Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 143/1356/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2022 року м. Погребище
Погребищенський районнийсуд Вінницькоїобласті ускладі:
головуючого судді Сича С.М.,
за участю секретаря Огородник Н.А.,
представника позивача адвоката Щавінського К.С.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Погребище Вінницького району Вінницької області цивільну справу за позовом Фермерського господарства «Вацлавівське» до Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Фермерське господарство «Ланецького», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту № 3564/5 від 07.10.2021 року, -
Встановив:
У грудні 2021 року ФГ «Вацлавівське» звернулося з позовом в суд до Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , ФГ «Ланецького» про визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України № 3564/5 від 07.10.2021 року.
Позов мотивований тим, що Наказом Міністерства юстиції України № 3564/5 від 07.10.2021 року задоволено скаргу засновника ФГ «Ланецького» - ОСОБА_2 на ряд рішень державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно.
Вказаний Наказприйнятий напідставі висновкуКолегії зрозгляду скаргна рішення,дії абобездіяльність державногореєстратора,суб`єктівдержавної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 17.09.2021 року (надалі Колегія).
У висновку Колегії вказані мотиви для скасування рішень державних реєстраторів, які зводяться до того, що на підставі рішень державних реєстраторів припинено право оренди на земельні ділянки ФГ «Ланецького».
Право оренди на земельні ділянки за ФГ «Ланецького» було припинено на підставі додаткових угод до договорів оренди землі, підписаних від імені цього фермерського господарства ОСОБА_17 .
Згідно Наказу Міністерства юстиції України від 31.03.2020 року №1289/5 «Про задоволення скарги» запис про ОСОБА_17 як керівника ФГ «Ланецького» було скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань і поновлено запис про ОСОБА_18 як керівника цього фермерського господарства.
Отже, на думку Колегії, державним реєстраторам для державної реєстрації надано угоди, підписані ОСОБА_17 , який не мав повноважень щодо підписання цих угод від імені ФГ «Ланецького». Станом на дату розірвання договорів оренди дійсним керівником цього фермерського господарства згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань був ОСОБА_18 .
Надалі державними реєстраторами прийнято рішення про реєстрацію права оренди на земельні ділянки за ТОВ «Погребищенське».
В свою чергу на підставі рішень державних реєстраторів право оренди ТОВ «Погребищенське» було припинено і зареєстровано за ФГ «Вацлавівське».
Оскільки зазначені рішення прийнято державними реєстраторами внаслідок незаконного припинення державної реєстрації права оренди ФГ «Ланецького» на земельні ділянки, то Колегія дійшла висновку, що вони підлягають скасуванню як похідні від прийнятих з порушенням рішень, на підставі яких припинено право оренди ФГ «Ланецького.
Позивач вважає оскаржуваний Наказ Міністерства юстиції України незаконним, оскільки за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 значиться як один із засновників ФГ «Ланецького», а відтак припинення державної реєстрації права оренди ФГ «Ланецького» на земельні ділянки могло порушити права самого фермерського господарства, а не ОСОБА_2 .
За таких обставин Міністерство юстиції України повинно було відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2 , що узгоджується із приписами пунктів 5, 6 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1128 (надалі Порядок №1128).
Крім того, ФГ «Вацлавівське» наголошує, що в порушення вимог пунктів 10, 11 Порядку №1128 Колегія не повідомила позивача, як заінтересовану особу про дату, час і місце проведення її засідання.
При цьому позивач звертає увагу суду на те, що позбавлення заінтересованої особи, яка є орендарем майна, можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується її безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення.
Також ФГ «Вацлавівське» стверджує, що Міністерство юстиції України, повторно розглядаючи скаргу ОСОБА_2 і приймаючи оскаржуваний Наказ, проігнорувало презумпцію правомірності правочину та те, що додаткові угоди до договорів оренди землі були укладені до виключення із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_17 , як керівника ФГ «Ланецького». При цьому такі додаткові угоди, на підставі яких реєстраторами були прийняті рішення про припинення державної реєстрації права оренди ФГ «Ланецького», у встановленому законом порядку судом недійсними не визнавалися.
