open
Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Це рішення містить правові висновки Справа № 817/902/16
Це рішення містить правові висновки

Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 26 травня 2021 року

у справі № 817/902/16

Адміністративна юрисдикція

Щодо порядку виконання обов'язку платника зі сплати єдиного внеску, за умов об'єктивної неможливості скористатися передбаченим спеціальним законом способом виконання такого обов`язку

Аналогічна правова позиція висловлена

Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постановах

від 25.03.2021 у справі № 360/5480/19

від 25.01.2019 у справі № 817/85/16

від 06.02.2020 у справі № 812/1281/17

Фабула справи: ПАТ «Рівнеазот» звернулося з позовом до головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - ГУ ДФС), в якому просило суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 20035875 грн 98 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ПАТ «Рівнеазот» зазначило, що ураховуючи об'єктивну неможливість унаслідок арешту всіх рахунків, сплатити єдиний внесок з свого банківського рахунку, ПАТ «Рівнеазот» з метою своєчасного виконання обов'язку зі сплати єдиного внеску, на підставі договору доручення та виданої відповідно до цього договору довіреності, здійснив сплату єдиного внеску через повіреного Дочірнє підприємство «Хімік» ПАТ «Азот». Сплата єдиного внеску проводилась від імені і за рахунок ПАТ «Рівнеазот», що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, де в графі призначення платежу вказано, що оплата здійснювалась за ПАТ «Рівнеазот».

Окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задовольнив.

Мотивація касаційної скарги: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Правова позиція Верховного Суду: Суд не погоджується з твердженням відповідача щодо імперативності заборони передачі платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам у випадках коли своєчасне виконання обов`язків щодо сплати податків і зборів унеможливлено наявністю арешту коштів такого платника.

ЦК України є нормативно-правовим актом матеріального права в значенні ст. 7 КАС України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (ч. 1 ст. 237). Представництво виникає на підставі зокрема договору (ч. 3 ст. 237).

Ч. 1 ст. 1000 ЦК України встановлено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Відповідно до ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

З огляду на зміст наведених положень цивільного законодавства, суди зробили правильний висновок, що в результаті реалізації між позивачем та його повіреним їхніх взаємовідносин за договорами доручення не відбулося передачі третім особам обов'язку платника (позивача) зі сплати єдиного внеску, що заборонено ч. 9 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

При цьому, сама лише обставина, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулись не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника (що не є спірним між сторонами), не свідчить про порушення платником вимог ч. 9 ст. 25 Закону № 2464.

Висновки: у випадку наявності прогалин у спеціальному нормативно-правовому акті (Законі «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування») щодо порядку (способу) виконання обов'язку платника зі сплати єдиного внеску, за умов об'єктивної неможливості скористатися передбаченим Законом способом виконання такого обов'язку, правомірними є дії платника єдиного внеску, спрямовані на забезпечення виконання цього обов'язку у будь-який інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству.

Ключові слова: джерела погашення податкового боргу, способи сплати податків, правова природа договору доручення, сплата податку третьою особою

Повний текст рішення
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: