Єдиний державний реєстр судових рішень
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 листопада 2024 року м. Київ
Справа № 361/4307/16-ц
Провадження № 22-ц/824/14423/2024
Резолютивна частина постанови оголошена 06 листопада 2024 року
Повний текст постанови складено 08 листопада 2024 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Немировської О.В.
секретаря: Желепи В.В.
сторони: позивач ОСОБА_1 ,
відповідачі Броварська міська рада Київської області, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СДС-співдружність дружніх сусідів»
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Сиротіним Дмитром Вікторовичем, на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, ухваленого у складі судді Дутчак І.МС. 03 червня 2024 року, -
В С Т А Н О В И В:
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, враховуючи уточнення позовних вимог (т. 1 а. с. 58-63, 96-97, 130-133), просила:
- визнати недійсним п. 10 рішення Броварської міської ради Київської області (далі - Броварська м/рада) «Про припинення права користування земельними ділянками, затвердження документації із землеустрою щодо надання земельних ділянок у користування, поновлення договорів оренди, внесення змін до рішень Броварської міської ради» від 14 серпня 2014 року за № 1273-46-06 (далі - рішення № 1273-46-06);
- визнати недійсним п. 3 рішення Броварської м/ради «Про припинення права користування земельними ділянками, затвердження документації із землеустрою щодо надання земельних ділянок у користування, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, поновлення договорів оренди, внесення змін до рішень Броварської міської ради» від 05 березня 2015 року за № 1424-53-06 (далі - рішення № 1424-53-06);
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28094643 від 05 лютого 2016 року, 10:09:06, ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, щодо реєстрації за Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «СДС-співдружність дружніх сусідів» (далі - ОСББ «СДС-співдружність дружніх сусідів» або ОСББ) права власності на земельну ділянку площею 1,1479 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного будинку, кадастровий номер 3210600000:01:021:0039, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначала, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 . Даний будинок має прибудинкову територію, визначену у різний період генеральними планами, на якій розміщені, зокрема, погреби мешканців цього будинку.
14 серпня 2014 року відповідач Броварська м/рада прийняла рішення № 1273-46-06, яким ОСББ надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для обслуговування сусіднього багатоквартирного житлового будинку, орієнтованою площею 1,200 га за рахунок земель житлової та громадської забудови, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
05 березня 2015 року Броварською м/радою було прийнято рішення № 1424-53-06, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано відповідачу ОСББ «СДС-співдружність дружніх сусідів» у власність земельну ділянку площею 1,1479 га, з них 0,2894 га - землі обмеженого використання - охоронна зона навколо інженерних комунікацій, для обслуговування багатоквартирного житлового будинку - землі житлової та громадської забудови по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:01:021:0039.
05 лютого 2016 року на підставі вказаних вище рішень Броварської м/ради реєстратором Загоруйко Я.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28094643 та зареєстровано за ОСББ право власності на зазначену земельну ділянку площею 1,1479 га, кадастровий номер 3210600000:01:021:0039, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вважає, що вказані рішення Броварської м/ради прийнятті з порушенням прав мешканців будинку АДРЕСА_3 , оскільки до частини переданої у власність ОСББ земельної ділянки площею 1,1479 га кадастровий номер 3210600000:01:021:0039, входить частина прибудинкової території будинку АДРЕСА_3 , яка зайнята погребами, що належать частині мешканців будинку. У порушення вимог законодавства, зокрема, ст. 42 ЗК України, ст. 321 ЦК України, Броварська м/рада передала у власність ОСББ частину земельної ділянки, яка жодним чином не відноситься до розташованого поряд будинку у АДРЕСА_1 , на якій жодних будівель чи споруд, що належать ОСББ, не розташовано, отже дана земельна ділянка до прибудинкової території будинку по АДРЕСА_4 , відноситися не може.
Вказувала на те, що мешканці будинку АДРЕСА_3 неодноразово зверталися до Броварської м/ради з проханням повернути їм спірну земельну ділянку, на якій знаходяться погреби, проте отримували формальні відписки про необхідність вирішення даного питання в судовому порядку.
Також позивач ОСОБА_1 зазначала, що цей позов нею подано з метою захисту прав та інтересів власників квартир будинку АДРЕСА_3 щодо прибудинкової території, а саме частини земельної ділянки, на якій розміщенні погреби мешканців будинку, права власності на яку було зареєстровано за ОСББ.