Посилаючись на наведені обставини та положення ст.ст.204, 215 ЦК України, п.13 ч.2 ст.9 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», просить визнати незаконним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України № 3564/5 від 07.10.2021 року про задоволення скарги ОСОБА_2 від 03.08.2020 року на рішення:
-державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ямпільської міської ради Вінницької області Костаревич Андрія Валентиновича від 19.03.2020 року №№ 51692553, 51693148, від 31.03.2020 року №№ 51829203, 51829278, 51839373, 51839428, 51834557, 51834609, 51839110, 51839199, 51832717, 51832803, 51900530, 51835739, 51835818, від 07.04.2020 року №№ 51899637, 51899689, 51899419, 51899493;
-державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ямпільської міської ради Вінницької області Гаєвської Валентини Петрівни від 31.03.2020 року №№ 51837812, 51837901, 51838041, 51838111, 51836757, 51836845, 51832261, 51832377, 51837580, 51837688, 51838521, від 07.04.2020 року №№ 51900755, 51900875, 51899473, 51899647;
-державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Смішного Олексія Івановича від 12.04.2021 року №№ 57584605, 57582935, 57580899, 57582664, 57583214, 57582370, 57582159, 57581976, 57581575, 57581306;
-державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Чернюк Людмили Михайлівни від 12.04.2021 року №№ 57572185, 57573476, 57572939, 57578900, 57580865, 57581193, 57575299, 57577099, від 13.04.2021 року №№ 57615810, 57617130, 57616578, 57616178, 57619185, від 14.04.2021 року №№ 57636693, 57626847, 57637657, 57638072, 57637061, 57638428, 57638753, 57639471, 57627405, 57639900, 57623727, 57646166, 57646227.
Ухвалою судді від 29.12.2021 року відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
18.01.2021 року на адресу суду від представника Міністерства юстиції України Іванова Ю.В. на дійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування заперечення проти позовних вимог вказав, що згідно із Наказом Міністерства юстиції України від 31.03.2020 року №1289/5 «Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» запис про ОСОБА_17 , як керівника ФГ «Ланецького», було скасовано в Єдиному державному реєстрі та поновлено запис про ОСОБА_18 , як керівника цього фермерського господарства.
Відтак, на думку представника відповідача, станом на дату розірвання договорів оренди землі, укладених із ФГ «Ланецького», дійним керівником фермерського господарства був ОСОБА_18 , однак державним реєстраторам для державної реєстрації були подані угоди, підписані ОСОБА_17 , який не мав повноважень щодо укладання таких правочинів.
За таких обставин представник відповідача вважає, що рішення державних реєстраторів підлягають скасуванню, оскільки внаслідок їх прийняття було незаконно припинено державну реєстрацію права оренди земельними ділянками ФГ «Ланецького» (Т.2, а.с.9-11).
Ухвалою суду від 13.05.2022 року прийнято відмову від позову представника ФГ «Вацлавівське» - адвоката Щавінського К.С. в частині пред`явлення позовних вимог до ФГ «Ланецького». Закрито провадження у справі в частині пред`явлення позовних вимог ФГ «Вацлавівське» до ФГ «Ланецького».
Ухвалою суду від 13.05.2022 року залучено ФГ «Ланецького» до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.
Ухвалою суду від 31.05.2022 року залучено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Щавінський К.С. позов підтримав та підтвердив викладені у ньому обставини.
Представник Міністерства юстиції України Чоботок О.І. позов не визнала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Разом із цим, в попередніх судових засіданнях представник Міністерства юстиції України Іванов Ю.І. також позов не визнав, покликаючись на ту обставину, що Колегією було встановлено незаконність рішень державних реєстраторів. Крім того, зауважив, що ФГ «Вацлавівське» не повідомлялося про дату, час та місце засідання Колегії, оскільки у скарзі не містилося відомостей щодо номера телефону чи адреси електронної пошти цього фермерського господарства.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Його представник - адвокат Сніцаренко А.А. в попередніх судових засіданнях позов не визнав, вказавши на те, що оспорюваний Наказ Міністерства юстиції України прийнятий з дотриманням вимог чинного законодавства.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ФГ «Ланецького», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Фермерське господарство «Ланецького», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , в судове засідання не з`явилися, проте подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги просять задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши її матеріали, судом встановлено, що 01.03.2020 року між ФГ «Ланецького», в особі ОСОБА_17 , як орендарем, та ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_21 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_22 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , як орендодавцями (третіми особами), укладено додаткові угоди до договорів оренди землі, згідно із якими розірвано договори оренди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Плисківської сільської ради Погребищенського району Вінницької області (Т.1, а.с.14, 26, 38, 50, 62, 74, 86, 98, 110, 122, 134, 148, 164, 178, 191, 205, 219, 233).
01.03.2020 року між ТОВ «Погребищенське» та ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_21 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_22 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 укладено договори оренди цих земельних ділянок строком на 10 років до 01.03.2030 року (Т.1, а.с.15, 16, 27, 28, 39, 40, 51, 52, 63, 64, 75, 76, 87, 88, 99, 100, 111, 112, 123, 124, 135, 136, 149, 150, 165, 166, 179, 180, 192, 193, 206, 207, 220, 221, 234, 235).
