УХВАЛА
11 серпня 2022 року
м. Київ
Cправа № 910/7310/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г.,
суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
учасники справи:
позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зарічна 1-Г",
представник - Дворська І. О.,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Комфорт Сервіс",
представник - Кантемір В. І.,
орган примусового виконання рішень - державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
представник в судове засідання не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зарічна 1-Г"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022
у складі колегії суддів: Суліма В.В. (головуючий), Гаврилюка О.М., Майданевича А.Г.
та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2022
у складі колегії суддів: Суліма В.В. (головуючий), Гаврилюка О.М., Майданевича А.Г.
у справі за скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зарічна 1-Г"
на дії (бездіяльність) державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.07.2021 ВП № 63537470 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 № 910/7310/20
за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зарічна 1-Г" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Комфорт Сервіс"
про зобов`язання передати документи,
ВСТАНОВИВ:
Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зарічна 1-Г" (далі - ОСББ "Зарічна 1-Г") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Комфорт Сервіс" (далі - ТОВ "Київ Комфорт Сервіс") про зобов`язання відповідача передати позивачу документацію щодо будинку 1-Г по вулиці Зарічній в місті Києві, відповідно до визначеного позивачем переліку.
01.09.2020 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/7310/20 позовні вимоги задоволено повністю.
06.10.2020 на виконання зазначеного рішення Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/7310/20.
09.03.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/7310/20, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021, скаргу позивача на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савчука Костянтина Петровича задоволено повністю. Скасовано постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції Савчука Костянтина Петровича про закінчення виконавчого провадження від 18.01.2021 № 63537470 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 № 910/7310/20.
03.06.2021 державним виконавцем було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП № 63537470.
08.07.2021 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з посиланням на положення частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження".
Подання скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця
30.07.2021 до господарського суду першої інстанції надійшла скарга позивача на дії (бездіяльність) державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції, в якій позивач просив суд скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 08.07.2021 ВП № 63537470 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 06.10.2020 № 910/7310/20.
Скарга мотивована тим, що державним виконавцем не вчинено жодних виконавчих дій, направлених на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 № 910/7310/20.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
01.11.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/7310/20 скаргу задоволено повністю. Скасовано постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження від 08.07.2021 ВП № 63537470 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 № 910/7310/20. Стягнуто з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСББ "Зарічна 1-Г" 3 000 грн витрат на правову допомогу.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що матеріали виконавчого провадження № 63537470 не містять доказів направлення повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення до правоохоронних органів, що свідчить про невиконання державним виконавцем відділу ДВС приписів частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" та передчасність винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.07.2021 ВП № 63537470, що є підставою для її скасування судом.
Судові витрати скаржника у вигляді витрат на правову допомогу на суму 3 000 грн покладені на орган державної виконавчої служби в порядку приписів частини першої статті 344 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із повним задоволенням скарги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
01.02.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі № 910/7310/20 скасовано. Скаргу задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо своєчасного не направлення до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Апеляційний господарський суд встановив, що матеріали виконавчого провадження № 63537470 не містять доказів направлення повідомлення до правоохоронних органів, що свідчить про невиконання державним виконавцем відділу ДВС приписів частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження".
При цьому, судом апеляційної інстанції прийнято до уваги твердження скаржника, викладені в апеляційній скарзі, що "12.07.2021 відділом було надіслано до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального провадження стосовно винних осіб боржника - ТОВ "Київ комфорт Сервіс" за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України та таке повідомлення отримано адресатом 14.07.2021", тобто повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення було надіслано до органу досудового розслідування після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, тобто з порушенням відповідних строків.
Водночас, суд апеляційної інстанції зауважив, що норми процесуального права не передбачають повноважень суду на скасування рішень органів державної виконавчої служби/приватних виконавців та дійшов висновку про часткове задоволення скарги на дії державного виконавця шляхом визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця у відповідності до частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", частини першої, другої статті 343 Господарського процесуального кодексу України.
