ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2021 року
м. Київ
справа № 360/5480/19
адміністративне провадження № К/9901/25368/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року у складі судді Тихонова І.В. та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Ястребової Л.В. у справі № 360/5480/19 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07 листопада 2019 року № Ю-78-17, зобов`язання вчинити певні дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
27 грудня 2019 року до суду надійшов адміністративний позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» до Офісу великих платників податків ДПС (з урахуванням уточнень) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Офісу ВПП ДПС від 07.11.2019 № Ю-78-17 та зобов`язання Офісу ВПП ДПС зарахувати платежі згідно з платіжними дорученнями: № 6734 від 01.10.2019 на суму 8 350,00 грн; № 6976 від 09.10.2019 на суму 108 200,00 грн; № 6977 від 09.10.2019 на суму 2 225,99 грн; № 6978 від 09.10.2019 на суму 3 465,67 грн; № 6988 від 09.10.2019 на суму 81 700,00 грн; № 6993 від 09.10.2019 на суму 900,00 грн; № 6996 від 09.10.2019 на суму 44 220,00 грн; № 7041 від 09.10.2019 на суму 15 950,00 грн; № 7149 від 10.10.2019 на суму 800,00 грн; № 7207 від 11.10.2019 на суму 3 250,00 грн; № 7374 від 18.10.2019 на суму 2 450,00 грн в рахунок сплати АТ "Луганськгаз" єдиного внеску за жовтень 2019 року.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Офісу великих платників податків ДПС від 07.11.2019 № Ю-78-17 на суму 2035033,61 грн. Зобов`язано Офіс великих платників ДПС зарахувати платежі згідно платіжних доручень: № 6734 від 01.10.2019 на суму 8 350,00 грн; № 6976 від 09.10.2019 на суму 108 200,00 грн; № 6977 від 09.10.2019 на суму 2 225,99 грн; № 6978 від 09.10.2019 на суму 3 465,67 грн; № 6988 від 09.10.2019 на суму 81 700,00 грн; № 6993 від 09.10.2019 на суму 900,00 грн; № 6996 від 09.10.2019 на суму 44 220,00 грн; № 7041 від 09.10.2019 на суму 15 950,00 грн; № 7149 від 10.10.2019 на суму 800,00 грн; № 7207 від 11.10.2019 на суму 3 250,00 грн; № 7374 від 18.10.2019 на суму 2 450,00 грн, всього 271 511,66 грн (двісті сімдесят одна тисяча п`ятсот одинадцять гривень 66 коп.) в рахунок сплати Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" єдиного внеску за листопад 2019 року.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року про виправлення описки в судовому рішенні Луганського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 у справі № 360/5480/19, абзац третій резолютивної частини судового рішення викладено в наступній редакції:
«Зобов`язати Офіс великих платників ДПС зарахувати платежі згідно платіжних доручень: № 6734 від 01.10.2019 на суму 8 350,00 грн; № 6976 від 09.10.2019 на суму 108 200,00 грн; № 6977 від 09.10.2019 на суму 2 225,99 грн; № 6978 від 09.10.2019 на суму 3 465,67 грн; № 6988 від 09.10.2019 на суму 81 700,00 грн; № 6993 від 09.10.2019 на суму 900,00 грн; № 6996 від 09.10.2019 на суму 44 220,00 грн; № 7041 від 09.10.2019 на суму 15 950,00 грн; № 7149 від 10.10.2019 на суму 800,00 грн; № 7207 від 11.10.2019 на суму 3 250,00 грн; № 7374 від 18.10.2019 на суму 2450,00 грн, всього 271 511,66 грн (двісті сімдесят одна тисяча п`ятсот одинадцять гривень 66 коп.) в рахунок сплати Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" єдиного внеску за жовтень 2019 року.».
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 360/5480/19 залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськгаз Збут» зареєстровано як юридична особа, код ЄДРПОУ 40268230, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 87, кімната 307.
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи Луганськгаз» (організаційно-правова форма приватне акціонерне товариство) зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 05451150, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Гагаріна, буд. 87.
Згідно з Статутом, АТ «Оператор газорозподільної системи Луганськгаз» є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз. Товариство є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз, Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз, Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз.
