розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Медіа Інтертейнмент» на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Соколової В. В., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Медіа Інтертейнмент» (далі - ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 10 серпня 2018 року

адвокат ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_1 , направив на адресу Міністерства культури України заяву від 09 серпня 2018 року, яка містить недостовірну інформацію про товариство, у тому числі наступну:

«…кінопроект за номером 16 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» виробництва Солар Медіа Інтертейнмент … має обтяження, що пов`язані із порушенням виробником Солар Медіа Інтертейнмент авторських прав на… сценарій

до кінопроекту. … авторами сценарію [кінопроекту «ІНФОРМАЦІЯ_3 » є] - ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ».

13 серпня 2018 року ОСОБА_1 , посилаючись на заяву адвоката

ОСОБА_2 від 09 серпня 2018 року, розмістив публікацію в мережі Інтернет, а саме на своїй вебсторінці в соціальній мережі Facebook,

яка, серед іншого, містить аналогічну недостовірну інформацію щодо товариства.

Інформація про те, що кінопроект «ІНФОРМАЦІЯ_3» має обтяження,

які пов`язані з порушенням виробником «Солар Медіа Інтертеймент» авторських прав на сценарій до кінопроекту та те, що авторами цього сценарію є ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

не відповідає дійсності, оскільки авторами сценарію кінопроекту

є ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Авторські права на цей кіносценарій належать товариству на підставі рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 червня 2018 року

про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 та ОСОБА_9 передали ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» майнові права на створений ними літературний сценарій повнометражного ігрового фільму «ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Позивач уважав, що поширення недостовірної інформації завдає шкоди діловій репутації товариства, заслуженої роками чесної та ефективної діяльності, спрямованої на розвиток українського кіно.

При цьому недостовірна інформація, поширена ОСОБА_1 , автором якої є адвокат ОСОБА_2, доведена до відома необмеженого кола осіб,

що порушує право товариства на недоторканість ділової репутації. Такими діями товариство фактично звинувачується у порушенні законодавства

про авторське право, неетичній поведінці у ділових відносинах,

що негативно впливає на його ділову репутацію, успішну подальшу діяльність, можливість співпраці зі сценаристами, режисерами, акторами, залучення фінансування для виробництва фільмів.

Вважало, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 переслідували мету не лише завдати шкоди високому рівню ділової репутації товариства, а й завадити участі кінопроекту «ІНФОРМАЦІЯ_3» у відборі кінопроектів патріотичного спрямування, для виробництва і розповсюдження яких надається державна фінансова підтримка.

З урахуванням наведеного, ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» просило суд:

- визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права товариства інформацію, поширену ОСОБА_1 та адвокатом

ОСОБА_2 , а саме:

«...кінопроект за номером 16 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» виробництва Солар Медіа Інтертейнмент … має обтяження, що пов`язані із порушенням виробником Солар Медіа Інтертейнмент авторських прав на творчу концепцію та сценарій до кінопроекту. ... авторами сценарію [кінопроекту «ІНФОРМАЦІЯ_3 » є] - ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 »;

- заборонити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 поширювати будь-якій особі

в будь-якій спосіб, у тому числі в мережі Інтернет та у письмових заявах, наступні висловлювання:

«...кінопроект за номером 16 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» виробництва Солар Медіа Інтертейнмент ... має обтяження, що пов`язані із порушенням виробником Солар Медіа Інтертейнмент авторських прав на творчу концепцію та сценарій до кінопроекту. ... авторами сценарію [кінопроекту «ІНФОРМАЦІЯ_3» є] - ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 »;

- зобов`язати ОСОБА_1 спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення повного тексту рішення суду в даній справі на своїй вебсторінці в соціальній мережі Facebook: ІНФОРМАЦІЯ_6, протягом тижня після набрання рішенням суду законної сили;

- вирішити питання щодо розподілу судових витрат, вказавши при цьому, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат,

які товариство понесло і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складає 600 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва, у складі судді Осаулова А. А., від 10 жовтня 2019 року позов ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» задоволено частково.

Визнано інформацію, розповсюджену в мережі Інтернет

ОСОБА_1 на його вебсторінці в мережі Facebook: ІНФОРМАЦІЯ_1 із посиланням на вебсторінку: ІНФОРМАЦІЯ_4, а також ОСОБА_2

у мережі Інтернет у заяві на адресу міністра Міністерства культури України Нищука Є. М., недостовірною та такою, що порочить честь, гідність

і ділову репутацію ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент», а саме: «…кінопроект за номером 16 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» виробництва Солар Медіа Інтертейнмент … має обтяження, що пов`язані із порушенням виробником Солар Медіа Інтертейнмент авторських прав на творчу концепцію

та сценарію до кінопроекту».

Зобов`язано ОСОБА_1 спростувати недостовірну інформацію розповсюджену в мережі Інтернет на його вебсторінці у Facebook: ІНФОРМАЦІЯ_5, шляхом розміщення на цій сторінці резолютивної частини судового рішення, протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах на користь

ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» судовий збір у сумі - 2 995,40 грн, витрати за проведення експертного дослідження змісту вебсторінки у мережі Інтернет у сумі - 2 000,00 грн, витрати за проведення експертизи № 16-06/19 об`єктів інтелектуальної власності у сумі - 40 000,00 грн, витрати на правову допомогу в розмірі - 100 000,00 грн, а усього по 72 497,70 грн з кожного.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того,

що поширеною інформацією, а саме: «…кінопроект за номером 16

під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» виробництва ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» … має обтяження, що пов`язані із порушенням виробником ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» авторських прав на творчу концепцію

та сценарію до кінопроекту», яка є недостовірною, порушено права позивача. Вказана інформація принижує статус позивача в очах суспільства, партнерів, порочить ділову репутацію, оскільки необґрунтовано ставить

під сумнів дотримання позивачем у його діяльності моральних та правових норм.

Визнаючи вказану інформацію недостовірною, суд виходив із того, що вона не відповідає дійсності, оскільки ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» набуло майнові права на сценарій кінопроекту «ІНФОРМАЦІЯ_3»

у передбаченому законодавством порядку на підставі договору, безпосередньо від його авторів ОСОБА_12 , ОСОБА_13

та ОСОБА_9 . При цьому суд уважав, що існування двох сценаріїв кінопроекту не дає підстав розповсюджувати інформацію про те,

що ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» порушує авторські права.

Недостовірна інформація була поширена ОСОБА_1 у мережі Інтернет на його сторінці у соціальній мережі Facebook, як наслідок, судом зобов`язано останнього спростувати її, шляхом розміщення на його сторінці резолютивної частини судового рішення, протягом 10 календарних днів

з дня набрання рішенням законної сили.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд виходив

із того, що вимога про визнання недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент», інформації,

що «…авторами сценарію [кінопроекту «ІНФОРМАЦІЯ_3» є] ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 » не може бути задоволена судом з огляду

на існування двох сценаріїв. Крім того, вимога заборонити відповідачам поширювати інформацію не може бути задоволена, оскільки такий спосіб захисту не передбачений нормами ЦК України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом першої інстанції враховано, що позов задоволено частково, а також принципи розумності, справедливості, пропорційності та зменшено розмір витрат на правничу допомогу, які понесено позивачем, до 100 000,00 грн.

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій зазначив, що ним було понесено витрати

на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн, а з урахуванням того,

що позов товариства задоволено частково, просив вирішити питання щодо їх розподілу.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено.

Районний суд виходив із того, що, ухвалюючи рішення у справі та стягуючи

з відповідачів на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі

100 000,00 грн, судом було враховано часткове задоволення позову

та дотримано принципи розумності, справедливості та пропорційності,

а тому відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення.

Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій

Постановою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2019 року задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалене нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2019 року задоволено, оскаржувану ухвалу скасовано, заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення

про стягнення судових витрат задоволено. Стягнуто із ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу

у розмірі 30 000,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі

№ 761/34282/18 касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Медіа Інтертейнмент» задоволено частково. Постанови Київського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав передчасного застосування статті 40 Конституції України (провадження № 61-14787св20).

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 жовтня

2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позовні вимоги ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» інформацію, поширену ОСОБА_1

на його вебсторінці в мережі Facebook, а саме:

«...кінопроект за номером 16 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» виробництва Солар Медіа Інтертейнмент … має обтяження, що пов`язані із порушенням виробником Солар Медіа Інтертейнмент авторських прав на творчу концепцію та сценарій до кінопроекту. ... авторами сценарію [кінопроекту "ІНФОРМАЦІЯ_3 " є] - ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ».

Заборонено ОСОБА_1 поширювати будь-якій особі в будь-якій спосіб, у тому числі в мережі Інтернет та у письмових заявах, наступні висловлювання:

«... кінопроект за номером 16 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» виробництва Солар Медіа Інтертейнмент ... має обтяження, що пов`язані із порушенням виробником Солар Медіа Інтертейнмент авторських прав на творчу концепцію та сценарій до кінопроекту. ... авторами сценарію [кінопроекту "ІНФОРМАЦІЯ_3 " є] - ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ».

Зобов`язано ОСОБА_1 спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення резолютивної частини цієї постанови на своїй вебсторінці

в соціальній мережі Facebook: ІНФОРМАЦІЯ_6, протягом десяти днів із дня виготовлення повного тексту судового рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» судовий збір у сумі 2 995,40 грн, витрати за проведення експертного дослідження змісту вебсторінки у мережі Інтернет у сумі 2 000,00 грн, витрати за проведення експертизи № 16-06/19 об`єктів інтелектуальної власності у сумі - 40 000,00 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 100 000,00 грн, а всього - 144 995,40 грн.

Стягнуто з ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» на користь держави

1 409,60 грн судового збору.

Стягнуто з ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» на користь ОСОБА_2

2 114,40 грн у рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року задоволено частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про стягнення судових витрат залишено без розгляду.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що 07 серпня 2018 року між ОСОБА_1 (клієнт) та ОСОБА_2 (адвокат ) укладено договір про надання правової допомоги, умовами якого визначено, у тому числі, повноваження адвоката. Надаючи оцінку діям ОСОБА_2 , апеляційний суд зазначив, що, звертаючись із заявою до Міністерства культури України, останній діяв як особа, яка представляє інтереси довірителя у відносинах із третьою особою. При цьому Міністерство культури України відповідно до своїх повноважень вправі було розглянути подане звернення по суті, а подання такого звернення не суперечить вимогам закону. Тому вимоги до адвоката ОСОБА_2 задоволенню

не підлягають.

Зі змісту інформації, яку позивач просить визнати такою, що порушує його права, вбачається, що така не є оціночним судженням, оскільки

не є вираженням суб`єктивної думки особи щодо зазначених у ній обставин, а містить ствердження про порушення позивачем авторських прав. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції у частині,

що недостовірна інформація була поширена ОСОБА_1 у мережі Інтернет на його сторінці у соціальній мережі Facebook, що має наслідком цивільно-правову відповідальність.

Районний суд визнав недостовірною інформацію, розповсюджену в мережі Інтернет ОСОБА_1 на його вебсторінці у мережі Facebook, а також ОСОБА_2 у мережі Інтернет у заяві на адресу міністра Міністерства культури України Нищука Є. М., а саме: «кінопроект за номером 16

під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» виробництва Солар Медіа Інтертейнмент … має обтяження, що пов`язані із порушенням виробником Солар Медіа Інтертейнмент авторських прав на творчу концепцію та сценарію

до кінопроекту». Разом із цим, інформацію в мережі Інтернет поширив ОСОБА_1 , за твердженням якого це зроблено з метою інформування громадськості. Саме він є автором інформаційного матеріалу, який містить недостовірну інформацію. При цьому оспорювана інформація не є такою,

що входить до предмету суспільного інтересу, відтак розповсюдження цієї інформації є порушенням прав позивача.

Тобто апеляційний суд зробив висновок про те, що вимоги позивача

саме до відповідача ОСОБА_1 є обґрунтованими й мають бути задоволенні із застосуванням способу захисту, обраного позивачем, який

не суперечить закону.

Суд апеляційної інстанції погодився з доводами апеляційних скарг у тій частині, що юридична особа від природи не може бути наділена честю

та гідністю, оскільки такі якості притаманні людині. Тому посилання

в рішенні суду на те, що поширена інформація порочить честь і гідність позивача - юридичної особи, є помилковим. Також зазначено, що поняття «гудвілу» (економічне відображення ділової репутації юридичної особи)

та ділової репутації не є тотожними поняттями.

Розподіл судових витрат здійснено апеляційним судом з урахуванням положень статті 137 ЦПК України, висновку про задоволення позовних вимог товариства до одного з відповідачів.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу районного суду від 02 грудня 2019 року, апеляційний суд вказав, що відповідна ухвала підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про залишення заяви ОСОБА_2 про стягнення судових витрат без розгляду

у зв`язку із пропуском строків, визначених частиною восьмою статті 141 ЦПК України, за якою докази понесених витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Рішення суду першої інстанції ухвалено 10 жовтня 2019 року, а докази понесених витрат направлено ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку 16 жовтня

2019 року.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада

2021 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення у частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 й ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 зазначає те, що апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування інших

норм права у подібних правовідносинах (пункт 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

У січні 2022 року ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» звернулося

до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення у частині вирішення позовних вимог

до ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове судове рішення

про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції

товариство зазначає те, що апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

У лютому 2022 року ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» подало

до Верховного Суду заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в якій просить стягнути з відповідачів на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в орієнтованому розмірі 300 000,00 грн у відповідних частинах і зазначає, що докази понесення вказаних витрат будуть подані товариством протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення Верховним Судом.

У квітні 2022 року ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» подало

до Верховного Суду заяву про компенсацію судових витрат

та підтвердження їх розміру, в якій просить стягнути з відповідачів на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 352 584,48 грн, а також вирішити питання понесених товариством судових витрат зі сплати судового збору, надавши відповідні письмові докази на підтвердження розміру таких витрат.

Надходження касаційних скарг до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційними скаргами ОСОБА_1

та ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року, витребувано цивільну справу

№ 761/34282/18 із Шевченківського районного суду м. Києва. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2022 року у задоволенні клопотання ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» про розгляд справи за участю сторін відмовлено. Справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційним судом

не враховано, що захист ділової репутації юридичної особи має свої особливості, щодо яких, разом із цим, відсутній правовий висновок Верховного Суду. Зокрема, ділова репутація юридичної особи має свою вартість, а порушення права на ділову репутацію може полягати не лише

у дифамації, а й в її неправомірному використанні. Крім того, ділова репутація як актив може мати як позитивне, так і негативне значення

в розумінні поганої ділової репутації, а тому для задоволення позову слід було довести, що для юридичної особи поширення недостовірної інформації вплинуло на зменшення її економічної вартості й щодо цього відсутній правовий висновок Верховного Суду.

При цьому суд не звернув уваги на те, що на час поширення інформації ОСОБА_1 не було відомо про зміст сюжету (сценарію) позивача, тому існувала конфліктна ситуація, так як відповідач з мережі Інтернет знав про сценарій (аналогічний), який готувався відповідачем. Посилається

на відповідні судові рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Вказує, що судом не встановлено належний склад відповідачів, так як

до участі у спорі не залучений власник сайту Facebook, на якому розміщено оспорювану інформацію. У цій частині посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції заборонив йому поширювати будь-якій особі в будь-який спосіб, у тому числі в мережі Інтернет та у письмових заявах, наступні висловлювання: «...... авторами сценарію [кінопроекту "ІНФОРМАЦІЯ_3 " є] - ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ». Разом із цим, позивач визнав факт того, що існують два різні сценарії

до фільму, тобто ОСОБА_1 є одним із співавторів сценарію, а тому апеляційний суд заборонив йому поширювати (говорити) правду.

Посилається також на те, що стягнення з нього судових витрат

у визначеному апеляційним судом розмірі створює для нього непомірний індивідуальний тягар.

Касаційна скарга ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» мотивована тим,

що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, відмовляючи у задоволенні позову товариства до адвоката ОСОБА_2,

не врахував правові позиції Верховного Суду щодо застосування статті 277 ЦК України та статті 40 Конституції України у подібних правовідносинах,

а також відповідних норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року (далі - Правила адвокатської етики).

Вказує, що Міністерство культури України не має повноважень для розгляду заяви ОСОБА_2 та прийняття рішення, про яке просив заявник, оскільки вказане належить виключно до компетенції суду. При цьому апеляційним судом не з`ясовано, чи вжито заявником усіх заходів непоширення інформації, викладеної у заяві, будь-якій особі, крім компетентного органу.

Вважає, що метою поширення ОСОБА_2 змісту заяви на особистій сторінці в соціальній мережі Facebook для загального доступу невизначеного кола осіб є завдання негативного впливу на ділову репутацію товариства. Крім того, якщо адвокат, здійснюючи представництво інтересів довірителя, вчиняє цивільне правопорушення,

то статус адвоката не звільняє його від відповідальності за таке порушення. Тобто наявні правові підстави для задоволення позову товариства у частині позовних вимог до ОСОБА_2 .

Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У квітні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому вказується

про необґрунтованість касаційної скарги останнього, тому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення у частині задоволених позовних вимог товариства до ОСОБА_1 - без змін. Зазначає, що попередній (орієнтований) розмір витрат на професійну правничу допомогу, які ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» очікує понести

під час розгляду справи у суді касаційної інстанції, складає 300 000,00 грн.

У квітні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_24, на касаційні скарги ОСОБА_1

і товариства, в якому викладено аргументи щодо незгоди з касаційною скаргою товариства та підтримано позицію іншого відповідача. При цьому просить вирішити питання понесених ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді касаційної інстанції, розмір яких складає 30 000,00 грн.

Крім того, у квітні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив

ОСОБА_1 на касаційну скаргу товариства, до якого згодом надійшло підтвердження про направлення його копії іншим учасникам справи, у якому зазначено про необґрунтованість касаційної скарги ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент». Вказується також про необґрунтованість та надмірність заявленого товариством орієнтовного розміру судових витрат

на професійну правничу допомогу.

Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

15 лютого 2018 року між ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент»

та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 укладено договір

№ 15/02/18 - ОДМ про створення за замовленням та передачу (відчуження) всіх виключних майнових прав на твір, за умовами якого товариство замовило створення літературного сценарію повнометражного ігрового фільму «ІНФОРМАЦІЯ_3», а співавтори зобов`язалися передати позивачу всі (у повному складі) виключні майнові права на створений

у результаті виконання договору твір (а. с. 27-33, т. 1).

На виконання умов вказаного договору ОСОБА_10 , ОСОБА_11

та ОСОБА_9 створили літературний твір - сценарій повнометражного ігрового фільму «ІНФОРМАЦІЯ_3» та передали ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» всі (у повному складі) виключні майнові права на твір,

що підтверджено відповідним актом від 14 травня 2018 року (а. с. 34, т. 1).

15 травня 2018 року ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» подало

до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України заяву

про реєстрацію договорів, які стосуються права автора на твір, а саме літературного сценарію повнометражного ігрового фільму «ОСОБА_17 » (а. с. 35-38, т. 1).

08 червня 2018 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України видано рішення про реєстрацію договору, який стосується права автора

на твір, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 та ОСОБА_9 передали майнові права на створений ними літературний сценарій повнометражного ігрового фільму «ОСОБА_17» ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» (а. с. 39, т. 1).

25 липня 2018 року ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» було отримано свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 «Одинадцять дітей

з Моршина» (а. с. 40, т. 1).

01 червня 2018 року ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» подано

до Міністерства культури України заявку на участь у конкурсному відборі кінопроектів для надання державної фінансової підтримки на виробництво (створення) та розповсюдження фільмів патріотичного спрямування кінопроекту «ІНФОРМАЦІЯ_3» (а. с. 47-48, т. 1).

Згідно з рейтингом кінопроектів за результатами другого етапу конкурсного відбору кінопроектів патріотичного спрямування, для виробництва (створення) та розповсюдження яких надається державна фінансова підтримка, який розміщено на веб-сайті Міністерства культури України, місце № 16 у даному рейтингу посів кінопроект «ІНФОРМАЦІЯ_3» виробника ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» (а. с. 53-54, т. 1).

Встановлено також наявність сценарію сімейного фільму - пограбування «ІНФОРМАЦІЯ_7 1.7», авторами якого зазначені ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 (а. с. 6-47, 163-240, т. 2).

Згідно із висновком експерта № 16-06/19 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 05 червня 2019 року

при створенні твору - літературного сценарію повнометражного ігрового фільму «ІНФОРМАЦІЯ_3», авторами якого є ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , не мало місце відтворення твору - сценарію « ІНФОРМАЦІЯ_7 1.7. Семейный фильм -

ограбление. ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_17 . ОСОБА_27», а також відтворення його частини, яка може використовуватись самостійно.

Твір - літературний сценарій повнометражного ігрового фільму «

ІНФОРМАЦІЯ_3 » авторства ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

не є переробкою твору - сценарію « ІНФОРМАЦІЯ_7 1.7. Семейный фильм - ограбление. ОСОБА_25, И. ОСОБА_18 , ОСОБА_17 . ОСОБА_27». Твір - літературний сценарій повнометражного ігрового фільму « ІНФОРМАЦІЯ_3 » авторства ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 є самостійним твором, створеним у результаті творчої праці його авторів (а. с. 97-126, т. 3).

09 серпня 2018 року ОСОБА_2 (адвокат) на ім`я міністра Міністерства культури України Нищука Є. М. направлена заява щодо невідповідності кінопроекту з Рейтингу кінопроектів у зв`язку з порушенням авторських прав (а. с. 26, 217 т. 1).

13 серпня 2018 року ОСОБА_1 розмістив в мережі Інтернет на своїй веб-сторінці в соціальній мережі Facebook за вебадресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, публікацію наступного змісту (а. с. 22, т. 1):

«В ответ на наши слова про риск судебных разбирательств, продюсер ОСОБА_19 заявил нам, что любой пиар - хороший пиар.

Что-ж, поможем еще раз проекту ІНФОРМАЦІЯ_3 пропиариться!

Тем более, что свой риск ОСОБА_20 решил переложить с плечей своей компании Solar Media Entertainment на плечи налогоплательщиков, когда подал придуманный нами проект на «патриотический питчинг» Минкульта

и прошел отбор. Теперь все мы (налогоплательщики) заинтересованы, чтобы фильм был известным и успешным! Если только не застрянет

на годы в судебных тяжбах, закупорив в себе миллионы государственных денег.

Письмо адвоката сценаристов, которые создали разработку фильма

и неосторожно отправили ее ОСОБА_20 , прилагается. Отправлено

в Міністерство культури України официальной почтой 10.08.2018

До уваги п. міністра Міністерства культури України Нищука Є. М. щодо невідповідності кінопроекту з Рейтингу кінопроектів в зв`язку з порушенням авторських прав

ЗАЯВА

Виступаючи в якості довіреної особи з боку своїх довірителів - ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 - на підставі укладених

із кожною вказаною особою відповідних договорів про надання правової допомоги, повідомляю про наступне:

Як відомо, згідно Рейтингу кінопроектів за результатами II етапу конкурсного відбору кінопроектів патріотичного спрямування, для виробництва (створення) та розповсюдження яких надається державна фінансова підтримка, що був опублікований на офіційному сайті Міністерства культури України (см. тут: ІНФОРМАЦІЯ_11, серед відібраних є кінопроект за номером 16 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» виробництва СОЛАР МАДІА ІНТЕРТЕЙНМЕНТ.

Вказаний кінопроект має обтяження, що пов`язані із порушенням виробником СОЛАР МАДІА ІНТЕРТЕЙНМЕНТ авторських прав на творчу концепцію та сценарій до кінопроекту.

Авторами творчої концепції кінопроекту «ІНФОРМАЦІЯ_3» є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , авторами сценарію - ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Виробником в якості авторів вказуються інші особи. Претензії щодо порушення авторських прав до СОЛАР МАДІА ІНТЕРТЕЙНМЕНТ були висловлені авторами публічно через соціальні мережі, зокрема у мережі Facebook (повідомлення від 01.02.2018р.: ІНФОРМАЦІЯ_12).

Замість цивілізованого врегулювання конфліктної ситуації СОЛАР МАДІА ІНТЕРТЕЙНМЕНТ в мережі інтернет було розміщено публічну відповідь: (повідомлення від 02.02.2018р.: ІНФОРМАЦІЯ_10).

Таким чином, станом на сьогодні описаний тут конфлікт є не вирішений, договори із авторами творчої концепції та сценарію до кінопроекту

не укладені.

Оскільки вказане вище не відповідає вимогам Додатку 2 до Порядку проведення відбору кінопроектів патріотичного спрямування, для виробництва (створення) та розповсюдження яких надається державна фінансова підтримка, затвердженого наказом Міністерства культури України № 370 від 27.04.2018р., прошу Вас прийняти рішення про виключення кінопроекту «ІНФОРМАЦІЯ_3» виробництва СОЛАР МАДІА ІНТЕРТЕЙНМЕНТ з Рейтингу. Довожу до Вашого відома, що в разі екранізації кінопроекту «ІНФОРМАЦІЯ_3», в зв`язку із наявністю правових підстав та усіх необхідних доказів щодо авторства, авторами творчої концепції

та сценарію після виходу фільму буде ініційовано відповідний судовий процес щодо порушення авторських прав.

З повагою, ОСОБА_2 адвокат

Свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю № 2130 видане

на підставі рішення Ради адвокатів Харківської області № 122

від 02.08.2017р.».

Листом за № 4066/7-4/13-18 від 04 вересня 2018 року Міністерством культури України надано відповідь адвокату ОСОБА_2, згідно з якої,

з посиланням на процедуру відбору кінопроектів патріотичного спрямування, яка визначена Порядком проведення відбору кінопроектів патріотичного спрямування для виробництва (створення)

та розповсюдження яких надається державна фінансова підтримка, затвердженого наказом Міністерства культури України від 27 квітня

2018 року № 370, вказано, що за результатами першого етапу зазначений кінопроект був допущений до участі у другому етапі конкурсного відбору,

за результатами якого отримав середній бал 43,64 та посів відповідне місце у рейтингу (а. с. 218-219, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» підлягає задоволенню.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої

або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання

про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,

які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8частини першої статті 411,

частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного

у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог товариства до відповідача ОСОБА_2 не відповідає.

Щодо вирішення спору по суті

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно

до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних (далі - Конвенція) свобод1950 року і протоколи до неї, згоду

на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства,

що регулює спірні відносини.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе

і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації,

а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі статтею 68 Конституції Україникожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституціїта законів України, не посягати на права

і свободи, честь і гідність інших людей.

Положеннями частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію

та практику ЄСПЛ як джерело права.

Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право

на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.

Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність),

як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з частиною першою статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції,

на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів, серед кола споживачів її товарів та послуг.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені

на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді

(частина перша статті 200 ЦК України).

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі

у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної

чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів

масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах,

в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності

або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища,

яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них

не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно

і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання,

які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події

та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття

чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності

або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати

чи непокоїти.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46,

08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином

або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості

й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів

та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним,

якщо воно не має під собою фактичних підстав.

