КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
1[1]
У Х В А Л А
Іменем України
08 вересня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12018100050004449 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 та представника ПрАТ «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» адвоката ОСОБА_6 , на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2020 року, щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Канів Черкаської області, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
представника потерпілої ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10
та обвинуваченого ОСОБА_5 ,
в с т а н о в и л а :
Згідно з вироком Оболонського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2020 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та засуджено до покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.
Цим же вироком суд задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_8 до ОСОБА_5 , про стягнення компенсації на відшкодування заподіяної внаслідок злочину матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалено стягнути з Приватного Акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» на користь ОСОБА_8 , компенсацію заподіяної шкоди, завданої життю та здоров`ю, в розмірі 37 965 (тридцять сім тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) грн. 68 коп.
Стягнути з Приватного Акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» на користь ОСОБА_8 , компенсацію заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 90 717 (дев`яносто тисяч сімсот сімнадцять) грн. 24 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 компенсацію заподіяної моральної шкоди в розмірі 8 101 (вісім тисяч сто одну) грн. 72 коп.
Вказаним вироком вирішено питання щодо відшкодування процесуальних витрат.
Як встановлено вироком суду, обвинувачений ОСОБА_5 , 03.06.2018 близько 12.50 год., керуючи сміттєвозом спеціалізованим вантажним автомобілем марки «Mercedes-Benz Ахоr» д.н.з. НОМЕР_1 (далі автомобіль марки «Mercedes-Benz Ахоr»), рухаючись у крайній правій смузі проїзної частини неподалік будівлі №30 по просп. С.Бандери зі сторони вул. Йорданської в напрямку Північного мосту в м. Києві, всупереч пункту 1.5., підпункту «б» пункту 2.3., пунктам 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху, виконуючи маневр перестроювання з крайньої правої в другу смугу руху проїзної частини, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не переконавшись, що рух керованого ним транспортного засобу буде безпечним і не створить небезпеки для інших учасників руху, не дав дорогу автомобілю марки «Peugeot 107» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 (далі автомобіль марки «Peugeot 107»), що рухався в попутному напрямку по тій смузі руху проїзної частини, на яку ОСОБА_5 мав намір перестроїтися, та допустив зіткнення з автомобілем марки «Peugeot 107».
Після зіткнення автомобіль марки «Peugeot 107» став некерованим, змінив напрямок руху й здійснив виїзд на третю смугу руху проїзної частини, де зіткнувся з автомобілем марки «Hyundai І-10» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_11 (далі автомобіль марки «Hyundai І-10»), що рухався у попутному напрямку.
Після цього автомобіль марки «Peugeot 107» продовжив рух юзом прямо та здійснив виїзд на четверту смугу руху проїзної частини, де зіткнувся з автомобілем марки «Nissan Note» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_12 (далі автомобіль марки «Nissan Note»).
У цей же час автомобіль марки «Hyundai І-10» внаслідок зіткнення з автомобілем марки «Peugeot 107» змінив напрямок руху, продовжив свій рух юзом і здійснив виїзд на крайню ліву смугу проїзної частини просп. С.Бандери, де зіткнувся з автомобілем марки «Nissan Note».
У результаті дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля марки «Peugeot 107» ОСОБА_8 отримала закриту травму правого передпліччя у вигляді перелому променевої та ліктьової кісток в середній третині, що за ступенем тяжкості відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Оболонського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2020 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, обвинувачений посилається на те, що ухвалений щодо нього вирок є незаконним та необґрунтованим через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання, оскільки суд призначив надмірно сувору міру покарання, не прийняв до уваги всі обставини справи, в тому числі щодо стану його здоровя, лікування та ін.
Зокрема, як вважає апелянт, суд першої інстанції не прийняв до уваги, його, ОСОБА_5 , показання та показання свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , а також безпідставно відхилив клопотання його захисника про виклик та допит як свідків працівників поліції, прокурорів, медичних працівників, експертів та ін., оскільки це б спростувало показання потерпілої і свідків та дозволило встановити, що у ОСОБА_8 не було зламано руки та передпліччя.
Не погоджуючись з висновками експертиз, обвинувачений звертає увагу на те, що суд навмисно не задовольнив клопотання про виклик і допит в судовому засіданні експертів, які проводили авто технічну та судово-медичну експертизи, а також інші клопотання про витребування доказів.
На думку апелянта, судом першої інстанції були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до неповного судового розгляду, під час якого залишилися недослідженими обставини, зясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
При цьому, як зазначає обвинувачений у своїй скарзі, саме порушення елементарних правил дорожнього руху потерпілою ОСОБА_8 призвело до даної дорожньо-транспортної пригоди з механічними пошкодженнями та заподіяною шкодою. Натомість, в основу оскаржуваного вироку, суд першої інстанції поклав суперечливі показання потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_16 , які різняться між собою, не відповідають дійсності, фактичним обставинам справи та повністю проігнорував покази обвинуваченого.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 , представник потерпілої ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 , посилаючись на наведені в них доводи, просить залишити апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 , без задоволення, а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2020 року відносно ОСОБА_5 , без змін.
Представник ПрАТ «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» адвокат ОСОБА_6 в поданій апеляційній скарзі просить вирок Оболонського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2020 року скасувати в частині задоволення цивільного позову про стягнення з ПрАТ «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_8 матеріальної шкоди у розмірі 90717 грн. 24 коп.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що оскаржуваний вирок суду є незаконним та необґрунтованим, та таким, що ухвалений із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права в частині цивільного позову.
