Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 28 жовтня 2021 року

у справі № 911/1012/13

Господарська юрисдикція

Щодо застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство під час вирішення спорів про визнання недійсними правочинів, учинених боржником

ФАБУЛА СПРАВИ

Ухвалою господарського суду за заявою ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" порушено провадження у справі № 911/1012/13 про банкрутство ВАТ "СБК-Прогрес".

Постановою господарського суду у справі № 911/1012/13 ВАТ "СБК-Прогрес" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" звернулось до господарського суду із заявою про визнання недійсним Договору про надання поворотної фінансової допомоги, укладеного між ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" та ВАТ "СБК-Прогрес", на підставі ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою господарського суду заяву ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" задоволено

Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" відмовлено.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, а до введення в дію цього Кодексу - Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними у застосуванні при розгляді цих справ.

Законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України та ГК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

На відміну від вимог ЦК України та ГК України, законодавство про банкрутство (як ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, так і ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній з 19.01.2013) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегулювує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів, укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

Критерієм для застосування норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.

Виходячи з аналізу ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", наведена норма, у частині підстав визнання недійсними правочинів боржника підлягає застосуванню у справах про банкрутство, провадження у яких відкрито під час дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та до правочинів (договорів) або майнових дій боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.

ВИСНОВКИ: застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам спеціального закону про банкрутство.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: недійсність правочинів, дія закону в часі, порядок провадження у справі про банкрутство, чинного на час укладення цього правочину