Єдиний державний реєстр судових рішень
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2021 року м. Київ № 640/10934/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., за участі секретаря судового засідання Яцеленко Ю.О., представника позивача Артошина О.С. (довіреність від 10.03.2021 року), представника відповідача Смикалова В.Р., вирішивши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс"доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послугпро визнання протиправним та скасування пункту 2 постанови від 31.05.2019 року №923, -ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - відповідач, НКРЕКП) про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.05.2019 року №923 «Про накладання штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, здійснення заходів державного регулювання», в частині пункту 2, яким передбачено вжиття заходів державного регулювання, а саме, зобов`язано департамент із регулювання відносин у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, підготувати та винести на засідання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг проект рішення щодо встановлення (зміни) тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (Філія «Інфоксводоканал») шляхом його коригування в сторону зменшення на суму 114 066,47 тис. грн. (без податку на додану вартість), у тому числі: зменшення в структурі тарифу через недофінансування на суму 160 364.1 тис. грн. (без податку на додану вартість) та економію коштів Інвестиційної програми на 2017 рік на суму 288,37 тис. грн. (без податку на додану вартість).
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що НКРЕКП, прийнявши постанову щодо коригування тарифів для ТОВ «Інфокс» в сторону зменшення, вийшла за межі своїх повноважень, оскільки застосування такого виду заходу державного регулювання не передбачено вимогами чинного законодавства. У позові зазначено, що під час прийняття НКРЕКП рішення про коригування в сторону зменшення тарифів Регулятором не враховано обставин, які встановлені під час перевірки, зокрема, непогодження позивачу тарифів відповідачем протягом тривалого терміну, недофінансування Інвестиційної програми в 2017 році з об`єктивних причин та перефінансування в наступному, наявність природних умов інших причин, які зумовили здійснення витрат.
Відповідачем позовні вимоги заперечені. В обґрунтування заперечень зазначено, що оскаржувану постанову НКРЕКП від 31.05.2019 року №923 прийнято відповідно до наданих чинним законодавством повноважень, з додержанням процедури прийняття спірного рішення, тому доводи позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови є необґрунтованими. Як зазначено у відзиві, оскаржуваною частиною постанови від 31.05.2019 року №923 не порушуються права та обов`язки позивача, остання носить рекомендаційний характер, що стосується виключно структурного підрозділу Регулятора - Департаменту із врегулювання відносин у сфері централізованого водопостачання та водовідведення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 травня 2019 року №923 «Про накладання штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, здійснення заходів державного регулювання» в частині коригування в сторону зменшення тарифів з централізованого водопостачання та водовідведення Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (Філія «Інфоксводоканал») на суму 114 066,47 тис. грн. (без податку на додану вартість), у тому числі: зменшення в структурі тарифу через недофінансування на суму 160 364,1 тис. грн. (без податку на додану вартість) та економію коштів Інвестиційної програми на 2017 рік у сумі 288, 37 тис. грн. (без податку на додану вартість). У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що НКРЕКП протиправно не враховано в структурі тарифу сплачений позивачем податок на прибуток, який виник у позивача при такому перевиконанні, у сумі 7.753.000 тис. грн., адже, виробничі інвестиції фінансуються за рахунок чистого прибутку після сплати податку на прибуток та фактичних адміністративних витрат позивача та витрат на збут. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Регулятора стосовно коригування тарифу в сторону зменшення на суму 288.370 грн. за невиконання позивачем Інвестиційної програми на 2017 рік ухвалено без урахування доводів ТОВ «Інфокс» про наявність об`єктивних причин щодо недофінансування Інвестиційної програми в 2017 році, а тому є необґрунтованим.
Щодо вимоги визнати протиправним та скасувати пункт 2 оскаржуваної постанови щодо вказівки Департаменту із регулювання відносин у сфері централізованого водопостачання та водовідведення підгодовувати проект рішення, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку ці дії є дискрецією Регулятора та не порушують інтересів позивача.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 року апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2019 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 08.09.2021 року (далі також - постанова ВС) касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 року скасовано, а справу № 640/10934/19 направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Направляючи справу №640/10934/19 на новий розгляд, Верховним Судом зауважено, що вказана сума (46586,0 тис. грн. (без ПДВ)) слугувала підставою для прийняття в межах оскаржуваного пункту 2 постанови Регулятора від 31 травня 2019 року № 923 коригування в бік збільшення тарифу, що не оскаржується позивачем (пункт 41 постанови ВС).
Зміст спірних правовідносин, що склались у цій справі зводиться до питання правомірності зміни тарифів шляхом їх коригування у бік зменшення (пункт 42 постанови ВС).
Наведене свідчить, що сума 114066,47 тис. грн. (без ПДВ) складається не лише з оскаржуваної частини зменшення коштів, а й включає в себе коригування тарифу у бік збільшення, що розраховано таким чином: - 160364,1 тис. грн - 288,37 тис. грн + 46586 тис. грн. = 114066,47 тис. грн. (пункт 44 постанови ВС).
Так, відповідно до змісту пункту 45 постанови, Верховним Судом зауважено, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржувану постанову НКРЕКП в частині коригування в сторону зменшення тарифів з централізованого водопостачання та водовідведення ТОВ «Інфокс» (Філія «Інфоксводоканал») на суму 114 066,47 тис. грн. (без податку на додану вартість), оскільки вказана сума включає в себе також й коригування тарифу шляхом збільшення.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2021 року для розгляду справи №640/10934/19 визначено суддю Маруліну Л.О.