Як вбачається із Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі згаданих договорів оренди землі державними реєстраторами ОСОБА_23 , ОСОБА_24 згідно із рішеннями від 19.03.2020 року, від 31.03.2020 року та від 07.04.2020 року було зареєстровано інше речове право (право оренди) ТОВ «Погребищенське» на вказані земельні ділянки (Т.1, а.с.19, 29, 41, 53, 55, 65, 67, 77, 89, 101, 113, 125, 138, 153, 168, 181, 195, 209, 223, 237).
Згідно із Наказом Міністерства юстиції України від 31.03.2020 року №1289/5 «Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» задоволено скаргу ОСОБА_2 від 21.02.2020 року.
Скасовано реєстраційну дію у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 13.12.2019 року №11631050028000414 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах», проведену державним реєстратором Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області Хавхалюком І.С. щодо ФГ «Ланецького» (Т.1, а.с.13).
04.08.2020 року ОСОБА_2 звернувся до Колегії зі скаргою від 03.08.2020 року, в якій просив скасувати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведені, зокрема, державними реєстраторами ОСОБА_24 та ОСОБА_23 на підставі рішень від 19.03.2020 року, від 31.03.2020 року та від 07.04.2020 року, посилаючись на те, що Наказом Міністерства юстиції України від 31.03.2020 року №1289/5 «Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» скасовано реєстраційну дію у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 13.12.2019 року щодо зміни керівника ФГ «Ланецького» із ОСОБА_18 на ОСОБА_17 , проведену державним реєстратором Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області Хавхалюком І.С. щодо ФГ «Ланецького».
Також вказав, що у період до прийняття вищезазначеного Наказу Міністерства юстиції України за ініціативою ОСОБА_17 було розірвано із орендодавцями договори оренди землі відносно тих земельних ділянок, що перебували в оренді ФГ «Ланецького». Після цього 01.03.2020 року між цими орендодавцями та ТОВ «Погребищенське» укладено нові договори оренди зазначених земельних ділянок, внаслідок чого державними реєстраторами було вчинено оскаржувані реєстраційні дії. Такі дії, на думку скаржника, спрямовані на захоплення права оренди земельних ділянок, належних ФГ «Ланецького».
З огляду на те, що ОСОБА_17 розірвав договори оренди земельних ділянок під час незаконного перебування на посаді голови ФГ «Ланецького», тобто не мав повноважень і жодної підстави на здійснення таких правочинів, означені додаткові угоди до договорів оренди землі вважає недійсними, а укладення в наступному договорів оренди з ТОВ «Погребищенське» та реєстрацію за останнім права оренди незаконними. (Т.2, а.с.68-70).
25.03.2021 року між ТОВ «Погребищенське» та ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_22 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 укладено додаткові угоди до договорів оренди землі від 01.03.2020 року, згідно із якими розірвано вищезазначені договори оренди земельних ділянок (Т.1, а.с.18, 30, 42, 54, 66, 78, 90, 102, 114, 126, 139, 154, 169, 182, 196, 210, 224, 238).
25.03.2021 року між ФГ «Вацлавівське» та ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_21 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_22 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 укладено договори оренди землі строком на 10 років до 25.03.2031 року, об`єктом яких є зазначені вище земельні ділянки (Т.1, а.с.20-22, 32, 33, 44, 45, 56, 57, 68, 69, 80, 81, 92, 93, 104, 105, 116, 117, 128, 129, 141, 142, 156, 157, 171, 172, 184, 185, 198, 199, 212, 213, 226, 227, 240, 241).
Згідно із відомостями, що містяться у Витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі вищезазначених додаткових угод до договорів оренди землі від 25.03.2021 року державними реєстраторами ОСОБА_25 та ОСОБА_26 прийнято рішення від 12.04.2021 року про припинення права оренди земельними ділянками ТОВ «Погребищенське» (Т.1, а.с.24, 36, 48, 60, 72, 84, 96, 108, 120, 132, 146, 162, 176, 189, 203, 217, 231, 245).
Згідно із відомостями, що містяться у Витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право оренди ФГ «Вацлавівське» на підставі рішень державного реєстратора Чернюк Л.М. від 13.04.2021 року та від 14.04.2021 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Т.1, а.с.22, 34, 46, 58, 70, 82, 94, 106, 118, 130, 144, 160, 174, 187, 201, 215, 229, 243).
18.05.2021 року ОСОБА_27 подано Колегії додаткові пояснення від 17.05.2021 року, в яких він просить у разі винесення Наказу Міністерства юстиції України про задоволення його скарги від 03.08.2020 року також скасувати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, якими припинено права оренди за ТОВ «Погребищенське», а також зареєстровано такі права оренди, зокрема за ФГ «Вацлавівське» (Т.3, а.с.23, 24).
