Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 серпня 2025 року
у справі № 909/460/24[1]
Господарська юрисдикція
Щодо права власника (користувача) земельної ділянки на звернення до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту
ФАБУЛА СПРАВИ
АТ «Укрзалізниця» звернулася до суду з позовом до ТОВ «Євротранстелеком» про встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту площею 0,3216 га стосовно земельної ділянки 7,8373 га для експлуатації та обслуговування волоконно-оптичного кабелю/ліній зв`язку відповідача зі сплатою 1 498, 91 грн в місяць або 17 986,96 грн в рік на користь позивача; зобов'язання відповідача внести відомості про земельний сервітут до відповідних реєстрів
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що через земельну ділянку 7,8373 га прокладено волоконно-оптичні лінії зв`язку (кабелі), що є власністю відповідача. Позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією щодо встановлення земельного сервітуту, однак згоди щодо використання частини земельної ділянки позивача, на якій прокладено лінії зв`язку відповідача, досягнуто не було. Такими діями відповідач позбавляє позивача правової визначеності (встановлення чітких прав та обов`язків сторін) і, враховуючи юридичну нерозривну взаємопов`язаність позивача та відповідача, відмова останнього визначити взаємні права та обов`язки шляхом встановлення земельного сервітуту є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Господарський суд рішенням, яке залишив без змін апеляційний господарський суд постановою, у задоволенні позову відмовив.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно зі статтею 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (стаття 402 ЦК України).
Згідно з статтею 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Відповідно до частини 1 статті 98 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений (частини 2-4 статті 98 ЗК України).
Відповідно до статті 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення, зокрема, таких земельних сервітутів: право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; інші земельні сервітути.
Статтею 100 ЗК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.
Зазначені вище норми, окрім іншого, встановлюють коло осіб (суб`єктний склад сервітутних відносин), між якими можуть виникнути сервітутні правовідносини та умови їх виникнення, без обмеження щодо того, хто має право ініціювання встановлення сервітутів та звернення до суду у випадку виникнення спору з цього питання.
ВИСНОВКИ: власник (користувач) земельної ділянки має такі ж самі права на звернення до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту, як і інша особа, яка має необхідність у використанні його земельної ділянки, за умови дотримання інших умов, передбачених законодавством, та конкретних обставин, які спонукали його до такого звернення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: обтяження земельних прав, землекористування, захист земельних прав