10 жовтня 2017 року Броварський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково, суд визнав недійсним рішення № 1424-53-06 у частині рішення, зазначеного у пункті 3; скасував державну реєстрацію права власності ОСББ на земельну ділянку (кадастровий номер 3210600000:01:021:0039), проведену на підставі вказаного рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
18 січня 2018 року постановою Апеляційного суду Київської області залишено без змін рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2017 року.
13 червня 2018 року постановою Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу ОСББ задоволено. Зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу передано на новий розгляд до Броварського міськрайонного суду Київської області.
Велика Палата Верховного Суду у даній постанові вказала, що під час нового розгляду цієї справи суди мають встановити: Чи були підстави для затвердження Броварською м/радою рішенням № 1424-53-06 проекту землеустрою щодо відведення ОСББ земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; Якими згідно із зазначеним проектом землеустрою є межі та конфігурація земельної ділянки, переданої у власність ОСББ, та чи накладається вона на територію, на якій розміщені погреби біля будинку за адресою: АДРЕСА_3 ; Чи земельна ділянка, яка передана у власність ОСББ, та прибудинкова територія будинку за адресою: АДРЕСА_3 , на якій розміщені погреби, є суміжними та розділеними дорогою; Чи передана у власність ОСББ земельна ділянка включає дорогу та накладається на частину прибудинкової території будинку за адресою: АДРЕСА_3 , на якій розміщені погреби?
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Броварської міської ради Броварського району Київської області, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СДС-співдружність дружніх сусідів», треті особи: виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.
Не погоджуючись з рішенням суду, представником ОСОБА_1 адвокатом Сиротіним Д.В. подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на те, що рішеня суду ухвалено з грубим порушенням норм прпоцесуального та матеріального права, а також невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Міським Головою І.Сапожко подано відзив на апеляційну скаргу, в якій він заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначаючи, що апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2024 року залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції прийнято законно, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, з всебічним та повним з`ясуванням обставин справи.
У відзиві на апеляційну скаргу Голова правління ОСББ «СДС-співдружність дружніх сусідів» Ю.О. Ромашова проти доводів апеляційної скарги заперечувала, зазначила, що апеляційна скарга є безпідставною, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2024 року законним та обґрунтованим.
В судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку представник ОСОБА_1 адвокат Сиротін Д.В. підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача Броварської міської ради та третьої особи виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Мовчан В.Л., голова ОСББ «СДС-співдружність дружніх сусідів» Ромашова Ю.О., представник ОСББ «СДС-співдружність дружніх сусідів», проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Судом встановлено, що 14 серпня 2014 року пунктом 10 рішення за № 1273-46-06 Броварської м/ради «Про припинення права користування земельними ділянками, затвердження документації із землеустрою щодо надання земельних ділянок у користування, поновлення договорів оренди, внесення змін до рішень Броварської міської ради» за результатами розгляду клопотання ОСББ «СДС-співдружність дружніх сусідів» було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для обслуговування багатоквартирного житлового будинку, орієнтовною площею 1,200 га, за рахунок земель житлової га громадської забудови, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
05 березня 2015 року пунктом 3 рішення № 1424-53-06 Броварської м/ради «Про припинення права користування земельними ділянками, затвердження документації із землеустрою щодо надання земельних ділянок у користування, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, поновлення договорів оренди, внесення змін до рішень Броварської міської ради» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність ОСББ «СДС-співдружність дружніх сусідів» земельну ділянку площею 1,1479 га, з них: 0,2894 га - землі обмеженого використання охоронна зона навколо інженерних комунікацій, для обслуговування багатоквартирного житлового будинку, землі житлової та громадської забудови по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:01:021:0039.
01 лютого 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3210600000:01:021:0039, площа 1,1479 га, для будівництва і обслуговування багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , обмеження на 02,2894 га - охоронна зона навколо інженерних комунікацій; власник ОСББ «СДС-співдружність дружніх сусідів»; підстава виникнення права власності: Витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер НВ-3203935902015, виданий 04.02.2015 р., видавник: Відділ Держземагентства у м. Броварах; Витяг із рішення «Про припинення права користування земельними ділянками, затвердження документації із землеустрою щодо надання земельних ділянок …», серія та номер: 1424-53-06, виданий 05.03.2015 р., видавник: Броварська міська рада Київської області; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28094643 від 05.02.2016 р., реєстратор Загоруйко Яна Олександрівна, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області.
