посередині двору домоволодіння АДРЕСА_2 , що складається з бетонованого замощення та двох будівель, було виявлено труп військовослужбовця, одягнутого в штани форменого одягу ЗСУ та флісову фуфайку ЗСУ, біля якого наявні медичні препарати; у районі лівої частини грудей міститься медичний пакет для зупинки кровотечі та все тіло містить сліди від речовини бурого кольору (РБК); у лівій кишені формених штанів було виявлено військовий квиток на ім`я ОСОБА_12 ; на ґанку вказаного домоволодіння було виявлено встромлений у землю виріб 6х4 (багнет-ніж) (а.к.п. 28-38);
- висновком судово-медичної експертизи трупа від 21 квітня 2022 року № 892, за яким смерть ОСОБА_12 настала від проникаючого колото-різаного поранення передньої стінки грудної клітки ліворуч із ушкодженням серця та лівої легені, яке ускладнилось гострою крововтратою та гемо перикардом; колото-різана рана грудної клітини переходить у раневий канал, направленням спереду назад, дещо зліва направо, що за своїм шляхом ушкоджує підшкірну клітковину, межреберний м`яз, ліву легеню, навколосерцеву сорочку, правий шлуночок серця та сліпо закінчується в порожнині правового шлуночку, загальна довжина ранового каналу 8 см; це поранення утворилось прижиттєво, за лічені хвилини до настання смерті від дії плаского клинкового предмета, що володіє колюче-ріжучими властивостями, гострим лезом і «П»-подібним обушком, шириною близько 1 мм; виявлені ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент спричинення; також виявлені ушкодження у вигляді перелому тіла грудини, переломів 2-3 ребер праворуч по середньоключичній лінії та 2-5 ребер ліворуч по середньоключичній лінії, незначно виражених крововиливі, відповідно переломам; ці ушкодження виникли прижиттєво за дуже короткий проміжок часу до настання смерті, можливо в агональний період,від дії тупого предмета (предметів) або при ударі об такий (такі) і, враховуючи їх локалізацію, характер і ступінь вираженості прижиттєвої реакції м`яких тканин вірогідніше всього утворились унаслідок проведення реанімаційних заходів (непрямий масаж серця); виявлені ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої стінки грудної клітки ліворуч із ушкодженням серця та легені перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті, а ушкодження у вигляді перелому грудини та ребер - не перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті; характер, локалізація та механізм утворення тілесних ушкоджень, установлених на трупі ОСОБА_12 , не суперечать описам, указаним в описовій частині постанови, та могли утворитися за обставин, указаним в описовій частині постанови; у крові та сечі трупа було виявлено етиловий спирт у концентрації 2,21‰, що стосовно живих осіб відповідає алкогольному сп`янінню середнього ступеня (а.к.п. 45-49);
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 02 квітня 2022 року, згідно з яким ОСОБА_3 фактично було затримано 01 квітня 2022 року о 20.20 год. безпосередньо після вчинення злочину (а.к.п. 53-56);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 08 квітня 2022 року, за змістом якого ОСОБА_3 показав, що 01 квітня 2022 року приблизно о 19.00 год. він перебував у будинку та почув гомін на вулиці, вийшов на вулицю та побачив ОСОБА_12 , який сидів на вулиці та за його зовнішнім виглядом і поведінці обвинувачений зрозумів, що той знову на підпитку. На зауваження ОСОБА_3 ОСОБА_12 почав сперечатись та виражати своє невдоволення через зроблене йому зауваження. Після цього ОСОБА_3 пішов до літньої кухні, де жив ОСОБА_12 та на столі виявив пластикову пляшку об`ємом 1,5 л, в якій було близько 300 г спиртного. ОСОБА_3 вийшов з цією пляшкою на подвір`я та показав усім, хто там був, що ОСОБА_12 . п`є алкоголь, після чого знову зайшов до вказаної літньої кухні, а ОСОБА_12 пішов за ним. У цьому приміщенні в них виникла сварка, під час якої ОСОБА_12 почав швидко наближатись до ОСОБА_3 , який у свою чергу, щоб зупинити ОСОБА_12 взяв до рук автомат і, направивши його в бік останнього, начебто дослав патрон до патронника, але насправді цього не зробив, оскільки автомат стояв на запобіжнику, просто зімітував дану дію, щоб ОСОБА_12 злякався. У той час останній схопив руками автомат з лівого боку, а ОСОБА_3 , зреагувавши на це, спрямував автомат до низу праворуч, щоб звільнити його від рук ОСОБА_12 , після чого вибіг на вулицю, а ОСОБА_12 побіг за ним. Біля дверей кухні стояв ОСОБА_26 , якому ОСОБА_3 передав свій автомат, щоб випадково не вистрілити, та обернувшись