Єдиний державний реєстр судових рішень
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А
про забезпечення адміністративного позову
30 вересня 2021 року м. Київ № 640/10934/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши заяву про забезпечення позову у справі
за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс»доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послугпро визнання протиправною та скасування постанови, -ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - відповідач, НКРЕКП) про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.05.2019 року №923 «Про накладання штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, здійснення заходів державного регулювання», в частині пункту 2, яким передбачено вжиття заходів державного регулювання, а саме, зобов`язано департамент із регулювання відносин у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, підготувати та винести на засідання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг проект рішення щодо встановлення (зміни) тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (Філія «Інфоксводоканал») шляхом його коригування в сторону зменшення, на суму 114 066,47 тис. грн. (без податку на додану вартість), у тому числі: зменшення в структурі тарифу через недофінансування на суму 160 364.1 тис. грн. (без податку на додану вартість) та економію коштів Інвестиційної програми на 2017 рік на суму 288,37 тис. грн. (без податку на додану вартість).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 травня 2019 року №923 «Про накладання штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, здійснення заходів державного регулювання" в частині коригування в сторону зменшення тарифів з централізованого водопостачання та водовідведення Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (Філія «Інфоксводоканал») на суму 114 066, 47 тис. грн. (без податку на додану вартість), у тому числі: зменшення в структурі тарифу через недофінансування на суму 160 364,1 тис. грн. (без податку на додану вартість) та економію коштів Інвестиційної програми на 2017 рік у сумі 288, 37 тис. грн. (без податку на додану вартість). У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 960, 50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 року апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2019 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 08.09.2021 року касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 року скасувати, а справу № 640/10934/19 направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2021 року для розгляду справи №640/10934/19 визначено суддю Маруліну Л.О.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2021 року прийнято адміністративну справу до провадження суддею Маруліною Л.О., розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 30.09.2021 року.
Через канцелярію суду 29.09.2021 року відповідачем подано заяву про забезпечення позову, в прохальній частині якої просить суд зупинити дію пункту 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №923 від 31.05.2019 року «Про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, здійснення заходів державного регулювання».
До заяви про забезпечення позову долучено оригінал платіжного доручення від 28.09.2021 року №1440 про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову у сумі 681,00 грн.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем зазначено, що відповідно до Ліцензії на централізоване водопостачання та водовідведення (постанова НКРЕКП від 28.02.2020 року №522), ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» здійснює діяльність із надання відповідних послуг в Одеському регіоні.
Враховуючи те, що ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» надає вищезазначені послуги, підприємство є стратегічно важливим, оскільки, послуги із водопостачання є необхідними для життєдіяльності його споживачів.
В свою чергу, оскаржуваним у цій справі пунктом 2 постанови НКРЕКП від 31.05.2019 року № 923 передбачено коригування тарифів для ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» в сторону зменшення на суму 114 066,47 тис грн (без ПДВ).
Позивачем зазначено, що таке значне зменшення (обмеження) фінансування стратегічної господарської діяльності може привести до дестабілізації об`єктів філії «Інфоксводоканал» та спричинити зупинення безперебійного надання послуг із водопостачання та водовідведення, що суперечить вимогам Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».
Враховуючи, що об`єкти централізованого водопостачання та водовідведення, належать до об`єктів підвищеної небезпеки, аварії на них можуть привести до негативних, катастрофічних наслідків техногенного, екологічного, соціального характеру непередбачуваних масштабів в місті Одесі та Одеській області в цілому.
На переконання ТОВ «Інфокс», реалізація пункту 2 постанови НКРЕКП від 31.05.2019 року № 923 спричинить настання негативних наслідків для господарської діяльності підприємства, оскільки, зменшення тарифу призведе до зменшення суми неодержаної виручки від вартості наданих послуг, що в свою чергу не дасть можливості своєчасно розраховуватись із постачальниками електричної енергії, проводити закупівлю спеціальних реагентів для очищення води та здійснення інших заходів щодо санітарно-гігієнічних вимог при постачанні води в м. Одесі та Одеській області. Це в свою чергу може потягнути за собою погіршення якості питної води та відповідні скарги з боку споживачів.
З огляду на вищезазначене, існує очевидна загроза заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до винесення рішення в адміністративній справі № 640/10934/19. Захист цих прав, свобод та інтересів згодом стане неможливим без вжиття таких заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль.
Позивачем також звернуто увагу, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал», за захистом яких позивач звернувся до суду, оскільки фактична реалізація оскаржуваного пункту 2 постанови НКРЕКП від 31.05.2019 року № 923 за час розгляду адміністративної справи може привести до значних катастрофічних наслідків, понесення додаткових витрат з метою належного проведення господарської діяльності (наприклад, отримання кредиту), до тривалого часу повернення недофінансованих коштів від споживачів послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
Враховуючи викладене, позивач просить суд заяву про забезпечення позову задовольнити.
