ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 761/31995/18
провадження № 51-6160 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_2.,суддівОСОБА_3., ОСОБА_4, за участю: секретаря судового засідання прокурора ОСОБА_5., ОСОБА_6розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1
Обставини справи
1. ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених частинами 2 та 3 статті 300Кримінального кодексу України (далі - КК).
2. За версією сторони обвинувачення ОСОБА_1 в період між 27 березня 2013 року та 11 жовтня 2016 року в різних передачах на телевізійних і радіоканалах України висловлював пропаганду насильства та жорстокості по відношенню до безпритульних собак. Обвинувачення вважало, що він діяв з метою розповсюдження аудіо- та відео-творів, що пропагують культ насильства та жорстокості по відношенню до безпритульних собак у порушення вимог статті 5 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» і сприяв розповсюдженню своїх висловлювань в засобах масової інформації серед невизначеного кола глядачів і слухачів.
3. Суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 невинуватим та виправдав через недоведеність, що в його діянні є склад інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки надані стороною обвинувачення докази не доводять, що обвинувачений вчиняв будь-які дії, пов`язані з виготовленням відеопродукції, тому що він безпосередньо не фіксував технічними засобами відповідні аудіо- та відеозаписи, не монтував їх, не записував на будь-які носії інформації та не розповсюджував їх.
4. Апеляційна інстанція залишила вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
5. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
6. На думку прокурора, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про відсутність у діянні обвинуваченого складу злочину, оскільки невірно надав оцінку встановленим ним обставинам та не застосував положення закону, які підлягають застосуванню.
7. Він вважає, що усне мовлення ОСОБА_1 являється твором, оскільки у статті 300 КК вживаються терміни «кіно- та відеопродукція», а записане інтерв`ю відображає певні погляди людини і є частиною твору.
8. На думку сторони обвинувачення, суд не надав належної оцінки показанням допитаної в суді експерта, яка у своїх роз`ясненнях до висновку від 30 березня 2018 року прямо вказала, що вислови обвинуваченого є твором; крім того відповідно до статті 17 Закону України «Про авторське право та суміжні права» обвинувачений є співавтором твору. Також той факт, що інші причетні до виготовлення передач особи не були притягнені до відповідальності, не перешкоджає визнати винуватим ОСОБА_1 .
9. Прокурор зазначає, що апеляційний суд не надав відповідей на всі доводи апеляційних скарг прокурора і потерпілих, а тому його ухвала не відповідає вимогам статті 419 КПК.
Позиції учасників касаційного розгляду
10. У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу частково, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
11. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
12. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
13. Сторона обвинувачення не ставить під сумнів правильність встановлення судом першої інстанції фактів, що покладені в основу вироку, а скарга стосується головним чином неправильного тлумачення судом складових злочину, передбаченого статтею 300 КК.
14. Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачувався у виготовленні з метою розповсюдження відеопродукції, що пропагує культ насильства і жорстокості. Сторона обвинувачення вважала, що він виготовляв відеопродукцію, приймаючи - на запрошення різних каналів віщання - участь у передачах, де обговорювалися проблеми, пов`язані з наявністю у громадах безпритульних собак, і висловлюючи свої думки з цього приводу. Зміст цих висловлювань, на думку сторони обвинувачення, містив пропаганду культу насильства і жорстокості, заборонену статтею 300 КК.
15. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 невід`ємних елементів складу злочину, передбаченого статтею 300 КК, а саме (1) «твору» і (2) «виготовлення» у значенні цієї норми кримінального закону.
16. Суди дійшли висновку, що наданий стороною обвинувачення висновок експертів, де висловлені ОСОБА_1 під час полеміки думки названі «усно-мовленнєвим твором, створеним безпосередньо адресантом мовлення, який реалізував продукт своєї мовленнєвої діяльності через усне мовлення» та інші доводи, не дають підстав вважати висловлювання під час полеміки «твором» у тому значенні, в якому він вживається у статті 300 КК.
17. Також лише участь у телевізійних програмах на запрошення організаторів і висловлювання думок під час полеміки з прибічниками інших поглядів на проблему, не може вважатися «виготовленням» твору, незважаючи на те, що ці висловлювання використані телевізійними каналами для створення власної відеопродукції та її реалізації.
18. Суд цілком згоден з цими висновками судів попередніх інстанцій, на підтримку яких вона надали детальну аргументацію в своїх рішеннях.
19. На додаток до доводів, наведених судами попередніх інстанцій, Суд зазначає, що словосполучення «пропаганда культу насильства і жорстокості» у статті 300 КК стосується насильства і жорстокості у людському суспільстві, у стосунках між людьми, і не поширюється на висловлення, що стосуються тваринного, рослинного світу чи будь-яких інших сфер, з якими взаємодіє людина. Це випливає з тексту самої статті, яка до забороненої пропаганди крім насильства і жорстокості також відносить расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, які за визначенням не можуть мати місця поза межами людського суспільства. Таким чином, стаття 300 КК не може застосовуватися до висловлювань або інших форм вираження думки, які не стосуються відносин у між людьми.
20. Таким чином, Суд погоджується з судами попередніх інстанцій, що в інкримінованих ОСОБА_1 діяннях відсутній склад злочину, передбачений статтею 300 КК.
21. Апеляційний суд провів судовий розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону, надав детальні і переконливі відповіді на всі доводи, наведені в апеляційних скаргах, з посиланням на відповідні норми законодавства. Зміст ухвали відповідає вимогам статті 419 КПК.
22. Отже,істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено. Тому Суд вважає, що касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Шевченківського районного суду АДРЕСА_1 від 18 січня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
