Ухвала
8 червня 2022 року
м. Київ
Справа № 303/4297/20
Провадження № 14-105цс21
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.
розглянула справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - позивач, ТзОВ «ОТП Факторинг Україна») до ОСОБА_1 (далі - відповідачка) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 (далі - третя особа) про звернення стягнення на предмет іпотеки
за касаційною скаргою позивача на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 серпня 2020 року, постановлену суддею Гутій О. В., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, прийняту колегією суддів у складі Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Мацунича М. В.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. У компанії, яка спеціалізується на стягненні простроченої заборгованості, є відділ претензійно-позовної роботи. Юрисконсульт такого відділу, в обов`язки якого згідно з трудовим договором входило представництво інтересів роботодавця у суді, отримав відповідну довіреність і 5 серпня 2020 року подав підписаний ним від імені компанії позов про звернення стягнення на предмет іпотеки боржника.
2. Суд першої інстанції повернув позовну заяву, бо той, хто її підписав, надав лише копію довіреності на представництво інтересів позивача та не довів, що має право підпису від імені юридичної особи чи право на заняття адвокатською діяльністю. На це рішення суду той самий юрисконсульт подав від імені позивача апеляційну скаргу. Додатково надав копію витягу з наказу про переведення з посади на посаду. Цю скаргу розглянув апеляційний суд і вирішив, що висновок суду першої інстанції є правильним.
3. На вказані судові рішення позивач подав касаційну скаргу, яку підписав той самий юрисконсульт. Останній заперечив висновок судів про відсутність у нього повноважень представляти позивача. Надав Верховому Суду ті самі, що і раніше, копії довіреності та наказу про переведення з посади на посаду. Додатково надав копію наказу про прийняття на роботу та про ще одне переведення. Вважав, що має право на представництво інтересів позивача на підставі процесуального закону у тій редакції, яка була чинною на час звернення до суду. Звернув увагу, що апеляційний суд, хоч і підтримав висновок суду першої інстанції, але відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою, яку підписав працівник позивача за довіреністю.
4. 29 грудня 2019 року набрав чинності Закон України від 18 грудня 2019 року № 390-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» (далі - Закон № 390-IX). Відповідно до цього Закону правила самопредставництва юридичної особи були поширені не тільки на її керівника та членів виконавчого органу, але й на будь-кого іншого, хто уповноважений діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).
5. Велика Палата Верховного Суду мала відповісти на питання про те, чи є, починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництвом юридичної особи вчинені за довіреністю процесуальні дії працівника, який не очолює цю особу, не входить до її виконавчого органу, але до трудових обов`язків якого належить представництво інтересів у суді. Вирішила, що такий працівникмає бути уповноваженим на це відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема посадової інструкції, а не довіреності. Оскільки підписант касаційної скарги не підтвердив, що у коло його трудових обов`язків входило представництво інтересів позивача у суді, касаційне провадження слід закрити.
(2) Короткий зміст позовної заяви
6. 5 серпня 2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив для погашення заборгованості за кредитним договором від 1 серпня 2008 року № МL-801/080/2008 (далі - кредитний договір) у розмірі 978 749,19 грн звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 1 серпня 2008 року № PML-801/080/2008 (майнова порука) (далі - договір іпотеки), а саме на належну відповідачці квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира), шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
7. Мотивував позов такими обставинами:
7.1. 1 серпня 2008 року Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» (після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»; далі - АТ «ОТП Банк») та третя особа уклали кредитний договір, згідно з яким позивач надав третій особі кредит у сумі 35 000,00 дол. США. За умовами цього договору (пункт 1.5.1) погашення відповідної частини кредиту позичальник мав здійснювати щомісяця у розмірі та у строки, визначені у графіку погашення кредиту і сплати процентів, шляхом внесення готівки у касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.
7.2. Того ж дня для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором банк уклав із відповідачкою договір іпотеки, предметом якого була її квартира. Згідно з пунктом 4.4 договору іпотеки вартість предмета іпотеки визначається за згодою іпотекодавця з іпотекодержателем і становить 262 628,00 грн; початкову ціну предмета іпотеки слід встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час його реалізації (цю оцінку позивач замовить після набрання чинності судовим рішенням, ухваленим на його користь).
7.3. 26 жовтня 2010 року АТ «ОТП Банк» уклало з позивачем договір купівлі-продажу кредитного портфеля, а 26 листопада 2010 року - договір відступлення права вимоги. Згідно з цими договорами АТ «ОТП Банк» відступило, а позивач прийняв права вимоги за кредитним договором і за договором іпотеки.
