Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 червня 2021 року
у справі № 904/7905/16[1]
Господарська юрисдикція
Щодо належного способу захисту прав за позовом про визнання недійсним правочину боржника у межах справи про банкрутство
ФАБУЛА СПРАВИ
Ліквідатор ТзОВ "Завод Майстер-Профі Україна" - арбітражний керуючий звернувся до господарського суду в межах справи № 904/7905/16 про банкрутство ТзОВ "Завод Майстер-Профі Україна" із заявою до ТзОВ "Автопорт "Південний-Плюс" про визнання недійсним договору про відступлення (передачу) права вимоги, укладеного між ТзОВ "Завод Майстер-Профі Україна" та ТзОВ "Автопорт "Південний-Плюс", згідно яким боржником було відступлено на користь ТзОВ "Автопорт "Південний-Плюс" право вимоги до Національного спортивного комплексу "Олімпійський" щодо виконання зобов`язання з оплати договірного забезпечення в розмірі 27 807 938,11 грн.
Справа розглядалась судами неодноразово.
За результатами нового розгляду, ухвалою господарський суд задовольнив заяву ліквідатора ТзОВ "Завод Майстер-Профі Україна" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги. Визнав недійсним договір про відступлення права вимоги, укладений між ТзОВ "Завод Майстер-Профі Україна" та ТзОВ "Автопорт "Південний-Плюс".
Апеляційний господарський суд постановою ухвалу господарського суду залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Стаття 42 КУзПБ є спеціальною щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів боржника недійсними, оскільки наведена норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).
Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").
ВИСНОВКИ: укладення договору боржника поза межами "підозрілого періоду" (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.
У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: зворотна дія закону у часі, фраудаторні правочини, підстави визнання недійсними правочинів боржника, принцип добросовісності
