ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2023 року
м. Київ
справа № 758/1516/23
провадження № 51-2209 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу судді Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 17 лютого 2023 року.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 17 лютого 2023 року клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022100070002434 від 18 листопада 2022 року залишено без розгляду.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого суду, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.
Суддя-доповідач апеляційного суду на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 17 лютого 2023 року, мотивуючи своє рішення тим, що апеляційну скаргу було подано на рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. При цьому зазначає, що суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 17 лютого 2023 року. Стверджує, що слідчий суддя постановив ухвалу, яка не передбачена нормами КПК України, а тому апеляційний суд, відповідно до вимог чинного процесуального законодавства та з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року (справа № 237/1459/17, провадження № 13-19кс18; справа № 243/6674/17-к, провадження № 13-16сво18), повинен був відкрити апеляційне провадження та переглянути оскаржуване рішення слідчого судді.
На вказану касаційну скаргу захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , подав письмове заперечення, у якому вказує, що ухвала апеляційного суду є обґрунтованою та вмотивованою, відповідає вимогам процесуального закону, а тому просить залишити її без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити, а ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до положень ст. 370 і ч. 2 ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Як убачається з матеріалів провадження, слідча СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_7 звернулась до слідчого судді Подільського районного суду м. Києва з клопотанням, погодженим з прокурором, про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022100070002434 від 18 листопада 2022 року
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 17 лютого 2023 року клопотання слідчого залишено без розгляду. Постановляючи таку ухвалу слідчий врахував положення статей 219, 290, 294 КПК України та зазначив про те, що 15 лютого 2023 року стороні захисту було повідомлено про завершення досудового розслідування.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді про залишення без розгляду клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, прокурор ОСОБА_6 оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу було подано на рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Свої висновки суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що вищенаведене рішення слідчого судді, в силу положень ст. 309 КПК України, не відноситься до категорії ухвал слідчих суддів, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, а тому в даному випадку підлягають до застосування положення ч. 4 ст. 399 КПК України.
Колегія суддів, перевіряючи матеріали провадження, бере до уваги висновки, викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 646/3986/19 (провадження № 51-3335кмо20).
Як видно з матеріалів провадження, слідчий суддя 17 лютого 2023 року у судовому засіданні, вислухавши думку прокурора, дослідивши клопотання слідчої про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні та додані до нього матеріали провадження, дійшов до висновку про необхідність залишення клопотання без розгляду.
Безпідставними є твердження прокурора про те, що під час розгляду цього провадження необхідно враховувати висновок щодо застосовування норм права, викладеним у постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року у справі
№ 5-142кс(15)17, з яким погодилась і Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 23 травня 2018 року у справах № 237/1459/17 та № 243/6674/17, у якому було зазначено, що у разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення частини третьої статті 309 КПК України, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи частини четвертої статті 399 КПК України. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі пункту 17 частини першої статті 7 та частини першої статті 24 КПК України, які його гарантують, з огляду на положення частини шостої статті 9 КПК України, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що у вищевказаних випадках як Верховним Судом України, так і Великою Палатою Верховного Суду фактичною підставою для застосування положень частини шостої статті 9 КПК України та, відповідно, пункту 17 частини першої статті 7 і частини першої статті 24 КПК України визнано ту обставину, що слідчим суддею прийнято рішення поза межами його повноважень, передбачених саме нормами КПК України.
Аналіз ст. 309 КПК України, якою на рівні загальних норм закріплено перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку під час досудового розслідування, надає підстави стверджувати, що законодавцем віднесені до предмета оскарження рішення слідчого судді, які або вирішують питання щодо обмеження конституційних прав особи (застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту; застосування запобіжного заходу у вигляді застави; відсторонення від посади і т.д.), або якими вирішується питання, які мають істотне значення для здійснення ефективного досудового розслідування (відмова у наданні дозволу на затримання; відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування; відмова у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, домашнього арешту та застави), або якими вирішується доля досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому (закриття кримінального провадження на підставі ч. 9 ст. 284 КПК України і т.д.).
З наведеного вбачається, що перевірці в апеляційній інстанції підлягають лише ухвали слідчого судді, які пов`язані з можливістю істотного обмеження прав, свобод та інтересів особи або мають вирішальне значення для руху досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому.
Натомість у зазначеному кримінальному провадженні, слідчий суддя в порядку ст. 295-1 КПК України перевірив клопотання слідчої про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні та врахувавши положення статей 219, 290, 294 цього Кодексу не знайшов підстав для задоволення цього клопотання та замість рішення про відмову у його задоволенні, мотивованою ухвалою залишив це клопотання без розгляду.
За таких обставин колегія суддів вважає, що залишення вищевказаного клопотання без розгляду не призводить ні до встановлення обмежень конституційних прав особи, ані до перешкоджання здійсненню ефективного досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому.
Таким чином рішення слідчого судді про залишення без розгляду клопотання слідчої щодо продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, ухвалене слідчим суддею в межах процедури передбаченої КПК України для розгляду таких клопотань, а тому це рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
З урахуванням вищенаведеного зазначення у резолютивній частині ухвали слідчого судді про залишення без розгляду клопотання слідчої, формально хоч і є порушенням, але не є таким, що могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому не є підставою для скасування цього рішення.
Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б вказували про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, не встановлено, касаційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задовольнити, а ухвалу Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
