Постанова

Іменем України

13 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 361/4307/16-ц

Провадження № 14-141 цс 18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача - ГудимиД.А.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до Броварської міської ради Київської області, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «СДС-співдружність дружніх сусідів» (далі також - ОСББ), за участю третіх осіб без самостійних вимог - Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку

за касаційною скаргою ОСББ на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2017 року, ухваленого суддею Селезньовою Т. В., та постанову Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2018 року, ухвалену колегією суддів судової палати у цивільних справах у складі: ВолоховоїЛ.А., МатвієнкоЮ.О., МельникаЯ.С.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_3,

відповідачі:Броварська міська рада Київської області, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «СДС-співдружність дружніх сусідів»,

треті особи без самостійних вимог: Виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 27 липня 2016 року позивач звернулася до суду та з урахуванням уточнення позовних вимог просила:

1.1. Визнати недійсним пункт 10 рішення Броварської міської ради Київської області від 14 серпня 2014 року № 1273-46-06 (далі також - Рішення № 1273-46-06), згідно з яким ОСББ надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для обслуговування багатоквартирного житлового будинку орієнтовною площею 1,2000 га за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва й обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1;

1.2. Визнати недійсним пункт 3 рішення Броварської міської ради Київської області від 5 березня 2015 року № 1424-53-06 (далі також - Рішення № 1424-53-06), згідно з яким затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСББ земельної ділянки та надано у власність ОСББ земельну ділянку площею 1,1479 га, з них 0,2894 га - землі обмеженого використання (охоронна зона навколо інженерних комунікацій), за рахунок земель житлової та громадської забудови для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1;

1.3. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 28094643) від 5 лютого 2016 року державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Загоруйко Яни Олександрівни щодо реєстрації права власності ОСББ на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 1,1479 га за адресою: АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

2. 10 жовтня 2017 року Броварський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги :

2.1. Визнав недійсним Рішення № 1424-53-06 у частині рішення, зазначеного у пункті 3;

2.2. Скасував державну реєстрацію права власності ОСББ на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1), проведену на підставі вказаного рішення.

2.3. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

3. 18 січня 2018 року Апеляційний суд Київської області ухвалив постанову, якою залишив без змін рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2017 року.

4. Судові рішення мотивовані тим, що, готуючи рішення про затвердження проекту відводу земельної ділянки, як ОСББ, так і Броварська міська рада Київської області не виконали вимоги законодавства та допустили порушення прав позивача і третіх осіб. Так, земельна ділянка вже була надана у користування та не могла бути передана у власність іншій особі; на цій ділянці розміщені споруди; її спірна частина віднесена до прибудинкової території та знаходилася у користуванні мешканців будинку за адресою : АДРЕСА_2.

5. Оскільки законодавство не передбачає можливості припинення права власності на частину земельної ділянки, то пункт 3 Рішення № 1424-53-06 суди визнали недійсним, а державна реєстрація права власності ОСББ була скасована з огляду на те, що підставою для її проведення було рішення, визнане судом недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 13 лютого 2018 року ОСББ подало до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2018 року, а справу направити на новий розгляд до Броварського міськрайонного суду Київської області.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

7. 22 лютого 2018 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження у справі.

8. 5 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

9. Вказану ухвалу суд обґрунтував тим, що ОСББ оскаржує рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2018 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Касаційна скарга ОСББ мотивована тим, що суди першої й апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права.

11. В обґрунтування касаційної скарги ОСББ вказує, що суд першої інстанції ухвалив рішення про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку щодо неналежних відповідачів, адже належним відповідачем за цією вимогою мав бути виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області чи державний реєстратор цього комітету, які до участі у справі як відповідачі не залучалися.

12. ОСББ вважає, що суди вирішили питання про права й обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Елітбуд», яке не було залучене до участі у справі, що, на думку ОСББ, є підставою для обов'язкового скасування прийнятих судових рішень.

