КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
апеляційне провадження №22-ц/824/11249/2021
справа №761/34282/18
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2021 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Соколової В.В., Шкоріної О.І.
за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Осаулова А.А.,
апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року, постановлену під головуванням судді Осаулова А.А.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Медіа Інтертеймент" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації,-
встановив:
У вересні 2018 року ТОВ "Солар Медіа Інтертейнмент" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просить ухвалити рішення, яким:
- визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ТОВ "Солар Медіа Інтертейнмент" інформацію, поширену ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :
"ІНФОРМАЦІЯ_5 ";
- заборонити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 поширювати будь-якій особі в будь-якій спосіб, в тому числі в мережі Інтернет та у письмових заявах, наступні висловлювання:
"ІНФОРМАЦІЯ_5 ";
- зобов`язати ОСОБА_1 спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення повного тексту рішення суду в даній справі на своїй веб-сторінці в соціальній мережі Facebook, яка знаходиться за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_13, протягом тижня після набрання рішенням суду законної сили.
Вимоги обґрунтовані тим, що 10 серпня 2018 року ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , направив на адресу Міністерства культури України заяву від 09 серпня 2018 року, яка містить недостовірну інформацію про позивача, у тому числі наступну: "ІНФОРМАЦІЯ_14 ".
ІНФОРМАЦІЯ_16 року ОСОБА_1 , посилаючись на заяву адвоката ОСОБА_2. від 09 серпня 2018 року, розмістив публікацію в мережі Інтернет, а саме на своїй веб-сторінці в соціальній мережі Facebook, яка, серед іншого, містить аналогічну недостовірну інформацію.
Інформація про те, що кінопроект "ІНФОРМАЦІЯ_15" має обтяження, що пов`язані з порушенням виробником "Солар Медіа Інтертеймент" авторських прав на сценарій до кінопроекту та те, що авторами цього сценарію є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , не відповідає дійсності, оскільки авторами сценарію кінопроекту є ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а авторські права на цей кіносценарій належать позивачу.
Позивач вказує, що недостовірна інформація була поширена відповідачами та поширення недостовірної інформації завдає шкоди діловій репутації позивача.
Зокрема, ОСОБА_1 розмістив недостовірну інформацію у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_16 року в мережі Інтернет. В свою чергу автором недостовірної інформації є адвокат ОСОБА_2 Позивач зазначає, що ОСОБА_2 здійснив поширення недостовірної інформації шляхом викладення її у заяві, адресованій Міністру культури України, копія якої була надана ОСОБА_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року позов ТОВ "Солар Медіа Інтертеймент" задоволено частково, вирішено:
Визнати інформацію, розповсюджену в мережі Інтернет ОСОБА_1 на його веб-сторінці в мережі Facebook за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 із посиланням на веб-сторінку, яка розміщена за адресою:
АДРЕСА_2 ,
а також ОСОБА_2 у мережі Інтернет у заяві на адресу міністра Міністерства культури України Нищука Є.М., - недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Медіа Інтертейнмент", а саме:
- "ІНФОРМАЦІЯ_17".
Зобов`язати ОСОБА_1 спростувати недостовірну інформацію розповсюджену в мережі Інтернет на його веб-сторінці у Facebook за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом розміщення на цій сторінці резолютивної частини судового рішення, протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Медіа Інтертейнмент" судовий збір в сумі - 2995,40 грн., витрати за проведення експертного дослідження змісту Веб-сторінки у мережі Інтернет в сумі - 2000,00 грн., витрати за проведення експертизи №16-06/19 об`єктів інтелектуальної власності в сумі - 40 000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі - 100 000,00 грн., а саме по 72 497 грн. 70 коп. з кожного з відповідачів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій зазначив, що ним були понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 30000 грн, та просив вирішити питання щодо їх розподілу.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.
Відповідачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на рішення суду, у якій просить рішення в частині задоволених вимог та в частині стягнення судових витрат скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Посилається на те, що рішенням вирішено питання про права та свободи компанії Facebook Inc, яка не брала участі у справі. Вирішення справи та надання оцінки висловам неможливо без участі цієї компанії, якою і розповсюджено інформацію. Окрім того, розміщення рішення на веб-сторінці можливо лише цією компанією.
Вказує, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, а судом було задоволені вимоги, які не заявлялись. Зазначає, що позивач не обґрунтував вимог до кожного з відповідачів, натомість у вимогах вказав, що інформація поширена ними. В резолютивній частині рішення суд змінив вимоги та виклав їх іншою редакцію, зокрема вказав URL-адресу, якої у вимогах не зазначалось та яка не існує. Вказана у рішенні веб-сторінка ІНФОРМАЦІЯ_18 належить відповідачам і на ній вони не поширювали інформацію.