Через канцелярію суду 17.09.2021 року представником позивача подано клопотання про прискорення розгляду справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2021 року прийнято адміністративну справу до провадження суддею Маруліною Л.О., розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 30.09.2021 року.
Через канцелярію суду 29.09.2021 року відповідачем подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» про забезпечення адміністративного позову задоволено. Зупинено дію пункту 2 постанови Національної комісії, що здійсню державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.05.2019 року №923 «Про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, здійснення заходів державного регулювання» до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/10934/19.
У підготовче засідання 30.09.2021 року прибули представники сторін.
Представником позивача позовні вимоги підтримано в повному обсязі.
Подане через канцелярію суду 29.09.2021 року представником позивача клопотання про виклик та допит свідка, останній просить повернути заявнику без розгляду у зв`язку із втратою останнім актуальності для позивача.
Судом заслухано думку представника відповідача, який не заперечує, та залишено клопотання представника позивача про виклик та допит свідка без розгляду на підставі частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
В свою чергу, представником відповідача заявлено клопотання про відкладення підготовчого засідання з підстав підготовки відзиву відповідачем з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08.09.2021 року.
Представник позивача проти задоволення клопотання представника відповідача не заперечує, з огляду на що, судом відкладено підготовче засідання на 03.11.2021 року, та встановлено строки сторонам для подання процесуальних заяв по суті спору.
Через канцелярію суду 30.09.2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на зміст постанов Верховного Суду від 04.02.2019 року у справі №826/14482/17, від 14.03.2019 року у справі №826/3880/19 щодо не порушення прав позивача оскаржуваним рішенням, яке має організаційно-зобов`язуючий характер для Департаменту із регулювання відносин у сфері централізованого водопостачання та водовідведення.
Крім того, відповідачем зауважено, що коригування в сторону збільшення тарифу позивачем не оскаржується, з огляду на що, є нелогічним оскарження позивачем дій та повноважень НКРЕНП щодо можливого коригування тарифу в сторону зменшення.
Зокрема, в межах відзиву відповідачем наведено розрахунки спірних коригувань тарифу.
Через канцелярію суду 11.11.2021 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримано в повному обсязі.
Через канцелярію суду 22.10.2021 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримано твердження, викладені у відзиві на позовну заяву.
Через канцелярію суду 03.11.2021 року позивачем подано письмові пояснення.
У підготовче засідання 03.11.2021 року прибули представники сторін.
Представником позивача заявлено клопотання про виклик свідка, у задоволенні якого судом відмовлено у зв`язку із необґрунтованістю заявленого клопотання.
Судом поставлено на обговорення питання про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 17.11.2021 року.
Через канцелярію суду 15.11.2021 року відповідачем подані письмові пояснення.
У судове засідання 17.11.2021 року прибули представники сторін.
Заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, провівши судові дебати, відповідно до частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритому судовому засіданні 17.11.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Постановою НКРЕКП від 16.10.2014 року № 123 ТОВ «Інфокс» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення на території України строком дії п`ять років.
У період з 18.02.2019 року по 01.03.2019 року Регулятором проведено планову виїзну перевірку діяльності ТОВ «Інфокс» на предмет дотримання Ліцензійних умов за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року. Перевірку здійснено відповідно до Плану здійснення заходів державного контролю суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2019 рік, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.11.2018 року № 1584 та постановою від 18.12.2018 року № 1964 «Про проведення планових перевірок суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у І кварталі 2019 року», за результатами проведення якої складено акт від 01.03.2019 року № 59.
На черговому засіданні НКРЕКП, яке відбулось 31.05.2019 року, відповідачем за наслідками розгляду вищевказаного акта від 01.03.2019 року № 59 прийнято постанову № 923 «Про накладення штрафу на ТОВ «Інфокс» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської централізованого водопостачання та водовідведення, здійснення заходів державного регулювання».
У постанові НКРЕКП від 31.05.2019 року № 923 зазначено зафіксовані Регулятором порушення ТОВ «Інфокс» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, затверджених постановою Регулятора від 22.03.2017 року № 307 (далі - Ліцензійні умови № 307), а саме:
- пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов № 307 щодо дотримання вимог Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», інших актів законодавства, якими регулюється діяльність у сфері природних монополій та у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, а саме частини дев`ятої статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» у частині обов`язкового виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а саме постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року № 1141 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення»;
- підпункту 2 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов № 307 щодо повідомлення про всі зміни даних, зазначених у документах ліцензіата, що додавались до заяви про отримання ліцензії, не пізніше одного місяця з дня настання таких змін;
- підпункту 9 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов № 307 у частині виконання інвестиційної програми в затверджених кількісних та вартісних обсягах;
- підпункту 10 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов № 307 щодо дотримання фінансового плану використання коштів, передбачених для виконання інвестиційної програми, та графіка здійснення заходів такої програми з використанням зазначених коштів з урахуванням вимог Порядку здійснення контролю за виконанням інвестиційних програм у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого; постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 552;
- підпункту 13 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов № 307 щодо дотримання структури витрат згідно із статтями, затвердженими у тарифі на централізоване водопостачання та/або водовідведення, а також використання коштів, отриманих за рахунок діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення, за цільовим призначенням та з дотриманням принципів здійснення закупівель відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі»;
- підпункту 18 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов № 307 щодо надання послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення відповідно до умов договору, укладеного в установленому порядку;
- абзацу шостого пункту 4 глави 4 Ліцензійних умов № 307 щодо проведення ліцензіатом планово-попереджувальних ремонтів об`єктів з виробництва питної води, транспортування, постачання питної води;
- абзацу шостого пункту 5 глави 4 Ліцензійних умов № 307 щодо проведення ліцензіатом планово-попереджувальних ремонтів об`єктів з відведення та очищення стічної води.