13. ОСББ вказує також на те, що права, свободи й інтереси позивача порушені не були, оскільки споруди (погреби), що розміщені на земельній ділянці ОСББ, є самочинним будівництвом, незареєстровані та не оформлені належним чином. Вказане, як вважає ОСББ, є підставою для застосування приписів частини другої статті 331 Цивільного кодексу (далі також - ЦК) України та частин першої і другої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі також - Закон), які суди першої й апеляційної інстанцій до спірних правовідносин не застосували.

14. ОСББ стверджує, що позивач на порушення процесуального закону одночасно змінив і предмет, і підставу позову, а обставини справи, які суди першої й апеляційної інстанцій вважали встановленими, ґрунтуються виключно на припущеннях.

15. На думку ОСББ, суд першої інстанції розглянув справу за правилами цивільного судочинства, порушивши пункт 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу (далі також - ЦПК) України (у редакції, чинній на момент такого розгляду), оскільки провадження в частині позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосується оскарження рішення суб'єкта владних повноважень і має розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Позиції інших учасників справи

16. 19 березня 2018 року позивач і треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - надали суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначають, що Виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області не може бути відповідачем у справі, оскільки його діями права позивача порушені не були. Скасування запису в реєстрі є похідним від скасування (визнання недійсним) документа, що був підставою для внесення відповідного запису про право.

17. На думку позивача і зазначених третіх осіб, пункт 3 Рішення № 1424-53-06 не впливає на права й обов'язки ТзОВ «Елітбуд», оскільки стосується лише ОСББ.

18. Стверджують, що погреби не є самочинним будівництвом; такі споруди не можуть бути оформлені як окреме нерухоме майно, оскільки є господарськими спорудами до основної будівлі.

19. Вважають, що передання у власність ОСББ частини прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 порушило право позивача як співвласника багатоквартирного будинку на отримання частини цієї земельної ділянки у власність або в постійне користування.

20. Броварська міська рада Київської області та її виконавчий комітет відзиви на касаційну скаргу не надали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(1.1) Щодо юрисдикції суду та належності відповідачів

21. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі також - КАС) України в редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції, до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

22. Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

23. Згідно з частиною першою статті 17 КАС України у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

24. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України в редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом і Великою Палатою Верховного Суду, публічно-правовий спір - це спір, в якому хоча б одна сторона, зокрема, здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

25. Відтак, участь суб'єкта, який здійснює публічно-владні управлінські функції (суб'єкта владних повноважень) є обов'язковою, але не єдиною ознакою для класифікації спору як публічно-правового і для розгляду його за правилами адміністративного судочинства. Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, слід з'ясувати, що стало підставою для його виникнення.

26. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (абзац 1 частини другої статті 26 Закону).

27. Предметом спору у цій справі є визнання недійсними пункту 10 Рішення 1273-46-06 і пункту 3 Рішення № 1424-53-06, а також скасування відповідного рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСББ на земельну ділянку.

28. ВеликаПалата Верховного Суду погоджується з аргументами позивача та третіх осіб, висловленими у відзиві на касаційну скаргу, про те, що вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку є пов'язаною з вимогою про визнання недійсним пункту 3 Рішення № 1424-53-06, яким затверджено проект землеустрою на земельну ділянку та передано її у власність ОСББ, і похідною від такої вимоги.

29. Спірні правовідносини обумовлені незгодою позивача, яка є власником нерухомого майна у багатоквартирному будинку АДРЕСА_2, з правомірністю набуття ОСББ права власності на земельну ділянку, до складу якої, за твердженням позивача, увійшла частина прибудинкової території цього будинку, а також стверджуваним порушенням права позивача на отримання частини цієї земельної ділянки у власність або в користування.

30. Відтак, предметом розгляду в цій справі є не рішення та дії державного реєстратора як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, а законність набуття ОСББ права власності на земельну ділянку. Вказане свідчить про приватноправовий характер спору.

31. Відповідно до пункту 812 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельної ділянки у власність із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передання її у власність чи надання у постійне користування.

32. Вичерпний перелік підстав для відмови в державній реєстрації, зокрема, права власності визначений у частині першій статті 24 Закону.

