ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 756/2922/19
провадження № 51-5498км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_3,
суддів ОСОБА_4, ОСОБА_5,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
представника потерпілої ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої - цивільного позивача ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 8 вересня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100050004449, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Канів Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Оболонського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2020 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Вирішено цивільний позов.
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 3 червня 2018 близько 12:50, керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz Ахоr, рухаючись у крайній правій смузі проїзної частини неподалік будівлі №30 по просп. С. Бандери зі сторони вул. Йорданської в напрямку Північного мосту в м. Києві, всупереч пункту 1.5., підпункту «б» пункту 2.3., пунктам 10.1, 10.3 ПДР, допустив зіткнення з автомобілем марки «Peugeot 107», після чого автомобіль «Peugeot 107» став некерованим, змінив напрямок руху й здійснив виїзд на третю смугу руху проїзної частини, де зіткнувся з автомобілем марки «Hyundai І-10». В подальшому автомобіль «Peugeot 107» продовжив рух юзом прямо та здійснив виїзд на четверту смугу руху проїзної частини, де зіткнувся з автомобілем марки «Nissan Note». У цей же час автомобіль марки «Hyundai І-10» внаслідок зіткнення з автомобілем марки «Peugeot 107» змінив напрямок руху, продовжив свій рух юзом і здійснив виїзд на крайню ліву смугу проїзної частини просп. С. Бандери, де зіткнувся з автомобілем марки «Nissan Note». У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Peugeot 107» ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Київський апеляційний суд ухвалою від 8 вересня 2021 року скасував згаданий вирок місцевого суду та звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК на підставі ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрив. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ПрАТ «Українська Страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» залишено без розгляду. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпіла - цивільний позивач, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що апеляційний суд безпідставно звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, оскільки передбачені у ст. 49 КК строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності не закінчились, через те, що останній ухилявся від суду, а саме без поважних причин неодноразово не з`являвся в судові засідання в суді апеляційної інстанції. Вказує на те, що апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок, проте у вироку суду його визнано винуватим у вчиненні злочину. Крім цього зазначає, що в ухвалі апеляційного суду зазначено, що рішення суду прийняте за участю захисника ОСОБА_9, проте захисник не був присутній в судовому засіданні 8 вересня 2021 року.
Позиції учасників судового провадження
Представник потерпілої - цивільного позивача підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечувала проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого правопорушення за викладених у вироку обставин та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 286 КК потерпілою - цивільним позивачем у касаційній скарзі не оспорюються. Тому згідно з ст. 433 КПК Верховний Суд не перевіряє оспорюваного рішення в цій частині.
Що стосується доводів про безпідставне звільнення засудженого від кримінальної відповідальності, то Суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 49 КК, за наявності згоди такої особи на звільнення на підставі спливу строків давності.
За вироком Оболонського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2020 року ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, який скоєно згідно з висунутим обвинуваченням 3 червня 2018 року.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК, відповідно до положень ст. 12 вказаного Кодексу відноситься до кримінального проступку, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років і до набрання вироком законної сили минули три роки.
На час розгляду 8 вересня 2021 року кримінального провадження апеляційним судом кримінального провадження щодо ОСОБА_2 апеляційним судом закінчилися передбачені законом строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення.
Засуджений та його захисник звернувся до суду з клопотаннями про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження. За правилами ч. 8 цієї статті закриття кримінального провадження на цій підставі не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.
Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК, є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов`язок розглянути відповідне питання.
Правилами ч. 3 ст. 288 КПК передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Дотримуючись зазначених вимог закону, апеляційний суд розглянув клопотання засудженого та захисника, крім того, суд переконався, що ОСОБА_2 розуміє, що підстава звільнення від кримінальної відповідальності не є реабілітуючою, однак не має заперечень щодо закриття кримінального провадження, та обґрунтовано звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності й закрив кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків давності.
З приводу доводів потерпілої, яка заперечувала проти закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2 у зв`язку з його звільненням від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, посилаючись на те, що останній, з метою умисного затягування апеляційного розгляду, неодноразово не з`являвся в судові засідання до суду апеляційної інстанції без поважних причин, апеляційний суд зазначив, що вони не дозволяють зробити висновок про наявність обставин, які свідчать про те, що засуджений умисно вчиняв будь-які дії, спрямовані на ухилення від суду та які виключають благополучне закінчення строків давності і зупиняють диференційовані строки, визначені в ч. 1 ст. 49 КК, а ненадання ОСОБА_2 документального підтвердження причин неявки на одне із судових засідань суду апеляційної інстанції, не може свідчити про його систематичне та цілеспрямоване ухилення від суду та служити підставою для зупинення або переривання перебігу строку давності, які передбачені частинами 2 і 3 згаданої вище статті.
Таким чином, суд установив усі обставини, передбачені ст. 49 КК та ст. 286 КПК, наявність яких є безумовною підставою для вирішення вказаного питання, і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження щодо нього.
Що стосується посилання потерпілої на те, що апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок, проте у вироку суду його визнано винуватим у вчиненні злочину, то колегія суддів вважає його безпідставним.
Так, на час перегляду вироку суду першої інстанції в апеляційному порядку (8 вересня 2021 року) положення статті 12 КК зазнало змін (Закон України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII) і злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК віднесено до кримінального проступку, а тому зазначення апеляційним судом в ухвалі про вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку не свідчить про незаконність прийнятого судом рішення про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК на підставі ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження щодо нього.
Доводи потерпілої про те, що в ухвалі суду безпідставно зазначено про те, що рішення суду прийняте за участю захисника ОСОБА_9, оскільки захисник не був присутній в судовому засіданні 8 вересня 2021 року є також безпідставними та спростовуються матеріалами кримінального провадження, з яких вбачається, що захисник приймав участь в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення, колегія суддів не встановила, тому касаційна скарга потерпілої задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Ухвалу Київського апеляційного суду від 8 вересня 2021 року у щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілої - цивільного позивача ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5
