ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" лютого 2022 р. Справа№ 910/7310/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
при секретарі судового засідання : Вайнер Є.І.
за участю представників сторін:
від ДВС: не прибув;
від позивача: Батовська І.І.;
від відповідача: Кантемір В.І.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ)
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 року
у справі №910/7310/20 (суддя - Балац С.В.)
за скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЗАРІЧНА 1-Г"
на дії (бездіяльність) державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ):
про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.07.2021 ВП № 63537470 з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 06.10.2020 № 910/7310/20.
за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЗАРІЧНА 1-Г"
до товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ КОМФОРТ СЕРВІС"
про зобов`язання передати документи,-
ВСТАНОВИВ:
Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЗАРІЧНА 1-Г" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ КОМФОРТ СЕРВІС" (далі - відповідач) про зобов`язання передати документи.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2020 року у справі № 910/7310/20 позовні вимоги задоволено повністю, на виконання рішення видано накази від 06.10.2020 року № 910/7310/20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 року № 910/7310/20, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 року, скаргу позивача на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савчука Костянтина Петровича задоволено повністю. Скасовано постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції Савчука Костянтина Петровича про закінчення виконавчого провадження від 18.01.2021 року № 63537470 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 року № 910/7310/20.
До господарського суду першої інстанції надійшла скарга позивача (скаржник) на дії (бездіяльність) державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (ДВС) про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.07.2021 року ВП № 63537470 з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 06.10.2020 року № 910/7310/20.
Скарга мотивована тим, що державним виконавцем не вчинено жодних виконавчих дій, направлених на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 року № 910/7310/20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 року у справі №910/7310/20 скаргу задоволено повністю. Скасовано постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про закінчення виконавчого провадження від 08.07.2021 року ВП № 63537470 з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 06.10.2020 року № 910/7310/20.
Стягнуто з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЗАРІЧНА 1-Г" 3000,00 грн витрат на правову допомогу.
Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, Головний державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 року та ухвалити нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЗАРІЧНА 1-Г" на дії державного виконавця.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, а також порушив норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, за твердженням скаржника державним виконавцем вжито всіх заходів, які передбачено ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 року по справі №910/7310/20.
При цьому, скаржник вказав, що 08.07.2021 року державним виконавцем надіслано органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Крім того, скаржник вказав, що 12.07.2021 року відділом було надіслано до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального провадження стосовно винних осіб боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ КОМФОРТ СЕРВІС" за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України та таке повідомлення отримано адресатом 14.07.2021 року.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2021 року справу №910/7310/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Сулім В.В., судді Ткаченко Б.О., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 року у справі №910/7310/20, та призначено до розгляду на 09.12.2021 року.
06.12.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ДВС, відповідно до якого відповідач просив суд апеляційну скаргу ДВС задовольнити в повному обсязі, ухвалу Господарського суду міста Києва - скасувати.
Крім того, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що вимоги скаржника не відповідають способу захисту, який встановлено ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, де чітко зазначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чим бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
09.12.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ДВС, відповідно до якого позивач просив суд апеляційну скаргу ДВС залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва - без змін.
Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що державним виконавцем не здійснено жодних виконавчих дій спрямованих на примусове виконання судового наказу від 06.10.2020 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/7310/20 від 01.09.2020 року, в межах компетенцій наданих йому чинним законодавством, тому відсутні будь-які підстави для закінчення виконавчого провадження, оскільки держаним виконавцем не було вжито всіх можливих заходів для примусового виконання рішення суду та наказу.
09.12.2021 року представниками сторін в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду було подано спільне клопотання про продовження строку розгляду справи, яке було задоволено судом.
Північний апеляційний господарський суд продовжив строк розгляду апеляційної скарги Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі №910/7310/20. Відклав розгляд апеляційної скарги Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 року на 20.01.2022 року своєю ухвалою від 09.12.2021 року.
20.01.2022 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення по справі №910/7310/20 (в порядку ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України) відзив на апеляційну скаргу ДВС, відповідно до якого позивач просив суд залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 року без змін, а апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) без задоволення.
При цьому, представник позивача, зокрема, зазначив, що ним обрано належний спосіб захисту, який відновить порушене право, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що в прохальній пасатні скарги від 30.07.2021 року, стягувачем не було зазначено визнання неправомірними дії державного виконавця.