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, вказувала, що оскаржувані нею, прийняті Броварською м/радою рішення № 1273-46-06 і № 1424-53-06, та реєстрація права власності на спірну земельну ділянку кадастровий номер 3210600000:01:021:0039 порушують її речове право як власника квартири багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 на користування прибудинковою територію будинку, оскільки до складу земельної ділянки кадастровий номер 3210600000:01:021:0039, переданої у власність ОСББ «СДС-співдружність дружніх сусідів», увійшла частина прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 , на якій розміщено 50 погребів, що належать мешканцям цього будинку.
На підтвердження того, що відповідачу ОСББ «СДС-співдружність дружніх сусідів» передано у власність прибудинкову територію, право користування на яку мають мешканці багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , позивач ОСОБА_1 посилалася у своїх неодноразових письмових поясненнях, зокрема, на експлікації до Генерального плану, виготовленого у 1988 році щодо забудови 108 квартирного житлового будинку АДРЕСА_5 ; генеральний план дитячого садочка на 280 місць, виготовленого у 1992 року, по АДРЕСА_1 , у яких значиться: 1) 108 квартирний будинок; 2) 36 квартир блок секція на перспективу; 3) опорний пункт міліції; 4) площадка для контейнерів (сміття); 5) господарська площадка; 6) площадка для ігор дітей старшого віку; 7) площадка для ігор дітей молодшого віку; 8) площадка для чистки меблів та одягу; 9) площадка для іспитів моделей; 10) фізкультурна площадка; 11) стоянка для легкових автомобілів; 12) місця відпочинку; викопіювання із супутникової карти, з карти топозйомки; акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 14 грудня 1995 року, у якому зазначено, що комісією у складі представників міськвиконкому, ЖЕК-4, керівництва ПДБП-2, проектного інституту «Київагропроект», держархбудконтролю, санітарного і пожежного нагляду, та органів охорони навколишнього середовища, встановлено, що замовником Броварським постійно-діючим будівельним поїздом № 2 (ПДБП-2) підприємства «Центрелеватормлин» пред`явлений до прийняття в експлуатацію 108 квартирний житловий будинок із прибудованими приміщеннями за будівельною адресою: АДРЕСА_3 , будівництво виконано на підставі рішення № 589/І від 20.09.1985 р. виконкому Броварської міськради, згідно із рішенням про відведення земельної ділянки № І-І8-3037 від 30.08.1985 р. виконком облради, відповідно до дозволу на виконання будівельно-монтажних робіт № 53/89 від 27 серпня 1989 року Інспекції держархбудконтролю Київської області, будівництво здійснювалось генеральним підрядником постійно-діючий будівельний поїзд № 2 підприємства «Центрелеватормлинбуд», завдання на проектування від 19 травня 1986 року, видане ПДБП-2, проектно-кошторисна документація, затверджена Виробничим відділом експертизи проектів при Украгропромбуді від 02.03.1989 р., погоджена підприємством «Центроелеватормлинбуд», початок будівельно-монтажних робіт грудень 1988 року, закінчення робіт - жовтень 1995 року, кількість квартир АДРЕСА_6 , облаштування верхнього покриття під`їзних доріг, госпмайданчиків, озеленення виконано; рішення комісії: 108 квартирний житловий будинок із прибудованими приміщеннями прийняти в експлуатацію.
Позивач ОСОБА_1 вважає, що зазначена документація підтверджує факт того, що територія, на якій мають бути розташовані майданчики №№ НОМЕР_1 , АДРЕСА_7 , 7, НОМЕР_2 , виділена у користування мешканцям будинку АДРЕСА_3 та є прибудинковою територією цього будинку; вказані майданчики на цій території не збудовані, оскільки під час введення житлового будинку в експлуатацію у 1995 році мешканцями даного будинку комплексно збудовано 50 погребів.
