Ухвала
02 червня 2021 року
м. Київ
справа № 303/4297/20
провадження № 61-17042св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»
на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 06 серпня 2020 року у складі судді Гутій О. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Мацунича М. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулось
до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 06 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, позовну заяву визнано неподаною та повернено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовну заяву підписано та подано представником позивача Гичкою Б. І. , який на підтвердження своїх повноважень надав копію довіреності від 12 травня 2020 року, видану директором ТОВ «ОТП Факторинг Україна» Коршун А. В. Ураховуючи предмет позову, яким є звернення стягнення на предмет іпотеки, ця справа не є малозначною, що виключає можливість представництва позивача
у суді особою, яка діє на підставі довіреності та не має статусу адвоката. Оскільки до позовної заяви не додано доказів на підтвердження того,
що представник позивача Гичка Б. І. є адвокатом та здійснює адвокатську діяльність, позовна заява, що підписана особою, яка не має права
її підписувати, підлягає поверненню особі, яка її подала.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2020 року представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» -
Гичка Б. І. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Указував, що суди не врахували частину третю статті 58 ЦПК України, відповідно до якої юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву
на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 303/4297/20, витребувано її з Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року справу призначено
до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
TOB «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов та апеляційна скарга підписані представником TOB «ОТП Факторинг Україна» Гичкою Б. І.
На підтвердження повноважень надано довіреність від 12 травня 2020 року та наказ від 24 вересня 2015 року № 257-к про переведення Гички Б. І.
на посаду юрисконсульта відділу претензійно - позовної роботи управління Західного регіону Дирекції по збору проблемної заборгованості.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких мотивів.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вирішував питання представництва позивача (юридичної особи) у суді особою, яка діє на підставі довіреності
та не має статусу адвоката.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, що заяву підписано та подано представником позивача Гичкою Б. І. , який
на підтвердження своїх повноважень надав копію довіреності від 12 травня 2020 року, видану директором ТОВ «ОТП Факторинг Україна» Коршун А. В. Ураховуючи предмет позову, а саме звернення стягнення на предмет іпотеки, ця справа не є малозначною, що виключає можливість представництва позивача у суді особою, яка діє на підставі довіреності
та не має статусу адвоката. Оскільки до позовної заяви не додано доказів на підтвердження того, що представник позивача Гичка Б. І. є адвокатом
та здійснює адвокатську діяльність, позовна заява, що підписана особою, яка не має права її підписувати, підлягає поверненню особі, яка її подала.
Разом з тим, представник Гичка Б. І. працював у ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на посаді юрисконсульта відділу претензійно - позовної роботи управління Західного регіону Дирекції по збору проблемної заборгованості
з 24 вересня 2015 року, і до його посадових (трудових) обов`язків входило
у тому числі представництво роботодавця у суді. На підтвердження таких повноважень представник надав копію наказу про прийняття на роботу
та довіреність.
Відповідно до довіреності ТОВ «ОТП Факторинг Україна» уповноважує
Гичку Б. І. бути представником ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в суді, вчиняти від імені товариства будь-які дії та користуватись правами, наданими законодавством стороні та третій особі у справі, іншому учаснику
з використанням прав, передбачених адміністративним, господарським, цивільним (включаючи процесуальне), кримінальним законодавством, підписувати та подавати позови, заяви та скарги (в тому числі, але
не виключно апеляційні та касаційні скарги, відзиви, заяви про перегляд рішень за нововиявленими обставинами, заяви про вчинення нотаріальних дій) тощо.
В ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2020 року у справі № 707/3014/19 (провадження № 61-8038ск20), зроблено висновок, що згідно з частиною четвертою статті 131-2 Конституції України законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді
у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів
та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними
чи дієздатність яких обмежена. Відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь
у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Згідно частин першої - другої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин,
а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу. Спір виник із спадкування відповідачем обов`язків спадкодавця
за кредитним договором, тому справа не є малозначною та касаційну скаргу від імені АТ КБ «ПриватБанк» мав право подати (підписати) або представник який має статус адвоката або, в порядку самопредставництва юридичної особи керівник, член виконавчого органу, інша особа, уповноважену діяти від імені АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). Відомості про те,
що Крилова О. Л. на час підписання касаційної скарги є адвокатом відсутні. Таким чином, касаційна скарга підписана особою, яка не має права
її підписувати.
Тобто, в ухвалі про закриття провадження № 61-8038ск20 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду виходив із того, що оскільки справа
не є малозначною, а касаційна скарга підписана особою, яка
не є адвокатом, отже, касаційна скарга підписана особою, що не має права її підписувати.
В ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 761/10218/19 (провадження № 61-4987ск20) зроблено висновок, що аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, зокрема, копії наказу Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
від 18 жовтня 2019 року № 212-к «Про призначення Демеденко О. О. », копії довіреності, копії посадової інструкції головного спеціаліста відділу правового забезпечення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), свідчить, що вони не містять визначених частинами третьою, четвертою статті 58 ЦПК України документів, які можуть підтвердити повноваження головного спеціаліста відділу правового забезпечення Департаменту Демеденко О. О. діяти від імені Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в порядку самопредставництва. Таким чином, касаційна скарга підписана представником за довіреністю, яка не є адвокатом,
а документів, що підтверджували б її право діяти від імені Департаменту
у порядку самопредставництва до касаційної скарги не долучено. Отже, касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, тому касаційне провадження за такою касаційною скаргою належить закрити
на підставі пункту 2 частини першої статті 396 ЦПК України.