ПАТ «Луганськгаз» (довіритель) та ТОВ «Луганськгаз Збут» (повірений) 16.05.2016 укладено договір доручення № 16/05 на приймання платежів від усіх категорій споживачів природного газу. 24.05.2016 ПАТ Луганськгаз відповідно до договору доручення від 16.05.2016 №16/05 видано довіреність за № 649, якою уповноважено ТОВ Луганськгаз Збут здійснювати приймання платежів.
ПАТ Луганськгаз (позикодавець) та ТОВ Луганськгаз Збут (позичальник) 16.05.2016 укладений договір №ФД-05-2016-5 поворотної фінансової допомоги, предметом якого є надання позикодавцем позичальнику поворотної фінансової допомоги в сумі 24 000 000,00 грн зі строком повернення до 31.12.2016 включно (до 31.01.2017 включно за додатковою угодою від 13.01.2017).
Постановами державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03.08.2016 та від 20.10.2016 у виконавчому провадженні №33280183, накладено арешт на кошти, що містяться на відкритих рахунках ПАТ «Луганськгаз».
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15.12.2016 знято арешт із коштів, накладений згідно з постановами державного виконавця 03.08.2016 та 20.10.2016 ВП № 33280183.
Разом з тим, постановами приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова І.М. від 25.01.2019 та від 24.04.2019, в рамках зведеного виконавчого провадження № 58204438 було накладено арешт на кошти, що містяться на усіх відкритих рахунках, що належать боржнику АТ «Луганськгаз» (його філіям).
Постановами приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. від 22.11.2019, в рамках виконавчого провадження № 60685512 накладено арешт на кошти, що містяться на усіх відкритих рахунках, що належать боржнику АТ Луганськгаз (його філіям).
ПАТ «Луганськгаз» (довіритель) та ТОВ «Луганськгаз Збут» (повірений) 19.09.2016 укладений договір доручення № Д-3, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого повірений зобов`язується від імені, в інтересах та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов`язання останнього. Сплачувати (перераховувати) від імені ПАТ «Луганськгаз» податки та збори відповідно до Податкового кодексу України, зокрема, єдиний соціальний внесок. Деталізований зміст доручення щодо виконання повіреним грошових зобов`язань, порядок його виконання та інші вказівки зазначаються довірителем в дорученні на здійснення платежів (за формою, встановленою у додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору). Виконані грошові зобов`язання, вчинені повіреним на виконання цього договору, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов`язки довірителя.
Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору доручення передбачено, що довіритель зобов`язаний видати Повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, визначених у даному Договорі, забезпечити Повіреного інформацією та надати необхідний для виконання доручення пакет документів.
Додатком № 1 до договору доручення від 19 вересня 2016 року № Д-3 підтверджено, що позивач доручає ТОВ Луганськгаз Збут здійснювати від імені і за рахунок довірителя розрахунки (платежі) по зобов`язанням довірителя.
На виконання вказаного договору позивач видав ТОВ «Луганськгаз Збут» (повірений) довіреність від 19.09.2016 № 103, згідно з якою позивач уповноважує повіреного сплачувати (перераховувати) від імені ПАТ «Луганськгаз» податки та збори відповідно до Податкового кодексу України, зокрема, єдиний соціальний внесок.
На підтвердження виконання умов договору доручення позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень про оплату ТОВ «Луганськгаз Збут» як платником відповідних сум єдиного внеску від імені ПАТ «Луганськгаз» за період вересень-грудень 2016 року на загальну суму 521446,24 грн, про що прямо зазначено в призначенні платежу в кожному платіжному дорученні.
Листами від 08.11.2016 № 01-02-59/1953 та від 22.11.2016 № 01-02-59/2112 позивач повідомив контролюючий орган про те, що перерахування у вересні-листопаді 2016 року єдиного соціального внеску по заробітній платі працівників здійснено ТОВ Луганськгаз Збут по договору Доручення від 19.09.2016 № Д-3, а також просив зарахувати зазначену оплату в рахунок сплати єдиного соціального внеску ПАТ Луганськгаз.