Зокрема, посилаючись на норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та правові позиції Верховного Суду, викладені у конкретних судових рішеннях, які наведені у скарзі, представник відповідача зазначає про те, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. Пропущений Позивачем строк для подання заяви про страхове відшкодування до ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» не підлягає поновленню, навіть у разі наявності поважних причин його пропуску.
Крім того, як вказує апелянт, дорожньо-транспортна пригода сталось 03.06.2018 року. На момент ухвалення вироку, позивач не звернувся до Страховика в межах річного строку з моменту ДТП із заявою про страхове відшкодування, в порядку ст. ст. 35-37 вказаного Закону.
Апелянт вважає, що згідно п. 37.1.4 ст. 37 Закону, це є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування Страховиком та для відмови у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ».
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_10 звернулись до суду з письмовими клопотаннями про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України, оскільки з дня вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 286 КК України, минуло більше трьох років.
Заслухавши думку учасників судового провадження з приводу заявленого клопотання; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, всупереч доводам апеляційної скарги обвинуваченого, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог ст. 94 КПК України, в тому числі з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає достатніх правових підстав для скасування обвинувального вироку суду відносно ОСОБА_5 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки обставини на які посилається апелянт, зокрема: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, хоча і передбачені законом, як підстави для скасування або зміни судового рішення, проте вони не є підставами для призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, то вони також не можуть бути визнані обґрунтованими та служити підставою для скасування судового рішення та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки стороною захисту не наведено будь-яких порушень, передбачених відповідними пунктами ч. 2 ст. 412 КПК України, які б, згідно приписів ч. 1 ст. 415 цього Кодексу, дозволили суду апеляційної інстанції скасувати вирок суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Разом з тим, незалежно від наведених в оскаржуваному вироку висновків, а також позиції сторони захисту, перш за все обвинуваченого, який заперечував висунуте проти нього обвинувачення за ч. 1 ст. 286 КК України, колегія суддів вважає, що клопотання обвинуваченого та його захисника підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог, передбачених ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
Згідно з приписами, передбаченими п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Як прямо передбачено ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до положеньч. 1 ст. 49 ККУкраїни, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема: два роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Матеріалами кримінального провадження та вироком суду, який ухвалено щодо ОСОБА_5 , встановлено, що останній вчинив кримінальний проступок, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 286 КК України, 03 червня 2018 року.
Тобто з дня вчинення ним зазначеного кримінального правопорушення і до цього часу, враховуючи ту обставину, що вирок Оболонського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2020 року не набрав законної сили, минув строк притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку з чим ОСОБА_5 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, оскільки останній не тільки надав згоду на його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі спливу строків давності, а й подав про це відповідне клопотання, яке підлягає негайному розгляду.
Будь-яких обставин, які б свідчили про наявність підстав для зупинення перебігу строку давності, зокрема даних про вчинення ОСОБА_5 нового кримінального правопорушення чи вчинення умисних дій, направлених на ухилення від досудового розслідування або суду, колегією суддів не встановлено.
Що ж стосується доводів потерпілої сторони, яка заперечувала проти закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_5 у зв`язку з його звільненням від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, посилаючись на те, що обвинувачений ОСОБА_5 , з метою умисного затягування апеляційного розгляду, неодноразово не зявлявся в судові засідання до суду апеляційної інстанції без поважних причин, то вони не дозволяють зробити висновок про наявність обставин, які свідчать про те, що ОСОБА_5 умисно вчиняв будь-які дії, спрямовані на ухилення від суду та які виключають благополучне закінчення строків давності і зупиняють диференційовані строки, визначені в ч. 1 ст. 49 КК, а ненадання обвинуваченим документального підтвердження причин неявки на одне із судових засідань суду апеляційної інстанції, не може свідчити про його систематичне та цілеспрямоване ухилення від суду та служити підставою для зупинення або переривання перебігу строку давності, які передбачені частинами 2 і 3 згаданої вище статті.
Приймаючи до уваги те, що в даному випадку обвинувальний вирок суду щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню в повному обсязі, в тому числі в частині вирішення цивільного позову, а кримінальне провадження закриттю, колегія суддів вважає необхідним залишити без розгляду цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до ОСОБА_5 та ПрАТ «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також вирішити питання щодо відшкодування процесуальних витрат.
У зв`язку з цим, апеляційна скарга представника ПрАТ «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» адвоката ОСОБА_6 також підлягає залишенню без задоволення, оскільки в даному випадку суд апеляційної інстанції позбавлений можливості приймати будь-які рішення по суті заявлених в суді першої інстанції позовних вимог.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у відповідності до вимог, передбачених ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 284, 404, 405, 407, 417 та 419 КПК України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а :
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та представника ПрАТ «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_10 про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження задовольнити.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2020 року, ухвалений щодо ОСОБА_5 скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у звязку зі звільненням ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності через сплив строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до ОСОБА_5 та ПрАТ «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати, повязані із залученням експертів для проведення судової автотехнічної та судово-медичної експертиз у розмірі відповідно: 1859 грн. 00 коп. та 1796 грн. 90 коп.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи : 756/2922/19
Номер провадження : 11-кп/824/340/2021
Категорія: ч. 1 ст. 286 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_17
Доповідач - суддя ОСОБА_1