назад, обличчям до входу в літню кухню, побачив як ОСОБА_12 біжить на нього та правою ногою наносить йому один удар в область паху. ОСОБА_3 почав від нього відходити, а ОСОБА_12 йшов на нього. У цей час ОСОБА_3 схопив багнет-ніж, який висів у нього на ремені з лівого боку, та взявши його до правої руки, спрямував лезом до низу та крикнув ОСОБА_12 : «Стой, буду защищаться». Однак останній не припинив бігти на нього та схопив ОСОБА_3 обома руками за одяг на грудях, а той, намагаючись звільнитись від рук ОСОБА_12 , лезом багнет-ножа, який він утримував у правій руці, ненавмисно наніс один удар ОСОБА_12 в область грудей та, вирвавшись з рук останнього, почав тікати від нього, а ОСОБА_12 продовжував переслідувати ОСОБА_3 . При цьому останній, зрозумівши, що наніс ОСОБА_12 удар ножем, почав кричати іншим чоловікам, щоб вони його тримали, бо він попав по ньому ножем, після чого сам намагався надати потерпілому медичну допомогу. Також під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_3 продемонстрував на макеті чоловічої статі як саме він спричинив ножове поранення потерпілому ОСОБА_12 . Спочатку ОСОБА_3 показав як ОСОБА_12 ногою наніс йому один удар в область паху, а потім продемонстрував як останній хапався за автомат та як ОСОБА_3 віддав автомат. Далі обвинувачений розташував макет на проти себе, а сам став на відстані приблизно 1,5 метра від макету. Потім продемонстрував удар, а саме пояснив, що в нього в правій руці знаходився ніж, у той момент, коли потерпілий схопив його за верхній одяг в області грудей, він у свою чергу, захищаючись, намагався звільнитись від потерпілого та відштовхнув його від себе, показавши удар, а саме, тримаючи ніж у правій руці, приклав в область передньої стінки грудної клітини з лівої сторони макету (а.к.п. 98-100);
- DVD диском з відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 від 08 квітня 2022 року, на якому зафіксовані зазначені вище обставини (а.к.п. 101);
- висновком судово-медичної експертизи від 04 квітня 2022 року № 281, за яким об`єктивних ознак, які б могли свідчити про наявність у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень на момент огляду, не виявлено (а.к.п. 142-143;
- висновком додаткової судово-медичної експертизи трупа від 22 квітня 2022 року № 892/1, відповідно до якого можна припустити, що з моменту спричинення тілесних ушкоджень пройшов деякий час, який може дорівнювати лічених хвилин та міг здійснювати деякі некоординовані хаотичні рухи протягом короткого проміжку часу до втрати свідомості, зумовленою гострою крововтратою; потерпілий після отримання ним колото-різаного поранення грудної клітки, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, міг здійснювати деякі некоординовані хаотичні рухи на протязі десяток секунд - лічених хвилин; ушкодження в області грудної клітки утворилось від одного прикладання фізичної сили; питання щодо сили завданого удару (фізична величина) виходить за межі компетенції судово-медичного експерта та потребує залучення фахівців з інших галузей; імовірніше за все потерпілий був обернений передньою поверхнею тіла до травмуючого предмету; виявлені патоморфологічні зміни внутрішніх органів, характерні для цирозу у печінці на тлі вираженої дифузної поліморфнокраплевої жирової дистрофії, хронічний портальний гепатит з проявами активності запалення; рана в області грудної клітки ліворуч є колото-різаною раною , яка утворилась від однократної дії плоского клинкового предмета, що фолодіє колюче-ріжучими властивостями, слідоутворююча частина якого має гостре лезо та «П»-подібний обушок; характер ушкоджень свідчить про дію одного клинкового предмету (а.к.п. 153-158);
-висновком судово-психіатричноїекспертизи від18квітня 2022року №834,згідно зяким ОСОБА_3 у період інкримінованого йому діяння на хронічне душевне захворювання, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, недоумство або інший хворобливий стан психіки не страждав і в цей час не страждає. За своїм психічним станом під час інкримінованого йому діяння міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На теперішній час за своїм психічним станом може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.к.п. 193-195);
- висновком додаткової судово-медичної експертизи трупа від 29 квітня 2022 року № 892/2, відповідно до якого механізм утворення, характер, локалізація та давність виявлених на трупі ОСОБА_12 тілесних ушкоджень не суперечать показанням ОСОБА_3 , наданих ним під час слідчого експерименту за його участю (а.к.п. 198-201);