ПАТ «Луганськгаз» (довіритель) та ТОВ «Луганськгаз Збут» (повірений) 27.12.2018 укладено додаткову угоду до договору доручення №Д-3 від 19.09.2016 та видано довіреність від 27.12.2018 № 43 на уповноваження позивачем повіреному сплачувати (перераховувати) від імені ПАТ «Луганськгаз» податки та збори відповідно до Податкового кодексу України, зокрема, єдиний соціальний внесок.
Також, 10.06.2019 між АТ Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» (довіритель) та ТОВ «Луганськгаз Збут» (повірений) укладено додаткову угоду до договору доручення №Д-3 від 19.09.2016 та видано довіреність від 10.06.2019 № 72 на уповноваження позивачем повіреного сплачувати (перераховувати) від імені АТ Оператор газорозподільної системи Луганськгаз податки та збори відповідно до Податкового кодексу України, зокрема, єдиний соціальний внесок.
На підтвердження виконання умов договору доручення від 19.09.2016 № Д-3 позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень про оплату ТОВ Луганськгаз Збут як платником відповідних сум єдиного внеску від імені ПАТ Луганськгаз (АТ Оператор газорозподільної системи Луганськгаз) за період лютий-жовтень 2019 року, про що також прямо зазначено в призначенні платежу в кожному платіжному дорученні.
Листами від 21.02.2019 № 01-02-38/479, 13.03.2019 № 01-02-38/598, 28.03.2019 № 01-02-38/714, 11.04.2019 № 01-02-38/786, 16.05.2019 № 01-02-38/1020, 04.06.2019 № 01-02-38/1115, 04.07.2019 № 01-02-38/1319, 12.08.2019 № 01-02-38/1521, 16.09.2019 № 01-02-38/1694, 15.10.2019 № 01-02-38/1854, 06.11.2019 №01-02-38/1994 позивач повідомив контролюючий орган про те, що перерахування у лютому-жовтні 2019 року єдиного соціального внеску по заробітній платі працівників здійснено ТОВ «Луганськгаз Збут» згідно з договором Доручення від 19.09.2016 № Д-3 та також просив зарахувати зазначену оплату в рахунок сплати єдиного соціального внеску ПАТ Луганськгаз.
07.11.2019 Офісом великих платників податків ДФС сформовано та надіслано АТ «Луганськгаз» вимогу про сплату боргу (недоїмки )№ Ю-78-17, відповідно до якої за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 2 035 033,61 грн. Вимога отримана позивачем 11.11.2019, що не заперечується сторонами по справі.
19.11.2019 згідно скарги за № 01-02-38/2054 АТ «Луганськгаз» оскаржено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 № Ю-78-17 на суму 2 035 033,61 грн до ДПС України.
Рішенням ДПС України від 20.12.2019 № 13988/6/99-00-08-06-01 вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 № Ю-78-17 на суму 2 035 033,61 грн. Офісу ВПП ДПС залишена без змін, а скарга АТ «Луганськгаз» - без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятою вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у ході розгляду справи встановлені обставини, які унеможливлюють виконання позивачем зазначеного обов`язку у спосіб, визначений Законом № 2464, тобто шляхом перерахування відповідних коштів з рахунку платника на рахунок органу доходів і зборів, а саме арешт коштів АТ Луганськгаз. При цьому Законом № 2464 не врегульовано випадки наявності обставин, що виключають (унеможливлюють) виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску. Суди вказали, що у спеціальному законі, виключно яким визначається порядок сплати єдиного внеску, наявні прогалини щодо порядку виконання встановленого Законом № 2464 обов`язку платника єдиного внеску щодо його сплати в умовах, зокрема, неможливості застосування регламентованого цим Законом способу виконання відповідного обов`язку. Наявність таких прогалин обумовлює безпосереднє застосування регламентованих цим Законом принципів: обов`язковості сплати та захисту прав і законних інтересів застрахованих осіб, а також положень інших нормативно-правових актів в частині, що не суперечить цьому Закону. За встановлених обставин у справі суди виходили також із того, що АТ Луганськгаз мало на меті виконання покладеного на нього безумовного та пріоритетного обов`язку зі сплати єдиного внеску, а тому здійснювало пошук шляхів виконання цього обов`язку з тим, щоб забезпечити відповідний страховий стаж своїх працівників. Суди також зазначили, що з огляду на зміст положень цивільного законодавства, в результаті реалізації між позивачем та його повіреним їхніх взаємовідносин за договорами доручення не відбулося передачі третім особам обов`язку платника - АТ «Луганськгаз» зі сплати єдиного внеску, що заборонено частиною дев`ятою статті 25 Закону № 2464. Так, суди звернули у вагу на те, що власником коштів, від імені якого здійснено відповідні