Тобто при вирішенні цього спору, у контексті із заявленими позовними вимогами, доказуванню підлягають обставини щодо того чи увійшла до складу земельної ділянки кадастровий номер 3210600000:01:021:0039, яка виділена спірними рішеннями Броварської м/ради у власність ОСББ, частина прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_3 .
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Правовий зміст наведених вище законодавчих норм окреслює предмет доказування у цивільному процесі. Обсяг предмету доказування обмежується не лише обставинами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а й іншими обставинами, які мають значення для вирішення цивільного спору.
Станом на день будівництва багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_5 був чинним та діяв Земельний кодекс Української РСР від 08 липня 1970 року.
Статтею 22 ЗК УРСР було визначено, що приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.
Згідно із ч. 1 ст. 23 ЗК УРСР землекористувачі мають право і повинні користуватися земельними ділянками в тих цілях, для яких вони їм надані.
Відповідно до ст. 87 ЗК УРСР землями міської забудови вважаються землі, що забудовані або призначені для цієї мети за генеральним планом розвитку і забудови міста. Земельні ділянки для житлового, промислового та іншого капітального будівництва надаються державним підприємствам, організаціям і установам, а також житлово-будівельним кооперативам та окремим громадянам для індивідуального житлового будівництва у безстрокове користування за рішенням виконавчого комітету міської Ради народних депутатів у відповідності з генеральним планом розвитку і забудови міста.
Станом на день введення житлового будинку АДРЕСА_3 в експлуатацію в 1995 році, діяло законодавство, яке регулювало питання щодо прибудинкових територій багатоповерхових житлових будинків, зокрема, Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року, який втратив чинність з 01 січня 2002 року, Закон України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 року № 2780-XII, Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482-XII, Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання їх у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затверджених, затверджене наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Держжитлокомунгоспу України та Фонду державного майна України від 05 квітня 1996 року № 31/30/53/396.
У ч. 1 ст. 17 Закону України «Про основи містобудування» визначено, що містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.
Згідно із ст. 20 цього ж Закону регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Відповідно до ст. 21 зазначеного вище Закону визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації та планів земельно-господарського устрою. Землі, визначені для перспективного розвитку населених пунктів, спорудження конкретних об`єктів, до часу їх вилучення (викупу) і надання для містобудівних потреб використовуються власниками землі, землекористувачами відповідно до земельного законодавства.
За змістом ч. 5 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» користування закріпленою за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в порядку і на умовах, передбачених Земельним кодексом України.
У ч. 1 ст. 42 ЗК України, у редакції 1990 року, передбачено, що громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об`єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду.
Аналогічні положення містяться у ст. 42 чинного ЗК України від 25 жовтня 2001 року.
Згідно із п. 2.1 Положення прибудинкова територія - це встановлена за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної житлової забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов`язаних з ним господарських та технічних будівель і споруд, тобто встановлюється для будинку (будинків) і не може виділятися для частини будинку (блоку, поверху, секцій квартир тощо). Склад та поділ території мікрорайону (кварталу) на окремі земельні ділянки прибудинкових територій визначаються необхідністю забезпечення ефективного утримання та експлуатації житлового будинку та прибудинкових територій на підставі дотримання встановлених будівельних, протипожежних і санітарних норм.
У п. 4.1 цього Положення встановлено, що прибудинкові території (земельні ділянки) передаються у власність або надаються в користування відповідними органами місцевого самоврядування, в тому числі, на умовах оренди, об`єднанням власників будинків, для обслуговування існуючого житлового будинку (будинків) відповідно до земельного законодавства.
Згідно із п. 4.2 Положення суб`єктами права власності (користування) на земельні ділянки прибудинкових територій можуть виступати об`єднання власників багатоквартирних житлових, допоміжних та нежитлових приміщень, у тому числі вбудовано-прибудованих, багатоквартирних житлових будинків згідно з чинним законодавством.
Законодавець при цьому не відносить до числа таких суб`єктів окремих фізичних осіб.
Зміна цільового призначення земельних ділянок прибудинкової території допускається у випадку реконструкції, зміни функціонального призначення споруд, наявності інших обґрунтованих причин у відповідності з діючими нормами за дозволом відповідних органів місцевого самоврядування.
