Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/10934/19 Головуючий у 1 інстанції - Маруліна Л.О.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Василенка Я.М,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2021 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови, -
В С Т А Н О В И В :
ТОВ «Інфокс» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.05.2019 № 923 «Про накладання штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, здійснення заходів державного регулювання», в частині пункту 2, яким передбачено вжиття заходів державного регулювання, а саме, зобов`язано департамент із регулювання відносин у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, підготувати та винести на засідання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг проект рішення щодо встановлення (зміни) тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення товариству з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (Філія «Інфоксводоканал») шляхом його коригування в сторону зменшення, на суму 114 066, 47 тис. грн. (без податку на додану вартість), у тому числі: зменшення в структурі тарифу через недофінансування на суму 160 364.1 тис. грн. (без податку на додану вартість) та економію коштів Інвестиційної програми на 2017 рік на суму 288, 37 тис. грн. (без податку на додану вартість).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2019 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано пункт 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 травня 2019 року № 923 «Про накладання штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, здійснення заходів державного регулювання» в частині коригування в сторону зменшення тарифів з централізованого водопостачання та водовідведення Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (Філія «Інфоксводоканал») на суму 114 066, 47 тис. грн. (без податку на додану вартість), у тому числі: зменшення в структурі тарифу через недофінансування на суму 160 364,1 тис. грн. (без податку на додану вартість) та економію коштів Інвестиційної програми на 2017 рік у сумі 288, 37 тис. грн. (без податку на додану вартість). У задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2019 - без змін.
Постановою Верховного Суду від 08.09.2021 касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задоволено частково; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 скасовано, а справу № 640/10934/19 направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
В подальшому, 29.09.2021 позивачем подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення адміністративного позову, в якій він просив зупинити дію пункту 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 923 від 31.05.2019 «Про накладення штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, здійснення заходів державного регулювання».
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем зазначено, що відповідно до Ліцензії на централізоване водопостачання та водовідведення (постанова НКРЕКП від 28.02.2020 року №522), ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» здійснює діяльність із надання відповідних послуг в Одеському регіоні. Враховуючи те, що ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» надає вищезазначені послуги, підприємство є стратегічно важливим, оскільки, послуги із водопостачання є необхідними для життєдіяльності його споживачів. В свою чергу, оскаржуваним у цій справі пунктом 2 постанови НКРЕКП від 31.05.2019 № 923 передбачено коригування тарифів для ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» в сторону зменшення на суму 114 066,47 тис. грн. (без ПДВ). Позивачем зазначено, що таке значне зменшення (обмеження) фінансування стратегічної господарської діяльності може привести до дестабілізації об`єктів філії «Інфоксводоканал» та спричинити зупинення безперебійного надання послуг із водопостачання та водовідведення, що суперечить вимогам Закону України «Про питну воду та питне водопостачання». Враховуючи, що об`єкти централізованого водопостачання та водовідведення, належать до об`єктів підвищеної небезпеки, аварії на них можуть привести до негативних, катастрофічних наслідків техногенного, екологічного, соціального характеру непередбачуваних масштабів в місті Одесі та Одеській області в цілому. На переконання ТОВ «Інфокс», реалізація пункту 2 постанови НКРЕКП від 31.05.2019 № 923 спричинить настання негативних наслідків для господарської діяльності підприємства, оскільки, зменшення тарифу призведе до зменшення суми неодержаної виручки від вартості наданих послуг, що в свою чергу не дасть можливості своєчасно розраховуватись із постачальниками електричної енергії, проводити закупівлю спеціальних реагентів для очищення води та здійснення інших заходів щодо санітарно-гігієнічних вимог при постачанні води в м. Одесі та Одеській області. Це, в свою чергу, може потягнути за собою погіршення якості питної води та відповідні скарги з боку споживачів. З огляду на вищезазначене, існує очевидна загроза заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до винесення рішення в адміністративній справі № 640/10934/19. Захист цих прав, свобод та інтересів згодом стане неможливим без вжиття таких заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2021 заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» про забезпечення позову задоволено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що прийняте із порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» про забезпечення позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
У відповідності до вимог частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, а тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, в зв`язку із чим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
У той же час, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 07.04.2020 у справі № 826/13413/18.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, пунктом 2 постанови НКРЕКП від 31.05.2019 № 923 вирішено: Департаменту із регулювання відносин у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, у межах здійснення заходів державного регулювання, відповідно до пунктів 1 та 13 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» підготувати та винести на засідання Регулятора, що проводитиметься у формі відкритого слухання, проект рішення щодо встановлення (зміни) тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ТОВ «Інфокс» (Філія «Інфоксводоканал») шляхом його коригування в сторону зменшення на суму 114066,47 тис. грн. (без податку на додану вартість), у тому числі: зменшення у структурі тарифу через недофінансування на суму 160364,1 тис. грн. (без податку на додану вартість) та економію коштів Інвестиційної програми на 2017 рік на суму 288,37 тис. грн. (без податку на додану вартість), збільшення на суму використаних коштів понад наявні джерела фінансування, але в межах заходів схваленої Інвестиційної програми на 2018 рік у сумі 46586 тис. грн. (без податку на додану вартість).