В ухвалі про закриття провадження № 61-4987св20 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду виходив із того, що оскільки справа
не є малозначною, касаційна скарга підписана особою, яка не є адвокатом, а отже, касаційна скарга підписана особою, що не має права її підписувати.
В ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 18 березня 2020 року у справі № 759/6167/18 (провадження
№ 61-3806ск20), залишаючи касаційну скаргу без руху та надаючи строк для усунення недоліків, суд дійшов висновку, що «касаційна скарга підписана представником АТ КБ «ПриватБанк» Гринь І. В., повноваження якої підтверджуються трудовим договором від 07 липня 2011 року № 1336
та довіреністю від 08 листопада 2019 року, якою голова правління
АТ КБ «ПриватБанк» Крумханзла П. уповноважив Гринь І. В. представляти інтереси банку в усіх органах державної влади й управління у тому числі
у Верховному Суді України. Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки всупереч положенням частини третьої статті 392 ЦПК України вона підписана Гринь І. В. , повноваження якої на представництво інтересів АТ КБ «ПриватБанк» у Верховному Суді не підтверджені належним чином. Касаційна скарга, подана на судове рішення у справі,
що не є малозначною, Єдиний реєстр адвокатів України не містить даних, що Гринь І. В. є адвокатом, отже, довіреність від 08 листопада 2019 року
не може бути належним доказом підтвердження її повноважень на підпис касаційної скарги від імені АТ КБ «ПриватБанк».
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
від 11 лютого 2020 року у справі № 260/988/19 суд повернув заявнику скаргу митниці через відсутність документів, які б засвідчували повноваження на представництво (самопредставництво) юридичної особи. Суд розмежував поняття «представництво» органів державної влади, закріплене за адвокатами в Конституції, та «самопредставництво», введене до процесуальних кодексів. Суд не допустив заявника до участі у справі, оскільки самопредставництво передбачає, що від імені юридичної особи може діяти лише керівник, інший уповноважений законом, статутом положенням, трудовим договором, або представник. У цьому випадку під представником мається на увазі адвокат. Заявник, що підписав касаційну скаргу, надав копію довіреності на представництво митниці, видану
за підписом начальника. Разом із тим, цей документ відсутній в переліку тих, що надають право на самопредставництво юридичної особи.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зробив висновок про те, що слід вважати підтвердженими повноваження представника юридичної особи на підставі завіреної копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності та за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення певної дії (постанова Верховного Суду
від 25 березня 2021 року у справі № 183/5191/19 (2-а/183/175/19) (адміністративне провадження № К/9901/17878/20).
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
від 22 лютого 2021 року у справі № 908/183/20 суд не прийняв касаційну скаргу та повернув її заявнику. Повертаючи касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що до матеріалів касаційної скарги не додано доказів
на підтвердження того, що юрисконсульт має право представляти Концерн як представник (адвокат) на підставі довіреності, так і в порядку самопредставництва відповідно до положень частини третьої статті 56 ГПК України, а тому відсутні підстави вважати, що касаційну скаргу підписано особою, яка має право її підписувати.
Підтверджуючи право начальника юридичного департаменту господарського товариства на подання та підписання апеляційної скарги, якщо він не є адвокатом Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зробив висновок, що згідно з пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про осіб інших, ніж керівник, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, здійснюється за бажанням юридичної особи. Отже, наведене є правом, а не обов`язком юридичної особи, що водночас не виключає можливості наділення нею правами такого представництва осіб у порядку, визначеному законодавством і статутом, та не зумовлює нечинності відповідних документів, що підтверджують надання таких повноважень (постанова Верховного суду від 29 липня 2019 року у справі
№ 910/12238/18).
Разом з тим у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 61-15967св20 вказано,
що відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від
її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Статтею 62 ЦПК України визначено документи,
що підтверджують повноваження представників. Зокрема, передбачено,
що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження
на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання. Пунктом першим частини четвертої статті 356 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися. Отже, за змістом наведених норм апеляційна скарга може бути подана представником юридичної особи на підставі довіреності. Із справи вбачається, що, подаючи апеляційні скарги на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова
від 21 лютого 2020 року, представник Львівської міської ради та Управління охорони здоров`я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Шмотолоха О. П. на підтвердження своїх повноважень додав належним чином завірені копії довіреності від 19 листопада 2019 року № 2901/вих-702 та, відповідно, довіреності від 30 вересня 2019 року
№ 2602-вих-1331.
Тобто, в постанові у справі № 61-15967св20 Касаційний цивільний суд
у складі Верховного Суду вважав, що апеляційна скарга може бути подана представником юридичної особи на підставі довіреності.
В ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
від 28 січня 2021 року у справі № 824/244/19 (провадження
№ 61-13578ав20) суд дійшов висновку, що до цієї заяви дано довіреність
від 25 вересня 2019 року № 00001/314-д, якою президент АТ «Автоваз» Каракатзаниса Ива Андре , який діє на підставі статуту, уповноважує Орлова О. І. , який є директором юридичної служби АТ «Автоваз», здійснювати представництво АТ «Автоваз» перед будь-якими органами державної влади Російської Федерації, організаціями, установами, підприємствами будь-яких організаційно-правових форм і всіх типів власності, що розташовані на території Російської Федерації та за кордоном. Оскільки згідно з доданою до заяви копією довіреності представництво доручено працівнику АТ «Автоваз» - директору юридичної служби
Орлову О. І., тому доводи апеляційної скарги про те, що представник заявника повинен мати статус адвоката не узгоджуються із вимогами частини третьої статті 58 ЦПК України. Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку,
що Орлов О. І. мав повноваження подати заяву від імені АТ «Автоваз». Копія довіреності на підтвердження повноважень представника, виготовлена
з використанням технічних засобів, засвідчена підписом Орлова О. І. , який за умовами довіреності має право підпису, із зазначенням його прізвища, ініціалів та з прикладенням печатки, з поміткою «копія вірна». Наведене узгоджується із правовими висновками, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі
№ 199/1478/17.
Таким чином Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що апеляційна скарга може бути подана представником юридичної особи на підставі довіреності.
Не може бути застосований до різних висновків Верховного Суду такий самий підхід, як для вирішення темпоральної колізії норм - має застосовуватися норма, яка прийнята останньою, - оскільки будь-яких законодавчих та доктринальних передумов для цього немає. Більше того, якщо існувала б теоретична і практична можливість для його застосування, то вочевидь не виникала б проблема неоднакової судової практики, тому що потрібно було б керуватися останнім висновком, сформульованим Верховним Судом.
Колегія суддів дійшла висновку, що допуск уповноважених осіб юридичної особи, органів державної влади чи місцевого самоврядування до участі
у справі та можливість вчинення ними процесуальних дій у порядку самопредставництва можливий у разі визначення їх прав діяти від імені юридичної особи, органу державної влади чи місцевого самоврядування
у відповідному документі, що визначає їх правовий статус (закон, положення про орган, структурний підрозділ, трудовий договір (контракт), посадова інструкція тощо), у тому числі довіреності, виданій на ім`я працівника, який перебуває з юридичною особою у трудових або службових відносинах. При цьому підпунктом 11 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції -
з 1 січня 2019 року, врегульовані питання представництва, а наведеним Законом № 390-ІХ і зміненою статтею 58 ЦПК України - самопредставництва, в якому особа не представляє відповідний державний орган, а бере участь у справах від імені цього органу або юридичної особи.
Тлумачення частини третьої статті 58 ЦПК України у поєднанні зі статтею
62 ЦПК України діє підстави для висновку, що працівник юридичної особи, який перебуває з нею у трудових відносинах у немалозначних справах може діяти на підставі довіреності. Подання документів, що підтверджують обставину перебування особи, визначеної у довіреності, у трудових відносинах та самої довіреності є необхідним і достатнім для підтвердження повноважень діяти від імені органу або юридичної особи
в порядку самопредставництва.
За таких обставин наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зробленого в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховний Суд від 11 лютого 2020 року в справі № 260/988/19 та в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховний Суд від 22 лютого 2021 року в справі № 908/183/20, та вказівки, що у разі пред`явлення позову, подання апеляційної, касаційної скарг у інтересах юридичної особи, про достатність довіреності
на підтвердження такого представництва, якщо повірений знаходиться
у трудових відносинах з довірителем.
Стосовно якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається
у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції, і це питання
ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією. Стосовно кількісного критерію, то у практиці Касаційного цивільного суду склався неоднаковий підхід щодо можливості звернення до суду в інтересах юридичної особи представника за довіреністю та, як наслідок, визначення нормативно-правового обґрунтування спірних правовідносин.
Реальне існування правової визначеності зумовлює довіру суспільства
до діяльності держави, до судової системи, належне ставлення до права
та закону. Відсутність правової визначеності, навпаки, спричиняє порушення прав, свобод та законних інтересів осіб, руйнує основи правової системи, а практика Верховного Суду як найвищої національної судової інстанції та органу, на який покладено відповідальність за формування сталої судової практики, є особливо показовою щодо правової визначеності.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення
не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11,
§ 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).
Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає
в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують, оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації
до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, ЄСПЛ, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2013 року).
Колегія суддів вважає, що для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень очевидною є необхідність формування єдиної практики щодо застосування частини третьої статті 58 ЦПК України, статті 62 ЦПК України вразі звернення до суду представника юридичної особи на підставі довіреності, а тому справа містить виключну правову проблему,
і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Керуючись статтями 260, 403, 404, підпунктом 7 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Передати справу № 303/4297/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню
не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев
В. М. Коротун