- висновком медико-криміналістичної експертизи від 23 травня 2022 року № 54-МК, за яким рана на клапті шкіри передньої поверхні грудної клітини зліва, вилученого від трупа ОСОБА_12 , могла бути нанесена клинком багнет-ножа, що був наданий на експертизу, або будь-яким іншим предметом, який має аналогічні властивості (а.к.п. 212-216);
- довідкою про результати психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа від 27 квітня 2022 року, за змістом якої в ОСОБА_3 реакцій, які можуть свідчити про зняття автомата з запобіжника, досилання патрона в патронник, навмисного спрямування автомата з метою вистрілити та мети або планування вбивства, нанесення удару або поранення ОСОБА_12 , не виявлено; виявлені значимі реакції на варіанти відповідей страху за своє життя та повідомлення правдивої інформації за фактом; виявлені значимі реакції, що свідчать про ненавмисне вбивство, вчинені інстинктивні дії ОСОБА_3 були викликані почуттям страху за своє життя; виявлені значимі реакції, що свідчать про відсутність умислу заподіяння смерті ОСОБА_12 ; крім виявлених значимих реакцій про нанесення ударів ОСОБА_12 , також виявлені значимі реакції, що свідчать про те, що ОСОБА_12 замахувався, але не вдарив ОСОБА_3 (а.к.п. 228-250).
Всі докази, покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_3 , визнаються судом належними, допустимими й достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел і в установленому законом порядку, зафіксовані в належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як у цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Досліджені судом докази у своїй сукупності та взаємозв`язку поза будь-яким розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_3 у протиправному заподіянні смерті потерпілому ОСОБА_12 за вказаних вище обставин.
Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 , суд виходить з такого.
Відповідно до положень статей 32-34 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України обвинувачений ОСОБА_3 як військовослужбовець сержантського складу за своїм військовим званням був начальником для рядового ОСОБА_12 , а згідно зі ст. 8 Дисциплінарного статуту Збройних сил України молодший сержант ОСОБА_3 за своїм військовим званням користувався дисциплінарною владою стосовно підлеглих військовослужбовців як командир відділення, тобто на момент вчинення інкримінованих йому дій був військовою службовою особою у розумінні п. 1 примітки до ст. 425 КК України та відповідно суб`єктом вчинення злочину за ст. 426-1 КК України. Таким чином, дії молодшого сержанта ОСОБА_3 стосовно підлеглого рядового ОСОБА_12 мали відповідати вимогам Статуту внутрішньої служби та Дисциплінарного статуту Збройних сил України, які передбачають інші заходи впливу та примусу до підлеглого в межах наданої дисциплінарної влади, у тому числі в разі непокори чи опору, аніж застосування насильства обраним ним способом.
У даному конкретному випадку на виконання вимог статей 5, 6 Дисциплінарного статуту Збройних сил України молодший сержант ОСОБА_3 , зокрема, мав повноваження віддати наказ іншим підлеглим військовослужбовцям про затримання рядового ОСОБА_12 із негайним доставлянням його до уповноваженої службової особи або повідомленням такої особи про затримання й місцезнаходження затриманого.
З огляду на наведене суд вважає правильною визначену органом досудового розслідування правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 426-1 КК України, а доводи сторони захисту про відсутність у діях обвинуваченогого складу вказаного злочину не заслуговують на увагу.
Водночас щодо додаткової кваліфікації органом досудового розслідування вказаних дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 115 КК України, суд зауважує таке.
Положеннями ст. 115 КК України передбачено відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. З суб`єктивної сторони даний злочин характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.
Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій у вигляді смерті потерпілого.
Спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями та наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб та засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинених діянь.
На відміну від умисного вбивства, вбивство з необережності (ст. 119 КК України) має місце лише при необережній формі вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання його суспільно небезпечних наслідків.