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, колегія суддів бере до уваги висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 08.09.2021, якою касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задоволено частково та направлено справу № 640/10934/19 на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Так, в пункті 45 постанови від 08.09.2021 Верховним Судом зауважено, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржувану постанову НКРЕКП в частині коригування в сторону зменшення тарифів з централізованого водопостачання та водовідведення ТОВ «Інфокс» (Філія «Інфоксводоканал») на суму 114 066,47 тис. грн. (без податку на додану вартість), оскільки вказана сума включає в себе також й коригування тарифу шляхом збільшення.
З огляду на викладене, предметом доказування у справі №640/10934/19 є сума коригування тарифу, визначеного постановою НКРЕКП від 31.05.2019 № 923.
Таким чином, наявні обґрунтовані ризики виконання Департаментом із регулювання відносин у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, доручення НКРЕКП щодо підготовки та винесення на засідання Регулятора, що проводитиметься у формі відкритого слухання, проекту рішення щодо встановлення (зміни) тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ТОВ «Інфокс» (Філія «Інфоксводоканал») шляхом його коригування в сторону зменшення на суму 114066,47 тис. грн. (без податку на додану вартість), відповідно до оскаржуваного пункту 2 постанови.
Отже, оскільки правомірність визначеної НКРЕКП суми коригування тарифу буде досліджуватись судом під час розгляду справи по суті, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до сплати споживачами послуг за тарифом на водозабезпечення та водовідведення, визначеного оскаржуваним пунктом 2 постанови НКРЕКП від 31.05.2019 № 923, що в свою чергу може призвести до незворотного порушення права третіх осіб у разі задоволення позовних вимог за результатами розгляду справи № 640/10934/19 по суті.
Також, колегія суддів вважає, що виконання Департаментом із регулювання відносин у сфері централізованого водопостачання та водовідведення перелічених вимог спірного пункту 2 постанови НКРЕКП від 31.05.2019 № 923 до вирішення питання про її законність та обґрунтованість може призвести до негативних наслідків та істотних складнощів та неефективності поновлення порушених прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Твердження апелянта про те, що настання для позивача можливих негативних наслідків є лише припущенням, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки вони суперечать завданням адміністративного судочинства та юридичній природі існування інституту забезпечення позову, які покликані саме попередити настання відповідних негативних наслідків для особи, яка звертається за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Не беруться колегією суддів до уваги і доводи апелянта про те, що суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження державного органу, з огляду на наступне.
Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Отже, дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.
Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта.
Враховуючи те, що КАС України до повноважень суду віднесено забезпечення позову шляхом зупинення дії, зокрема, індивідуального акта, то в даному випадку втручання суду у дискреційні повноваження відповідача не відбулося.
Посилання апелянта у своїй апеляційній скарзі на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі № 640/10627/19 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до норм КАС України, зокрема ст. 7, рішення суду апеляційної інстанції та наведені в них правові висновки не є джерелами права та не є обов`язковими для врахування судами при вирішенні інших спорів.
Посилання апелянта у своїй апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду також не беруться колегією суддів до уваги, оскільки ці справи не є релевантними та спірні правовідносини не є подібними (склалися щодо інших обставин).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для забезпечення позову ТОВ «Інфокс» у визначений позивачем спосіб, а саме: шляхом зупинення дії пункту 2 постанови Національної комісії, що здійсню державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.05.2019 № 923 «Про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, здійснення заходів державного регулювання» до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/10934/19.
При цьому, колегія суддів зауважує, що визначений оскаржуваною ухвалою спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття визначених судом заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а насамперед спрямоване лише на забезпечення права позивача доступу до правосуддя в Україні та збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Такого ж висновку в подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд в постанові від 24.06.2020 у справі № 420/7613/19 та від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають вимогам ст.ст. 150, 151 КАС України, є виваженими, обґрунтованими та співмірними з метою, на досягнення якої вони спрямовані, та наслідками, що можуть настати, і доводи апелянта не спростовують правомірності їх застосування.
Надаючи оцінку всім іншим доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Отже, судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2021 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.
Повний текст постанови виготовлений 28.12.2021.
