Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Ухвалою
від 23 грудня 2024 року
у справі № 560/6621/23
Адміністративна юрисдикція
Щодо процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено.
До суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, в якій він просив суд замінити боржника Державну установу "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області" на Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Хмельницькій області.
Ухвалою окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, заяву задоволено частково. Замінено сторону виконавчого провадження (боржника) у справі №560/6621/23 Державну установу "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області" на Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України. У задоволені інших вимог заяви відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону №1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 15 Закону №1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За правилами частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Отже, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони.
За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження.
Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством встановлено головну умову, за якої тягар боржника може бути перекладено на іншу особу - це вибуття сторони виконавчого провадження.
За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Виходячи зі змісту наведеної вище норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов'язанні.
ВИСНОВКИ: процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід'ємною частиною.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок виконання судових рішень, процедура заміни сторони, підстави процесуального правонаступництва