Таким чином, згідно з оскаржуваним пунктом 2 постанови Регулятора від 31.05.2019 року № 923, вирішено: Департаменту із регулювання відносин у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, у межах здійснення заходів державного регулювання, відповідно до пунктів 1 та 13 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» підготувати та винести на засідання Регулятора, що проводитиметься у формі відкритого слухання, проект рішення щодо встановлення (зміни) тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ТОВ «Інфокс» (Філія «Інфоксводоканал») шляхом його коригування в сторону зменшення на суму 114066,47 тис. грн. (без податку на додану вартість), у тому числі: зменшення у структурі тарифу через недофінансування на суму 160364,1 тис. грн. (без податку на додану вартість) та економію коштів Інвестиційної програми на 2017 рік на суму 288,37 тис. грн. (без податку на додану вартість), збільшення на суму використаних коштів понад наявні джерела фінансування, але в межах заходів схваленої Інвестиційної програми на 2018 рік у сумі 46586 тис. грн. (без податку на додану вартість).
Вважаючи пункт 2 постанови Регулятора від 31.05.2019 року № 923 протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із частиною п`ятою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Таким чином, беручи до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.09.2021 року, судом перевіряється правомірність суми коригування тарифу в бік зменшення, визначеної постановою НКРЕКП від 31.05.2019 року № 923.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 22.09.2016 року № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі також - Закон № 1540) НКРЕКП (Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Частиною першою статті 19 Закону № 1540 передбачено, що Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.
Відповідно до частини першої, пунктів 1, 2 частини другої статті 22 Закону № 1540 суб`єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені законами України «Про природні монополії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про ринок електричної енергії», «Про ринок природного газу», «Про трубопровідний транспорт», «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та іншими законами, що регулюють відносини у відповідних сферах.
За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; накладення штрафу.
Частинами першою, другою статті 14 Закону № 1540 встановлено, що засідання регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи регулятора, зокрема, проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті.
Засідання регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію. У разі розгляду регулятором питання, що містить таємну інформацію, порядок доступу до якої регулюється законом, регулятор приймає рішення про розгляд такого питання в режимі закритого слухання.
Згідно з пунктами 1, 13 частини першої статті 17 Закону № 1540 для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор: приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції; встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.03.2016 року № 364 визначено Процедуру встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення (далі також - Процедура № 364), відповідно до пункту 1.2 якої ця Процедура застосовується НКРЕКП при встановленні тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення і поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали у встановленому законодавством порядку ліцензії на провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення та ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.
Згідно з пунктом 4.1 Процедури № 364 зміна тарифів може бути ініційована ліцензіатом шляхом надання до НКРЕКП відповідної заяви щодо встановлення тарифів та доданих до неї документів, зазначених у пункті 2.2 розділу ІІ цієї Процедури, або НКРЕКП без надання ліцензіатом зазначеної заяви.
Також постановою НКРЕКП від 10.03.2016 року № 302 затверджено Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення (далі також - Порядок № 302), який, згідно з пунктом 1.1 визначає механізм формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення для суб`єктів природних монополій, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, ліцензування якої здійснюється НКРЕКП.
Приписами пункту 1.16 Порядку № 302 обумовлено, що при невиконанні заходів інвестиційної програми за попередній до базового період у структурі тарифів на планований період може бути передбачено зменшення складових тарифів на суму коштів відповідного невиконання, передбачених структурою тарифів попередніх до базового періодів, за результатами аналізу наданих ліцензіатом звітів про виконання інвестиційної програми та/або за результатами здійснених заходів контролю.
Згідно з пунктами 1.17, 1.18 Порядку № 302 при встановленні фактів невиконання заходів інвестиційної програми за попередній до базового період НКРЕКП за результатами аналізу наданих ліцензіатом звітів про виконання інвестиційної програми та/або за результатами здійснених заходів контролю може самостійно прийняти рішення про коригування чинних тарифів на суму коштів відповідного невиконання.
При виявленні недостовірності даних звітного періоду, які надавались ліцензіатом для встановлення тарифів, у планованому періоді відповідна складова структури тарифів зменшується на обсяг витрат недостовірного значення.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що НКРЕКП є органом, уповноваженим здійснювати державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних перевірок.
У разі виявлення порушень у діях таких суб`єктів, НКРЕКП наділено повноваженнями застосовувати до них за результатом проведених перевірок санкції, у тому числі штрафні, виключний перелік яких визначений статтею 22 Закону № 1540, а також здійснювати інші заходи державного регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, які за своєю правовою природою не є санкціями у розумінні Закону № 1540.
При цьому, основною формою роботи НКРЕКП як колегіального органу є засідання Регулятора.