33. Повноваження державного реєстратора щодо перевірки поданих для проведення державної реєстрації документів обмежені встановленням відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами.

34. Отже, державний реєстратор не може вважатися таким, що порушує права третіх осіб на земельну ділянку, якщо правомірно приймає рішення про державну реєстрацію прав на неї і вносить запис про таку реєстрацію на підставі чинного та не скасованого рішення відповідного суб'єкта, який здійснює публічно-владні управлінські функції.

35. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду погоджується з аргументами позивача та третіх осіб, які надали відзив на касаційну скаргу, про те, що Виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області та державний реєстратор цього комітету не можуть бути належними відповідачами за позовною вимогою про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку, якщо така вимога є похідною від вимоги про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого державна реєстрація була проведена. А тому ВеликаПалата Верховного Суду визнає необґрунтованими твердження ОСББ про те, що суди ухвалили рішення щодо неналежних відповідачів.

36. ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

37. ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом та Великою Палатою Верховного Суду, теж встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами(частина перша статті 19).

38. Тобто, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, якщо ця вимога є похідною від спору стосовно такого майна, який був переданий місцевому загальному суду, має розглядатися за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства. Відтак, Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи ОСББ про те, що позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосується оскарження рішення суб'єкта владних повноважень і має розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

39. Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини першої статті 16 ЦК України).

40. Спір, за вирішенням якого позивач звернулася до суду, стосується її речового права на нерухоме майно та правомірності набуття ОСББ права власності на земельну ділянку.

41. Відповідно до статті 126 Земельного кодексу (далі - ЗК) України право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону.

42. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону в редакції, чинній на час прийняття оскарженого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, право власності на земельну ділянку підлягає обов'язковій державній реєстрації.

43. Тобто, державна реєстрація права власності на земельну ділянку є реалізацією пункту 3 Рішення № 1424-53-06. З моменту державної реєстрації у встановленому законом порядку права власності на земельну ділянку припиняються адміністративні відносини між відповідним органом місцевого самоврядування та юридичною особою, якій передано земельну ділянку у власність, і виникають приватноправові відносини, що характеризуються рівністю учасників. Залежно від складу таких учасників спори щодо цих відносин можуть бути предметом судового розгляду за правилами цивільного чи господарського судочинства.

44. Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 539/1957/16-ата від 30 травня 2018 року у справі № 150/928/14-а.

45. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду доходить до висновку про те, що цей спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

(1.2) Щодо незалучення до участі у справі ТзОВ «Елітбуд»

46. У касаційній скарзі ОСББ вказує на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення про права, свободи, інтереси й обов'язки ТзОВ «Елітбуд», що не було залучене до участі у справі.

47. Відповідно до частини другої статті 35 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, якщо суд при прийнятті позовної заяви, здійсненні провадження у справі до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

48. Отже, визначальним критерієм для залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог є встановлення факту можливого впливу судового рішення на її права й обов'язки.

49. Як встановив суд першої інстанції, на підставі рішення Броварської міської ради Київської області № 547-25-24 від 14 жовтня 2004 року ТзОВ «Елітбуд» отримало в оренду строком на 2 роки земельну ділянку площею 0,59 га для будівництва багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1. А 7 липня 2005 року Броварська міська ради прийняла рішення № 746-35-04, яким надала в оренду ТзОВ «Броварськиий заводобудівельний комбінат» строком на 2 роки із земель міської ради для будівництва й обслуговування багатоквартирного будинку земельну ділянку, площею 0,4023 га за тією ж адресою.

50. Проте позивач оскаржує Рішення Броварської міської ради Київської області, прийняті значно пізніше - 14 серпня 2014 року та 5 березня 2015 року - і в частині, що стосується виключно прав ОСББ на земельну ділянку площею 1,1479 га за вказаною адресою.

51. Відтак, за обставин, встановлених судами, відсутні підстави для твердження про те, що судові рішення впливають на права й обов'язки ТзОВ «Елітбуд».