02.06.2022 додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду стягнуто з ОСББ "Зарічна 1-Г" на користь ТОВ "Київ Комфорт Сервіс" 4 375 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції; стягнуто з Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції на користь ОСББ "Зарічна 1-Г" 3 750 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги
07.06.2022 ОСББ "Зарічна 1-Г" надіслано на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2022 і залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі № 910/7310/20.
В касаційній скарзі ОСББ "Зарічна 1-Г", із посиланням на статтю 80 ГПК України, вказує, що державним виконавцем не було додано до відзиву на скаргу в суд першої інстанції жодних доказів щодо направлення до відділку поліції повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення від 08.07.2021, що не зміг підтвердити державний виконавець і в самому судовому засіданні, як на підставу своїх заперечень щодо вимог поданої скарги стягувачем. Скаржник вказує, що в апеляційній скарзі державний виконавець в обґрунтування поважності неподання доказів до суду першої інстанції вказував, що журнал реєстрації вихідної кореспонденції, списки рекомендованих листів не є матеріалами виконавчого провадження, а тому такі документи відсутні у ВП № 635374470. Скаржник стверджує, що причини не подання доказів державним виконавцем до Господарського суду міста Києва не є поважними та належними і такими, які не підлягали задоволенню Північним апеляційним господарським судом.
Скаржник стверджує, що якщо виходити із диспозиції статті 343 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, крім визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо своєчасного не направлення до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, мав зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу усунути порушення - поновити порушене право заявника. Однак, виходячи із резолютивної частини постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022, ОСББ "Зарічна 1-Г" позбавлене можливості щодо виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2020 повністю, оскільки судом не порушено питання про відновлення порушеного права ОСББ "Зарічна 1- Г".
В частині оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції, скаржник вказує, що таке судове рішення є похідним від первісного судового акту, а тому у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Також скаржником подано заяву про розподіл судових витрат, в якій скаржник просить стягнути з Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
08.07.2022 від ТОВ "Київ Комфорт Сервіс" до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на безпідставність скарги. Також відповідач просить суд стягнути з ОСББ "Зарічна 1-Г" на користь відповідача витрати на надання професійної правничої допомоги та наводить попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які відповідач очікує понести у розмірі 6 250 грн.
Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на таке.
У цій справі, на розгляд Суду постало питання правомірності дій державного виконавця із закінчення виконавчого провадження з виконання судового рішення про зобов`язання відповідача передати позивачу технічну документацію на будинок із застосуванням частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження".
Колегія суддів Верховного Суду відзначає таке.
Частиною другою статті 343 ГПК України, як і частиною другою статті 451 ЦПК України встановлено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Зазначеними нормами врегульовані одноманітні суспільні відносини по визначенню межі втручання суду у дискреційні повноваження органів/осіб, які здійснюють примусове виконання рішень, шляхом визначення права суду:
а) визнати оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними;
б) зобов`язання державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист, про що неодноразово наголошувалося Європейським Судом з прав людини (Справа ЄСПЛ "Горнсбі проти Греції", від 19.03.1997, "Жовнер проти України" від 29.06.2004), Конституційним Судом України (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012; перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012; абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013), Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 08.06.2022 у справі № 2-591/11).
Безпідставне закінчення виконавчого провадження шляхом винесення незаконної постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження порушує принцип єдності стадії винесення кінцевого судового рішення та забезпечення державою повного виконання судового рішення як суті правосуддя в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У Рішенні по справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 (п. 26) ЄСПЛ дійшов наступного висновку "Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії" (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви" (<…>), заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України" (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84)."
За таких обставин постає питання повноважень суду щодо скасування постанов виконавця у розрізі ефективності захисту прав учасників виконавчого провадження та можливої невиправданої затримки виконання судового рішення.
