Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 грудня 2025 року
у справі № 908/2388/21[1]
Господарська юрисдикція
Щодо належного відповідача за позовом власника земельної ділянки про знесення об`єкта самочинного будівництва
ФАБУЛА СПРАВИ
Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі міської ради (далі - Міськрада, позивач) до ТОВ «Люкс Комфі», ТОВ «Арт 2005», Приватного підприємства «Терра Віта V», в якому просив: визнати недійсними 12 рішень державних реєстраторів про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення з одночасним припиненням речових прав щодо цього майна; визнати недійсними 10 договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень; зобов'язати відповідача 3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих об'єктів нерухомого майна, а саме, 11 нежитлових приміщень.
Рішенням господарського суду позов задоволено повністю.
Постановою апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Статтею 376 ЦК України регламентовано правовий режим самочинного будівництва. Частиною другою статті 212 ЗК України встановлено право власника вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з боку суб'єктів, які створюють такі перешкоди.
Отже, враховуючи негаторний характер позову власника земельної ділянки, обов`язок з приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, покладається на особу, яка чинить такі перешкоди на момент звернення власника земельної ділянки з позовом до суду.
На об'єкт самочинного будівництва не виникає право власності як на нерухому річ (згідно із частиною другою статті 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього). Зміна правового режиму самочинного будівництва може бути здійснена виключно на підставі рішення суду в порядку, встановленому статтею 376 ЦК України.
Частиною четвертою статті 376 ЦК України встановлено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Зазначена норма покладає обов'язок щодо знесення об`єкта самочинного будівництва на особу, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво. Такою є особа, яка має юридичні права на об'єкт самочинного будівництва. До визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва судом в порядку, встановленому статтею 376 ЦК України, статус об`єкта самочинного будівництва не змінюється.
ВИСНОВКИ: відповідачем за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва має бути особа, яка чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (останній набувач).
Процесуальний статус останнього набувача прав на об'єкт самочинного будівництва як відповідача надає такій особі можливість використовувати всі передбачені процесуальним законом засоби для захисту своїх прав та інтересів. Також суд під час розгляду справи зможе оцінити добросовісність відповідача та пропорційність застосовуваних до нього засобів.
Останній набувач не позбавлений можливості звернутися з вимогою про відшкодування збитків до особи, в якої придбав об'єкт самочинного будівництва.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист земельних прав, правовий режим самочинного будівництва, охорона земельних прав