Згідно із висновком Колегії від 17.09.2021 року скарга ОСОБА_2 від 03.08.2020 року підлягає задоволенню (Т.1, а.с.9-12).
07.10.2021 року Міністерством юстиції України прийнято Наказ № 3564/5 «Про задоволення скарги», яким задоволено скаргу ОСОБА_2 від 03.08.2020 року.
Скасовано, серед іншого, рішення:
-державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ямпільської міської ради Вінницької області Костаревич Андрія Валентиновича від 19.03.2020 року №№ 51692553, 51693148, від 31.03.2020 року №№ 51829203, 51829278, 51839373, 51839428, 51834557, 51834609, 51839110, 51839199, 51832717, 51832803, 51900530, 51835739, 51835818, від 07.04.2020 року №№ 51899637, 51899689, 51899419, 51899493;
-державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ямпільської міської ради Вінницької області Гаєвської Валентини Петрівни від 31.03.2020 року №№ 51837812, 51837901, 51838041, 51838111, 51836757, 51836845, 51832261, 51832377, 51837580, 51837688, 51838521, від 07.04.2020 року №№ 51900755, 51900875, 51899473, 51899647;
-державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Смішного Олексія Івановича від 12.04.2021 року №№ 57584605, 57582935, 57580899, 57582664, 57583214, 57582370, 57582159, 57581976, 57581575, 57581306;
-державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Чернюк Людмили Михайлівни від 12.04.2021 року №№ 57572185, 57573476, 57572939, 57578900, 57580865, 57581193, 57575299, 57577099, від 13.04.2021 року №№ 57615810, 57617130, 57616578, 57616178, 57619185, від 14.04.2021 року №№ 57636693, 57626847, 57637657, 57638072, 57637061, 57638428, 57638753, 57639471, 57627405, 57639900, 57623727, 57646166, 57646227 (Т.1, а.с.8).
Надаючи оцінку змісту та характеру спірних правовідносин, що склалися між сторонами, предмету їх правового регулювання, зважаючи на підстави та предмет спору, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень |та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження Міністерства юстиції України у спірних правовідносинах визначаються, зокрема,ЗУ "Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень" та Порядком № 1128.
Відповідно до частин першої та другоїстатті 37 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Пунктом 2Порядку №1128встановлено,що розглядскарг усфері державноїреєстрації здійснюєтьсяМін`юстом тайого територіальнимиорганами умежах компетенції,визначеної законом. Розглядскарг усфері державноїреєстрації напредмет наявності(відсутності)порушень законуу рішеннях,діях абобездіяльності державногореєстратора,суб`єктів державноїреєстрації,територіальних органівМін`юсту здійснюєтьсяколегіально,крім випадку,передбаченого цимПорядком. Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.
Процедура розгляду скарги визначенаст.37 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"та Порядком № 1128.
Так, відповідно до частини третьоїст.37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини шостоїст.37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ", "д" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
За змістом пункту 10 Порядку № 1128 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.
Використане у нормативному приписі пункту 10 Порядку № 1128 слово "запрошує" свідчить про те, що під час розгляду скарги по суті Міністерство юстиції України має запросити скаржника та/або його представника, суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі або встановлених відповідно до відомостей реєстрів, та вказує на істотність, безальтернативність та необхідність вчинення дій, спрямованих на прикликання зазначених суб`єктів реєстраційних правовідносин для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати, зокрема заінтересованих осіб, про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.
В пункті 11 Порядку №1128 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним упункті 10цього Порядку,про часі місцезасідання колегіїшляхом розміщенняоголошення наофіційному веб-сайтіМін`юсту тадодатково однимз такихспособів: 1)телефонограмою (якщономер телефонузазначено ускарзі усфері державноїреєстрації,повідомлено заінтересованоюособою абовстановлено зінших офіційнихджерел); 2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).
За змістом п.12 Порядку №1128 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним упункті 10цього Порядку(крімскаржника),в деньрозгляду Мін`юстомчи відповіднимтериторіальним органомскарги усфері державноїреєстрації колегіально. За відповідним клопотанням осіб, визначених в абзаці першому цього пункту, колегія відкладає розгляд скарги у сфері державної реєстрації на не більше ніж одну годину для забезпечення можливості ознайомлення таких осіб з відповідною скаргою та доданих до неї документів. Особи, визначені в абзаці першому цього пункту, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду.
Зі змісту наведених вище положень можна дійти висновку, що Міністерство юстиції України повинно обрати і притримуватися такої процедури розгляду скарги, за якої не тільки скаржник, але й суб`єкт оскарження та заінтересовані особи повинні бути обізнаними про подання скарги та її зміст, дату, час і місце її розгляду. Інакше кажучи, обрати форму повідомлення, зокрема заінтересованої особи, про скаргу і порядок її розгляду, які з погляду стороннього зовнішнього спостерігача мають свідчити про поінформованість заінтересованої особи, а також про об`єктивну спроможність всіх суб`єктів реєстраційних відносин виразити і донести до Міністерства юстиції України свою позицію щодо доводів скарги.