7.4. Третя особа порушила умови кредитного договору з повернення кредиту та процентів за користування ним.
7.5. 6 листопада 2013 року Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалив рішення у справі № 0707/10826/13: задовольнив вимоги позивача до третьої особи та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заборгованість третьої особи за кредитним договором згідно з ухваленим рішенням становила 978 749,19 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 277 981,75 грн, проценти за користування кредитом - 22 562,72 грн, пеня - 678 204,72 грн.
7.6. 25 червня 2020 року позивач надіслав відповідачці досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, яку відповідачка не виконала. Тому позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки.
(3) Короткий зміст провадження у судах першої й апеляційної інстанцій
8. 6 серпня 2020 року Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області постановив ухвалу, згідно з якою позовну заяву повернув. Мотивував ухвалу так:
8.1. Позовну заяву від імені позивача підписав і подав ОСОБА_4 (далі - підписант). Для підтвердження повноважень він надав копію довіреності від 12 травня 2020 року, яку видав директор ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» Коршун Андрій Васильович.
8.2. Предметом позову є звернення стягнення на предмет іпотеки. Тому справа не є малозначною, що унеможливлює представництво позивача у суді особою, яка діє на підставі довіреності та не має статусу адвоката. Але до позовної заяви підписант не долучив докази того, що він має право здійснювати адвокатську діяльність. Таку заяву, підписану особою, яка не має на це права, слід повернути.
9. 25 серпня 2020 року підписант від імені позивача підписав і подав апеляційну скаргу. Для підтвердження повноважень надав копію тієї самої довіреності та копію наказу від 24 вересня 2015 року про переведення його з 24 вересня 2015 року на посаду юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи управління Західного регіону Дирекції по збору проблемної заборгованості ТзОВ «ОТП Факторинг Україна».
10. 21 жовтня 2020 року Закарпатський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою підтримав висновок суду першої інстанції та залишив ухвалу останнього без змін.
(4) Короткий зміст вимог касаційної скарги та ухвал суду касаційної інстанції
11. 12 листопада 2020 року позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Стверджував про порушення судами норм процесуального права. Просив скасувати їхні рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
12. 18 січня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження.
13. 2 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду згідно з ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Обґрунтував так:
13.1. Підписант працював у ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» на посаді юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи управління Західного регіону Дирекції зі збору проблемної заборгованості з 24 вересня 2015 року, і до його посадових (трудових) обов`язків входило, зокрема, представництво інтересів роботодавця у суді.
13.2. Існує виключна правова проблема, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, щодо застосування приписів частини третьої статті 58 та статті 62 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у випадку звернення до суду представника юридичної особи за довіреністю.
13.3. Є підстави відступити від висновку, викладеного в ухвалах Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі № 260/988/19 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 лютого 2021 року у справі № 908/183/20, а саме вказати про достатність довіреності для підтвердження повноважень з представництва інтересів юридичної особи, якщо повірений перебуває у трудових відносинах із довірителем.
13.4. Дотримання кількісного критерію для обґрунтування виключної правової проблеми мотивував так:
13.4.1. 5 червня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу у справі № 707/3014/19. Виснував про наявність підстав для повернення касаційної скарги, поданої в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ «КБ «Приватбанк»), з огляду на те, що справа не є малозначною, а цю скаргу підписала особа, яка не є адвокатом, тобто не мала права її підписувати.
13.4.2. 27 квітня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про закриття касаційного провадження у справі № 761/10218/19. Зазначив, що касаційну скаргу підписала особа, яка не має права її підписувати, а саме представник за довіреністю, який не є адвокатом. Крім того, цей представник не подав документи, що підтверджували би його право діяти від імені Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у порядку самопредставництва. Тому касаційне провадження за такою скаргою слід закрити на підставі пункту 2 частини першої статті 396 ЦПК України.
13.4.3. 18 березня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу у справі № 759/6167/18. У цій ухвалі, залишаючи касаційну скаргу без руху та надаючи строк для усунення недоліків, суд вказав, що скаргу не можна прийняти до розгляду, бо всупереч змісту частини третьої статті 392 ЦПК України її підписала особа, повноваження якої на представництво інтересів АТ «КБ «Приватбанк» у Верховному Суді належно не підтверджені. Крім того, справа не є малозначною, а в Єдиному реєстрі адвокатів України нема даних про те, що вказана особа є адвокатом. Отже, довіреність не може належно підтверджувати повноваження на підписання від імені АТ «КБ «Приватбанк» касаційної скарги.
