Ухвала
Іменем України
09 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 572/2696/18
провадження № 51-5726 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Рівненського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року,
встановив:
Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 11 червня 2021 року ОСОБА_4 засуджено за п. п. 6,12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років без конфіскації майна. Вирок Дубровицького районного суду від 12 квітня 2018 року щодо ОСОБА_4 ухвалено виконувати самостійно.
Цим же вироком ОСОБА_5 засуджено за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років без конфіскації майна.
Вироком Рівненського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року апеляційні скарги прокурора та потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задоволено. Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 11 червня 2021 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скасовано в частині призначеного покарання. Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_4 засуджено за п. п. 6,12 ч.2ст.115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України, на підставі ч.1ст. 70 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років без конфіскації майна. ОСОБА_5 засуджено за п. п. 6,12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст.187, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років без конфіскації майна.
В решті вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 11 червня 2021року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишено без зміни.
Рішення щодо ОСОБА_5 у касаційному порядку не оскаржуються.
Засуджений ОСОБА_4 у касаційній скарзі ставить питання про перевірку вироку апеляційного суду щодо нього у касаційному порядку.
Перевіривши відповідність касаційної скаргивимогамст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання положень зазначеної статті.
Згідно з п. 4 ч. 2ст. 427 КПК Україникасаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Відповідно до ч. 1ст. 438 КПК Українипідставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, які є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, а також навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
Проте, усупереч наведеним положенням процесуального закону касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 не містить достатнього обґрунтування щодо явної несправедливості розміру призначеного йому покарання, з огляду на положення ст. 414 КПК України та приписів статей50,65КК України.
Таким чином, у поданій скарзі засуджений, порушуючи питання про скасування вироку апеляційного суду у зв?язку із суворістю призначеного йому покарання, не вказує, у чому саме полягали порушення, допущені цим судом, як вони вплинули на законність й обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, і чому його слід відносити до безумовних підстав для скасування касаційним судом вироку апеляційного суду, відповідно до ч. 1ст. 438 КПК України.
Крім того, відповідно дост. 436 КПК України,суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Проте, у прохальній частині касаційної скарги засуджений ОСОБА_4 просить скасувати вирок Рівненського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Таким чином прохання засудженого до суду касаційної інстанції сформульоване не у відповідності до ст. 436 КПК України, яка визначає повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Крім того, всупереч вимог ч. 3ст. 427 КПК Українизасудженим ОСОБА_4 не зазначено в касаційній скарзі, чи бажає він брати участь у касаційному розгляді.
Вказані порушення перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно звимогами ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання виправленої касаційної скарги.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків п`ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