При переході права власності на житловий будинок (його приміщення) або на частину будинку разом з цим об`єктом переходить і право спільної власності (користування) земельною ділянкою у відповідності з чинним законодавством (п. 4.3 Положення).
Відповідно до п. 4.4. Положення частка власності (користування) земельної ділянки кожного власника квартири (квартир) чи нежитлового приміщення у спільній частковій власності визначається відношенням загальної площі квартири (квартир) чи нежитлових приміщень, що перебувають у його власності, до спільної площі всіх квартир і нежитлових приміщень будинку.
Виділення частки земельної ділянки власникам квартир і нежитлових приміщень в натурі та їх окреме відчуження не допускається.
Право власності (користування) на прибудинкову територію (земельну ділянку) кожного співвласника будинку визначається у свідоцтві про право власності на частину будинку у вигляді відповідної частки.
Із 01 січня 2002 року набув чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року.
За змістом ст. 12 ЗК України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міста належить розпорядження землями територіальних громад. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється органами місцевого самоврядування.
До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст. ст. 38, 39 ЗК України).
Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками (ч. 1 ст. 42 ЗК України).
Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками (ч. 3 ст. 42 ЗК України).
Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації (ч. 4 ст. 42 ЗК України).
Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч. 1 ст. 79 ЗК України).
Згідно із ч. 1 ст. 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
У ч. ч. 2, 3, 4 ст. 791 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
За змістом ч. ч. 9, 10 ст. 791 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
У ч. 1 ст. 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (п. «д» ч. 2 ст. 92 ЗК України).
За змістом п. «в» ч. 1 ст. 183 ЗК України одним з основних завдань землеустрою є встановлення меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
Землеустрій здійснюється відповідно до закону (ч. 2 ст. 185 ЗК України).
01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року за № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI), який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.
За змістом ч. 1 ст. 1 вказаного Закону державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
У ст. 15 Закону № 3613-VI встановлено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначають специфіку визначення правового статусу земельних ділянок, їх формування в залежності від часу виникнення прав на них, особливості оформлення та визнання прав на них.
Земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або іншої, визначеної законом особи. Державна реєстрація таких земельних ділянок може бути здійснена також без подання заяв зазначених осіб центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У разі відсутності у зазначеного органу документації із землеустрою з визначенням координат поворотних точок меж земельних ділянок цей орган забезпечує організацію проведення робіт з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок і здійснення державної реєстрації таких земельних ділянок. Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок (п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 3613-VI).
Виходячи із зазначених норм, з метою підтримання належного порядку у сфері земельних відносин, законодавець передбачив реєстрацію як земельних ділянок, так і прав на них, їх обтяжень, шляхом реалізації відповідного права, тобто земельні ділянки - прибудинкові території, які надані, зокрема, у користування мешканцям багатоповерхових житлових будинків і які здійснюють таке користування, у своїх же інтересах повинні бути зацікавлені в оформленні цих земельних ділянок у визначеному законодавством порядку та здійснити реєстрацію прав на ці земельні ділянки у визначений законодавством спосіб, у ході здійснення такого оформлення можливо визначити межі та конфігурацію цієї земельної ділянки.
Згідно із ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Як убачається з листа виконкому Броварської м/ради від 10 жовтня 2018 року за вих. № 2-18/3940, земельна ділянка по АДРЕСА_3 не сформована і немає визначеної межі, площа та інформація про неї до Державного земельного кадастру не внесена.
Виходячи із наведених норм законодавства, яке змінилося з часу виділення земельної ділянки для будівництва та введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач ОСОБА_1 та інші мешканці цього будинку, вважаючи земельну ділянку, на якій розміщені 50 погребів, частиною прибудинкової території вказаного вище будинку, будь-яких дій відповідно до вимог чинного законодавства не вчинили, будь-яких прав на спірну земельну ділянку чи збудовані ними без відповідних дозволів погреби, до передачі її у власність ОСББ «СДС-співдружність дружніх сусідів» не заявляли, будь-якої державної реєстрації прав на спірну земельну ділянку вони не здійснювали.
Оформлення права користування земельною ділянкою чи права спільної сумісної власності на неї відповідно до правил, встановлених законом, є елементами практичної реалізації відповідного права, та їх виконання, яке суд вважає законодавством покладено саме на осіб, які зацікавлені в такому праві.
