Єдиний державний реєстр судових рішень
Україна
Донецький окружний адміністративний суд
У Х В А Л А
17 жовтня 2022 року Справа №200/3220/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження клопотання позивача про витребування додаткових доказів по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області № 143-лк від 28 грудня 2021 року про звільнення позивача з 13 січня 2022 року з посади начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області;
- поновити позивача на посаді начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області;
- стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 січня 2022 року по день прийняття рішення по справі.
12 жовтня 2022 року судом отримано клопотання позивача про витребування у відповідача додаткових доказів по справі штатного розпису, що діяв в 2020, 2021 та 2022 роках відповідно зі змінами та доповненнями, а також лімітні довідки про бюджетні асигнування на 2021 та 2022 роки з помісячним розподілом.
Клопотання обґрунтовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності в структурі та штаті відповідача структурного підрозділу - відділу контролю східного напрямку управління з питань праці та посади начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці, також відсутні докази встановлення розміру посадового окладу для посади начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці в 2020, 2021 та 2022 роках та докази на підтвердження наявності фонду оплати праці для одержання заробітної плати на посаді начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області в 2021 році та у січні 2022 року.
Позивач зазначає, що згідно ч. 4 ст. 50 Закону України «Про державну службу» джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.
Оскільки з 13 січня 2021 року припинено здійснення відповідачем повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах, зазначене повинно було відобразитись на доведенні бюджетних призначень в 2021 та 2022 роках.
На переконання позивача, зазначені докази можуть підтвердити, по-перше, відсутність/наявність в структурі та штаті Головного управління Держпраці в Донецькій області структурного підрозділу - відділу контролю східного напрямку управління з питань праці та посади начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці, по-друге, розмір встановленого посадового окладу в 2020, 2021 та 2022 роках, а також підтвердити відсутність/наявність джерел фінансування заробітної плати в 2021 та 2022 році.
Розглядаючи клопотання позивача, суд виходить з наступного.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, офіційне з`ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо витребування доказів.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
26 серпня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» № 762, пунктом 1 якої вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області; пунктом 2 визначено утворити Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як юридичну особу публічного права; пунктом 3 вказаної визначено, що Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області, які ліквідуються згідно з п. 1 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження та функції до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці. Здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією Управління Державної служби з питань праці у Донецькій області […] та утворенням Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці згідно з п. 2 цієї постанови, покладається на Державну службу з питань праці.
Наказом Державної служби України з питань праці від 28 вересня 2020 року № 122 «Про ліквідацію Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області» вирішено ліквідувати як юридичну особу публічного права Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області; […] призначено Голову ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області […] (а.с. 13, 174 т. 1).
29 вересня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі Наказу Державної служби України з питань праці від 28 вересня 2020 року № 122 було внесено запис про перебування Головного управління Держпраці у Донецькій області в стані припинення.
Наказом Державної служби України з питань праці від 12 січня 2021 року № 1 «Про можливості забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій» визначено: 1) погодитись із пропозицією Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 5 січня 2021 року № 02 щодо можливості забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій, визначених Положенням про Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, затвердженим наказом Державної служби України з питань праці від 29 жовтня 2020 року № 140, та іншими нормативно-правовими актами, з 13 січня 2021 року; 2) Головному управлінню Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головному управлінню Державної служби з питань праці у Луганській області припинити з 13 січня 2021 року здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах (а.с. 22 т. 1).
Наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 12 лютого 2021 року № 35 «Про припинення здійснення повноважень Головного управління Держпраці Донецької області» наказано, крім іншого, Головному управлінню Держпраці у Донецькій області припинити з 13 січня 2021 року здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах, визначених у Положенні про Головне управління Держпраці у Донецькій області (а.с. 25 т. 1).
Наказом Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 12 лютого 2021 року № 04 «Про початок здійснення повноважень та виконання функцій Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці» наказано, крім іншого, розпочати з 13 січня 2021 року здійснення Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці повноважень та виконання функцій, відповідно до Положення про Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 29 жовтня 2020 року № 140 та інших нормативно-правових актів (а.с. 26 т. 1).
У відзиві на позов відповідач посилається на назначені вище документи та визнає як факт перебування Головного управління Держпраці у Донецькій області у стадії припинення, так і факт ліквідації наказом ГУ Держпраці у Донецькій області від 1 листопада 2019 року № 423-к з 1 січня 2020 року у складі відповідача чотирьох відділів контролю за напрямками, в тому числі східного та скорочення посад чотирьох начальників відділ контролю, в тому числі посади начальника східного напрямку, а також і факт виконання з 13 січня 2021 року всіх повноважень та функцій, які виконувались до вказаної дати відповідачем, Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці.
Отже, факт відсутності в штатному розписі Головного управління Держпраці у Донецькій області як в органі/установі, що перебуває тривалий час у процесі припинення внаслідок ліквідації, з 1 січня 2020 року посади начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці - не є спірним в межах цієї справи як і факт поновлення позивача на посаді в Головному управлінні Держпраці у Донецькій області на виконання рішення суду.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача в частині витребування у відповідача штатного розпису Головного управління Держпраці у Донецькій області, що діяв в 2020, 2021 та 2022 роках.
Також суд зазначає, що серед позовних вимог позивача є вимоги про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч. 2 с. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Отже, у випадку вирішення справи на користь позивача суд має вирішити питання про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Розрахунок середнього заробітку працівника визначений Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Відповідно абз. 3, 4 п. 2 зазначеного Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язанавідповіднавиплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Ухвалою суду від 6 жовтня 2022 року було зобов`язано Головне управління Держпраці у Донецькій області надати суду, крім іншого, довідку (помісячну) про заробітну плату позивача за період з 25 серпня 2021 року по 13 січня 2022 року та довідку про складові місячної заробітної плати позивача згідно штатного розпису (оклад (тарифна ставка), доплати, надбавки та т.і.), яка їй нараховувалась (або мала нараховуватись згідно трудового договору) після поновлення наказом від 25 серпня 2021 року № 23-ЛК на посаді начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області.
12 жовтня 2022 року судом отримано від відповідача довідки від 11 жовтня 2022 року (вих. № 48-ЛК/20/22 та вих. № 49-ЛК/20/22) про фактично нараховану позивачу заробітну плату за період з 25 серпня 2021 року по 13 січня 2022 року та про складові місячної заробітної плати позивача.
У довідках зазначено, що посадовий оклад позивача за посадою начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці складає 7050,00 грн (що відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 "Питання оплати праці працівників державних органів" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 2021 року № 15), згідно якої посадовий оклад з 1 січня 2021 року для керівника відділу у складі департаменту, головного управління, служби, самостійного управління з урахуванням юрисдикції державного органу на території однієї або кількох областей встановлюється в розмірі 7050,00 грн).
Також у довідці зазначено, що складовими заробітної плати позивача на посаді начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці є: надбавка за ранг (6 ранг) 500,00 грн, надбавка за вислугу років 3525,00 грн.
При цьому у матеріалах справи наявна копія наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області від 29 жовтня 2020 року № 387-к «Про присвоєння чергового рангу та встановлення надбавки за ранг», за підписом тимчасово виконуючого обов`язки начальника управління Г.Зуб, ОСОБА_1 , начальнику відділу контролю східного напрямку управління з питань праці присвоєно з 1 березня 2020 року черговий ранг державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби (а.с. 10 т. 1).
Отже, матеріали справи містять всі необхідні докази для правильного вирішення справи в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача з дня її звільнення (з 13 січня 2022 року) по день прийняття рішення по справі.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для витребування у відповідача лімітних довідок про бюджетні асигнування на 2021 та 2022 роки.
Крім цього суд зазначає, що визначення видів виплат з фонду оплати праці, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ, наведено в Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 (далі Інструкція № 5).
Згідно п. 1.3 зазначеної Інструкції фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Відповідно до з п. 2.2.12 Інструкції № 5 до фонду додаткової заробітної плати належать, зокрема, суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей.
Як вбачається з наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області від 28 грудня 2021 року № 143-ЛК про звільнення позивача з посади начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці, їй підлягало до виплати компенсація за невикористані дні щорічних основної та додаткової відпусток та додаткової відпустки як одинокій матері (а.с. 38 т. 1).
Жодних зауважень щодо не отримання зазначених у наказі виплат матеріали справи не містять, позовних вимог з приводу стягнення з відповідача заборгованості щодо зазначених у наказі сум позивачем як в межах як цієї справи так і в межах інших справ (згідно відомостей програми "Діловодство спеціалізованого суду") позивачем не заявлено.
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підставі викладеного вище, беручи до уваги приписи п. 4 ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 242, ч. 4 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ст. 73, ст. 76, ч. 1 ст. 78 КАС України суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, і, як наслідок, про необхідність відмовити позивачу у задоволенні її клопотання про витребування у відповідача додаткових доказів по справі.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-73, 76, 78, 241-242, 248, 256, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування додаткових доказів по справі відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Н.П. Волгіна