Недотримання порядку розгляду скарги у вимірі сказаного, мети, значення і призначення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, за наслідками якої один із суб`єктів реєстраційних дій втрачає речове право, а інший набуває, і при цьому відбувається обмеження права першого на можливість щонайменше донести свою позицію про правильність дій державного реєстратора чи суб`єкта державної реєстрації прав, не може і не повинно визнаватися формальним порушенням.
Згідно із абз.2 пункту 10 Порядку №1128 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.
Проте, системний аналіз приписів Порядку №1128 вказує на те, що неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги.
Близькі за змістом правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі № 826/9791/17, від 26 квітня 2019 року у справі № 821/669/17 та від 15 серпня 2019 року у справі №826/3539/17.
Як вбачається із матеріалів справи ФГ «Вацлавівське» мало процесуальний статус «заінтересованої особи» в розумінні пункту 10 Порядку №1128 в рамках адміністративного провадження по розгляду скарги ОСОБА_2 (Т.3, а.с.49, 51, 52, 61).
Проте, позивачу не надавалися копії скарг та доданих до них документів, він не був повідомлений про дату, час та місце засідання Колегії, яке відбулося 17.09.2021 року, що позбавило його можливості ознайомитись із доводами та вимогами скарги та додаткових пояснень до неї, подати пояснення (заперечення) та докази на їх обґрунтування.
Поряд із цим, суд вважає неспроможними доводи представника відповідача - Міністерства юстиції України Іванова Ю.В. стосовно того, що приписами Порядку №1128 передбачено інформування заінтересованої особи про дату, час та місце засідання Колегії телефонограмою або засобами електронної пошти лише в тому випадку, якщо номер телефону чи адреса електронної пошти зазначені у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах або повідомлені заінтересованою особою, зважаючи на наступне.
Лінгвістично-логічний аналіз пункту 11 Порядку №1128 дозволяє стверджувати, що суб`єкт нормотворення, застосовуючи для семантико синтаксичного відношення в реченні сурядний єднальний сполучник «та», який зумовлює одночасність учинення дій, виникнення станів чи вказівок на існування предметів/ суб`єктів, передбачав необхідність сповіщення осіб, визначених упункті 10цього Порядку, про час і місце засідання колегіїшляхом направлення телефонограми або повідомлення засобами електронної пошти, незалежно від розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту.
Однак, Міністерством юстиції України не надано суду будь-яких доказів, які б підтверджували здійснення додаткового повідомлення позивача про дату, час і місце засідання Колегіїв означені способи.
Отже, на переконання суду, відсутність доказів повідомлення позивача про дату, час і місце засідання Колегіїшляхом направлення телефонограми або повідомлення засобами електронної пошти, є самостійною, безумовною та достатньою підставою для висновку про те, що Міністерством юстиціїУкраїни під час розгляду скарги відповідача ОСОБА_2 було порушено вимоги пункту 11 Порядку №1128.
Згідно зіст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява 29979/04), обумовлено, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються».
З огляду на викладене не можна вважати, що Міністерство юстиції України при розгляді скарги відповідача ОСОБА_2 діяло на підставі та у спосіб, що визначені чинним законодавством, з дотриманням принципу «належного урядування», що, в свою чергу, потягнуло за собою істотні порушення процедурних прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Наведені обставини вочевидь є самостійною та безумовною підставою для висновку про порушення Міністерством юстиції України при прийнятті оскаржуваного Наказу прав та законних інтересів позивача.
Разом із цим, звертаючись із позовом до суду, позивач вказав, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 значиться як один із засновників ФГ «Ланецького», а відтак припинення державної реєстрації права оренди ФГ «Ланецького» на земельні ділянки могло порушити права самого фермерського господарства, а не ОСОБА_2 .
Надаючи оцінку такому доводу позивача, суд виходить із того, що відповідно до ст.ст.509,510 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.
Згідно із ст.ст.92,97 ЦК Україниюридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
В ст.4ЗУ «Профермерське господарство»від 19.06.2003року №973-IV(далі Закон№973-IV)визначено,що головоюфермерського господарстває йогозасновник абоінша визначенав Статутіособа. Головафермерського господарствапредставляє фермерськегосподарство передорганами державноївлади,підприємствами,установами,організаціями таокремими громадянамичи їхоб`єднаннями відповіднодо закону. Головафермерського господарстваукладає відімені господарстваугоди тавчиняє іншіюридично значимідії відповіднодо законодавстваУкраїни. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.
