ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 380/6818/20

адміністративне провадження № К/990/17789/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз» до Галицької митниці Держмитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України, про визнання протиправними дій і бездіяльності, відшкодування шкоди, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022 (головуючий суддя Онишкевич Т.В., судді Кухтей Р.В., Шевчук С.М.),

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Верболіз» (далі - ТОВ «Верболіз», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби (далі - Митниця, відповідач), у якому просило:

-визнати протиправними дії (бездіяльність) Львівської митниці ДФС (правонаступником якої є Галицька митниця Держмитслужби) щодо неприйняття заяви про випуск товару у вільний обіг за митною декларацією UA209120/2017/108947 згідно з частиною двадцять першою статті 356 Митного кодексу України до одержання результатів відповідних досліджень та залишення без відповіді звернення у клопотанні до Львівської митниці ДФС щодо запобігання порушення Митного кодексу України, що призвели до порушення інтересу ТОВ «Верболіз»;

-стягнути з Митниці кошти на відшкодування завданих збитків у розмірі 343 013,19 грн, що настали внаслідок невипуску товару у вільний обіг згідно з частиною двадцять першою статті 356 Митного кодексу України (далі - МК).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Львівською митницею ДФС не доведено дотримання вимог митного законодавства щодо складання актів про взяття проб (зразків), накладення на партії товару окремого митного забезпечення. Позивачу не було надано вмотивованого письмового рішення керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов`язки, про взяття проб (зразків) товарів. Заява декларанта від 03.07.2017 з цього питання Митницею була залишена без розгляду та без реагування. Внаслідок цього товар залишився у транспортному засобі у зоні митного контролю митного поста Стрий ще на 9 днів. Суд виснував, що позивач був позбавлений можливості щодо випуску товару у вільний обіг на підставі частини двадцять першої статті 356 Митного кодексу України, про що він просив у зазначеній заяві. Протиправні дії та бездіяльність відповідача, за висновком суду, призвели до затримки вантажу за митною декларацією від 30.06.2017 №UА209120/2017/108947, у зв`язку із чим позивач зазнав збитків у виді штрафних санкцій, які сплатив контрагенту за поставку товару неналежної якості.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022 рішення суду першої інстанції скасовано, позовну заяву ТОВ «Верболіз» у частині позовних вимог про визнання протиправними дій, бездіяльності Львівської митниці ДФС залишено без розгляду, а провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Митниці коштів на відшкодування завданих збитків закрито.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Товариство пропустило встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) строк звернення до адміністративного суду. Такий висновок зроблено відповідно до встановленої обставини, що ТОВ «Верболіз» у поданій 18.08.2020 за допомогою засобів поштового зв`язку позовній заяві просило визнати протиправними дії, бездіяльність Львівської митниці ДФС щодо неприйняття заяви про випуск товару у вільний обіг за митною декларацією UA209120/2017/108947 згідно з частиною двадцять першою статті 356 МК та щодо залишення без відповіді звернення до Львівської митниці ДФС щодо запобігання порушення норм МК, що мало місце у період з 30.06.2017 по 12.07.2017.

Апеляційний суд також зазначив, що ТОВ «Верболіз» під час апеляційного перегляду справи не навело причин пропуску встановленого частиною другою статті 122 КАС строку звернення до адміністративного суду, які б могли бути визнані судом поважними.

Як підсумок, керуючись пунктом 8 частини першої статті 240, частинами третьою та четвертою статті 123 КАС, суд апеляційної інстанції залишив без розгляду позовні вимоги Товариства в частині визнання протиправними дій та бездіяльності Митниці.

Що ж до позовних вимог про стягнення збитків, то апеляційний суд зазначив, що відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Враховуючи, що під час апеляційного перегляду справи була встановлена наявність підстав для залишення без розгляду позовних вимог в частині визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача, суд апеляційної інстанції закрив провадження у справі у вищезазначеній частині на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС.

ТОВ «Верболіз» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2021.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Товариство доводить, що про порушення свої прав внаслідок протиправних дій та бездіяльності Митниці дізналось 03.07.2020 після отримання від фірми «Cleanergy е.К.» (Німеччина) вимоги про відшкодування збитків за поставлений неякісний товар у 2017 році. Позовну заяву Товариство направило до суду 18.08.2020. Таким чином, позивач стверджує, що не пропустив встановлений законом строк на звернення до адміністративного суду. ТОВ «Верболіз» також наголошує, що таку ж позицію підтримав і Львівський окружний адміністративний суд в ухвалі від 26.10.2020, якою відмовлено у задоволенні клопотання Митниці про залишення позову Товариства без розгляду.

