Окрема думка суддів К. М. Пількова, В. В. Британчука, М. І. Гриціва, Ж. М. Єленіної, Л. Й. Катеринчук, О. Б. Прокопенка, І. В. Ткача
до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20, провадження № 14-105цс21
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 08.06.2022 закрила касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - Товариство) на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.08.2020 та постанову Закарпатського апеляційного суду від 21.10.2020 у справі за позовом Товариства до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі пункту 2 частини першої статті 396 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Погоджуємося з рішенням про закриття провадження за поданою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» касаційною скаргою згідно з вказаною нормою, однак висловлюємо окрему думку стосовно окремих висновків, наведених Великою Палатою Верховного Суду в цій ухвалі.
І. Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 58 ЦПК України, у редакції, чинній з 29.12.2019, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Аналогічні за змістом положення передбачені у чинних із указаної дати частинах першій, третій і четвертій статті 56 Господарського процесуального кодексу України та частинах першій, третій і четвертій статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України.
Закриваючи провадження за касаційною скаргою Товариства, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що, починаючи з 29.12.2019, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника. Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва (пункт 18 ухвали).
Вважаємо, що формулювання частини третьої статті 58 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що юридична особа бере участь в судовому процесі особисто, тобто через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені (самопредставництво), та (або) через представника. При цьому повноваження керівника, члена виконавчого органу, іншої особи діяти від імені юридичної особи на засадах самопредставництва мають бути визначені документами, які за своїм змістом є тими, що перелічені у цій нормі, а саме законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом).
Для підтвердження наявності повноважень діяти від імені юридичної особи на засадах самопредставництва особі достатньо надати один з вказаних документів, в якому відповідна інформація міститься.
На нашу думку, посилання Великої Палати Верховного Суду на те, що зазначені у статті 58 ЦПК України вимоги не виключають можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, є неналежним та надаватиме учасникам справи (представникам) хибні підстави вважати, що відповідні повноваження діяти від імені юридичної особи на засадах самопредставництва можуть бути підтверджені поданою додатково довіреністю, що не відповідає вимогам статті 58 ЦПК України.
Довіреність юридичної особи не є тим документом, який за своїм змістом відповідає будь-якому з перелічених у зазначеній нормі, отже її подання не має значення для з`ясування наявності підстав здійснення самопредставництва.
Тобто довіреність у цьому випадку не є тим документом, на підставі якого мають бути встановлені підставидля здійснення особою самопредставництва, наявних обмежень та ін., тому у такому разі оцінка цьому документу судом не надаватиметься.
Формулюючи наведений висновок, Велика Палата Верховного Суду також не зазначила, у сукупності з якими саме документами довіреність, яка, на її думку, може бути подана додатково, підтверджуватиме наявність підстав для здійснення самопредставництва, тобто з якою метою та на підтвердження яких саме обставин така довіреність може бути подана суду.
Водночас, варто також враховувати, що відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
При цьому юридична особа може мати філії та представництва, які не є юридичними особами, діють на підставі затвердженого юридичною особою, що їх створила, положення, а керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (стаття 95 ЦК України).
Тобто відповідні повноваження керівника філії (представництва) знаходять своє визначення саме у затвердженому положенні, на підставі якого діє така філія (представництво), а керівник філії (представництва) діє на підставі довіреності, що прямо передбачено законом.
ІІ. У пункті 25 ухвали Велика Палата Верховного Суду також формулює висновок, що наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) даних про працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.
Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб - відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Частина перша статті 10 цього Закону передбачає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Отже, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва (крім керівника) внесені до Реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням наявності у відповідної особи повноважень вчиняти дії від юридичної особи на засадах самопредставництва.
З огляду на викладене, звертаючись у цій справі із касаційною скаргою особа, яка підписала скаргу від імені Товариства, не надала доказів на підтвердження наявності в неї повноважень діяти ні на засадах самопредставництва відповідно до статті 58 ГПК України, ні як законний представник Товариства - адвокат.
Судді К. М. Пільков
В. В. Британчук
М.І. Гриців
Ж. М. Єленіна
Л. Й. Катеринчук
О. Б. Прокопенко
І. В. Ткач