01.02.2022 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника стягувача, яке було задоволено судом.
Позивач в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 01.02.2022 року заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Представник скаржника у судове засідання 01.02.2022 року не з`явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, зокрема ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2022 року та розпискою сторін про відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду ухвали місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки ухвали Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника апелянта, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 року підлягає скасуванню, апеляційна скарга Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) - частковому задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Як встановлено вище, ухвалою Господарського суду від 09.03.2021 року № 910/7310/20, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 року, скасовано постанову відділу ДВС про закінчення виконавчого провадження від 18.01.2021 року № 63537470 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 06.10.2020 року № 910/7310/20.
Приймаючи до уваги вказані обставини, державним виконавцем відділу ДВС було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження від 03.06.2021 року ВП № 63537470.
В подальшому, державним виконавцем відділу ДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 08.07.2021 року ВП № 63537470, приймаючи до уваги, зокрема, положення ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого ч. 2 цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, в розумінні приписів ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження після надсилання до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції в матеріалах справи так і в автоматизованій системі виконавчих проваджень із відомостями про виконавче провадження № 63537470, повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення відсутнє.
Водночас, матеріали виконавчого провадження № 63537470 не містять доказів направлення такого повідомлення до правоохоронних органів, що свідчить про невиконання державним виконавцем відділу ДВС приписів ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження".
При цьому, колегія суддів приймає до уваги твердження скаржника викладені в апеляційній скарзі, що «12.07.2021 року відділом було надіслано до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального провадження стосовно винних осіб боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ КОМФОРТ СЕРВІС" за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України та таке повідомлення отримано адресатом 14.07.2021 року», тобто повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення
було надіслано до органу досудового розслідування після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, тобто з порушенням відповідних строків.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).
З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що 08.07.2021 року державним виконавцем надіслано органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Твердження скаржника, що державним виконавцем вжито всіх заходів, які передбачено ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 року по справі №910/7310/20, не спростовує висновків суду, зокрема, щодо надіслання з порушенням строку (послідовності) до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Щодо твердження відповідача, що вимоги скаржника не відповідають способу захисту, який встановлено ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до положень наведеної норми процесуального права за результатами розгляду скарги господарський суд постановляє ухвалу, в якій або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність виконавця неправомірними, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Отже норми процесуального права не передбачають повноважень суду на скасування рішень органів державної виконавчої служби / приватних виконавців.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 року № 905/64/15.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала була прийнята без дотримання згаданих норм і правових висновків, та відповідно підлягає скасуванню.
Разом з цим, колегія суддів відзначає наступне.
У контексті приписів ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
За ч.ч. 1, 2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.
Так, «правовий пуризм» на відміну від обставин «істотного та непереборного характеру» завжди призводить до порушення принципу правової визначеності; «правовий пуризм» - невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд; «правовий пуризм» може носити як добровільний характер й проявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб`єктів правозастосування, не допускаючи відступ від правових приписів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.10.2018 року у справі №826/14749/16.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах «G.G. та інші проти Болгарії" (заява №1365/07, 24 квітня 2008 року, №39), «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11, 170).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (заява №17862/91, 31-32), Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (заява №20372/11, 65).
При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі №924/1473/15.
З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість доводів скаржника щодо неправомірності бездіяльності державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) щодо зволікання направлення до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, колегія суддів дійшла висновку, що скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЗАРІЧНА 1-Г" на дії (бездіяльність) державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.07.2021 ВП № 63537470 з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 06.10.2020 № 910/7310/20 підлягає частковому задоволенню шляхом визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця у відповідності до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", ч.ч. 1, 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України.
В апеляційній скарзі не міститься будь-яких інших аргументів, що спростовували б висновки місцевого господарського суду.
Згідно зі ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи встановлені обставини, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повне задоволення позовних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана апелянтом ухвала суду першої інстанції у даній справі скасуванню з ухваленням нового рішення про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) яка виразилась у несвоєчасному направленні до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 року у справі №910/7310/20 задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 року у справі №910/7310/20 скасувати.
Скаргу задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) щодо своєчасного ненаправлення до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
3. Матеріали справи №910/7310/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Гаврилюк
Дата складення повного тексуту 18.02.2022 року у зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. на лікарняному.