13.4.4. 11 лютого 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу у справі № 260/988/19, згідно з якою повернув касаційну скаргу через відсутність документів, які би засвідчували повноваження на представництво (самопредставництво) інтересів Закарпатської митниці Державної фіскальної служби. Суд виснував, що копія довіреності на представництво інтересів митниці, видана за підписом її начальника, не належить до переліку документів, які надають право на самопредставництво юридичної особи.
13.4.5. 25 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийняв постанову у справі № 183/5191/19. Вказав, що повноваження представника юридичної особи слід вважати підтвердженими на підставі завіреної копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати власним підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності за відсутності у ній відповідного застереження.
13.4.6. 22 лютого 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив у справі № 908/183/20 ухвалу про повернення касаційної скарги, бо її підписала особа, яка не мала права підпису. Суд вважав, що відсутнє підтвердження наявності у юрисконсульта підприємства, який підписав касаційну скаргу, повноваження із самопредставництва цього підприємства за частиною третьою статті 56 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) чи статусу адвоката. Суд зазначив, що долучені до касаційної скарги наказ про прийняття на роботу на посаду юрисконсульта першої категорії відділу договірної та претензійно-позовної роботи концерну, посадова інструкція юрисконсульта, а також довіреність підтверджують право тієї особи представляти інтереси концерну в установленому порядку і в межах наданих повноважень, зокрема, на підставі довіреності. А інформації про те, що ця особа наділена повноваженнями на самопредставництво юридичної особи у розумінні частини третьої статті 56 ГПК України, нема.
13.4.7. 29 липня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду прийняв постанову у справі № 910/12238/18. У цій постанові відхилив доводи ТзОВ «Юніверс медіа корпорейшн» про те, що відсутність повноважень на здійснення самопредставництва від імені ТзОВ «Новий канал», зокрема повноважень підписувати апеляційну скаргу, підтверджує відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) відомостей про члена виконавчого органу товариства як про підписанта. Мотивував відхилення зазначеного аргументу тим, що згідно з пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» внесення до ЄДР відомостей про осіб інших, ніж керівник, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, здійснюється за бажанням юридичної особи. Отже, таке внесення є правом, а не обов`язком юридичної особи, яка має можливість надати право представництва у порядку, визначеному законодавством і статутом. Відсутність в ЄДР даних про певну особу як підписанта не зумовлює нечинності відповідних документів, які підтверджують надання повноважень з представництва. Суд зазначив, що вищий орган товариства (загальні збори) мав право і затвердити Положення про дирекцію, і прийняти рішення про надання члену дирекції - директору юридичного департаменту - повноваження самостійно представляти інтереси товариства, зокрема підписати від імені товариства апеляційну скаргу без погодження (згоди) Генерального директора товариства.
13.4.8. У постановах від 4 лютого 2020 року у справі № 462/421/18 і від 28 січня 2021 року у справі № 824/244/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виснував, що апеляційну скаргу може подати представник юридичної особи на підставі довіреності.
13.5. Не можна застосувати до різних висновків Верховного Суду такий самий підхід, як і до вирішення темпоральної колізії юридичних норм, а саме застосовувати останній висновок, бо жодних законодавчих і доктринальних передумов для цього нема. Якби існувала теоретична та практична можливість для застосування означеного підходу, то не виникала би проблема неоднакової судової практики (суди керувалися б останнім висновком, сформульованим Верховним Судом).
13.6. Допуск уповноважених осіб юридичної особи, органів державної влади чи місцевого самоврядування до участі у справі та вчинення ними процесуальних дій у порядку самопредставництва можливі у разі визначення права діяти від імені зазначених суб`єктів у відповідному документі, що визначає правовий статус таких уповноважених осіб (закон, положення про орган, структурний підрозділ, трудовий договір (контракт), посадова інструкція тощо), зокрема у довіреності, виданій на ім`я працівника, який перебуває з юридичною особою у трудових або службових відносинах. Урегулював питання представництва підпункт 11 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, де вказано, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року, у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року, а у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. А частина третя статті 58 ЦПК України у редакції Закону № 390-IX урегулювала питання самопредставництва юридичних осіб.
13.7. За змістом частини третьої статті 58 та статті 62 ЦПК України працівник юридичної особи, який перебуває з нею у трудових відносинах, у немалозначних справах може діяти на підставі довіреності. Подання документів, що підтверджують факт перебування визначеної у довіреності особи у трудових відносинах з юридичною особою, та самої довіреності є необхідним і достатнім для підтвердження повноважень діяти від імені юридичної особи за правилами самопредставництва.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Позивач мотивував касаційну скаргу так:
14.1. Закарпатський апеляційний суд в ухвалі від 25 вересня 2020 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача виснував, що форма та зміст апеляційної скарги відповідають вимогам статті 356 ЦПК України. А ту скаргу підписав і подав той самий підписант, який діяв на підставі довіреності, подаючи позовну заяву.