Проаналізувавши всі докази на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що за встановлених під час судового провадження обставин обвинувачений, завдаючи потерпілому удар багнет-ножем, мав умисел на позбавлення життя останнього.
Про відсутність такого умислу свідчить і поведінка обвинуваченого одразу після вчинення злочину, який негайно після спричинення потерпілому ножового поранення голосно закликав усіх присутніх поруч військовослужбовців викликати швидку медичну допомогу та військових медиків, а також надати йому аптечку, після чого самостійно почав надавати потерпілому першу медичну допомогу з метою врятувати життя останнього. При цьому зазначена поведінка обвинуваченого визнана стороною обвинувачення як відповідна пом`якшуюча обставина при призначенні покарання.
Також суд бере до уваги обставини та умови, за яких обвинувачений і потерпілий перебували на передньому рубежі оборони, а також їхні побратимські стосунки, згуртованість та одностайність для захисту Вітчизни й спільного знищення ворога.
Разом зтим судзважає насталі йпослідовні показанняобвинуваченого провідсутність внього умислуна позбавленняжиття потерпілого,які є чіткими, мають логічний характер, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, об`єктивно узгоджуються між собою та з показаннями допитаних у судовому засіданні свідків і підстав ставити їх під сумнів судом не встановлено.
Водночас правдивість показань обвинуваченого про фактичні обставини вчиненого ним діяння також підтверджується висновком судово-медичної експертизи трупа від 29 квітня 2022 року № 892/2 та довідкою про результати психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа від 27 квітня 2022 року.
Крім того, суд враховує й поведінку потерпілого ОСОБА_12 , яка передувала злочину, а саме перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння середнього ступеня, зухвала реакція на зауваження його безпосереднього командира з приводу чергового перебування в стані алкогольного сп`яніння, висловлення у бік останнього нецензурної та принизливої лайки в присутності інших підлеглих, агресивні та неочікувані дії стосовно обвинуваченого, намагання розв`язати бійку та вдарити останнього, а також непередбачуваність та швидкоплинність розвитку подій.
Разом з тим суд звертає увагу на кількість тілесних ушкоджень у вигляді однієї колото-різаної рани, яка утворилась від однократної дії плоского клинкового предмета, а загальна довжина ранового каналу складає 8 см, що становить 55% від загальної довжини клинка багнет-ножа - 14,5 см. Водночас питання щодо сили удару та можливості самотравмування потерпілого за матеріалами кримінального провадження залишились не визначеними.
З огляду на наведені положення кримінального закону та конкретні обставини цього кримінального провадження суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого 01 квітня 2022 року під час конфлікту із загиблим не були направлені на заподіяння смерті останньому.
Отже, суб`єктивне ставлення обвинуваченого до наслідків своїх дій свідчить про відсутність умислу на вбивство та наявність в його діях необережної форми вини у вигляді злочинної недбалості, оскільки він повинен був і міг передбачити, що застосування ним багнет-ножа, який призначений для враження противника в рукопашному (ближньому) бою, може призвести до отримання потерпілим тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, та як наслідок цього настання смерті, тому наявні достатні підстави для кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 119 КК України як вбивство, вчинене через необережність.
Така позиція узгоджується з пунктом 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», за змістом якого у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність і кваліфікувати за ст. 119 КК України.
Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне змінити правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України відповідно до приписів ч. 3 ст. 337 КПК України.
Таким чином, за встановлених фактичних обставин суд кваліфікує зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_3 зач. 5 ст. 426-1 КК України за ознаками застосування насильства щодо підлеглого, вчиненого із застосуванням зброї, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене в умовах воєнного стану, та за ч. 1 ст. 119 КК України за ознаками вбивства, вчиненого через необережність.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке має бути призначено обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до статей 50, 65 КК України виходить із меж, установлених у санкціях частин статей, що передбачає відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_3 вчинено кримінальні правопорушення, які згідно зі ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином і нетяжким злочином.
При цьомуобвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,раніше несудимий,має професійно-технічнуосвіту,працює вфілії «Вільногірськийгірничо-металургійнийкомбінат» АТ«ОГХК» напосаді машиністабульдозера,одружений,має наутриманні малолітньогосина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,є військовослужбовцемза призовомпід часмобілізації військовоїчастини НОМЕР_1 ,обіймає посадустрільця 2відділення 1взводу 3стрілецької ротизведеного батальйонуу військовомузванні «молодшийсержант»,за місцемпроживання тамісцем роботихарактеризується позитивно,має подякиза активнуучасть упрофспілковому тасуспільному життікомбінату,є осудним,під наглядомлікаря-психіатрата лікаря-наркологане перебуваві неперебуває,(а.к.п.113-121,193-195).
Також суд бере до уваги часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_3 цивільного позову потерпілої та висловлене ним співчуття родині загиблого.
Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає надання медичної допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Таким чином, при призначенні покарання суд враховує фактичні обставини справи, характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, спосіб їх вчинення та мотиви, поведінку потерпілого, обстановку вчинення злочинів та їх наслідки, ставлення обвинуваченого до скоєного, перед і пост кримінальну поведінку останнього, дані про його особу, зокрема, вік, стан здоров`я, перше притягнення до кримінальної відповідальності, наявність офіційної роботи, родини та малолітнього сина, не перебування на обліках, позитивні характеристики за місцем мешкання та місцем роботи, наявність двох пом`якшуючих обставин і відсутність обтяжуючих обставин, часткове визнання цивільного позову та висловлення співчуття потерпілій, а також думку останньої про призначення обвинуваченому найсуворішого покарання.
З огляду на наведене, ураховуючи всі зазначені вище обставини в їх сукупності, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень останньому необхідно призначити покарання в межах санкцій ч. 5 ст. 426-1, ч. 1 ст. 119 КК України у виді позбавлення волі та визначити йому остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
При цьому суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 положень статей 69, 75 КК України, оскільки під час судового розгляду не встановлено такої сукупності обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують фактичний ступінь тяжкості вчинених ним діянь, у результаті яких настали негативні та незворотні наслідки у вигляді смерті людини, яка в достатньо молодому віці була позбавлена життя, що є найвищою соціальною цінністю, тому застосування вказаних норм закону не відповідатиме вимогам ст. 65 КК України.
За встановлених обставин суд вважає, що саме таке покарання буде справедливим та адекватним характеру й небезпечності вчинених діянь, відповідатиме тяжкості правопорушень і даним про особу винного, сприятиме необхідному виправленню останнього та попередженню скоєння ним нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» і відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
При призначенні вказаного покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Скополла проти Італії» зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Разом з тим на підставі ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 в строк призначеного покарання строк його попереднього ув`язнення з 01 квітня 2022 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Розглядаючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 ,яка дієв своїхінтересах тав інтересахнеповнолітнього ОСОБА_27 ,до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодуваннямайнової таморальної шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,в якомувона проситьстягнути зостаннього по250000грн кожномуна відшкодуванняморальної шкоди, 32818грн витрат на поховання та шкоду у зв`язку втратою годувальника в розмірі 7848 грн 50 коп. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, суд виходить з такого.
Частиною 2 ст. 127 КПК України визначено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст.128КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно із ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно доположень ст.1168ЦК Україниморальна шкода,завдана каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`я,може бутивідшкодована одноразовоабо шляхомздійснення щомісячнихплатежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
За приписами статей 1200-1202 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується, зокрема дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).
Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів (ст. 1200 ЦК України).
Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.
Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується (ст. 1201 ЦК України).
Відшкодування шкоди,завданої каліцтвом,іншим ушкодженнямздоров`я абосмертю потерпілого,здійснюється щомісячнимиплатежами (ст. 1202 ЦК України).
Згідно із абзацем 2 пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» у справах про злочини даного виду суди зобов`язані як установлювати вину обвинувачених та призначати їм необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів покарання, так і вживати всіх необхідних заходів до повного відшкодування заподіяної потерпілим матеріальної та моральної шкоди.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 пред`явлений нею цивільний позов підтримала та наполягала на його задоволенні в повному обсязі.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 визнав частково, а саме не заперечував проти стягнення з нього по 50000 грн на відшкодування моральної шкоди, а також витрати на поховання в заявленому розмірі.
Вирішуючи питання щодо підстав та розміру заподіяної майнової шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої, суд бере до уваги таке.
Згідно з довідкою ТОВ «ДЕТ-ЮА» від 20 квітня 2022 року № 0Д00-000009 ОСОБА_12 з 01 лютого 2021 року до призову на військову службу працював у вказаному товаристві на посаді технолога термічної обробки металів і його дохід за останні два місяці роботи, а саме за період з 01 січня 2022 року до 28 лютого 2022 року, склав 31391 грн 23 коп.