У постанові ВС наголошено, що загальна сума коригування тарифу в оскаржуваному пункті 2 постанови НКРЕКП у розмірі 114 066,47 тис. грн. (без ПДВ) обраховується наступним чином : «- 160 364,1 тис. грн - 288,37 тис. грн + 46 586 тис. грн. = 114 066, 47 тис. грн.», тобто, загальна сума 114 066,47 тис. грн. включає в себе суму коригування тарифу у бік збільшення у розмірі 46 586 тис. грн.
Отже, спірна сума коригування тарифу у бік зменшення складає 160 652,47 тис. грн., яка, за висновками Верховного Суду, фактично і є предметом спору відповідно до підстав позову, заявлених позивачем.
Разом з тим, суд звертає увагу на редакцію оскаржуваного пункту 2 постанови НКРЕКП, відповідно до якої, Регулятором визначено загальну суму у розмірі 114 066,47 тис. грн. як загальну суму коригування в сторону зменшення: «Департаменту із регулювання відносин у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, у межах здійснення заходів державного регулювання, відповідно до пунктів 1 та 13 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» підготувати та винести на засідання Регулятора, що проводитиметься у формі відкритого слухання, проект рішення щодо встановлення (зміни) тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ТОВ «Інфокс» (Філія «Інфоксводоканал») шляхом його коригування в сторону зменшення на суму 114 066,47 тис. грн. (без податку на додану вартість), у тому числі: зменшення у структурі тарифу через недофінансування на суму 160 364,1 тис. грн. (без податку на додану вартість) та економію коштів Інвестиційної програми на 2017 рік на суму 288,37 тис. грн. (без податку на додану вартість), збільшення на суму використаних коштів понад наявні джерела фінансування, але в межах заходів схваленої Інвестиційної програми на 2018 рік у сумі 46 586 тис. грн. (без податку на додану вартість).».
В контексті наведеного, зазначені обставини розцінюються судом наступним чином.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.05.2020 року у справі № 826/17201/17 висловлено правову позицію, відповідно до якої, суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документі, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави.
Однією з вимог, яка ставиться процесуальним законом до рішення будь-якого суб`єкта владних повноважень, є його (рішення) обґрунтованість (пункт 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги, які ґрунтуються на оскарженні суми коригування тарифу в бік зменшення у розмірі 114 066,47 тис. грн. (без податку на додану вартість), заявленими позивачем обґрунтовано, та у належний спосіб захисту порушеного права останнього.
Щодо питання правомірності зміни тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення шляхом їх коригування у бік зменшення на суму 114.066,47 тис. грн. (без податку на додану вартість), у тому числі: зменшення в структурі тарифу через недофінансування на суму 160.364,1 тис. грн. (без податку на додану вартість) та економію коштів Інвестиційної програми на 2017 рік у сумі 288,37 тис. грн. (без податку на додану вартість), суд зазначає наступне.
Постановою Регулятора від 28.12.2017 року №1577 схвалено «Інвестиційну програму ліцензіата, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення» ТОВ «Інфокс» (філії «Інфоксводоканал») на 2017 рік у сумі 35717,14 тис. грн. (без урахування податку на додану вартість) та джерела її фінансування.
Згідно з таблицею 49 акту №59 заходи Інвестиційної програми 2017 року позивачем виконані в фізичних обсягах з економією використання коштів в сумі 177.900 грн.
З пояснень позивача встановлено, що недовиконання заходів з водовідведення у 2017 році, що передбачено Інвестиційною програмою на 2017 рік, пов`язане з неможливістю повністю профінансувати захід з водовідведення «Реконструкція ГКНС Електрична частина» у зв`язку з несприятливими погодними умовами та неможливістю проведення монтажних робіт. Однак, в 2018 році позивачем здійснено дофінансування Інвестиційної програми на 2017 рік на суму 482.000 грн., в результаті чого загальне її виконання склало 36.273.960 грн. або 101,6 %.
В свою чергу, відповідачем зазначено, що Регулятором враховано всі пояснення суб`єкта господарювання. Однак, зі змісту заяв по суті відповідача та акту №59 не є зрозумілим, в який спосіб наведена обставина взята до уваги чи спростована.
На переконання суду, відповідачем не надано належних доказів надання останнім оцінки доводам ТОВ «Інфокс» про наявність об`єктивних причин щодо недофінансування Інвестиційної програми в 2017 році. Крім того, не враховано, що у 2018 році Інвестиційну програму профінансовано 101,6 %.
З огляду на викладене, рішення Регулятора щодо коригування тарифу в сторону зменшення на суму 288.370 грн. за невиконання позивачем Інвестиційної програми на 2017 рік прийнято без урахування наведених обставин, тому є необґрунтованим.
Щодо неврахування НКРЕКП витрат позивача зі сплати податку на прибуток підприємств, то відповідно до Податкового кодексу України підприємства зобов`язані сплачувати до бюджету податок на прибуток за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу.
Пунктом 1.6 «Порядком формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення» встановлено, що до тарифів включаються витрати, які згідно з Податковим кодексом України враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.
Згідно з таблицею №14 акту №59 розрахунковий прибуток позивача у 2017 році в структурі тарифу на водопостачання становить 23.386.000 грн. (графі 7), та, відповідно, податок на прибуток 5.251.000 грн. (графа 7.1)
Згідно таблицею №22 акту №59 розрахунковий прибуток позивача у 2017 році в структурі тарифу на водовідведення становить 21.157.000 грн. (графі 7), та, відповідно, податок на прибуток 4.586.000 грн.
Отже, загальна сума прибутку позивача у 2017 році склала 44.543.000 грн., податку на прибуток в сумі 9.837.000 грн.
