Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 02 червня 2021 року

у справі № 904/7905/16

Господарська юрисдикція

Щодо застосування ст. 42 КУзПБ під час вирішення питання про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником до набрання чинності та введення в дію КУзПБ

ФАБУЛА СПРАВИ

Ліквідатор ТзОВ "Завод Майстер-Профі Україна" - арбітражний керуючий звернувся до господарського суду в межах справи № 904/7905/16 про банкрутство ТзОВ "Завод Майстер-Профі Україна" із заявою до ТзОВ "Автопорт "Південний-Плюс" про визнання недійсним договору про відступлення (передачу) права вимоги, укладеного між ТзОВ "Завод Майстер-Профі Україна" та ТзОВ "Автопорт "Південний-Плюс", згідно яким боржником було відступлено на користь ТзОВ "Автопорт "Південний-Плюс" право вимоги до Національного спортивного комплексу "Олімпійський" щодо виконання зобов`язання з оплати договірного забезпечення в розмірі 27 807 938,11 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

За результатами нового розгляду, ухвалою господарський суд задовольнив заяву ліквідатора ТзОВ "Завод Майстер-Профі Україна" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги. Визнав недійсним договір про відступлення права вимоги, укладений між ТзОВ "Завод Майстер-Профі Україна" та ТзОВ "Автопорт "Південний-Плюс".

Апеляційний господарський суд постановою ухвалу господарського суду залишив без змін.

ОЦІНКА СУДУ

До події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Щодо застосування у часі приписів статті 42 КУзПБ як такої, що містить норми матеріального права, пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ не визначає правил дії в часі цієї норми та не встановлює темпоральних критеріїв її застосування. Так само не визначає таких правил наведений пункт Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ щодо положень статті 20 Закону про банкрутство, чинного до 21.10.2019.

Тому при застосуванні статті 42 КУзПБ слід керуватися загальновизнаним принципом щодо дії законів у часі, суть якого полягає в тому, що новий закон регулює правовідносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Тобто до події, факту застосовується закон, під час дії якого вони настали або мали місце.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду з метою єдності та сталості судової практики щодо застосування статті 42 КУзПБ дійшов висновку, що норми цієї статті з урахуванням приписів пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, який стосується процесуальних норм КУзПБ, застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих після вступу в дію КУзПБ, а темпоральним критерієм її застосування є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. Передбачений статтею 42 КУзПБ трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство. Такий строк з огляду на вступ в дію КУзПБ 21.10.2019 може повноцінно діяти лише у разі відкриття відповідного провадження після 21.10.2022.

ВИСНОВКИ: підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину, тоді як підстави визнання правочинів боржника недійсними, що містяться в статті 42 КУзПБ, не є повністю тотожними (ідентичними) з підставами, що містилися в статті 20 Закону про банкрутство, чинного до 21.10.2019.

Тому приписи статті 42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, - підлягають застосуванню приписи статті 20 Закону про банкрутство.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: зворотна дія закону у часі, фраудаторні правочини, підстави визнання недійсними правочинів боржника