Водночас аналіз наявної практики Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дає підстави дійти висновку про відсутність єдиного підходу до вирішення питання можливості скасування у судовому порядку постанов виконавця про закінчення виконавчого провадження.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15.03.2018 у справі № 638/1841/14-ц, ґрунтуючись на нормі частини другої статті 451 ЦПК України, дійшов висновку про можливість скасування прийнятих у справі судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та визнання незаконною та скасування постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання державного виконавця здійснити примусове виконання у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим листом.
Разом з тим, у постанові від 23.03.2021 у справі № 418/314/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодився із висновком суду апеляційної інстанції про недотримання державним виконавцем під час виконання виконавчого листа вимог закону та залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою визнано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого листа суду, який його видав незаконною, зобов`язано державного виконавця відновити виконавче провадження.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.05.2022 у справі №725/3052/21 погодився із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження та залишив без змін постанову апеляційного суду, якою визнано незаконними дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження та зобов`язано державного виконавця відновити виконавче провадження.
У справі № 369/13690/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що судами у цій справі не встановлено обставин та матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що державний виконавець вживала усіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо ефективного та своєчасного виконання рішення суду. Верховний Суд у цій справі дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування постанови заступника начальника РВ ДВС про закінчення виконавчого провадження. Разом з тим, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення вимог заявника про зобов`язання державного виконавця невідкладно фактично належним чином в повному обсязі виконати рішення суду, оскільки, за висновком суду касаційної інстанції, вчинення таких дій відноситься до дискреційних повноважень державного виконавця, суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження державного виконавця.
У подальшому, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22.06.2022 у справі № 607/2547/20 дійшов висновку про обґрунтованість прийнятого судового рішення суду першої інстанції про визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження. Як наслідок, Касаційний цивільний суду у складі Верховного Суду визначив, що відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" скасування постанови про закінчення виконавчого провадження спричиняє його відновлення, і в такому разі обов`язок із вчинення дій, спрямованих на примусове виконання рішення, виконавець має в силу закону.
Водночас Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.05.2021 у справі №905/64/15, з посиланням на статтю 343 ГПК України, дійшов висновку про те, що норми процесуального права не передбачають повноважень суду на скасування рішень органів державної виконавчої служби / приватних виконавців.
Викладена неоднозначність підходів судів касаційної інстанції до можливості скасування постанови виконавців, зокрема про закінчення виконавчого провадження, викликає необхідність передачі справи на вирішення Великої Палати Верховного Суду задля вирішення питання встановлення єдиного способу захисту прав учасників виконавчого провадження у випадку незаконності винесеної виконавцем постанови, який би сприяв загальній ефективності провадження як механізму судового захисту. Фактично мова йде про визначення способів тлумачення однакових норм частини другої статті 343 ГПК України та частини другої статті 451 ЦПК України у світлі міжнародних зобов`язань України, що випливають, зокрема, зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до положень частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 916/1526/20).
У даному випадку, кількісний критерій необхідності передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду розкривається як у значній кількості самих виконавчих проваджень, у яких частина рішень виконавця може бути незаконною, що потребує встановлення загального для господарських та цивільних справ за однорідного правового регулювання алгоритму дій скаржників та суду щодо можливості скасування у судовому порядку постанов виконавців, зокрема про закінчення виконавчого провадження, так і наявністю різного підходу судів касаційної інстанції до вирішення цього питання, зокрема, але не виключно, у наведених вище судових справах.
Якісний критерій розкривається через необхідність для держави забезпечити на власній території такий режим правосуддя, який би закінчувався ефективним способом поновлення прав учасників виконавчого провадження у світлі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та наявної практики ЄСПЛ у випадку незаконності винесення виконавцем постанов, зокрема, щодо закінчення виконавчого провадження.
З огляду на викладене, Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду вважає за необхідне передати справу № 910/7310/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
У Х В А Л И В :
1. Справу № 910/7310/20 Господарського суду міста Києва разом із касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зарічна 1-Г" передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді В. Картере
К. Огороднік