Таким чином, не включення НКРЕКП витрат позивача зі сплати податку на прибуток за 2017 рік до складових частин тарифу на водопостачання та водовідведення в сумі 9.837.000 не відповідає чинному законодавству.
Постановою Регулятора від 26.06.2018 року №609, із змінами внесеними Постановою від 18.12.2018 року №1997, схвалено Інвестиційну програму ліцензіата, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення, ТОВ «Інфокс» (філії «Інфоксводоканал») на 2018 рік у сумі 138.556,07 тис. грн. (без урахування податку на додану вартість).
Інвестиційна програма ТОВ «Інфокс» на 2018 рік розрахована виходячи із дії тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення із зазначеною складовою протягом календарного (звітного) року.
Позивачем зазначено та встановлено судом, що ТОВ «Інфокс» зверталося до Регулятора з заявою та матеріалами до тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення зі складовою тарифів «інвестиції за рахунок прибутку» у серпні 2017 року. Однак, тарифи на водопостачання та водовідведення на 2018 рік для позивача були затверджені зі спливом більш як 10 місяців - постановою НКРЕКП від 26.06.2018 року №597 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року №1141» та почали діяти з 13.07.2018 року. Наведена обставина відповідачем визнана.
За таких обставин, доводи позивача щодо наявності об`єктивних причин відсутності можливості отримати кошти для виконання Інвестиційної програми на 2018 протягом перших 7 календарних місяців 2018 року є такими, що приймаються судом, оскільки не спростовані відповідачем.
Планова сума інвестицій прибутку на 2018 рік враховує лише період з 13.07.2018 року по 31.12.2018 року та складає відповідно до скорегованих планових показників 17.664.000 грн. на централізоване водопостачання та 24.341.000 грн. на централізоване водовідведення.
Щодо збільшення на суму використаних коштів понад наявні джерела фінансування, але в межах заходів схваленої Інвестиційної програми на 2018 рік у сумі 46.586 тис. грн. (без податку на додану вартість), судом встановлено наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що з метою виконання Інвестиційної програми на 2018 рік позивачем частково перерозподілено кошти з напрямку «планово-попереджувальні ремонти» та спрямовані на фінансування Інвестиційної програми на 2018 рік. З урахуванням такого перерозподілу відбулось перерозподілення коштів в бік зменшення витратної частини та збільшення виконання Інвестиційної програми на 2018 рік на суму 46.586.000 грн.
Фактичні виробничі інвестиції позивача в 2018 році за рахунок прибутку склали 27.309.000 грн. на централізоване водопостачання та 61.282.000 грн. на централізоване водовідведення. Отже, позивачем здійснено перефінансування виробничих інвестицій на загальну суму 46.586.000 грн., з них: 9.645.000 грн. (27.309.000 - 17.664.000) по централізованому водопостачанню та 36.941.000 грн. (61.282.000 - 24.341.000) по централізованому водовідведенню, що є сумою до збільшення використаних коштів понад наявні джерела фінансування.
Позивачем встановлене не заперечується та не оскаржується.
Згідно з актом №59 такі дії позивача визнані Регулятором правомірним, однак НКРЕКП не враховано в структурі тарифу сплачений позивачем податок на прибуток, який виник у позивача при такому перевиконанні, у сумі 7.753.000 тис. грн., адже виробничі інвестиції фінансуються за рахунок чистого прибутку після сплати податку на прибуток.
За таких обставин Регулятором необґрунтовано не включено до складових тарифу сплачений позивачем у 2018 році податок на прибуток в сумі 7.753,000 грн.
Суд зазначає, що відповідачем не заперечується щодо правомірності включення позивачем до розміру тарифу витрат зі сплати податку на прибуток у 2017-2018 роках в сумі 17 590 000 грн., а лише зазначено, що такі витрати можуть в майбутньому бути подані позивачем Регулятору, як обґрунтування встановлення розміру тарифу.
З огляду на викладене відповідачем неправомірно не враховано в складових тарифу сплачений позивачем у 2017-2018 року податок на прибуток в сумі 17 590 000 грн.
Щодо неврахування НКРЕКП у структурі тарифу адміністративних витрат позивача та витрат на збут суд зазначає, що пунктом 2.11 «Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення» встановлено, що до тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення може включатися планований прибуток. Планований прибуток визначається як сума коштів, що додається до суми повної планованої собівартості і спрямовується на здійснення заходів інвестиційної програми, погашення основної суми запозичень (кредитів, позик), узгоджених з НКРЕКП, та/або забезпечення необхідного рівня прибутковості капіталу власників, відшкодування витрат з податку на прибуток та забезпечення обігових коштів.
Згідно з таблицею №14 акту №59 розрахунковий прибуток позивача у 2017 році в структурі тарифу на водопостачання становить 23.386.000 грн. (графа 7).
Згідно з таблицею №22 акту №59 розрахунковий прибуток позивача у 2017 році в структурі тарифу на водовідведення становить 21.157.000 грн. (графа 7), та, відповідно, податок на прибуток 46.586.000 грн.
Відповідно до пояснень позивача згаданий прибуток утворився у зв`язку із запровадженням заходів енергозбереження.
Тобто, загальна сума прибутку позивача у 2017 році склала 34.706.000 грн. (44.543.000 - 9.837.000).