Неповнолітній ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином загиблого ОСОБА_12 та у зв`язку зі смертю батька втратив годувальника, який, окрім нього, нікого на утриманні не мав.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_8 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_27 про стягнення з ОСОБА_3 шкоди, завданої смертю годувальника, у розмірі 1/2 частки середньомісячного заробітку потерпілого є законними та обґрунтованими, тому їх слід задовольнити.
Крім того, зважаючи на визнання обвинуваченим ОСОБА_3 позовних вимог про відшкодування витрат на поховання потерпілого, такі позовні вимоги також підлягають задоволенню.
При вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд враховує таке.
Сталою судовою практикою визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У позовній заяві потерпіла ОСОБА_8 посилається на те, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 їй з дитиною було завдано значної моральної шкоди у вигляді душевних страждань через безповоротну втрату чоловіка та батька, самої близької людини, втрати її любові, підтримки, допомоги й турботи. Ураховуючи високий ступінь душевних страждань членів сім`ї, спричинених вбивством близького родича, позивачка оцінила завдану моральну шкоду в розмірі по 250000 грн кожному члену сім`ї загиблого.
Ураховуючи встановлені в справі обставини, суд дійшов висновку, що протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_3 дружині та сину загиблого дійсно було завдано моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, які останні зазнали у зв`язку з втратою близької людини.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину душевних страждань потерпілої й сина загиблого, та, виходячи з принципів розумності, виваженості, справедливості й співмірності, вважає, що достатнім і необхідним розміром відшкодування дружині та неповнолітній дитині померлого моральної шкоди буде стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 заявлених у позові сум, тобто по 250000 грн кожному члену сім`ї загиблого.
Отже, пред`явлений потерпілою ОСОБА_8 цивільний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Арешт, накладений на формені штани обвинуваченого ОСОБА_3 , підлягає скасуванню на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України (а.к.п. 106-107).
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
Обраний ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід продовжити до набрання вироком законної сили, але на строк, який не перевищує 60 днів, тобто до 18 грудня 2022 року включно, ураховуючи характер вчинених ним діянь та покарання, призначене йому цим вироком.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд -
У Х В А Л И В:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1, ч. 1 ст. 119 КК України, та призначити йому таке покарання:
- за ч. 5 ст. 426-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років;
- за ч. 1 ст. 119 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставіч.1ст.70КК Україниза сукупністюкримінальних правопорушеньшляхом поглиненняменш суворогопокарання більшсуворим визначити ОСОБА_3 остаточнепокарання увиді позбавленняволі на строк 8 (вісім) років.
Початок строкувідбування покарання ОСОБА_3 обчислюватиз 01 квітня 2022 року.
Зарахувати ОСОБА_3 в строк призначеного покарання строк його попереднього ув`язнення з 01 квітня 2022 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов ОСОБА_8 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 250000(двістіп`ятдесят тисяч)грн навідшкодування моральноїшкоди та 32818(тридцятьдві тисячівісімсот вісімнадцять) грн на відшкодування майнової шкоди у вигляді витрат на поховання.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь неповнолітнього ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн на відшкодування моральної шкоди та шкоду у зв`язку втратою годувальника в розмірі 7848 (сім тисяч вісімсот сорок вісім) грн 50 коп. щомісячно, починаючи стягнення з 01 квітня 2022 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого суддіЦентрально-Міськогорайонного судуміста КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від14квітня 2022року на формені штани, які належать ОСОБА_3 .
Речові докази, а саме:
- військовий квиток на ім`я ОСОБА_19 , - вважати повернутим ОСОБА_8 згідно з її розпискою від 23.05.2022 року (а.к.п. 126);
- військовий квиток на ім`я ОСОБА_3 , - вважати повернутим ОСОБА_25 згідно з її розпискою від 06.04.2022 року (а.к.п. 136);
- формені штани ОСОБА_3 зі слідами РБК, зразок крові ОСОБА_3 та багнет-ніж, які передані до камери схову речових доказів Криворізького РУПГУНП вДніпропетровській області згідно з квитанцією № 1472 (а.к.п. 27), - знищити;
-решту речовихдоказів ідокументів залишити вматеріалах кримінальногопровадження.
Обраний ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити до набрання вироком законної сили, але на строк, який не перевищує 60 днів, тобто до 18 грудня 2022 року включно.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз`яснити обвинуваченому його право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1