(1.3) Щодо висновків судів першої й апеляційної інстанцій по суті спору

52. Суди першої й апеляційної інстанцій на підставі Акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 14 грудня 1995 року встановили, що Броварський постійно-діючий будівельний поїзд № 2 підприємства «Центрелеватормлин» (далі також - забудовник) пред'явив до прийняття в експлуатацію 108-квартирний житловий будинок з прибудованими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2. Будівництво вказаного будинку було здійснене на підставі рішення Виконкому Броварської міськради Київської області № І-І8-3037 від 30 серпня 1985 року про відведення забудовнику земельної ділянки.

53. Згідно зі статтею 87 ЗК Української РСР від 8 липня 1970 року в редакції, чинній на час відведення земельної ділянки забудовнику під будівництво багатоквартирного житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_2, земельні ділянки для житлового будівництва надавалися у безстрокове користування за рішенням виконавчого комітету міської Ради народних депутатів відповідно до генерального плану розвитку та забудови міста.

54. Забудовнику заборонялося приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування нею (стаття 22 ЗК УРСР в редакції, чинній на час відведення вказаної земельної ділянки).

55. Суди встановили, що у виготовленому в 1988 році Генеральному плані позначено територію, відведену для будівництва будинку на 108 квартир, якому була в подальшому присвоєна адреса: АДРЕСА_2. Крім того, суд першої інстанції встановив, що як у вказаному Генеральному плані, так і у виготовленому в 1992 році плані дитячого садка на 280 місць, який мав бути збудований на АДРЕСА_1, відображені такі об'єкти: 1) 108-квартирний будинок; 2) 36-квартирна блок-секція - на перспективу, 3) опорний пункт міліції; 4) майданчик для контейнерів (сміття); 5) господарський майданчик; 6) майданчик для ігор дітей старшого віку; 7) майданчик для ігор дітей молодшого віку; 8) майданчик для чистки меблів та одягу; 9) майданчик для випробування моделей; 10) фізкультурний майданчик; 11) стоянка для легкових автомобілів; 12) місця відпочинку.

56. На місці майданчиків 5, 6, 7 і 8, як встановили суди, розташовані погреби мешканців будинку АДРЕСА_2, а тому суди дійшли висновку, що земельна ділянка, на якій зведені ці споруди, не є вільною, була передана у 1985 році іншому користувачеві - забудовникові житлового будинку на АДРЕСА_2 та віднесена до прибудинкової території цього будинку. Крім того, суди встановили, що погреби не належать ОСББ, а мають іншого користувача.

57. Право власності позивача на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого забудовником згідно з наказом від 24 листопада 1999 року № 51.

58. Відповідно до частини першої статті 42 Земельного кодексу (далі також - ЗК) України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

59. Згідно з частинами другою, третьою та четвертою статті 42 ЗК України у вказаній редакції у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

60. Вирішуючи питання про законність Рішення № 1424-53-06, суди не дослідили вказане рішення на предмет наявності підстав для затвердження ним проекту землеустрою щодо відведення ОСББ земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

61. Відповідно до пункту «а» частини четвертої статті 83 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

62. Суд першої інстанції на підставі викопіювання з супутникової карти та з карти топозйомки встановив, що земельні ділянки - прибудинкові території багатоквартирних будинків АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 - є суміжними (сусідніми) та розділені дорогою. Водночас суд вказав, що при формуванні нової земельної ділянки, яка відведена ОСББ у власність, до її складу увійшла частина прибудинкової території будинку АДРЕСА_2.

63. Належним чином не дослідивши наявні у матеріалах справи докази, не надавши оцінки Рішенню № 1424-53-06 в частині передання у власність ОСББ земельної ділянки, 0,2894 га якої складають землі обмеженого використання (охоронна зона навколо інженерних комунікацій), суд першої інстанції дійшов суперечливих висновків щодо того, чи вказані земельні ділянки є суміжними та розділені дорогою, чи земельна ділянка, передана у власність ОСББ, накладається на частину прибудинкової території будинку АДРЕСА_2, включаючи дорогу. Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув.

64. Крім того, за змістом частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, записів про проведену державну реєстрацію прав.