Відповідно до пункту 1.8 «Порядком формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення» кошти, що були зекономлені протягом строку дії тарифів у результаті здійснення заходів з енергозбереження, можуть використовуватися ліцензіатом для стимулювання скорочення питомих витрат паливно-енергетичних та інших матеріальних ресурсів, у тому числі на винагороду за енергосервісними договорами для здійснення комплексу енергозберігаючих (енергоефективних) та інших заходів відновлення активів, матеріального заохочення працівників та інших цілей відповідно до законодавства.
Згідно з актом №59 та звітністю позивача за формою №8-НКРЕКП за 2017 рік чистий прибуток позивача за 2017 рік в сумі 34.707.000 грн. направлено на: 1) 3.794000 грн. - придбання основних засобів; 2) 64000 грн. - модернізацію основних засобів; 3) 73.000 грн. - виготовлення основних засобів; 4) 30.776 000 грн. - погашення заборгованості перед підрядними організаціями.
Відтак, направлення позивачем чистого прибутку на вказані витрати відповідає наведеним положенням Подяку.
На переконання суду, необґрунтованим є неврахування Регулятором понесених позивачем витрат у складі адміністративних витрат та витрат на збут на загальну суму 30.323.000 грн.
Згідно з пунктом 3.2. «Порядком формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення» до складу адміністративних витрат включаються загальногосподарські витрати, пов`язані з обслуговуванням та управлінням суб`єктом господарювання: витрати на оплату праці апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу, розраховані відповідно до вимог щодо формування витрат на оплату праці, визначених пунктом 3.1 цієї глави; внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; інші витрати на утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу (витрати на службові відрядження, підготовку і перепідготовку кадрів, використання малоцінних і швидкозношуваних предметів, придбання канцелярських товарів, періодичних професійних видань, охорону праці); амортизація необоротних активів загальногосподарського призначення відповідно до Податкового кодексу України; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (ремонт, оренда, страхування майна, охорона, придбання газу, теплової та електричної енергії); витрати на оплату професійних послуг; витрати на оплату Інтернету та послуг зв`язку; витрати на оплату розрахунково-касового обслуговування та інших послуг банків; витрати, пов`язані зі сплатою податків, зборів, платежів (крім податків, зборів, платежів, що включаються до виробничої собівартості); витрати на розв`язання спорів у судах; витрати на придбання пально-мастильних матеріалів для потреб апарату управління підприємством та іншого персоналу, залученого до обслуговування адміністративної інфраструктури; витрати з проведення аудиту фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності; інші витрати загальногосподарського призначення.
Витрати загального призначення розподіляються на ліцензовані види діяльності відповідно до вимог пункту 2.14 глави 2 цього Порядку. Адміністративні витрати в частині ліцензованих видів діяльності розподіляються між видами ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення пропорційно виробничій собівартості.
Обсяг адміністративних витрат визначається із застосуванням нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у планованому періоді, та цін (тарифів) у такому періоді, розрахованих для матеріальних витрат та послуг із застосуванням індексу цін виробників промислової продукції відповідно до вимог пункту 2.1 глави 2 цього Порядку.
Згідно з пунктом 3.3 «Порядком формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення», до складу витрат на збут включаються витрати, безпосередньо пов`язані зі збутом централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення споживачам, а саме: витрати на оплату праці персоналу, розраховані відповідно до вимог щодо формування витрат на оплату праці, визначених у пункті 3.1 цієї глави; внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування персоналу; оплата службових відряджень, витрати на підготовку та перепідготовку персоналу; амортизація необоротних активів відповідно до Податкового кодексу України; витрати на утримання необоротних активів (зокрема оренда, страхування, ремонт, охорона, придбання газу, теплової та електричної енергії); витрати на послуги банків з обробки та структурування інформації у платіжних документах; витрати на оплату інформаційних послуг; витрати на канцелярські товари і виготовлення розрахункових документів про оплату централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення; інші витрати, пов`язані зі збутом централізованого водопостачання та/або водовідведення споживачам.
Витрати загального призначення розподіляються на ліцензовані види діяльності відповідно до вимог пункту 2.14 глави 2 цього Порядку. Витрати на збут у частині ліцензованих видів діяльності розподіляються між видами ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення пропорційно виробничій собівартості.
Обсяг витрат на збут централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення визначається із застосуванням нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у планованому періоді, та цін (тарифів) у такому періоді, розрахованих для матеріальних витрат та послуг із застосуванням індексу цін виробників промислової продукції відповідно до вимог пункту 2.1 глави 2 цього Порядку.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що під час проведення перевірки Регулятором не враховано в якості реалізації складової тарифу наступні фактичні витрати, понесені позивачем, а саме:
1) послуги сторонніх організацій (у складі адміністративних витрат): проведення «енергоаудиту» на суму 2.333.3000 грн.; аудит фінансової звітності згідно з вимогами НКРЕКП - на суму 1.500.000 грн.; інші послуги сторонніх організацій - на 15.977.700 грн.
2) у складі інших витрат на збут: інформаційні послуги - перефінасування на суму 501.000 грн.; послуги банків та інших установ за збір платежів з населення - на 6.541.000 грн. за рахунок зростання тарифів для населення; послуги з опалення приміщень, в яких обслуговуються споживачі - на 116.000 грн. за рахунок недофінансування цих послуг у складі загальновиробничих витрат; канцелярські товари, малоцінні та швидкозношуючі предмети - на 462.000 грн.; послуги сторонніх організацій, в тому числі: обслуговування оргтехніки, комунікаційні послуги, професійні та інші послуги - перефінансування на суму 3.283.000 грн.