Виходячи з наведеного, розмір та конфігурація прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку визначається відповідною містобудівною і землевпорядною документацією. Розмір та конфігурація прибудинкової території не може бути меншою земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку, яка є необхідною для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб усіх власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Разом з тим, у разі відсутності містобудівної та землевпорядної документації, розмір та конфігурація прибудинкової території будинку рівний земельній ділянці, на якій розташовані багатоквартирний житловий будинок і належні до нього будівлі та споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку.
У позивача ОСОБА_1 , як власника однієї із квартир багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 , без сумніву є право на прибудинкову територію, яка, зважаючи на відсутність містобудівної та землевпорядної документації, рівна розміру та конфігурації земельної ділянки, на якій розташовані цей будинок та належні до нього будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку, яка є необхідною для обслуговування цього будинку.
Будь-яких доказів того, що розташовані на спірній земельній ділянці 50 погребів частини мешканців вказаного вище 108 квартирного житлового будинку є належними до цього будинку будівлями і спорудами, призначеними для задоволення потреб усіх співвласників цього будинку, позивачем ОСОБА_1 суду не надано.
Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року за № 76, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, затверджено Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій (далі - Правила), якими встановлено, що прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.
З метою удосконалення нормативної бази у будівельному комплексі України наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 лютого 2014 року за № 56, який набрав чинності з 01 жовтня 2014 року, прийнято національний стандарт ДСТУ-Н Б Б.2.2-9:2013 "Настанова щодо розподілу територій мікрорайонів (кварталів) для визначення прибудинкових територій багатоквартирної забудови" (далі - ДСТУ-Н).
Зазначений національний стандарт призначений для застосування органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання, які розробляють містобудівну та проектну документацію на будівництво. Основним завданням цього стандарту ДСТУ-Н є визначення складу та змісту, порядку розроблення проектів розподілу території мікрорайонів (кварталів) для визначення прибудинкових територій.
Відповідно до п. 6.1.1 ДСТУ-Н площа земельної ділянки з прибудинковою територією кожного багатоквартирного будинку, що відповідає питомій вазі кількості мешканців будинку у сумарній кількості мешканців мікрорайону (кварталу), визначатиметься за певною формулою, виходячи з фактичної житлової території (га) мікрорайону (кварталу); кількості мешканців багатоквартирного будинку; кількості мешканців у мікрорайоні (кварталі).
Правове врегулювання питання використання землі під багатоквартирними житловими будинками здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного та Цивільного кодексів України, Законів України «Про землеустрій», «Про оренду землі», «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про Державний земельний кадастр», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 11 жовтня 2002 року № 1521.
За змістом ч. ч. 1, 4 ст. 42 ЗК України (у редакції на час прийняття Броварською м/радою оспорюваних рішень) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
01 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року за № 417-VIII (далі - Закон № 417-VIII), який визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
У п. 4 ч. 1 ст. 1 цього Закону № 417-VIII встановлено, що прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;
За змістом п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 417-VIII спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону № 417-VIII управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Зазначеним Законом № 417-VIII також внесено зміни до ст. 42 ЗК України, зокрема ч. 2 цієї статті викладено в новій редакції та визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Верховний Суд у постаноі від 18 березня 2019 року у справі № 263/68/17 виклав правовий висновок та зазначив, що із аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм ст. 42 ЗК України випливає, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об`єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 «Про реалізацію Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання. Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.
На нормативно-правовому рівні конкретних норм земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків не визначено, оскільки площа, конфігурація вже існуючих будинків різна, а будівництво нових залежить від обсягу і виду будівництва, а також від забезпеченості певного населеного пункту вільними землями. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди і прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
Згідно із п. 3 Методичних рекомендацій щодо визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29 грудня 2011 року № 389, мінімально допустима величина прибудинкової території не може бути меншою за територію технічного обслуговування відповідного багатоквартирного житлового будинку.
Територія технічного обслуговування багатоквартирного будинку - мінімально допустима прибудинкова територія, яка забезпечує створення умов щодо технічної безпеки виконання робіт з утримання, поточного ремонту конструктивних елементів будинку та інженерних мереж, вільного доступу комунальних та інших служб для утримання будинку, ремонту інженерних мереж, ліквідації аварійних та надзвичайних ситуацій.
Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.
Згідно із ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
У ч. 3 ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) визначено, що рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Із наданих позивачем ОСОБА_1 доказів, на підтвердження заявлених позовних вимог, встановити який саме конкретний розмір і конфігурацію, визначену містобудівною та землевпорядною документацією, має прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 , можливим не вбачається.
Доводи позивача із посиланням на відповідні документи, суд до уваги не приймає, оскільки зазначені вище документи: зокрема, експлікації до Генерального плану, викопіювання із супутникової карти, із карти топозйомки; акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом 108 квартирного житлового будинку за вказаною вище адресою від 14 грудня 1995 року, не можуть бути землевпорядною документацією, яка визначає межі та розміри конкретних землеволодінь, та не можуть самі по собі свідчити про закріплення конкретної земельної ділянки як прибудинкової за багатоквартирним житловим будинком АДРЕСА_3 із визначенням конкретних меж та розміру прибудинкової території цього житлового будинку.
Із зазначених документів неможливо встановити, що спірна земельна ділянка виділялася та закріплювалася саме за вказаним багатоквартирним житловим будинком як прибудинкова територія. Генеральний план міста Бровари Київської області у наданому позивачем вигляді не дає суду можливості визначити межі та конфігурацію прибудинкової території будинку АДРЕСА_3 та прилеглих до нього територій.
Відсутнє також конкретне посилання на те, що майданчики №№ НОМЕР_1 , 6, 7 і 8 повинні бути розміщенні саме на прибудинковій території будинку АДРЕСА_3 , і те, що ці майданчики призначені для задоволення потреб усіх співвласників цього багатоквартирного будинку та вони мали б бути розташовані на прибудинковій території саме вказаного будинку, та на них була здійснена відповідна державна реєстрації права.
У випадку, коли межі прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку не визначені на місцевості, земельна ділянка не сформована, неможливо визначити її межі на підставі сформованих належним чином суміжних земельних ділянок, експертний розрахунок площі такої прибудинкової території (земельної ділянки), здійснений відповідно до умов законодавства, може бути доказом існування права мешканців цього будинку на його прибудинкову територію. Суд має надати йому оцінку, а сторона, яка не згодна з його змістом - спростовувати цей зміст власними належними доводами і доказами. Якщо виникають сумніви у пропорційному розподілення земель (прибудинкової території) навколо багатоквартирного житлового будинку (щодо площі та конфігурації прибудинкової території), то специфіку цієї конфігурації має доводити сторона спору, яка ставить під сумнів відповідне розподілення земель.
Позивачем ОСОБА_1 не надано розрахунку, здійсненого відповідним спеціалістом щодо площі земельної ділянки з прибудинковою територією багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , не заявлено позивачем і клопотання про здійснення такого розрахунку експертом, доводи позивача ґрунтуються лише на власних припущеннях щодо належності спірної земельної ділянки, на якій знаходяться погреби частини мешканців будинку, до прибудинкової території вказаного вище багатоквартирного житлового будинку та не підтверджені належними доказами.
Позивач ОСОБА_1 не скористалася своїм процесуальним право щодо проведення судової експертизи у справі для з`ясування питання щодо віднесення спірної земельної ділянки, де знаходяться погреби, до прибудинкової території вказаного житлового будинку, при цьому вона не скористалася й своїм правом заявити таке клопотання, про що судом сторонам роз`яснювались їхні права та обов`язки, передбачені ст. 49 ЦПК України.
Виходячи із наведеного, земельна ділянка прибудинкової території будинку АДРЕСА_3 не сформована, встановити її межі та конфігурацію неможливо, речове право на неї співвласниками цього будинку не зареєстровано.
