Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 січня 2026 року
у справі № 204/9551/18[3]
Господарська юрисдикція
Щодо відсутності у виконавця обов'язку здійснювати попереднє дослідження цільового призначення кожного банківського рахунку боржника до накладення арешту
ФАБУЛА СПРАВИ
У справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КАВЕРІНА-1" про визнання дій такими, що порушують право на отримання якісних та в повному обсязі послуг, зобов'язання здійснити перерахунок та відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Д зі скаргою на дії Державного виконавця ВДВС, за змістом якої просила суд:
- визнати рішення господарського суду у справі № 204/9551/18 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з тим, що дане рішення прийнято з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права та станом на 23.04.2025 року не набуло законної сили;
- скасувати виконавчий наказ господарського суду у справі № 204/9551/18 невідомо якого провадження у зв`язку з тим, що рішення господарського суду у справі № 204/9551/18 невідомо якого провадження станом на 23.04.2025 року не набуло законної сили;
- витребувати з ВДВС всі постанови про накладання арештів на рахунки боржника в банках у виконавчому провадженні;
- скасувати всі постанови про накладання арешту на рахунки боржника в банках у виконавчому провадженні, бо їх оформлення є безпідставним;
- витребувати з ВДВС всі постанови про виконавчі збори та виконавчі витрати у виконавчому провадженні;
- скасувати всі постанови про виконавчі збори та виконавчі витрати у виконавчому провадженні, бо їх оформлення є безпідставним;
- зняти арешти з всіх рахунків боржника в банках, накладених постановами державного виконавця ВДВС у виконавчому провадженні, у зв`язку з тим, що відсутнє остаточне рішення у справі № 204/9551/18, яке б набуло законної сили.
Ухвалою господарського суду, яка залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні скарги на дії державного виконавця ВДВС відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
26.03.2022 набрав чинності Закон України №2129-IX "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про виконавче провадження", яким зазначений розділ Закону України «Про виконавче провадження» був доповнений, зокрема, пунктом 10-2.
Підпунктом 3 пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).
З огляду на наведені приписи розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" Верховний Суд зазначає, що в період дії воєнного стану з пенсійного/стипендійного рахунку боржника - громадянина України не можуть бути списані кошти, отримані боржником як пенсія/стипендія, при примусовому виконанні судових рішень, які не пов'язані зі стягнення аліментів, відшкодуванням шкоди заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення.
При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що накладення арешту на кошти (майно) боржника є стадією виконавчого провадження - першим етапом звернення стягнення на майно боржника, питання про накладення якого виконавець вирішує під час відкриття виконавчого провадження. Проте, з урахуванням викладеного, ті застереження, що містилися в абзаці 9 пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", не можна тлумачити у такий спосіб, що під час воєнного стану на території України припиняються усі виконавчі дії, оскільки це нівелюватиме принцип обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили, та призначення інституту виконавчого провадження.
Такому тлумаченню відповідає зміст абзаців 7, 8 пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", оскільки наведеними нормами права фактично передбачається можливість накладення арешту виконавцем на кошти боржника. Приписи, які б забороняли накладати арешт на грошові кошти (доходи) боржника, згаданий пункт не містить.
У випадках, коли рахунок боржника не має спеціального режиму використання та на нього зараховуються кошти з різним цільовим призначенням (не лише пенсійні/соціальні), банк може не мати інформації про характер таких надходжень і, відповідно, не знати, які саме кошти підлягають арешту, а які - ні. У такому разі арешт підлягає зняттю виконавцем на підставі поданих боржником документів із підтвердженням, що арештовані кошти є саме пенсійними коштами боржника (соціальними виплатами).
Суд зауважує, що зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку із накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною, встановленою законом.
У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, або боржник не довів належність арештованих коштів до пенсійних (або інших соціальних виплат), то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними.
ВИСНОВКИ: Закон України "Про виконавче провадження" не покладає на виконавця обов'язку здійснювати попереднє дослідження цільового призначення кожного банківського рахунку боржника до накладення арешту. Частина третя статті 52 зазначеного Закону прямо покладає такий обов`язок на банк - саме він повинен перевірити, чи підпадає рахунок під спеціальний режим, і в разі виявлення цільового призначення, яке виключає арешт, зобов'язаний повідомити виконавця та повернути постанову без виконання.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: оскарження рішень виконавця, оскарження дій виконавця, підстави арешту, порядок звернення стягнення