Із змісту наведених витрат висновується, що такі витрати позивача включаються до складу тарифів.
Згідно з пунктом 3.3. Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення обсяг витрат на збут централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення визначається із застосуванням нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у планованому періоді, та цін (тарифів) у такому періоді, розрахованих для матеріальних витрат та послуг із застосуванням індексу цін виробників промислової продукції відповідно до вимог пункту 2.1 глави 2 цього Порядку.
Позивачем зазначено, та не спростовано відповідачем, що протягом січня-липня 2017 року діяли тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення, в яких інші адміністративні витрати та інші витрати на збут враховані відповідно до фактичних даних 2015 року, а у тарифах, що діяли у серпні-грудні 2017 та 2018 роках - відповідно до фактичних даних 2016 року.
Рівень фактичних адміністративних витрат позивача та витрат на збут не відповідав запланованому рівню в структурі затвердженого НКРЕКП тарифу. Невідповідність рівню затверджених витрат мала місце через інфляційній процеси у державі та через бездіяльність відповідача в частині своєчасності розгляду поданих позивачем заяв на зміну тарифу.
Отже, фактичні адміністративні витрати позивача та витрати на збут на загальну суму 30.323.000 грн. слід віднести до структури тарифу, як такі, що понесені відповідно до норм Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення.
Щодо неврахування НКРЕКП в структурі тарифу фінансових втрат позивача в сумі 800.000 грн. суд зазначає, що згідно з пояснень представника позивача та наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що між Одеською міською радою та ТОВ «Інфокс» укладено договір оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства «Одесаводоканал».
Згідно з умовами даного договору передбачено укладення кредитного договору, за умовами якого позивач сплачує до місцевого бюджету міста Одеса відсотки на рівні ставки рефінансування Національного банку України. У зв`язку з зростанням ставки рефінансування Національного банку України у 2018 році витрати позивача перевищили рівень втрат, включених в тариф, на 800.000 грн.
За висновком суду, такі фінансові витрати не залежать від волі позивача, виникають із укладених та погоджених з НКРЕКП цивільно-правових угод, та такі витрати повинні бути включені як складові тарифу.
Щодо висновку Регулятора про різницю між встановленими та оплаченими рахунками, відповідачем зазначено про неврахування під час перевірки обставин, що в місяці, в якому змінився тариф рахунки враховували відповідну зміну, однак оплата спожитих послуг здійснювалась на місяць пізніше. Такий порядок формування рахунків Регулятор не ставив під сумнів, проте не враховано особливості сплати рахунків.
З урахуванням наведеного, суд вважає доводи позивача про необґрунтованість висновку щодо наявності підстав для коригування тарифу в сторону зменшення на загальну суму 114 066,47 тис. грн. (без ПДВ) переконливими, та не спростованими відповідачем, зокрема, під час нового розгляду справи №640/10934/19.
Крім іншого, відповідач, як підставу для відмови у позові, посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.02.2019 у справі №826/14482/17 за позовом ПАТ «Київенерго» до НКРЕКП. У цій справі оскаржуване ПАТ «Київенерго» рішення НКРЕКП мало таке формулювання: «При найближчому перегляді тарифів на розподіл електричної енергії (передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) та постачання електричної енергії за регульованим тарифом ПАТ «Київенерго» розглянути питання щодо виключення зі структури тарифів кошти…». Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки право позивача не порушено, позаяк оскаржуване рішення не порушує інтересів позивача.
На переконання суду, зі змісту оскаржуваного пункту 2 постанови №923 можна дійти висновку, що жодної дискреції у коригуванні тарифів у сторону зменшення відповідні положення не допускають, оскаржуваними положеннями чітко визначено зменшення тарифів.
Відтак, суд погоджується з доводами представника позивача, що постанова Верховного Суду від 04.02.2019 року у справі №826/14482/17 ухвалена за інших обставин, відмінних від предмета позову у справі №640/10934/19.
Щодо доводів відповідача стосовно відсутності порушеного права позивача оскаржуваним пунктом постанови, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним, поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" має один і той же зміст.
Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Зі змісту оскаржуваного пункту 2 постанови НКРЕКП вбачається, що зазначеним пунктом зобов`язано підготувати та винести на засідання Регулятора проект рішення саме щодо встановлення (зміни) тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ТОВ «Інфокс» (Філія «Інфоксводоканал») шляхом його коригування в сторону зменшення на суму 114 066,47 тис. грн., тобто оскаржуваним положенням чітко визначено розгляд питання про зменшення тарифів на суму 114 066,47 тис. грн.
Наведене свідчить, що пункт 2 постанови безпосередньо стосується прав та інтересів позивача як особи яка здійснює ліцензійну діяльність по наданню послуг з централізованого водопостачання та водовідведення та розраховує на дотримання своїх прав та наявності затвердженої такої структури тарифів, що не призведе до негативних наслідків при здійсненні господарської діяльності, як то недоотримання передбаченого тарифами прибутку, внаслідок неврахування усіх складових, що призведе до невиконання інвестиційної програми, та відповідно порушення Ліцензійних умов.