Дослідивши позовні матеріали, виходячи з меж заявленого клопотання, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.
Згідно частини четвертої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Частина друга статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Пунктом першим частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
Відповідно до частини п`ятої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
При цьому частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 2 постанови НКРЕКП від 31.05.2019 року № 923, вирішено: Департаменту із регулювання відносин у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, у межах здійснення заходів державного регулювання, відповідно до пунктів 1 та 13 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» підготувати та винести на засідання Регулятора, що проводитиметься у формі відкритого слухання, проект рішення щодо встановлення (зміни) тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ТОВ «Інфокс» (Філія «Інфоксводоканал») шляхом його коригування в сторону зменшення на суму 114066,47 тис. грн (без податку на додану вартість), у тому числі: зменшення у структурі тарифу через недофінансування на суму 160364,1 тис. грн (без податку на додану вартість) та економію коштів Інвестиційної програми на 2017 рік на суму 288,37 тис. грн (без податку на додану вартість), збільшення на суму використаних коштів понад наявні джерела фінансування, але в межах заходів схваленої Інвестиційної програми на 2018 рік у сумі 46586 тис. грн (без податку на додану вартість).
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд бере до уваги висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 08.09.2021 року, якою касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задоволено частково та направлено справу №640/10934/19 на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Так, відповідно до змісту пункту 45 постанови, Верховним Судом зауважено, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржувану постанову НКРЕКП в частині коригування в сторону зменшення тарифів з централізованого водопостачання та водовідведення ТОВ «Інфокс» (Філія «Інфоксводоканал») на суму 114 066,47 тис. грн. (без податку на додану вартість), оскільки вказана сума включає в себе також й коригування тарифу шляхом збільшення.
З огляду на викладене, предметом доказування у справі №640/10934/19 є сума коригування тарифу, визначеного постановою НКРЕКП від 31.05.2019 року № 923.
Таким чином, наявні обґрунтовані ризики виконання Департаментом із регулювання відносин у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, доручення НКРЕКП щодо підготовки та винесення на засідання Регулятора, що проводитиметься у формі відкритого слухання, проект рішення щодо встановлення (зміни) тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ТОВ «Інфокс» (Філія «Інфоксводоканал») шляхом його коригування в сторону зменшення на суму 114066,47 тис. грн (без податку на додану вартість), відповідно до оскаржуваного пункту 2 постанови.
Зокрема, суд враховує, що оскільки правомірність визначеної НКРЕКП суми коригування тарифу буде досліджуватись судом під час розгляду справи по суті, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до сплати споживачами послуг за тарифом на водозабезпечення та водовідведення, визначеного оскаржуваним пунктом 2 постанови НКРЕКП від 31.05.2019 року № 923, що в свою чергу може призвести до незворотного порушення права третіх осіб у разі задоволення позовних вимог за результатами розгляду справи №640/10934/19 по суті.
Застосовуючи той чи інший вид забезпечення позову, суд не завжди може знати про реальний стан речей та наслідки вжиття заходу для відповідача, проте суд діє на підставі доказів та фактів, наданих позивачем.
Суд бере до уваги приписи частини першої статті 9 Конституції України, відповідно до якої чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейським судом з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, та і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» ефективний засіб - це запобігання тому щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Суд зазначає, що зупинення дії оскаржуваного пункту 2 постанови НКРЕКП від 31.05.2019 року №923 носить тимчасовий характер, не скасовує його, не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване на забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення адміністративного позову та недопущення настання його негативних наслідків для позивача та третіх осіб, крім того, при зупиненні дії оскаржуваного пункту постанови не відбувається жодного втручання у дискреційні повноваження НКРЕКП, оскільки суд виконує власну компетенцію по здійсненню правосуддя відповідно до повноважень, наданих Конституцією та законами України.
З огляду на обґрунтованість очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та необмеженого кола осіб, а саме, споживачів послуг позивача, до ухвалення рішення, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» про забезпечення адміністративного позову задовольнити.
Керуючись статтями 150 - 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
У Х В А Л И В:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» про забезпечення адміністративного позову задовольнити.
2. Зупинити дію пункту 2 постанови Національної комісії, що здійсню державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.05.2019 року №923 «Про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, здійснення заходів державного регулювання» до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/10934/19.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (код ЄДРПОУ 14289688, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шулявська, 5).
Боржник: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133, адреса: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19).
Дата набрання законної сили ухвалою 30.09.2021 року.
Строк пред`явлення ухвали суду до примусового виконання до 01.10.2024 року.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку статей 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повну ухвалу складено 30.09.2021 року.
Суддя Л.О. Маруліна