Із листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 20 вересня 2018 року за вих. № 4-10-0.222-14407/2-18 вбачається, що відповідно до програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру - Національної кадастрової системи (ДЗК НКС) земельна ділянка площею 1,1479 га, кадастровий номер 3210600000:01:021:0039, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована по АДРЕСА_1 , обліковується на праві власності за ОСББ «СДС-співдружність дружніх сусідів». У Державному земельному кадастрі відсутній перетин меж земельної ділянки кадастровий номер 3210600000:01:021:0039 із іншими земельними ділянками (т. 3 а. с. 97-98).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач ОСОБА_1 не довела належним чином межі прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 , а також той факт, що до складу переданої у власність відповідачу ОСББ "СДС-співдружність дружніх сусідів" земельної ділянки площею 1,1479 га, кадастровий номер 3210600000:01:021:0039, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , увійшла частина прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 , на якій розміщені 50 погребів мешканців цього житлового будинку.
Порядок набуття права на землю із земель державної і комунальної власності визначений у главі 19 розділу IV ЗК України (ст. ст. 116-1261 ЗК України).
Із матеріалів справи вбачається, що 11 червня 2014 року ОСББ «СДС-співдружність дружніх сусідів» у порядку ст. 116 ЗК України звернулося до Броварської м/ради із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для обслуговування багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_1 , за рахунок земель житлової та громадської забудови.
06 жовтня 2014 року відповідно до розпорядження за № 177-ОД «Про створення робочої групи» міського голови м. Бровари Київської області Сапожка І.В. була утворена робоча група з проведення обстеження прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 у складі: голови робочої групи, заступника міського голови Андрєєва В.О. ; секретаря робочої групи, начальника управління містобудування та архітектури Броварської міської ради, головного архітектора міста Рибакової Л.Є.; начальника земельного відділу Броварської м/ради Гудименко Л.М.; начальника управління житлово-комунального господарства міської ради Плотнікової Г.В.; тимчасово виконуючого обов`язки начальника відділу Держземагенства у м. Броварах Київської області Дубровіна Л.О.; директора Комунального підприємства Броварської м/ради Громового І.І.; голови ОСББ «СДС-співдружність дружніх сусідів» Науменка О.М. (т. 1 а. с. 34).
08 жовтня 2014 року робочою комісією був складений відповідний акт обстеження прибудинкової території по АДРЕСА_1 із визначенням доцільної площі та меж території для обслуговування цього багатоквартирного будинку, який 13 жовтня 2014 року був погоджений заступником міського голови Андрєєвим В.О. (т. 1 а. с. 112).
Згідно із висновком № 593 від 28 жовтня 2014 року про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСББ «СДС-співдружність дружніх сусідів» за підписом начальника Управління містобудування та архітектури Броварської м/ради, головного архітектора міста Рибакової Л.Є., місце знаходження земельної ділянки відповідно до Генерального плану міста, який затверджено рішенням Броварської м/ради від 26 серпня 1999 року № 150-11-23, - території житлової та громадської забудови. Висновок: управління містобудування та архітектури Броварської м/ради, враховуючи рішення Броварської м\ради від 14 серпня 2014 року № 1273-46-06, погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,1479 га у власність, за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку у АДРЕСА_1 .
У подальшому КП «Бровари-землеустрій» був підготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСББ «СДС-співдружність дружніх сусідів» для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 .
За змістом ч. 6 ст. 1861 ЗК України (у редакції на час надання дозволу та затвердження проекту землеустрою оскаржуваними рішеннями) підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
За обставин цієї справи, відповідач ОСББ «СДС-співдружність дружніх сусідів» у встановленому законом порядку звернулося до Броварської м/ради із заявою про виділення йому у власність земельної ділянки за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, враховуючи погодження відповідними органами проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, даний проект повністю відповідав вимогам законів та прийнятих відповідних нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівній документації, тому передбачені законом правові підстав для відмови ОСББ «СДС-співдружність дружніх сусідів» у погодженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку у АДРЕСА_1 , у відповідача Броварської м/ради були відсутні.
Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Захисту згідно із ст. 152 ЗК України, на яку посилається позивач, підлягають лише права землекористувача чи власника земельної ділянки, тобто осіб, які у встановленому порядку одержали документи, що посвідчує їхнє право користувача чи власника землі, наявність таких прав позивачем ОСОБА_1 не доведено.
Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 авдоката Сиротіна Д.В. без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2024 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційний суд не здійснює.
Керуючись ст.ст. 257, 367, 368, 369, 374, 375, 377, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Сиротіним Дмитром Вікторовичем, залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. В. Немировська