За змістомч.1ст.12Закону №973-IVземлі фермерськогогосподарства можутьскладатися із: 1)земельних ділянок,що належатьгромадянам України-членам фермерськогогосподарства направі власності,користування; 2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.
Частиною 1 ст.93 ЗК України врегульовано, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Аналогічна норма кореспондується в ст.1 ЗУ «Про оренду землі».
З наведених приписів чинного законодавства вбачається, що за договором оренди землі, укладеним фермерським господарством, як орендарем, права та обов`язки набуває таке фермерське господарство як сторона договору. При цьому правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо членів (засновників) цього фермерського господарства жодним чином не змінюється.
Підписання головою ФГ «Ланецького» Ільченком О.В. додаткових угод про розірвання договорів оренди землі може свідчити про порушення прав та інтересів самого фермерського господарства, а не корпоративних прав його учасника (засновника), оскільки голова господарства діяв саме від імені цього фермерського господарства, а не його учасників.
Вирішуючи питання щодо наявності корпоративних прав у фермерському господарстві суд ураховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.10.2021 року у справі №922/3059/16, який зводиться до того, що за змістом абзацу першого ч.1 ст.80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленомузакономпорядку.
Юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно достатті 87 цього Кодексу(частини 1, 2 ст.81 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.83 ЦК Україниюридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ тав інших формах, встановлених законом.
Отже,ЦК Українине містить вичерпного переліку організаційно-правових форм юридичних осіб та не обмежує їх створення виключно у формі товариств та установ, адже передбачає можливість їх створення і в інших встановлених законом формах.
Відповідно до частин 1, 2 ст.62 ГК України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.
Частиною 3 ст.63 ГК УКраїнивизначено, що залежно від способу утворення (заснування) таформування статутного капіталув Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.
Відповідно до частин 5, 6 ст.63 ГК УКраїникорпоративне підприємствоутворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основіоб`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників(учасників), їх спільного управління справами, на основікорпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.Корпоративними єкооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, атакож інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб. Особливості правового статусу унітарних і корпоративних підприємств встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
За змістом наведеної норми корпоративними єне тількикооперативні підприємства та підприємства, що створюються у формі господарського товариства, але йінші підприємства, особливості правового регулювання та статусу яких визначаєтьсяГК Українита іншими законодавчими актами.
Згідно із частинами 1, 3 ст.167 ГК України корпоративніправа- це права особи,частка якої визначається у статутному капіталі (майні)господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно дозакону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
За п.1 ч. 2 ст.55 ГК Українигосподарською організацієює юридичні особи, створені відповідно доЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цьогоКодексу, а також інші юридичні особи, якіздійснюють господарську діяльністьта зареєстровані в установленомузакономпорядку.
Господарською діяльністю в розумінні ч.1 ст.3 ГК України є діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку - некомерційна господарська діяльність (частина 2 ст.55 ГК України).
Главою11"Приватні підприємства. Інші види підприємств" розділуІІ "Суб`єкти господарювання" ГК Україниодним із суб`єктів господарювання визначено фермерське господарство (ст. 114 ГК України).
Відповідно до частин 1, 3 ст.114 ГК України фермерське господарство єформою підприємництвагромадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Відносини, пов`язані із створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються цим Кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.
Частиною п.1 ст.1 Закону №973-IV визначено, що фермерське господарство єформою підприємницької діяльностігромадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізаціюз метою отримання прибуткуна земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Згідно із ч.2 ст.1 Закону №973-IV фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України,які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.
Фермерське господарство підлягає державній реєстраціїяк юридична особаабофізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності,порядок формування майна (складеного капіталу),органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з ньогота інші положення, що не суперечать законодавству України (частина 4 ст.1 Закону №973-IV ).
Відповідно до ст.19 Закону №973-IV до складу майна фермерського господарства(складеного капіталу)можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не забороненізаконом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти,які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.
Згідно із ч.1 ст.22 Закону №973-IV фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.
Оскільки правовий статус фермерських господарств у законодавстві чітко не визначений, то у з`ясуванні наявності в нього ознак корпоративного підприємства суд виходить зі змістуст. 63 ГК України, якою корпоративне підприємство визначається як родове поняття, а видами корпоративних підприємств є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
Ураховуючи наведене,створене шляхом об`єднання трудової участі членів сім`ї з метою отримання прибутку та зареєстроване як юридична особа фермерське господарство,в якому наявний статутний (складений)капітал поділений на частки, відповідає визначеним частиною 5 ст.63 ГК Україниознакам корпоративного підприємства.
Наявність статутного (складеного) капіталу фермерського господарства дає певний обсяг корпоративних прав особі, частка якої визначається у статутному фонді.