платежі в рахунок сплати сум єдиного внеску, є саме позивач, а не будь-яка третя особа, що підтверджується наданими АТ Луганськгаз доказами: договором поворотної фінансової допомоги від16.05.2016 №ФД-05-2016-5; договором про відступлення права вимоги від 30.05.2019 № 54/01-20-19П, договорами про часткове відступлення права вимоги від 01.02.2019 № 01-ЛГ/ЛГЗ та від 27.03.2019 № 01-ЛГ/ЛГЗ. Сама лише обставина, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулись не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника (що не є спірним між сторонами), не свідчить про порушення платником вимог частини дев`ятої статті 25 Закону № 2464. Суди вказали, що аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.01.2019 у справі № 817/85/16 (К/9901/22068/18) та від 06.02.2020 у справі № 812/1281/17 (№К/9901/39057/18). Суди дійшли висновку, що винесена відповідачем вимога від від 07.11.2019 № Ю-78-17 на суму 2 035 033,61 грн. не ґрунтується на вимогах закону. Також, оскільки судом встановлено відсутність передачі третім особам обов`язку платника АТ Луганськгаз зі сплати єдиного внеску та неврахування відповідачем сплати єдиного внеску ТОВ Луганськгаз Збут від імені АТ Луганськгаз, суди вважали обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача зарахувати платежі згідно вищевказаних платіжних доручень.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що передача платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством. Такі випадки зазначені у ч. 8 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Передача своїх обов`язків щодо сплати єдиного соціального внеску за договором Доручення або філіями відповідно Статуту підприємства не передбачені ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Таким чином, позивача, згідно вимог чинного законодавства, не звільнено від обов`язку щодо сплати ЄВ, а отже і від відповідальності за його несвоєчасне внесення до бюджету, відтак, вимог є такою, що не підлягає скасуванню. Зазначив, що застосування положень Цивільного кодексу України про договір доручення при вирішенні справи є протиправним, оскільки спеціальним законом таке не передбачено. Скаржник, посилаючись на необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 по справі №812/1281/17 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, просив здійснити розгляд його касаційної скарги.
Позивачем було подано відзив на касаційну скаргу, який обґрунтовано тим, що оскаржувані судові рішення постановлені на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464 (далі - Закон № 2464).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Частиною 2 ст. 6 Закону № 2464 встановлений обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VІ, якою передбачено, що:
- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті зокрема шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування (частина п`ята статті 9);
- для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску; обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина шоста статті 9);
- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома статті 9);
- днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (пункт 1 частини десятої статті 9);
- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу) (частина дванадцята статті 9).
Згідно з частиною дев`ятою статті 25Закону № 2464 передача платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Колегія суддів вказує, що системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що Закон № 2464, покладає на позивача, як платника єдиного внеску, безумовний, пріоритетний (частина дванадцята статті 9) обов`язок зі сплати єдиного внеску шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів (частина п`ята статті 9) з його банківського рахунку (частина сьома статті 9).
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що у позивача виникли обставини, які унеможливлюють виконання ним зазначеного обов`язку (арешт коштів) у спосіб, визначений Законом № 2464, тобто шляхом перерахування відповідних коштів з рахунку платника на рахунок органу доходів і зборів.
Разом з тим, Законом № 2464 не врегульовано випадки наявності обставин, що виключають (унеможливлюють) виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску, що в свою чергу свідчить про те, що у спеціальному законі наявні прогалини щодо порядку виконання встановленого законом обов`язку платника єдиного внеску щодо його сплати в умовах, зокрема, неможливості застосування регламентованого цим Законом способу виконання відповідного обов`язку.