Вказує, що фактично поширена відповідачами інформація є достовірною, оскільки існує два різних твори, написані різними авторам з однаковою назвою "ІНФОРМАЦІЯ_19 ". Цей факт визнається позивачем, встановлено судом, внаслідок чого суд частково відмовив у задоволенні позову.
Зазначає, що підставою цього позову стало звернення до Міністерства культури України, яке відповідно до своїх повноважень вправі було розглянути подане звернення по суті. Протилежні висновки суду уважає помилковими. Окрім того, право на подання звернення ґрунтується на положеннях закону.
Вказує, що юридична особа від природи не може бути наділена честю та гідністю, оскільки такі якості притаманні людині, а щодо ділової репутації, то позивач не надав доказів її існування. Такими доказами скаржник уважає наявність гудвілу.
Вказує на відсутність юридичного складу правопорушення, оскільки у зверненні до міністерства вжито поняття "обтяження" як оціночне судження і як критичну оцінку у зв`язку із наявністю двох сценаріїв з однаковою назвою та різними авторами та з урахуванням того, що ОСОБА_1 уважав, що товариство порушило його авторські права на сценарій кінопроекту.
Вказує, що позивачу не заподіяно ніякої шкоди унаслідок звернення до міністерства та публікації інформації на сайті Facebook.com, зокрема, згідно Рейтингу кінопроектів за результатами II етапу конкурсного відбору кінопроектів патріотичного спрямування, для виробництва (створення) та розповсюдження яких надається державна фінансова підтримка, складеного Міністерством культури України, кінопроект "ІНФОРМАЦІЯ_15" не змінив місце в рейтингу та йому не відмовлено в державній фінансовій підтримці. Прем`єра кінопроекту відбулась за анонсованим планом.
Вказує, що представник позивача ОСОБА_11 на сайті Facebook.com під ніком ОСОБА_11 (ОСОБА_11 - дівоче прізвище) сама вдалася до поширення інформації, розміщеної ОСОБА_1 , що на думку скаржника свідчить про зацікавленість у поширенні інформації, а відтак спростування тверджень про спричинення шкоди.
Вказує, що судові витрати є недоведеними, необґрунтованими та не співмірними. Так, зазначає, що всупереч пп.5.26, 5.27 Національного стандарту Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлення документів" (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту від 7.04.2003 №55) копії документів не засвідчені належним чином і не можуть бути доказами у справі. Вказує, що позивач просив про стягнення 717135,64 грн., що явно не співвідноситься із метою позову та є спробою покласти надмірний фінансовий тягар на відповідачів.
Посилається на те, що аналіз детального обсягу робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами АО юридична фірма "ЕКВО", свідчить про те, що справа не є настільки складною, а залучення другого поставника позивача - адвоката ОСОБА_12 не було необхідним. Витрати часу представника позивача - адвоката ОСОБА_11., крім участі у судових засіданнях, не можуть бути перевірені. Одночасно робить припущення, що більшість роботи виконував помічник адвоката та юрист практики інтелектуальної власності О.Лук`янов, який був присутнім на всіх судових засіданнях і надавав пояснення ОСОБА_12 щодо суті питань.
Зазначає, що згідно наказу (розпорядження) №21 від 17 січня 2017 року ОСОБА_11 прийнята в АО "Екво" на посаду адвоката за сумісництвом з неповним робочим часом та тривалістю робочого тижня 10 годин, проте лише за тиждень з 27 по 31 серпня 2018 року нею витрачено 24,9 годин для надання правової допомоги. Вказує, що не зрозуміло, в якому статусі та на якій правовій підставі цей адвоката надавала правову допомогу у позаробочий час. Зазначає, що згідно витягу з договору про юридичні послуги №13/08-2018 від ІНФОРМАЦІЯ_16 року зазначені погодинні ставки для партнерів, радників, старших юристів та юристів, проте ОСОБА_11 прийнята в АО "Екво" на посаду адвоката і не входить до цього переліку.
Уважає безпідставним включення до витрат 0,3 години на перевірку інформації в суді щодо поданого позову, оскільки вчинення такої дії не потребує значного часу і можливе за даними сайту Судова влада України.
Щодо витрат в сумі 40000 грн на оплату експертизи з питань інтелектуальної власності вказує, що цей висновок не пов`язаний з розглядом справи і не стосується предмету спору.
Також вказує, що судом порушено правила розподілу судових витрат, а саме: по відношенню до ОСОБА_1 задоволено дві позовні вимоги, а щодо ОСОБА_2 - одну, в іншій частині позовних вимог відмовлено, проте суд покладав судові витрати в рівних частках.
Не погодившись з рішенням суду, відповідачем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення в частині задоволених вимог скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги тотожні, викладеним в апеляційній скарзі відповідачем ОСОБА_1 .
Зазначає, що суд вийшов за межи предмету позову і неправильно застосував норми матеріального права.
Вказує, що такі немайнові права, як честь і гідність не можуть належати юридичній особі.
Заява-звернення до Міністерства культури України не містила інформації у формі, що зазначена позивачем, оскільки жоден фрагмент тексту не мав трьох крапок та лапок.
ОСОБА_2 не розповсюджував в мережі Інтернет інформації, яка містила текст заяви-звернення до міністерства, а доступу до веб-сторінки ОСОБА_1 він не має.
Зазначених у рішенні веб-сторінок в мережі Facebook не існує, при цьому судом не залучено до участі у справі власника сайту Facebook.
Посилається на те, що судом не досліджено правовідносин між відповідачами. Так, вказує, що він є адвокатом та на підставі договору про надання правової допомоги і за дорученням ОСОБА_1 в тому числі, підготував та надіслав до Міністерства культури України на ім`я міністра звернення у формі заяви про невідповідність кінопроекту "ІНФОРМАЦІЯ_15" з Рейтингу кінопроектів в зв`язку з порушенням авторських прав. На звернення отримав відповідь.
Ураховуючи викладене та згідно Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не може нести відповідальності перед третіми особами за дії, які ним вчинені при наданні правової допомоги.
Щодо висновків суду про те, що міністерство не було уповноважено надавати відповідь вказує, що само міністерство повинно було визначитися із своїми повноваженнями і за наслідками цього надати відповідь по суті, чи роз`яснити, що питання не входить до сфери його повноважень. Одночасно вказує, що запит надіслано до уповноваженого на відповідь органу.
Зазначає, що позивач не надав доказів (гудвілу) на підтвердження наявності в нього ділової репутації.
Вказує на відсутність наслідків заподіяння шкоди та на порушення порядку посвідчення доказів.
Зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат судом порушено принцип пропорційності по відношенню до предмету позову.
Розмір судових витрат уважає необґрунтованим та надмірним, оскільки позивачем не наведено доказів щодо обґрунтованості та розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу на суму 672140,24 грн.
Зазначає такі ж доводи, як і ОСОБА_1 , щодо участі адвоката ОСОБА_11. та недоцільності залучати ще одного адвоката. Також вказує, що витрати на правничу допомогу 672140,24 грн. явно не може співвідноситись із роботою, що виконана та витраченим на неї часом.
Посилається на непрофесійність наданої позивачу правової допомоги.
Витрати за проведення експертизи уважає безпідставними, оскільки висновок не стосується предмета спору.
Також вказує на порушення під час покладення на відповідачів судових витрат у рівному розмірі.
Окрім того, не погодившись з ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу.
Посилається на безпідставність висновків суду, що питання розподілу судових витрат, які поніс ОСОБА_2 , ним вирішено в основному рішенні. Так, вказує, що основне рішення не містить будь-яких висновків суду з цього питання. Окрім того, рішення ухвалено 10 жовтня 2019 року, а остаточна сума витрат на правову допомогу визначена 15 жовтня 2019 року, тобто суд не міг врахувати такі обставини.
Позивачем подано відзив на апеляційні скарги відповідачів щодо оскарження рішення суду. Посилається на те, що будь-яких авторських прав ОСОБА_1 порушено не було, натомість адвокатом ОСОБА_2. у зверненні до міністерства повідомлено про порушення цих прав, у зв`язку із чим просив виключити кінопроект з рейтингу. Заяву було оприлюднено ОСОБА_1 у соціальній мережі.
Зазначає, що суду надані сценарій фільму авторства, зокрема, ОСОБА_1 та сценарій, права на який належать позивачу. Для порівняння цих сценаріїв проведена експертиза №16-06/19, за висновками якої не установлено порушення авторських прав ОСОБА_1 . У зв`язку із цим уважає, що рішення суду є законним, а доводи апеляційних скарг безпідставними.
Посилається на те, що Міністерство культури України не є уповноваженим органом перевіряти інформацію про порушення авторських прав. Протиправність звернення до компетентного органу полягає у наявності недостовірних відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав. Встановити наявність чи відсутність порушення авторських прав можливо лише за наявності експертизи, якої на час оприлюднення вказаної інформації, проведено не було.
Щодо тверджень про гудвіл вказує, що такий термін не є тотожним діловій репутації, яка не може бути оцінена у вартісному значенні.
В частині відповідальності адвоката ОСОБА_2. зазначає, що останній під час надання послуг відступив від вимог закону, поширивши недостовірну інформацію, що не звільняє його від відповідальності.
Заперечуючи проти доводів про відсутність спричиненої шкоди вказує, що статус позивача був підданий сумніву в очах третіх осіб.
Доводи про необхідність участі у справі власника соціальної мережі уважає безпідставними, оскільки інформація розміщена на особистій сторінці ОСОБА_1 у цій соціальній мережі, яка може редагуватися виключно ним.
В частині доводів, що суд послався на неіснуючі сторінки вказує, що в рішенні суду у URL-адресі ІНФОРМАЦІЯ_1 допущено описку, тоді як правильним є " ІНФОРМАЦІЯ_20 ".
Зазначає, що скорочення змісту листа не призвели до викривлення його змісту.
Щодо витрат на правничу допомогу вказує, що доводи скарг стосуються заявленої суми, натомість не містять доводів в частині, яка фактично була зменшена і стягнута судом.
В частині правильності посвідчення доказів вказує, що порушень допущено не було.
В частині необхідності проведення експертизи вказує, що таке обумовлено обставинами справи та предметом доказування, а саме: згідно твердження оспорюваної інформації авторство сценарію належить ОСОБА_1 , а тому для з`ясування обставин справи було необхідним отримання доказу, для чого і проведено експертизу.
Окрім того, позивачем подано відзив на апеляційну скаргу щодо оскарження ухвали суду. Вказує, що доводи скарги не містять передбачених законом підстав для її скасування. Також вказує, що покладення витрат на товариство, яке відповідно до обставин справи є постраждалим і на користь якого ухвалено рішення, суперечить принципу справедливості. Погоджується з висновками суду, що такі витрати судом враховані під час зменшення суми витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача, при цьому нових доказів, які мали б бути враховані, не подавалось.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року скасовано та ухвалене нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким стягнуто з товариства на користь ОСОБА_2 30000 грн. витрат на правничу допомогу.
Постановою Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16 червня 2021 року постанови Київського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2 , адвокат Новаков А.І., ОСОБА_1 , адвокат Моісеєв О.І. доводи апеляційних скарг підтримали.
Представники позивача ОСОБА_14 , ОСОБА_11 проти доводів апеляційних скарг заперечували.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи убачається, що 15 лютого 2018 року між ТОВ "Солар Медіа Інтертейнмент" та ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 укладено договір №15/02/18 - ОДМ про створення за замовленням та передачу (відчуження) всіх виключних майнових прав на твір, за умовами якого ТОВ "Солар Медіа Інтертейнмент" замовило створення літературного сценарію повнометражного ігрового фільму "ІНФОРМАЦІЯ_15", а співавтори зобов`язалися передати позивачу всі (у повному складі) виключні майнові права на створений у результаті виконання договору твір.
На виконання умов вказаного договору ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_10 створили літературний твір - сценарій повнометражного ігрового фільму "ІНФОРМАЦІЯ_15" та передали ТОВ "Солар Медіа Інтертейнмент" всі (у повному складі) виключні майнові права на твір, що підтверджено відповідним актом від 14 травня 2018 року.
15 травня 2018 року ТОВ "Солар Медіа Інтертейнмент" подало до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України заяву про реєстрацію договорів, які стосуються права автора на твір, а саме літературного сценарію повнометражного ігрового фільму "ІНФОРМАЦІЯ_19 ".
08 червня 2018 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України видано рішення про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_10 передали майнові права на створений ними літературний сценарій повнометражного ігрового фільму "ІНФОРМАЦІЯ_15" ТОВ "Солар Медіа Інтертейнмент".
25 липня 2018 року ТОВ "Солар Медіа Інтертейнмент" отримано свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 "ІНФОРМАЦІЯ_21 ".
01 червня 2018 року ТОВ "Солар Медіа Інтертейнмент" подано до Міністерства культури України заявку на участь у конкурсному відборі кінопроектів для надання державної фінансової підтримки на виробництво (створення) та розповсюдження фільмів патріотичного спрямування кінопроекту "ІНФОРМАЦІЯ_19 ".
Згідно рейтингу кінопроектів за результатами другого етапу конкурсного відбору кінопроектів патріотичного спрямування, для виробництва (створення) та розповсюдження яких надається державна фінансова підтримка, який розміщено на веб-сайті Міністерства культури України, місце НОМЕР_3 у даному рейтингу посів кінопроект "ІНФОРМАЦІЯ_15" виробника ТОВ "Солар Медіа Інтертейнмент".