З огляду на зазначенеу членів фермерського господарства, які передали до статутного (складеного) капіталу майно,виникають корпоративні права, пов`язані з наявністю їх частки у статутному (складеному) капіталі господарства.
Зі змісту скарги ОСОБА_2 від 03.08.2020 року слідує, що статутний капітал ФГ «Ланецького» розподілений між його засновниками (членами) на певні частки, зокрема, ОСОБА_17 станом на 12.12.2019 року належало 55% статутного капіталу (Т.2, а.с.68).
Відтак, засновники (члени) ФГ «Ланецького» наділені корпоративними правами щодо цього фермерського господарства.
У п.8.4 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 року у справі №916/2084/17 сформульовано правовий висновок про те, що повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (ст. 239 ЦК України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.
Суд також бере до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення у справі «Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки» (Creditand Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95 від 20 травня 1998 року; рішення у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (Caseof Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28 - 30, від 18 жовтня 2005 року; рішення у справі «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України», заява № 42758/05, пункт 30, від 21 грудня 2017 року). При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів (рішення у справі «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України», заява № 42758/05, пункт 1 резолютивної частини від 21 грудня 2017 року).
Отже, підписання головою ФГ «Ланецького» Ільченком О.В. додаткових угод про розірвання договорів оренди землі може порушувати права та інтереси цього фермерського господарства, а не корпоративні права ОСОБА_2 .
Зважаючи на наведене, ОСОБА_2 не був наділений повноваженнями на подання скарги в інтересах ФГ «Ланецького» до Колегії.
За змістом п.5 Порядку №1128 (в редакції діючій станом на час виникнення спірних правовідносин) Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови у її задоволенні, а саме, серед іншого, подання скарги особою, яка не має на це повноважень.
В силу п.6 Порядку №1128 (в редакції діючій станом на час виникнення спірних правовідносин) якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до п.5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови у її задоволенні, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає не пізніше десяти робочих днів з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови.
Ураховуючи відсутність порушення додатковими угодами до договорів оренди землі прав та інтересів скаржника, суд вважає слушними доводи позивача стосовно того, що Міністерству юстиції України слід було відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2 з підстав, передбачених пунктами 5, 6 Порядку №1128 (в редакції діючій станом на час виникнення спірних правовідносин).
Поряд із цим, в обґрунтування позовних вимог ФГ «Вацлавівське» покликалося на те, що Міністерство юстиції України, повторно розглядаючи скаргу ОСОБА_2 і приймаючи оскаржуваний Наказ, проігнорувало презумпцію правомірності правочину та те, що додаткові угоди до договорів оренди землі були укладені до виключення із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_17 , як керівника ФГ «Ланецького». При цьому такі додаткові угоди, на підставі яких реєстраторами були прийняті рішення про припинення державної реєстрації права оренди ФГ «Ланецького», у встановленому законом порядку судом недійсними не визнавалися.
Вирішуючи питання щодо вагомості наведеного аргументу позивача при вирішенні спору, суд бере до уваги, що у скарзі від 03.08.2020 року ОСОБА_2 зазначив, що окреслені додаткові угоди до договорів оренди землі є нікчемними в силу приписів ч.2 ст.203, частин 1, 2 ст.215 ЦК України, а тому визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається (Т.2, а.с.69-70).
Водночас, задовольняючи скаргу, Колегія у висновку від 17.09.2021 року, серед іншого, зауважила, що державним реєстраторам для державної реєстрації було подано угоди, підписані ОСОБА_17 , який не мав повноважень щодо підписання угод від імені ФГ "Ланецького" (Т.2, а.с.10).
Отже, зі змісту доводів скарги та висновків Колегії слідує, що укладаючи від імені ФГ «Ланецького» угоди про розірвання договорів оренди землі, ОСОБА_17 діяв всупереч інтересам цього фермерського господарства та поза межами наданих йому повноважень, а тому означені правочини є нікчемними.
З такими висновками скаржника та Колегії суд не погоджується, виходячи із наступного.
Так, у постанові Верховного Суду від 16.02.2022 року у справі №756/16929/17 викладено правовий висновок, який зводиться до того, що усталеним у судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.
У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (ч.2 ст. 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Натомість, нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч.2 ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.
Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Згідно із ч.1ст.203 ЦК Україниволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Частиною 1 ст.215 ЦК Українипередбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Згідно із ч.1 ст.237та ч.1ст.239 ЦК Українипредставництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.
Статтею 241 ЦК Українивизначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК Україниорган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, у ч.3 ст.92 ЦК України передбачено виняток із загального правила до визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (ст.ст.203,241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
Для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.
Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.06.2018 року у справі № 668/13907/13-ц та від 22.10.2019 року у справі № 911/2129/17, а також постанові Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі №669/775/17.
