Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/6818/20 пров. № А/857/22053/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОнишкевича Т.В.,
суддівКухтея Р.В., Шевчук С.М.,
з участю секретаря судових засідань Смолинця А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз» до Галицької митниці Держмитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій і бездіяльності, відшкодування шкоди,
суддя у І інстанціїБратичак У.В.,
час ухвалення рішення 15 год 54 хв,
місце ухвалення рішенням. Львів,
дата складення повного тексту рішення 24 травня 2021 року,
ВСТАНОВИВ :
У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Верболіз» (далі ТОВ «Верболіз») звернулося до адміністративного суду із позовом, у якому просило:
визнати протиправними дії, бездіяльність Львівської митниці ДФС щодо неприйняття заяви з проханням випустити товар за митною декларацією (далі МД) UA209120/2017/108947 згідно з пунктом 21 статті 356 Митного кодексу України (далі МК) до одержання результатів відповідних досліджень та залишення без відповіді і результату звернення у клопотанні до Львівської митниці ДФС щодо запобігання порушення МК, що призвели до порушення інтересу ТОВ «Верболіз» ;
стягнути з Галицької митниці кошти на відшкодування завданих матеріальних збитків у розмірі 343 013,19 грн, що настали внаслідок невипуску товару пунктом 21 статті 356 МК.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року у справі № 380/6818/20 позов було задоволено повністю.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що Львівською митницею ДФС не доведено дотримання вимог митного законодавства у частині складання актів про взяття проб (зразків), накладення на партії товару окремого митного забезпечення. Позивачу не було надано вмотивованого письмового рішення керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов`язки, про взяття проб (зразків) товарів. Заява декларанта від 03 липня 2017 року з цього питання митницею була залишена без розгляду та без реагування. Внаслідок цього товар залишився у транспортному засобі у зоні митного контролю митного поста Стрий ще на 9 днів. Позивач був фактично позбавлений можливості випустити товар на підставі частини 21 статті 356 МК, про що він просив у заяві від 03 липня 2017 року. Протиправні дії та бездіяльність відповідача призвела до затримки вантажу за митною декларацією №UА209120/2017/108947 від 30 червня 2017 року, у зв`язку із чим позивач зазнав матеріальних збитків. У зв`язку із незаконними діями Львівської митниці ДФС (правонаступником якої є Галицька митниця) ТОВ «Верболіз» зазнало матеріальних збитків у виді сплати штрафних санкції контрагенту у зв`язку із неналежною якістю доставленого товару.
Твердження відповідача про прибуття товару до митного органу у пошкодженому вигляді суд до уваги не взяв, оскільки експертизою встановлено відповідність товару ДСТУ 7011:2009 Соняшник. Технічні умови. Докази того, що товар перевірявся митним органом перед випуском із зони митного контролю, відсутні.
При цьому фірма «Сleanenergy е.К».(Німеччина) надіслала на адресу ТОВ «Верболіз» лист-вимогу про сплату 10507,54 євро і сторонами не заперечується те, що суми збитків були сплачені.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено правонаступником відповідача Львівською митницею, яка просила таке скасувати та відмовити у задоволенні позову ТОВ «Верболіз» у повному обсязі.
Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що позивач визнає, що про порушення своїх прав через невипуск товару згідно з пунктом 21 статті 356 МК позивачу було відомо ще 12 липня 2017 року, а про недоліки товару, спричинені на думку позивача бездіяльністю відповідача 17 липня 2017 року.
Позовна заява ТОВ «Верболіз» датована 19 серпням 2020 року та подана із пропуском встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України 6-місячного строку без подачі заяви про його поновлення, а обставина на яку посилається позивач щодо дати, коли йому стало відомо про порушення його прав, не підтверджена жодними доказами, що не враховано судом першої інстанції при вирішенні спору.
Одночасно звертає увагу на те, що декларантом позивача тимчасова митна декларація до митного оформлення не подавалася і випуск товару до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз) за МД №UA209120/2017/1108947 був неможливий.
Позивач не довів жодним доказом того, що псування товару відбулося внаслідок простою транспортного засобу з товаром на митному посту «Стрий».
Твердження позивача про скерування ТОВ «Верболіз» заяви від 03 липня 2017 року вих №169 начальнику митного поста «Стрий» та про відхилення такої заяви є безпідставними і доказів про подання (скерування) такої заяви позивачем не надано, оскільки долучена до позову заява не містить відміток митниці про її отримання.
Виходячи із приписів частини 19 статті 356 МК у митниці відсутній обов`язок надання позивачу вмотивованого письмового рішення керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов`язки про взяття проб (зразків).
Стягуючи на користь ТОВ «Верболіз» за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці матеріальну шкоду у розмірі 343 013,19 грн суд не врахував, що згідно з рахунком-фактурою №27/06/17 від 27 червня 2017 року було задекларовано товар на суму 4900 євро і жодних аргументів на підтвердження шкоди у розмірі 10507,54 євро суд не наводить.
Окрім того, виходячи із приписів статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 25 Бюджетного кодексу України стягнення шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади здійснюється з державного бюджету, а не за рахунок бюджетних асигнувань органу, яким було вчинено незаконні рішеннями, дії чи бездіяльність посадових або службових осіб органу державної влади.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ТОВ «Верболіз» підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник Львівської митниці у судовому засіданні апеляційного суду підтримав подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ТОВ «Верболіз».
Представник ТОВ «Верболіз» заперечив обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник Державної казначейської служби України, належним чином повідомленої про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибув, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12 травня 2017 року між ТОВ «Верболіз» (Продавець) та фірмою Сleanenergy е.К. , Німеччина (Покупець) було укладено договір міжнародної купівлі-продажу товарів №12/05/17 предметом якого є продаж соняшнику частково очищеного врожаю 2016 року в кількості 110000 кг.
На виконання умов вказаного договору ТОВ «Верболіз» завантажено партію товару 19600 кг, що підтверджується актом погрузки від 27 червня 2017 року.
З метою декларування товару в режимі експорт 30 червня 2017 року митним брокером товариства було до митного поста «Стрий» Львівської митниці ДФС подано ЕМД UA209120/2017/108947 на товар насіння соняшнику сире частково очищене, для технічного використання (не для сівби) , код товару - 1206009900.
За результатами спрацювання системи АСАУР було згенеровано ризики 905-3 «Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД».
У період проведення експертизи зразків товару з 30 червня 2017 року по 12 липня 2017 року транспортний засіб, у якому знаходився товар, перебував у зоні митного контролю митного поста «Стрий».
За результатами висновку Львівського відділу з питань експертиз та досліджень ДПМЕ ДФС №142008600-0238 від 11 липня 2017 року відбулося зміна опису товару до МД №UА209120/2017/108947 та здійснене митне оформлення 12 липня 2017 року.
03 липня 2020 року на адресу ТОВ «Верболіз» від фірми «Сleanenergy е.К.» (Німеччина) надійшов лист-вимога про відшкодування 10507,54 євро за поставлений у 2017 році з недоліками товар соняшник частково очищений вагою 19600 кг. Сума заявлених збитків складає 10507,54 євро, що у гривневому еквіваленті становить 343 013,19 грн.
ТОВ «Верболіз» вважало, що псування товару відбулось через перебування транспортного засобу у період з 30 червня 2017 року по 12 липня 2017 року у зоні митного контролю митного поста «Стрий» Львівської митниці ДФС, а тому заявлені збитки підлягають відшкодуванню товариству за рахунок відповідача.
З метою захисту своїх прав ТОВ «Верболіз» звернулося до адміністративного суду із позовною заявою, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до приписів частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до матеріалів справи ТОВ «Верболіз» у поданій 18 серпня 2020 року за допомогою засобів поштового зв`язку позовній заяві просило визнати протиправними дії, бездіяльність Львівської митниці ДФС щодо неприйняття заяви з проханням випустити товар за митною декларацією (далі МД) UA209120/2017/108947 згідно з пунктом 21 статті 356 МК до одержання результатів відповідних досліджень та залишення без відповіді і результату звернення у клопотанні до Львівської митниці ДФС щодо запобігання порушення МК, що мали місце у період з 30 червня 2017 року по 12 липня 2017 року.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду зазначені у статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (частина 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Правові висновки, аналогічні за змістом, були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18. Колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011).
Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Обґрунтовуючи підстави для поновлення строку касаційного оскарження, скаржник вказує, що строк касаційного оскарження ним було пропущено у зв`язку із відсутністю фінансування на сплату судового збору, однак належних доказів на підтвердження вказаних обставин скаржником не надано, як не надано доказів та обґрунтувань фактичної відсутності коштів, вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України з моменту отримання копії рішення суду апеляційної інстанції до фактичної сплати судового збору.
За загальним правилом поважними є такі причини пропуску відповідного загального строку, які об`єктивно відбулися (об`єктивний фактор) та такі, що можуть бути поза розумним сумнівом визнані як поважні з боку суб`єкта правозастосування (суб`єктивний фактор). Наявність об`єктивного фактора підтверджується належним чином оформленими документами. Що ж стосується суб`єктивного фактору, то він установлюється за вмотивованим внутрішнім переконанням суб`єкта правозастосування в тому, що внаслідок наявності поважних причин особа не змогла реалізувати надане їй право протягом загального шестимісячного строку.
ТОВ «Верболіз» у ході апеляційного розгляду не наведено таких причин пропуску встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, які б могли бути визнані судом поважними.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
За правилами частини 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 240 цього Кодексу.
Доводи ТОВ «Верболіз» щодо необхідності залишення без розгляду апеляційної скарги Львівської митниці через пропуск відповідачем строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року у справі, що розглядається, такий строк було поновлено і вказане судове рішення набрало законної сили.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року у справі № 380/6818/20 у частині задоволення позовних вимог про визнати протиправними дії, бездіяльність Львівської митниці ДФС щодо неприйняття заяви з проханням випустити товар за МД UA209120/2017/108947 згідно з пунктом 21 статті 356 МК до одержання результатів відповідних досліджень та залишення без відповіді і результату звернення у клопотанні до Львівської митниці ДФС щодо запобігання порушення МК слід скасувати, залишивши позовну заяву у цій частині без розгляду.
Щодо позовних вимог ТОВ «Верболіз» про стягнення на користь позивача з Галицької митниці коштів на відшкодування завданих матеріальних збитків у розмірі 343 013,19 грн, що настали внаслідок невипуску товару згідно з пунктом 21 статті 356 МК апеляційний суд зазначає таке.
За правилами частини 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За правилами частини 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності.
Згідно із частиною 1 статті 24 Господарського процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Приписами частини 1 статті 27 цього Кодексу встановлено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року у справі № 380/6818/20 у частині задоволення позовних вимог про Стягнути з державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби на користь ТОВ «Верболіз» матеріальної шкоди у розмірі 343 013,19 грн слід скасувати та закрити провадження у адміністративній справі, роз`яснивши позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Львівської області.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ :
апеляційну скаргу Львівської митниці задовольнити частково.
Скасувати рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року у справі № 380/6818/20.
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальності «Верболіз» у частині позовних вимог про визнання протиправними дії, бездіяльність Львівської митниці ДФС залишити без розгляду.
Закрити провадження у адміністративній справі у частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз» про стягнення з Галицької митниці коштів на відшкодування завданих матеріальних збитків, роз`яснивши позивачу право протягом десяти днів з дня отримання ним постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Постанова у повному обсязі складена 01 червня 2022 року.