Встановлено також наявність сценарію сімейного фільму - пограбування "ІНФОРМАЦІЯ_22", авторами якого зазначені ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .
Згідно із висновком експерта №16-06/19 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 05 червня 2019 року, при створенні твору - літературного сценарію повнометражного ігрового фільму "ІНФОРМАЦІЯ_19 ", авторами якого є ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , не мало місце відтворення твору - сценарію " ІНФОРМАЦІЯ_23", а також відтворення його частини, яка може використовуватись самостійно. Твір - літературний сценарій повнометражного ігрового фільму "ІНФОРМАЦІЯ_15" авторства ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 не є переробкою твору - сценарію " ІНФОРМАЦІЯ_24". Твір - літературний сценарій повнометражного ігрового фільму "ІНФОРМАЦІЯ_15" авторства ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 є самостійним твором, створеним у результаті творчої праці його авторів.
Установлено також, що 09 серпня 2018 року адвокатом ОСОБА_2. на ім`я міністра Міністерства культури України Нищука Є.М. направлена заява щодо невідповідності кінопроекту з Рейтингу кінопроектів в зв`язку з порушенням авторських прав.
ІНФОРМАЦІЯ_16 року ОСОБА_1 розмістив в мережі Інтернет на своїй веб-сторінці в соціальній мережі Facebook за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_25, публікацію наступного змісту:
"ІНФОРМАЦІЯ_25."
Листом за №4066/7-4/13-18 від 04 вересня 2018 року Міністерством культури України надано відповідь адвокату ОСОБА_2., згідно якої, з посиланням на процедуру відбору кінопроектів патріотичного спрямування, яка визначена Порядком проведення відбору кінопроектів патріотичного спрямування для виробництва (створення) та розповсюдження яких надається державна фінансова підтримка, затвердженого наказом Міністерства культури України від 27 квітня 2018 року №370, вказано, що за результатами першого етапу зазначений кінопроект був допущений до участі у другому етапі конкурсного відбору, за результатами якого отримав середній бал 43,64 та посів відповідне місце у рейтингу.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що поширеною інформацією, а саме: "ІНФОРМАЦІЯ_26" … має обтяження, що пов`язані із порушенням виробником ТОВ "Солар Медіа Інтертейнмент" авторських прав на творчу концепцію та сценарію до кінопроекту", яка є недостовірною, порушено права позивача. Вказана інформація принижує статус позивача в очах суспільства, партнерів, оскільки необґрунтовано ставить під сумнів дотримання позивачем у його діяльності моральних та правових норм.
Визнаючи вказану інформацію недостовірною, суд виходив з того, що вона не відповідає дійсності, оскільки ТОВ "Солар Медіа Інтертейнмент" набуло майнові права на сценарій кінопроекту "ІНФОРМАЦІЯ_15" у передбаченому законодавством порядку на підставі договору, безпосередньо від його авторів ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_10 . При цьому суд вважав, що існування двох сценаріїв кінопроекту не дає підстав розповсюджувати інформацію про те, що ТОВ "Солар Медіа Інтертейнмент" порушує авторські права.
Недостовірна інформація була поширена ОСОБА_1 у мережі Інтернет на його сторінці у соціальній мережі Facebook, як наслідок судом зобов`язано останнього спростувати її, шляхом розміщення на його сторінці резолютивної частини судового рішення, протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили.
Окрім того, суд вказав, що вимога про визнання недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ТОВ "Солар Медіа Інтертейнмент", інформації, що "ІНФОРМАЦІЯ_27 " не може бути задоволена судом з огляду на існування двох сценаріїв. Крім того, вимога заборонити відповідачам поширювати інформацію не може бути задоволена, оскільки такий спосіб захисту не передбачений нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, з врахуванням часткового задоволення позову, принципів розумності, справедливості, пропорційності, судом першої інстанції, було зменшено розмір витрат на правничу допомогу, які понесені позивачем, із 672140,24 грн до 100000 грн.
Перевіряючи доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вказує на таке.
Відповідно до статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
За положеннями статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
За змістом частини першої статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, яка порушує право на недоторканість ділової репутації.
За змістом пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - Постанова № 1 від 27 лютого 2009 року) при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв`язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо (пункт 3 постанови Пленуму).
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
В пункті 16 Постанови №1 від 27 лютого 2009 року роз`яснено, що суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації. У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей). Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов`язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.
Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року у справі №910/16360/17 вказав на необхідність судами встановлювати чи є особи, яким адресовані відповідні звернення, компетентними для перевірки інформації, викладеній в цих зверненнях.
Порядком проведення відбору кінопроектів патріотичного спрямування для виробництва (створення) та розповсюдження яких надається державна фінансова підтримка, затвердженого наказом Міністерства культури України від 27 квітня 2018 року №370, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 травня 2018 року за №557/32009, визначено проведення конкурсного відбору Експертною радою при Міністерстві культури України з відбору кінопроектів для надання державної фінансової підтримки на виробництво (створення) та розповсюдження фільмів патріотичного спрямування, члени якої здійснюють оцінювання кінопроекту індивідуально за визначеними критеріями, серед яких оригінальність ідеї.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 має право на зайняття адвокатською діяльністю (підстава: рішення Ради адвокатів Харківської області від 02 серпня 2017 року №122).
07 серпня 2018 року між ОСОБА_1 (Клієнт) та ОСОБА_2 (Адвокат ) укладено Договір про надання правової допомоги, умовами якого визначено в тому числі повноваження Адвоката.
Надаючи оцінку діям відповідача ОСОБА_2 , апеляцій суд зазначає, що звертаючись із заявою до міністра Міністерства культури України ОСОБА_2 діяв як особа, що представляє інтереси довірителя у відносинах із третьою особою. При цьому, відповідну заяву подано Міністерству культури України, як органу, який оголосив проведення конкурсного відбору та такий відбір проводився Експертною радою при цьому органі державної влади.
З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційних скарг в тій частині, що Міністерство культури України відповідно до своїх повноважень вправі було розглянути подане звернення по суті, а подання такого звернення не суперечить вимогам закону.
Звернення до Міністерства культури України із вище наведеною заявою не порушує вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правил адвокатської етики, оскільки таке звернення не дає підстав уважати про застосування адвокатом таких засобів та методів, які виходять за межі його професійних обов`язків і є протиправними. Обставин, які давали б підстави уважати про інші наміри ОСОБА_2 , аніж виконання умов договору про правову допомогу, апеляційним судом не установлено.
Поряд з цим, апеляційний суд вказує, що згідно позовних вимог позивач, визначаючи обставини розповсюдження недостовірної інформації, вказує на розміщення ОСОБА_1 такої інформації в мережі Інтернет, одночасно вказуючи, що автором інформації, на думку позивача, є ОСОБА_2 . Проте, ураховуючи обставини цієї справи, автором інформаційного матеріалу, розповсюдженого в мережі Інтернет, є ОСОБА_1 а ОСОБА_2 таким не являється.
Посилання представника позивача на правові висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року №923/1379/20; від 10 червня 2019 року №680/195/17; від 05 жовтня 2021 року №757/41356/18; від 02 червня 2021 року №201/6995/17; від 01 червня 2021 року №524/8669/18; від 10 березня 2021 року №520/15599/17 є помилковими, оскільки обставини наведених справ не є релевантними обставинам у справі, що переглядається апеляційним судом.
З огляду на наведене, слід дійти висновку, що вимоги до відповідача ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Доводи скаржників в тій частині, що рішенням вирішено питання про права та свободи компанії Facebook Inc, яка не брала участі у справі, відхиляються апеляційним судом, оскільки є помилковими та судовим рішенням такого не вирішувалось.
Доводи про відсутність юридичного складу правопорушення, оскільки поняття "обтяження" вжито як оціночне судження і як критичну оцінку у зв`язку із наявністю двох сценаріїв з однаковою назвою та різними авторами та з урахуванням того, що ОСОБА_1 уважав, що товариство порушило його авторські права на сценарій кінопроекту, відхиляються з огляду на таке.
Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Інформацією, яка завдає шкоди діловій репутації особи, є така інформація, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до ділової репутації.
Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).
За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.
Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
Зі змісту інформації, яку позивач просить визнати такою, що порушує його права, убачається, що така не є оціночним судженням, оскільки не є вираженням суб`єктивної думки особи щодо зазначених у ній обставин, а містить ствердження про порушення позивачем авторських прав. Відтак, ураховуючи наведене, а також мету розповсюдження цієї інформації, яка, за твердженням ОСОБА_1 , полягає в інформуванні громадськості про наведені факти, такі висловлювання є предметом судового захисту.
З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що недостовірна інформація була поширена ОСОБА_1 у мережі Інтернет на його сторінці у соціальній мережі Facebook, що має наслідком цивільно-правову відповідальність.
Разом з тим, є обґрунтованими доводи апеляційних скарг в тій частині, що, ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції змінив позовні вимоги, виклав їх іншою редакцією, при цьому, на думку апеляційного суду, така довільна зміна має наслідком спотворення обраного позивачем способу захисту порушеного права.
Зокрема, суд визнав недостовірною інформацію, розповсюджену в мережі Інтернет ОСОБА_1 на його веб-сторінці в мережі Facebook, а також ОСОБА_2 у мережі Інтернет у заяві на адресу міністра Міністерства культури України Нищука Є.М., а саме "ІНФОРМАЦІЯ_17".
Натомість, апеляційний суд повторює, що інформацію в мережі Інтернет поширив безпосередньо ОСОБА_1 , за твердженням якого це зроблено з метою інформування громадськості. При цьому, в даному випадку саме ОСОБА_1 є автором інформаційного матеріалу, який містить недостовірну інформацію. Окрім того, апеляційний суд зазначає, що оспорювана інформація не є такою, що входить до предмету суспільного інтересу, відтак розповсюдження цієї інформації є порушенням прав позивача.
Відтак, апеляційний суд доходить висновку про те, що вимоги позивача до відповідача ОСОБА_1 , які суд визнає обґрунтованими, мають бути задоволенні із застосуванням способу захисту, обраного позивачем.
Поряд з цим, апеляційний суд погоджується з доводами скаржників в тій частині, що юридична особа від природи не може бути наділена честю та гідністю, оскільки такі якості притаманні людині, відтак посилання в рішенні суду на те, що поширена інформація порочить честь і гідність позивача - юридичної особи - є помилковим.
Поряд з цим, апеляційний суд зазначає, що поняття гудвілу та ділової репутації не є тотожними поняттями.
Зміст ділової репутації юридичної особи залежить від природи її суб`єкта, таку репутацію визначає сукупність інформації, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарській та/або професійній діяльності вимогам законодавства, престиж нематеріальних активів.
При цьому, ділова репутація юридичної особи має свою вартість (гудвіл), тобто економічне відображення ділової репутації підприємства, вартість ділових зв`язків, престиж суб`єкта господарювання, що використовується, зазвичай, у бухгалтерському і податковому обліку.
В межах обставин цієї справи твердження скаржника прирівнення ділової репутації до гудвілу є помилковим, ураховуючи, що поширення щодо юридичної особи негативної інформації має безпосередній вплив на сукупність тієї інформації, що формує нематеріальне благо, яке охороняється цивільним законодавством і доведення гудвілу на цю обставину не впливає.
Доводи апеляційних скарг в тій частині, що представник позивача ОСОБА_11 на сайті Facebook.com під ніком ОСОБА_29 - дівоче прізвище) вдалася до поширення інформації, розміщеної ОСОБА_1 , що на думку скаржника свідчить про зацікавленість у поширенні інформації, є суб`єктивною думкою скаржників. Ці доводи відхиляються апеляційним судом, оскільки не спростовують висновок суду про наявність підстав цивільно-правової відповідальності відповідача ОСОБА_1 .
В частині вирішення питання про відшкодування судових витрат, апеляційний суд вказує на таке.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із статтею 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.
Згідно із статтею 134 ЦПК України:
1. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.
2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно із статтею 137 ЦПК України:
1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 246 ЦПК України визначено наступне:
1. Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
2. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
3. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до зазначених вимог процесуального закону для відшкодування судових витрат заявник має дотриматися такого алгоритму та вчинити наступні процесуальні дії:
1) з першою заявою по суті справи зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат;
2) подати докази про витрати до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду;
3) якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015 р., "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009 р., "Двойних проти України" від 12.10.2006 р., "Меріт проти України" від 30.03.2004 р., "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 р. ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Положення статті 137 ЦПК України вказують на те, що питання співмірності залежить від конкретних характеристик справи, затраченого часу на участь в ній, обсягом виконаною роботи правового напряму. При цьому конкретні значення про неспівмірність суд визначає лише на підставі клопотання іншої сторони.
Доводи скаржників про те, що позивач просив про стягнення 717135,64 грн., що явно не співвідноситься із метою позову та є спробою покласти надмірний фінансовий тягар на відповідачів, апеляційним судом відхиляються, оскільки судом першої інстанції відповідні заяви відповідачів враховано та суд дійшов вірного висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 100000 грн., апеляційні скарги не містять обґрунтованих доводів про надмірність визначення витрат у цій сумі.
Доводи скаржників щодо доцільності залучення декількох адвокатів відхиляються апеляційним судом, оскільки визначення кількості осіб для надання правової допомоги є правом клієнта та регулюється шляхом укладення відповідного договору.
Доводи апеляційних скарг про те, що докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не засвідчені належним чином, відхиляються колегією суддів, оскільки скаржниками не визначено, який конкретно документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим та відповідно не може бути прийнятий судом.
Витрати в сумі 40000 грн на оплату експертизи з питань інтелектуальної власності є такими, що понесені у зв`язку із розглядом цієї справи, відтак судом першої інстанції вірно віднесено ці витрати до судових, які підлягають відшкодуванню.
Ураховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 та відмову в задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 , судові витрати слід покласти на відповідача ОСОБА_1 , а саме стягненню підлягає судовий збір в сумі - 2995,40 грн (2114,40 грн + 881 грн) , витрати за проведення експертного дослідження змісту Веб-сторінки у мережі Інтернет в сумі - 2000 грн, витрати за проведення експертизи №16-06/19 об`єктів інтелектуальної власності в сумі - 40000 грн, витрати на правову допомогу в розмірі - 100000 грн, а всього 144995,40 грн.
Разом з тим, із змісту позову убачається, що позивачем заявлено п`ять вимог немайнового характеру (три з яких до відповідача ОСОБА_1 та дві - до відповідача ОСОБА_2 ). Відтак при зверненні до суду сплаті підлягав судовий збір в розмірі 3524 грн, фактично сплачено 2114,40 грн, отже слід стягнути з ТОВ "Солар Медіа Інтертейнмент" на користь держави 1409,60 грн судового збору.
Окрім того, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні двох позовних вимог щодо відповідача ОСОБА_2 , відтак слід стягнути з ТОВ "Солар Медіа Інтертейнмент" на користь ОСОБА_2 2114,40 грн у рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу суду від 02 грудня 2019 року, апеляційний суд вказує на таке.
Згідно цитованої вище частини 8 статті 141 ЦПК України докази понесених витрат розмір витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи убачається, що 03 вересня 2019 року адвокатом Новаковим А. було подано заяву, у якій повідомлено суд про те, що докази розміру судових витрат ОСОБА_2 , понесених на оплату правової допомоги, будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення у цій справі.
Рішення суду першої інстанції по суті спору ухвалено 10 жовтня 2019 року, відтак останнім днем наданні відповідних доказів є 15 жовтня 2019 року.
Проте такі докази направлені засобами поштового зв`язку 16 жовтня 2019 року, про що свідчить дата на конверті, проставлена органом поштового зв`язку.
Вказівка в ухвалі суду на дату 15 жовтня 2019 року з посиланням на відмітку працівника органу поштового зв`язку є помилковою, оскільки такої дати не зазначено, зокрема, цифровий набір на описі вкладення містить інші відомості.
Окрім того, долучені до заяви про ухвалення додаткового рішення докази, зокрема, виписка АТ "УКРСИББАНК", містить відомості про її сформування 16 жовтня 2019 року о 9:13 та цю ж дату на штемпелі Департаменту операційних розрахунків, що унеможливлює здійснення поштового відправлення 15 жовтня 2019 року.
Відтак, ухвала суду від 02 грудня 2019 року підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про залишення заяви ОСОБА_2 про стягнення судових витрат без розгляду у зв`язку із пропуском строків, визначених частиною 8 статті 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Медіа Інтертеймент" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації задовольнити частково.
Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Медіа Інтертейнмент" інформацію, поширену ОСОБА_1 на його веб-сторінці в мережі Facebook, а саме:
"ІНФОРМАЦІЯ_28 ".
Заборонити ОСОБА_1 поширювати будь-якій особі в будь-якій спосіб, в тому числі в мережі Інтернет та у письмових заявах, наступні висловлювання:
"ІНФОРМАЦІЯ_28 ".
Зобов`язати ОСОБА_1 спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення резолютивної частини цієї постанови на своїй веб-сторінці в соціальній мережі Facebook, яка знаходиться за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_13, протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Медіа Інтертейнмент" судовий збір в сумі - 2995,40 грн, витрати за проведення експертного дослідження змісту Веб-сторінки у мережі Інтернет в сумі - 2000 грн, витрати за проведення експертизи №16-06/19 об`єктів інтелектуальної власності в сумі - 40000 грн, витрати на правову допомогу в розмірі - 100000 грн, а всього 144995,40 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Медіа Інтертейнмент" на користь держави 1409,60 грн судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Медіа Інтертейнмент" на користь ОСОБА_2 2114,40 грн у рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про стягнення судових витрат залишити без розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 грудня 2021 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді В.В. Соколова
О.І. Шкоріна