Наведене дає підстави для висновку, що згадані вище додаткові угоди про розірвання договорів оренди землі, в аспекті їх можливої недійсності, за своєю правовою природою є оспорюваними, а не нікчемними правочинами.
За правилами ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відтак, виходячи із закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, та зважаючи на ту обставину, що підписані ОСОБА_17 від імені ФГ «Ланецького» додаткові угоди про розірвання договорів оренди землі не визнані судом недійсними, суд вважає помилковими доводи Колегії про те, що рішення державних реєстраторів про припинення права оренди землі ФГ «Ланецького» є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки державним реєстраторам були подані угоди, підписані ОСОБА_17 , який не мав повноважень щодо підписання угод від імені цього фермерського господарства.
Зважаючи на те, що наведений довід був покладений Колегією в основу висновку про скасування рішень державних реєстраторів та мав вирішальне значення для оцінки правомірності реєстраційних дій, суд вважає, що такі висновки Колегії безсумнівно є необґрунтованими та такими, що не засновані на фактичних обставинах справи та нормах чинного законодавства.
За змістом пункту 10 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
В ч.1 ст.393 ЦК України, що розміщена в Главі 29 цього Кодексу, визначено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
В силу приписів ст.396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положеньглави 29цього Кодексу.
За ч.10 ст.37 ЗУ "Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.
Відтак, обраний позивачем спосіб захисту, на переконання суду, є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права, характеру його порушення та спричиненим прийняттям оспорюваного Наказу наслідкам.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФГ «Вацлавівське» підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263, 268, 279, 284, 351, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Ухвалив:
Позовні вимоги Фермерського господарства «Вацлавівське» задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України № 3564/5 від 07.10.2021 року про задоволення скарги ОСОБА_2 від 03.08.2020 року на рішення:
-державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ямпільської міської ради Вінницької області Костаревич Андрія Валентиновича від 19.03.2020 року №№ 51692553, 51693148, від 31.03.2020 року №№ 51829203, 51829278, 51839373, 51839428, 51834557, 51834609, 51839110, 51839199, 51832717, 51832803, 51900530, 51835739, 51835818, від 07.04.2020 року №№ 51899637, 51899689, 51899419, 51899493;
-державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ямпільської міської ради Вінницької області Гаєвської Валентини Петрівни від 31.03.2020 року №№ 51837812, 51837901, 51838041, 51838111, 51836757, 51836845, 51832261, 51832377, 51837580, 51837688, 51838521, від 07.04.2020 року №№ 51900755, 51900875, 51899473, 51899647;
-державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Смішного Олексія Івановича від 12.04.2021 року №№ 57584605, 57582935, 57580899, 57582664, 57583214, 57582370, 57582159, 57581976, 57581575, 57581306;
-державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Чернюк Людмили Михайлівни від 12.04.2021 року №№ 57572185, 57573476, 57572939, 57578900, 57580865, 57581193, 57575299, 57577099, від 13.04.2021 року №№ 57615810, 57617130, 57616578, 57616178, 57619185, від 14.04.2021 року №№ 57636693, 57626847, 57637657, 57638072, 57637061, 57638428, 57638753, 57639471, 57627405, 57639900, 57623727, 57646166, 57646227.
Сторони по справі:
Позивач:
Фермерське господарство «Вацлавівське», 22200, Віницька область, м.Погребище, вул.Б.Хмельницького, 3, код ЄДРПОУ 39004180.
Відповідачі:
Міністерство юстиції України, 01001, м.Київ, вул.Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622;
ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 .
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:
Фермерське господарство «Ланецького», 22252, Віницька область, Вінницький район, с.Плисків, вул.Центральна, 2, код ЄДРПОУ 36244177;
ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 ; ОСОБА_4 , с. Плисків Вінницького району Вінницької області; ОСОБА_5 , с. Плисків Вінницького району Вінницької області; ОСОБА_6 , с. Плисків Вінницького району Вінницької області; ОСОБА_7 , с. Плисків Вінницького району Вінницької області; ОСОБА_8 , с. Плисків Вінницького району Вінницької області; ОСОБА_9 , с. Плисків Вінницького району Вінницької області; ОСОБА_10 , с. Плисків Вінницького району Вінницької області; ОСОБА_11 , с. Плисків Вінницького району Вінницької області; ОСОБА_12 , с. Плисків Вінницького району Вінницької області; ОСОБА_13 , с. Плисків Вінницького району Вінницької області; ОСОБА_14 , с. Плисків Вінницького району Вінницької області; ОСОБА_15 , АДРЕСА_3 ; ОСОБА_16 , с. Плисків Вінницького району Вінницької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде складено протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 04.08.2022 року.
Суддя