Відповідно, посилання відповідача, що зазначене рішення є лише носієм доказової інформації про виявлені порушення, є безпідставними, позаяк суд дійшов висновку, що пункт 2 оскаржуваної постанови, який не передбачає жодної дискреції Департаменту із регулювання відносин у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, є рішенням, яке безпосередньо впливає на права та інтереси позивача та може бути предметом оскарження.
Крім того, в межах питання наявності порушеного права позивача оскаржуваним пунктом 2 постанови, судом встановлено, що згідно із змістом листа від 28.05.2019 року вих. № 142 та листа від 09.07.2019 року вих. № 2848-05/5519 у відповідності до Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженої Постановою НКРЕКП від 24.03.2016 року № 364, ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» звернулось до НКРЕКП з розрахунковими матеріалами на встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення на 2020 рік.
Суд враховує зазначене позивачем у письмових поясненнях позивача до відзиву на апеляційну скаргу (т.ІІ, а.с.115), відповідно до змісту яких, на підставі звернення позивача із листами від 28.05.2019 року вих. № 142 від 09.07.2019 року вих. № 2848-05/5519, Регулятором підготовлено проект постанови про встановлення тарифів на централізоване водопостачання і водовідведення на 2020 рік для позивача. У цьому проекті постанови (для філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс») передбачається зняття з тарифів згідно з постановою НКРЕКП від 31.05.2019 №923 суми у розмірі 114 066,47 тис.грн. (без ПДВ), що складається із нижченаведеного: з централізованого водопостачання - 75 091,10 тис.грн. (1,12 грн/мЗ з ПДВ), з централізованого водовідведенню - 38 975,37 тис.грн. (0,84 грн/мЗ з ПДВ).
Тобто, проект постанови НКРЕКП про затвердження тарифів з водопостачання та водовідведення для позивача на 2020 рік буде передбачати затверджену структуру тарифів по даним послугам із визначенням розміру витрат по кожній статті, які включаються до цієї структури відповідно до Порядку № 302, з урахуванням того, що згідно з постанови НКРЕКП від 31.05.2019 року № 923 підлягає зменшенню загальна сума витрат: з водопостачання на суму 75 091,10 тис. грн (без ПДВ) з водовідведення на суму 38 975,37 тис. грн. (без ПДВ), що передбачає зменшення тарифу: з водопостачання на 1,12 грн (з ПДВ) за кожний куб. м. з водовідведення на 0,84 грн (з ПДВ) за кожний куб. м.
Отже, впродовж 2020 року, позивач повинен буде здійснювати господарську діяльність з надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення та надавити дані послуги за зниженими тарифами. При цьому за позивачем залишається відповідальність та обов`язок протягом 2020 року в повному обсязі виконати всю структуру тарифів, повне фінансування якої не забезпечується такими тарифами.
Відповідачем зазначені твердження позивача не спростовано та не заперечуються, що додатково свідчить про вплив оскаржуваного позивачем положення постанови №923 на права та інтереси позивача.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Враховуючи встановлені судом обставини, які свідчать про протиправність визначеної Регулятором суми коригування тарифу у бік зменшення у розмірі 114 066,47 тис. грн. (без ПДВ), беручи до уваги редакцію заявленої позовної вимоги щодо скасування пункту 2 лише в частині зменшення в структурі тарифу через недофінансування на суму 160 364.1 тис. грн. (без податку на додану вартість) та економію коштів Інвестиційної програми на 2017 рік на суму 288,37 тис. грн. (без податку на додану вартість), без урахування суми збільшення тарифу на суму використаних коштів понад наявні джерела фінансування, але в межах заходів схваленої Інвестиційної програми на 2018 рік у сумі 46586 тис. грн. (без податку на додану вартість), яка також входить до складу загальної суми коригування тарифу у бік зменшення у розмірі 114 066,47 тис. грн., суд дійшов висновку про вихід за межі позовних вимог шляхом скасування пункту 2 постанови від 31.05.2019 року №923 повністю в межах загальної суми коригування тарифу в бік зменшення у розмірі 114 066,47 грн., що забезпечить належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача.
Крім того, суд зауважує, що за встановлених обставин, скасуванню підлягає пункт 2 постанови від 30.05.2019 року й в частині вказівки Департаменту із регулювання відносин у сфері централізованого водопостачання та водовідведення підгодовувати проект рішення, оскільки фактично предмет проекту рішення за своїм змістом є протиправним.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Згідно з пунктом 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994 року, статтю 6 пункту 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Враховуючи встановлені судом обставини справи з урахуванням висновків та правових позицій Верховного Суду, відповідачем не доведено правомірності визначення суми коригування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ТОВ «Інфокс» (Філія «Інфоксводоканал») загальному розмірі 114 066, 47 тис. грн. (без ПДВ), з огляду на що, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з виходом за їх межі з метою ефективного захисту порушеного права позивача неправомірними діями суб`єкта владних повноважень.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачено суму судового збору в розмірі 1921,00 грн. (платіжне доручення від 10.06.2019 року №195), яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295, 353 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати пункт 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.05.2019 року №923 «Про накладання штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, здійснення заходів державного регулювання».
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (код ЄДРПОУ 14289688, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шулявська, будинок 5) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133, місцезнаходження: 03057, місто Київ, вулиця Смоленська, будинок 19).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (код ЄДРПОУ 14289688, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шулявська, будинок 5);
Відповідач: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133, місцезнаходження: 03057, місто Київ, вулиця Смоленська, будинок 19).
Повне судове рішення складено 29.11.2021 року.
Суддя Л.О. Маруліна