14.2. Висновки судів першої й апеляційної інстанцій суперечать приписам частини третьої статті 58 ЦПК України у редакції Закону № 390-ІХ.
14.3. Підписант діяв у межах повноважень, визначених довіреністю, та згідно з вимогами частини третьої статті 58 ЦПК України.
(2) Позиція інших учасників справи
15. Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу не подали.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів позивача та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(1.1) Чи є, починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництвом юридичної особи вчинені за довіреністю процесуальні дії працівника, який не очолює цю особу, не входить до її виконавчого органу, але до трудових обов`язків якого належить представництво інтересів у суді?
16. Суди попередніх інстанцій виснували, що довіреність позивача не є тим документом, який належно підтверджує повноваження підписанта на вчинення дій від імені позивача за правилами самопредставництва юридичної особи. А крім того, підписант не мав статусу адвоката на час підписання позовної заяви. Тому він не міг діяти від імені позивача і за правилами про представництво.
17. У касаційній скарзі позивач вказав, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій суперечать припису частини третьої статті 58 ЦПК України у редакції Закону № 390-ІХ, згідно з яким працівник позивача, маючи з останнім трудовий договір, що передбачає обов`язки з представництва інтересів роботодавця, за довіреністю має право від імені позивача вчиняти процесуальні дії, зокрема підписувати та подавати позовну заяву.
18. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що, починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
19. Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України, частина перша статті 56 ГПК України; близький за змістом припис є у частині першій статті 55 КАС України).
20. Інакше кажучи, процесуальні закони визначили, що представники сторін, третіх осіб, а також осіб, які за законом мають право звертатися до суду в інтересах інших,можуть діяти у судовому процесі або за правилами самопредставництва, або як власне представники. Останніми можуть бути: адвокати, законні представники, а у випадках, визначених у процесуальних законах, зокрема у малозначних справах, справах незначної складності, - інші особи (стаття 60 ЦПК України, стаття 58 ГПК України, стаття 57 КАС України). Повноваження саме цих представників підтверджують документи, визначені у частинах першій і четвертій статті 62 ЦПК України, частинах першій і четвертій статті 60 ГПК України, частинах першій і четвертій статті 59 КАС України. Тому неприйнятним є аргумент підписанта про те, що для самопредставництва юридичної особи достатньо виданої нею на ім`я одного з працівників довіреності.
21. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Цей Закон розмежував поняття самопредставництва та власне представництва інтересів юридичної особи у суді.
21.1. Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України у відповідній редакції). Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник (частини третя та четверта статті 58 ЦПК України у редакції, яка діяла з 15 грудня 2017 року до 28 грудня 2019 року включно).
21.2. Аналогічні положення були у частинах першій, третій і четвертій статті 56 ГПК України та у частинах першій, третій і четвертій статті 55 КАС України у редакції, яка діяла у вказаний вище період.
22. Велика Палата Верховного Суду, застосовуючи відповідні положення ГПК України, раніше виснувала, що особи, які представляють юридичну особу за довіреністю і виконують процесуальні дії на підставі наданих їм довіреністю повноважень, виступають від імені цієї особи як довірителя, а не за правилами про самопредставництво (див. висновок, сформульований у постановах від 13 березня 2018 року у справах № 910/23346/16 і № 914/2772/16, від 14 березня 2018 року у справі № 910/22324/16, від 21 березня 2018 року у справі № 916/3283/16).
23. 29 грудня 2019 року набрав чинності Закон № 390-IX, згідно з яким частини третю і четверту статті 58 ЦПК України, частини третю та четверту статті 56 ГПК України і частини третю та четверту статті 55 КАС України виклали у новій редакції:
23.1. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частини третя та четверта статті 58 ЦПК України у редакції, чинній із 29 грудня 2019 року).
23.2. Аналогічні за змістом положення передбачені у чинних із указаної дати частинах третій і четвертій статті 56 ГПК України та у частинах третій і четвертій статті 55 КАС України.
24. Згідно з пояснювальною запискою до законопроєкту № 2261 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення в суді» від 15 жовтня 2019 року, який 18 грудня 2019 року ухвалили як Закон № 390-IX, право юридичної особи на особисте представництво у судах штатними працівниками скасувала реформа трьох процесуальних законів 2017 року, що негативно вплинуло на можливість юридичної особи здійснювати самопредставництво. Крім того, у кримінальному процесі збереглася можливість реалізації права на самопредставництво юридичної особи її працівником (частина друга статті 58 Кримінального процесуального кодексу України). Тому, ухвалюючи Закон № 390-IX, парламент поширив інститут самопредставництва юридичної особи в суді не тільки на її керівника або члена виконавчого органу, як це було, починаючи з 15 грудня 2017 року, але й на будь-яку іншу особу, уповноважену на це за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом).
25. Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.
26. Позивач звернувся до суду 5 серпня 2020 року, тобто після набрання чинності Законом № 390-IX. Працівник позивача, який підписав позовну заяву, апеляційну та касаційну скарги у справі, наполягав на тому, що позивач через нього здійснює самопредставництво, а відповідні повноваження підтверджує видана за підписом директора позивача довіреність. Суд першої інстанції встановив, що підписант позовної заяви подав до суду для підтвердження його повноважень копію такої довіреності. Проте у матеріалах справи немає жодного документа (як-от трудового договору (контракту), посадової інструкції), який би засвідчував можливість підписанта діяти від імені позивача за правилами самопредставництва останнього, як і немає підтвердження того, що підписант є адвокатом.
27. Велика Палата Верховного Суду погоджується з аргументом підписанта про те, що частина третя статті 58 ЦПК України у редакції Закону № 390-ІХ передбачає за правилами самопредставництва можливість участі юридичної особи у справі через її працівника. Однак він має бути уповноваженим діяти від імені цієї особи або за законом, або за статутом чи положенням, або за трудовим договором (контрактом). А підписант не надав суду ніяких підтверджень того, що коло його трудових (посадових) обов`язків охоплювало можливість діяти від імені позивача у суді за правилами самопредставництва. Тому суд першої інстанції правильно повернув позовну заяву, хоч і з помилкових мотивів, не взявши до уваги припис частини третьої статті 58 ЦПК України у редакції Закону № 390-IX. Вказане також залишив поза увагою апеляційний суд.
28. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що підписант апеляційної скарги подав до суду копію довіреності та копію наказу від 24 вересня 2015 року про переведення його з 24 вересня 2015 року на посаду юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи управління Західного регіону Дирекції по збору проблемної заборгованості ТзОВ «ОТП Факторинг Україна». А до касаційної скарги, крім зазначених документів, на виконання ухвали Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2020 року додав копію витягу з наказу від 21 грудня 2010 року про прийняття на роботу асистентом сектору Карпатського регіону відділу претензійно-позовної роботи регіональної мережі юридичного управління ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» та копію наказу про переведення його з 22 серпня 2011 року на посаду юрисконсульта цього сектору.
29. У вказаних документах зміст трудових (посадових) обов`язків підписанта не визначений. Зокрема немає інформації про те, що підписант повноважний діяти від імені позивача у судовому процесі. Тому він не міг на підставі довіреності, у якій є перелік повноважень представника, здійснювати згідно з частиною третьою статті 58 ЦПК України у редакції Закону № 390-IX самопредставництво юридичної особи, підписуючи позовну заяву (а. с. 1, 2), апеляційну (а. с. 41) та касаційну (а. с. 62, 63) скарги.
(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(2.1) Щодо долі касаційного провадження
30. З огляду на висновки, викладені у цій ухвалі, Велика Палата Верховного Суду вважає, що слід закрити касаційне провадження. Касаційну скаргу підписав працівник позивача, який не підтвердив можливості діяти у справі за правилами самопредставництва юридичної особи, тобто не надав підтвердження того, що згідно із законом, статутом позивача чи укладеним із останнім трудовим договором (контрактом) уповноважений діяти від імені позивача. Те, що суд апеляційної інстанції, маючи вищевказані документи підписанта, відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та прийняв постанову, не зумовлює обов`язок касаційного суду діяти всупереч приписам процесуального закону аналогічно.
31. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати (пункт 2 частини першої статті 396 ЦПК України).
32. Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу (частина друга статті 396 ЦПК України).
Керуючись частиною другою статті 258, частиною першою статті 260, пунктом 2 частини першої, частиною другою статті 396 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
у х в а л и л а
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 серпня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 - про звернення стягнення на предмет іпотеки закрити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями.
Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:В. В. БританчукЛ. М. Лобойко Ю. Л. ВласовК. М. Пільков І. В. Григор`єваО. Б. Прокопенко М. І. ГрицівЛ. І. Рогач Ж. М. ЄленінаО. М. Ситнік І. В. ЖелєзнийВ. М. Сімоненко О. С. ЗолотніковІ. В. Ткач Л. Й. КатеринчукО. С. Ткачука Г. Р. КретС. П. Штелик