Суд вказує, що наявність таких прогалин обумовлює безпосереднє застосування регламентованих цим Законом принципів: обов`язковості сплати та захисту прав і законних інтересів застрахований осіб (стаття 3), а також положень інших нормативно-правових актів в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 1).
Відтак, колегія суддів уважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що складання позивачем з ТОВ «Луганськгаз Збут» договору доручення по сплаті, зокрема, ЄСВ, мало на меті виконання покладеного на нього безумовного та пріоритетного обов`язку зі сплати єдиного внеску, а тому здійснювало пошук шляхів виконання цього обов`язку з тим, щоб забезпечити відповідний страховий стаж своїх працівників.
Ураховуючи вищевикладене, Суд не погоджує твердження відповідача щодо імперативності заборони передачі платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам у випадках коли своєчасне виконання обов`язків щодо сплати податків і зборів унеможливлено наявністю арешту коштів такого платника.
Цивільний кодекс України є нормативно-правовим актом матеріального права в значенні статті 7 КАС України.
Відповідно до частин першої, третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237). Представництво виникає на підставі зокрема договору (частина третя статті 237).
Частиною першою статті 1000 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.
Відповідно до статті 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
З огляду на зміст вищенаведених положень цивільного законодавства, суди зробили правильний висновок, що в результаті реалізації між позивачем та його повіреним їхніх взаємовідносин за договорами доручення не відбулося передачі третім особам обов`язку платника (позивача) зі сплати єдиного внеску, що заборонено частиною дев`ятою статті 25 Закону № 2464.
При цьому, сама лише обставина, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулись не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника (що не є спірним між сторонами), не свідчить про порушення платником вимог частини дев`ятої статті 25Закону № 2464.
Колегія суддів також підтримує висновки судів попередніх інстанцій про те, що у випадку наявності прогалин у спеціальному нормативно-правовому акті (Законі №2464) щодо порядку (способу) виконання обов`язку платника зі сплати єдиного внеску, за умов об`єктивної неможливості скористатися передбаченим Законом способом виконання такого обов`язку, правомірними є дії платника єдиного внеску, спрямовані на забезпечення виконання цього обов`язку у будь-який інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що податковим органом при формуванні оскаржуваної вимоги не враховано факт сплати ТОВ «Луганськгаз Збут» єдиного внеску від імені АТ «Луганськгаз» у період з вересня 2016 року по грудень 2016 року, а також за жовтень 2019 року згідно платіжних доручень, що перебувають в матеріалах справи.
Таким чином, оскільки судами встановлено відсутність передачі третім особам обов`язку платника АТ Луганськгаз зі сплати єдиного внеску та неврахування відповідачем сплати єдиного внеску ТОВ Луганськгаз Збут від імені АТ Луганськгаз, Суд погоджується з висновками судів щодо обґрунтованості позовних вимог стосовно зобов`язання відповідача зарахувати платежі згідно платіжних доручень: № 6734 від 01.10.2019 на суму 8 350,00 грн.; № 6976 від 09.10.2019 на суму 108 200,00 грн.; № 6977 від 09.10.2019 на суму 2 225,99 грн.; № 6978 від 09.10.2019 на суму 3 465,67 грн.; № 6988 від 09.10.2019 на суму 81 700,00 грн.; № 6993 від 09.10.2019 на суму 900,00 грн.; № 6996 від 09.10.2019 на суму 44 220,00 грн.; № 7041 від 09.10.2019 на суму 15 950,00 грн.; № 7149 від 10.10.2019 на суму 800,00 грн.; № 7207 від 11.10.2019 на суму 3 250,00 грн.; № 7374 від 18.10.2019 на суму 2 450,00 грн. в рахунок сплати АТ Луганськгаз єдиного внеску за жовтень 2019 року єдиного внеску з лютого 2019 року по жовтень 2019 року.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справах № 817/85/16 (К/9901/22068/18) та від 06.02.2020 року №812/1281/17 (К/9901/39057/18).
При цьому, колегія суддів указує на відсутність необхідності відступлення від висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, в постанові від 06.02.2020 року №812/1281/17 (К/9901/39057/18).
Ураховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли підтвердження.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Положення статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються Верховним Судом з урахуванням положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX.
З огляду на наведене, касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М. М. Яковенко