У касаційній скарзі Товариство наводить довід, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційного перегляду справи, встановлені нормою статті 308 КАС, оскільки завданням апеляційного перегляду справи не є самостійна переоцінка обставин справи, а перевірка законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Позивач вважає, що висновок апеляційного суду щодо пропуску строку звернення з позовом допускається тільки тоді, якщо доведено необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо дотримання ним зазначеного строку. Водночас, суд апеляційної інстанції не обґрунтував, в чому полягає неправильність висновку суду першої інстанції про дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду.

ТОВ «Верболіз» акцентує увагу і на тому, що суд апеляційної інстанції під час судового засідання 31.05.2022 не ставив питання про пропуск Товариством строку, встановленого нормою частини другої статті 122 КАС, відповідно, позивач не наводив доводів щодо дотримання ним цього строку.

У відзиві на касаційну скаргу Митниця просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану та безпідставну, а постанову суду апеляційної інстанції у цій справі - без змін.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування заперечень відповідача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це строк, у межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Інститут строків звернення до суду в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників цих відносин добросовісно ставитися до прав іншого учасника.

У постанові від 18.05.2022 у справі №9901/484/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вжите у частині другій статті 122 КАС твердження «особа повинна була дізнатися» слід розуміти як презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина четверта статті 123 КАС).

Отже, КАС допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду. Однак, норми Кодексу однозначно встановлюють, що у випадку виявлення судом факту пропуску особою строку звернення до суду з позовом їй гарантується надання часу для подання заяви про поновлення зазначеного строку та доказів поважності причин його пропуску. Забезпечення такого права не залежить від того, суд якої інстанції виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не тільки до відкриття провадження у справі, що входить до компетенції суду першої інстанції, а й після відкриття провадження у справі, про що прямо зазначено в частині четвертій статті 123 КАС, норма якої адресована суду без визначення певної інстанції.

Така ж правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 21.10.2022 у справі №460/626/19.

Колегія суддів висновує, що питання щодо дотримання особою строку звернення з позовом суд в обов`язковому порядку має вирішувати після з`ясування в особи, яка подала позов, зокрема коли вона дізналася про порушення свого права (інтересу) та з яких причин звернулася з позовом про захист порушеного права (інтересу) поза межами встановленого законом строку. Це реалізується або шляхом постановлення судом ухвали про надання позивачеві часу подати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом, або безпосередньо у судовому засіданні. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний з фактом виникнення у суду питання дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність поважних причин для його поновлення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням від 18.09.2020 про залишення позовної заяви ТОВ «Верболіз» без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (а.с.95 т.1-й).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 відмовлено у задоволенні вищезазначеного клопотання, оскільки, за висновком суду першої інстанції, саме 03.07.2020 (дата отримання позивачем вимоги про відшкодування збитків за поставлений неякісний товар) Товариство дізналося про порушення своїх прав та законних інтересів. Відтак, звертаючись 25.08.2020 до суду з позовною заявою (направлена засобами поштового зв`язку 18.08.2020 згідно з поштовим штемпелем на конверті), позивач не пропустив строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС.

Доводи про необґрунтованість та не відповідність ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 нормам процесуального права Митниця навела в апеляційній скарзі.

Відповідно до змісту технічного запису судового засідання суду апеляційної інстанції від 31.05.2022 суд питання щодо виявленого факту пропуску позивачем строку звернення з позовом на обговорення не ставив, відповідно, суд апеляційної інстанції порушив право позивача бути заслуханим з цього питання, надати свої пояснення та обґрунтування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки, виявивши, на його думку, факт пропуску позивачем строку звернення до суду, не вчинив дій щодо надання позивачу можливості спростувати такий факт або ж подати відповідну заяву із наведенням поважних причин такого пропуску. Відтак, суд апеляційної інстанцій діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, залишив адміністративний позов без розгляду, не з`ясувавши причини пропуску, чим обмежив право позивача на оскарження спірних у цій справі дій та бездіяльності Митниці.

Водночас, колегія суддів відхиляє довід Товариства про те, що апеляційний суд вийшов за межі апеляційного перегляду справи, встановленні статтею 308 КАС, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як уже було зазначено, Митниця зверталася до суду першої інстанції з клопотанням про залишення позовної заяви ТОВ «Верболіз» без розгляду у зв`язку із попуском строку звернення до адміністративного суду, у задоволенні якого було відмовлено. Такі ж доводи наводив відповідач і в апеляційній скарзі, обґрунтовуючи наявність підстав для скасування рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2021.

Враховуючи викладене, стверджувати, що суд апеляційної інстанції здійснив апеляційний перегляд справи №380/6818/20 поза межами доводів та вимог апеляційної скарги, підстав немає.

Що ж до висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстави для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення збитків, передбаченої нормою пункту 1 частини першої статті 238 КАС, то він, враховуючи вище наведені міркування стосовно помилковості висновку апеляційного суду про залишення позову в частині вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності, є передчасним.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022 - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз» задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022 скасувати, справу направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.М. Яковенко