У справі, яка переглядається, ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 (клієнт), ОСОБА_2 (адвокат)

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Ділова репутація, ім`я (найменування) є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 94 ЦК України юридична особа має право

на недоторканність її ділової репутації. Кожна особа має право

на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права

на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (стаття 5 Закону України

«Про інформацію»). Відповідно до статті 7 цього Закону право

на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

За змістом частини четвертої статті 32 Конституції України, статей 94,

277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації і на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням чи поширенням такої недостовірної інформації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності

або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища,

яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Частиною другою статті 34 ГК України передбачено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Перелік обставини, які є юридичним складом цивільного правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову

про спростування недостовірної інформації, визначено у пунктах 4, 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи,

а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

Згідно з положеннями статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи,

яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється

у такий же спосіб, у який вона була поширена, аби спростування

було донесено максимально до тієї аудиторії, що отримала недостовірну інформацію (частини шоста, сьома статті 277 ЦК України).

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування

та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається

до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація,

і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію

та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції,

а не поширення недостовірної інформації.

До подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах:

від 21 березня 2019 року у справі № 727/5418/17 (провадження

№ 61-4388св18); від 10 червня 2019 року у справі № 310/5745/16-ц (провадження № 61-40572св18); від 02 вересня 2020 року у справі

№ 554/10962/16-ц (провадження № 61-44796св18) та інших.

На вказаному судам наголошено також у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

Крім того, Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року у справі

№ 910/16360/17 указав на необхідність судам встановлювати, чи є особи, яким адресовані відповідні звернення, компетентними для перевірки інформації, викладеній в цих зверненнях.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Щодо позовних вимог ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» до адвоката ОСОБА_2

У справі, яка переглядається касаційним судом, постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 761/34282/18 касаційні скарги

ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» задоволено частково, постанови Київського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції саме з підстав передчасного застосування статті 40 Конституції України (провадження

№ 61-14787св20).

Суд апеляційної інстанції, повторно переглядаючи справу в апеляційному порядку, надаючи оцінку діям відповідача ОСОБА_2 (адвоката), зазначив, що останній, звертаючись із заявою до Міністерства культури України, діяв як особа, що представляє інтереси довірителя у відносинах

із третьою особою. При цьому вказану заяву подано до Міністерства культури України, як органу, який відповідно до своїх повноважень

міг її розглянути по суті й такі дії адвоката не суперечать вимогам закону,

у тому числі, не порушують норми Закону України «Про адвокатуру

та адвокатську діяльність», Правил адвокатської етики.

Разом із цим, такі висновки апеляційного суду зроблено без урахування вказівок суду касаційної інстанції, з яких було скасовано попереднє судове рішення апеляційного суду, вони не узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та правовими позиціями Верховного Суду у подібних справах.

Верховний Суд уважає обґрунтованими доводи касаційної скарги

ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» про те, що адвокат ОСОБА_2 поширив недостовірну інформацію відносно товариства некомпетентному органу

та особам, тому апеляційний суд неправильно застосував статтю 40 Конституції України та статтю 277 ЦК України до спірних правовідносин.

Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації

(частина перша статті 94 ЦК України).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те,

що згідно з роз`яснень, викладених у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам,

або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Суд апеляційної інстанції вірно встановив, що спірна інформація поширена ОСОБА_2 у заяві до Міністерства культури України (а. с. 26, т. 1). Тобто відповідна інформація про позивача доведена до відома Міністра культури України та Міністерства культури України й його працівників,

які опрацьовували заяву та готували проєкт відповіді на неї.

Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів,

що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь

у встановлений законом строк (стаття 40 Конституції України).

У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі

№ 761/34282/18 (провадження № 61-14787св20), суд касаційної інстанції, скасовуючи у цій справі постанови Київського апеляційного суду

від 07 вересня 2020 рокута передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, разом із іншим, врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22 травня 2019 року у справі

№ 910/16360/17, у якому суд касаційної інстанції вказав на необхідність судам встановлювати, чи є особи, яким адресовані відповідні звернення, компетентними для перевірки інформації, викладеній в цих зверненнях.

Проте, апеляційним судом під час нового розгляду справи вказаного

не з`ясовано. Цим самим не виконано вимогу частини п`ятої статті 411

ЦПК України, згідно з якою висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку

з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої

чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Отже, щоб орган уважав себе компетентним у розумінні статі 40 Конституції України, він повинен бути наділений повноваженнями, які б дозволили йому відреагувати на адресовану до органу заяву.

У силу положень статті 19 Конституції України Міністерство культури України, як орган державної влади, його посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заява адвоката ОСОБА_2 містить наступний заголовок: «До уваги

п. міністра Міністерства культури України Нищука Є. М. щодо невідповідності кінопроекту з Рейтингу кінопроектів в зв`язку з порушенням авторських прав». У прохальній частині заяви вказано: «…прошу Вас прийняти рішення про виключення кінопроекту «ІНФОРМАЦІЯ_3» виробництва ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» з Рейтингу».

Тобто адвокат просив виключити кінопроєкт з конкурсу за результатами перевірки порушення авторських прав. Фактично ОСОБА_2 прямо вказав, яке саме рішення він просить прийняти, зазначивши причину для такого рішення, - порушення авторських прав.

Разом із цим, єдиним компетентним органом перевірки дотримання особою авторських прав і визначати порушення цих прав є суд. Міністерство культури України не мало і не має повноважень перевіряти наявність порушень авторських прав і виключати з конкурсу кінопроєкти за результатами такої перевірки без відповідного рішення суду.

Повноваження Міністерства культури України у спірних правовідносинах регулювалися Порядком проведення відбору кінопроектів патріотичного спрямування, для виробництва (створення) та розповсюдження яких надається державна фінансова підтримка, затвердженим наказом Міністерства культури України від 27 квітня 2018 року № 370 (далі - Порядок), який не містить положень про охорону авторського права. Тобто даний Порядок не наділяє Міністерство культури України повноваженнями встановлювати наявність чи відсутність порушення авторських прав третіх осіб, а лише повноту поданих документів (пункт 7 Розділу ІІ Порядку).

Відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Суд може захистити порушене авторське право у спосіб, визначений частинами другою-четвертою статті 52 вказаного Закону.

Таким чином, Міністерство культури України не наділено повноваженнями перевіряти наявність чи відсутність порушення авторських прав на сценарій до кінопроєкту й не є компетентним органом у розумінні статті 40 Конституції України, якому адвокат ОСОБА_2 міг адресувати відповідну заяву.

Поширення адвокатом ОСОБА_2 недостовірної інформації некомпетентному органу не звільняє його від цивільної відповідальності

за такі дії, а тому суд апеляційної інстанції неправильно застосував

при вирішенні спору як вищевказані норми матеріального права й правові висновки Верховного Суду, так і норми Закону України «Про адвокатуру

та адвокатську діяльність», Правил адвокатської етики.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється

на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики

та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги (частина перша

статті 20 вказаного Закону).

Тобто, з урахуванням указаних норм Закону України «Про адвокатуру

та адвокатську діяльність», статті 13 ЦК України, адвокат не повинен вчиняти дії, заборонені законом, правилами адвокатської етики, договором про надання правової допомоги, а також порушувати права інших осіб.

Крім того, у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 923/1379/20 Верховний Суд указав, що адвокат може використовувати лише ті засоби

і методи роботи, які не заборонені законом. Тому якщо адвокат, здійснюючи представництво довірителя, вчиняє правопорушення - кримінальне, адміністративне чи цивільне, то статус адвоката не звільняє його

від відповідальності за таке порушення. Таким чином, якщо адвокат при здійсненні адвокатської діяльності навіть за дорученням довірителя здійснив поширення недостовірної інформації, то він має нести цивільно-правову відповідальність відповідно до норм чинного законодавства.

До нього може бути пред'явлений позов про спростування такої інформації (пункти 129, 130 постанови).

Отже, адвокат може бути притягнутий до цивільно-правової відповідальності за поширення недостовірної інформації.

Доводи касаційної скарги товариства Верховний Суд уважає обґрунтованими.

Таким чином, Верховний Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги товариства до адвоката ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, оскільки такі є обґрунтованими

й підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» до ОСОБА_1 .

З урахуванням вищенаведеного, Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції зробив обґрунтовані висновки про задоволення позову ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» у частині позовних вимог до ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що поширення спірної інформації не вплинуло на зменшення економічної вартості товариства, а тому відсутні підстави для висновку про порушення ним особистих немайнових прав останнього відхиляються Верховним Судом, оскільки судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що поширена ОСОБА_1 інформація містить стверджувальний характер про порушення позивачем авторських прав, що має наслідком цивільно-правову відповідальність.

Тобто апеляційний суд вірно зробив висновок про те, що вимоги позивача

до ОСОБА_1 є обґрунтованими й мають бути задоволенні

із застосуванням способу захисту, обраного позивачем, який не суперечить закону.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 зводяться до власного тлумачення заявником норм матеріального права та до незгоди

із ухваленим апеляційним судом судовим рішенням по суті вирішення спору, а тому відхиляються Верховним Судом.

Колегія суддів не вбачає неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні спору у цій частині. Зроблені апеляційним судом відповідні висновки узгоджуються

з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладенимиу постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), застосовані правові позиції є релевантними, а тому посилання касаційної скарги ОСОБА_1 на відповідні судові рішення Верховного Суду є безпідставними.

При цьому судова практика з указаного питання є сталою, а відмінність залежить лише від доказування, що спростовує відповідні доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

З урахуванням установлених у цій справі обставин, не вбачається неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у частині вирішення позову товариства

до ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справи та наведеними нормами права, вони були предметом дослідження

у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства,

і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Судом апеляційної інстанції у відповідній частині позову товариства всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам

в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування

чи відхилення є мотивованими (частина третя статті 89 ЦПК України).

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 ,

не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться

до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України

не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -

без змін, якщо визнає, що рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване судове рішення у частині вирішення позовних вимог товариства до відповідача ОСОБА_1 без змін, оскільки доводи касаційної скарги останнього висновків апеляційного суду не спростовують, на законність

та обґрунтованість судового рішення у відповідній частині не впливають.

Разом із цим, касаційна скарга товариства підлягає задоволенню.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки

чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно,

але допущено неправильне застосування норм матеріального права

у частині вирішення позову товариства до відповідача - адвоката

ОСОБА_2, оскаржуване судове рішення у цій частині не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості судового рішення та підлягає скасуванню відповідно до вимог статті 412 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позову

ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» до відповідача ОСОБА_2 .

Щодо розподілу судових витрат

У лютому 2022 року ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» подало

до Верховного Суду заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в якій просить стягнути з відповідачів на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в орієнтованому розмірі 300 000,00 грн у відповідних частинах, а в квітні 2022 року товариство подало до Верховного Суду заяву про компенсацію судових витрат

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат,

які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів

у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови,

що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1

частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах:

від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року

у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19),

від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження

№ 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі

№ 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Тобто вказана судова практика є незмінною.

До заяви про компенсацію судових витрат та підтвердження їх розміру позивач додав: копію договору про юридичні послуги від 13 серпня

2018 року, укладеного між товариством та адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Екво»; копію договору про юридичні послуги

від 16 грудня 2021 року, укладеного між товариством та адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Екво» (спеціальні умови № 3); копію детального опису наданих послуг за відповідний період; копію рахунку-фактури від 19 квітня 2022 року № 19437; копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 19 квітня 2022 року № 378 та інші документи, а також докази надсилання копії заяви відповідачам на електронні адреси.

Разом із цим, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може,

за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону,

яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані

ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути

на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв

і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу

судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру

з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме

на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі

від 12 вересня 2019 року; від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19); від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи

та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року

у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право

на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16

(провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

З урахуванням наведених вимог процесуального закону, з метою забезпечення принципу змагальності сторін, як заявник, так і Верховний Суд, надіслали копію заяви товариства про компенсацію судових витрат

та підтвердження їх розміру відповідачам, у тому числі, засобами поштового зв`язку.

При цьому ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу товариства вказував про необґрунтованість та надмірність заявленого позивачем орієнтовного розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, Верховний Суд, з урахуванням зроблених висновків по суті вирішення спору, уважає за можливе задовольнити частково відповідну заяву товариства про компенсацію судових витрат і стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн, з кожного, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Крім того, представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_24, у поданому ним відзиві, разом з іншим, просить стягнути з товариства на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, понесені ним у суді касаційної інстанції, у розмірі 30 000,00 грн.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, касаційний суд уважав

за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, залишивши оскаржуване судове рішення у відповідній частині без змін,

а касаційну скаргу товариства задовольнити, ухваливши у відповідній частині нове судове рішення про задоволення позову товариства

до відповідача ОСОБА_2 .

У процесі реалізації свого права на правничу допомогу учасники судового розгляду, як правило, несуть відповідні витрати на послуги професійних представників - адвокатів. За змістом положень статей 133, 137,

141 ЦПК України цивільне процесуальне законодавство України передбачає право учасників справи на відшкодування витрат на правничу допомогу

за рахунок сторони, яка програла судовий спір.

Колегія суддів звертає увагу, що у даному випадку, питання відшкодування понесених одним із відповідачів витрат на правничу допомогу порушено особою, яка фактично програла судовий спір.

З огляду на те, що у даному спорі права ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» порушено не тільки ОСОБА_1 , а й адвокатом ОСОБА_2, підстав для стягнення з товариства на користь останнього витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанцій, немає.

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416

ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (частина перша, пункт 1 частини другої статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з урахуванням зроблених Верховним Судом висновків,

у зв`язку із задоволенням касаційної скарги ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент», судові витрати за подання касаційної скарги товариства

у розмірі 7 048,00 грн слід стягнути на його користь із відповідача

ОСОБА_2 .

Оскільки касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, розподіл судових витрат за подання відповідної касаційної скарги Верховим Судом не здійснюється.

Крім того, необхідно стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати за подання касаційної скарги товариства (провадження

№ 61-14787св20) у розмірі 9 248,80 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 141, 402, 409, 410, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Медіа Інтертейнмент» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року

у частині вирішення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Медіа Інтертейнмент» до ОСОБА_2 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації скасувати. Ухвалити нове судове рішення у цій частині.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Медіа Інтертейнмент» до ОСОБА_2 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації задовольнити.

Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Медіа Інтертейнмент» інформацію, поширену ОСОБА_2 : «...кінопроект за номером АДРЕСА_1 … має обтяження, що пов`язані із порушенням виробником Солар Медіа Інтертейнмент авторських прав на творчу концепцію

та сценарій до кінопроекту. ... авторами сценарію [кінопроекту «ОСОБА_17» є] - ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ».

Заборонити ОСОБА_2 поширювати будь-якій особі

в будь-якій спосіб, у тому числі в мережі Інтернет та у письмових заявах, наступні висловлювання: «... кінопроект за номером 16 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» виробництва Солар Медіа Інтертейнмент ... має обтяження,

що пов`язані із порушенням виробником Солар Медіа Інтертейнмент авторських прав на творчу концепцію та сценарій до кінопроекту. ... авторами сценарію [кінопроекту «ІНФОРМАЦІЯ_3 » є] - ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ».

Касаційну скаргу ОСОБА_21 залишити

без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року

у частині вирішення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Медіа Інтертейнмент» до ОСОБА_21 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_21 на користь товариства

з обмеженою відповідальністю витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 100 000,00 (сто тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства

з обмеженою відповідальністю «Солар Медіа Інтертейнмент» 7 048,00

(сім тисяч сорок вісім) гривень судового збору за подання касаційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_21 на користь товариства

з обмеженою відповідальністю «Солар Медіа Інтертейнмент» 5 549 (п`ять тисяч п`ятсот сорок дев`ять) гривень 28 копійок, з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Медіа Інтертейнмент» - 3 699 (три тисячі шістсот дев`яносто дев`ять) гривень 52 копійки, судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Джерело:ЄДРСР 106190940

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані.

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Постанова від 07.09.2022 по справі № 761/34282/18 Касаційний цивільний суд

Показати наступного разу?

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ви не авторизовані

Розділи системи

118 818 535

24 438

2 576

529 075

22 686 273

Унікальні можливості

Моніторинг

Календар засідань

Обране

Добірки прецедентів

Зв'яжіться з нами

Про нас

Комерційний відділ

Підтримка користувачів

Загальні контакти

Соціальні мережі

Постанова від 07.09.2022 по справі № 761/34282/18 Касаційний цивільний суд

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!