Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/3469/19 Головуючий у І інстанції - Тимошенко В.П.
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправною і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 № Ф-2977-50 в сумі 13 777, 95 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він перебуває на обліку у контролюючих органах як фізична особа-підприємець та як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність (арбітражний керуючий), тобто,на думку позивача, дії відповідача призвели до подвійного нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.12.2019, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2020, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто.
Постановою Верховного Суду від 25.02.2021 ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2020 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняте нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази направлення ГУ ДПС у Черкаській області апелянту доказів відкликання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 №Ф-2977-50 в сумі 13 777, 95 грн.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримав висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Так, судом першої інстанції установлено і вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець 20.04.2005. Види діяльності: код КВЕД 69.10 діяльність у сфері права; код КВЕД 69.20 діяльність у сфері бухгалтерського обліку і аудиту, консультація з питань оподаткування; код КВЕД 70.22 консультація з питань комерційної діяльності і керування (підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 була припинена 28.12.2018, про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 202600600005004114).
16.07.2013 позивачем отримано свідоцтво № 1487 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
Вищевказані відомості були подані позивачем до ДПІ у м. Черкаси та, як наслідок, отримано довідку за формою №4-ОПП від 29.07.2013 № 132301700155 про взяття на облік фізичної особи підприємця, арбітражного керуючого.
У відповідності до витягу з реєстру платників єдиного податку від 08.02.2016 № 1623013403193, ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2016 перебував на ІІІ групі платників єдиного податку.
Відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2977-50 від 12.08.2019 відповідачем позивачу визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску у загальному розмірі 13 777, 95 грн.
Вказана вимога є предметом цього позову, оскільки позивач вважає її протиправною.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що з інтегрованої картки платника податку вбачається відсутність у позивача станом на 31.03.2021 боргу з єдиного соціального внеску, що свідчить про те, що позивач фактично оскаржує в суді вимогу, яка відкликана ГУ ДПС у Черкаській області.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
В силу прямої дії ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, положеннями статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається.
Відповідно до пункту 56.18 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до пункту 60.3 ПК України, у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.
Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Головного управління ДПС у Черкаській області №209/23-00-50-3309 від 11.01.2020 проведено коригування інтегрованої картки за кодом бюджетної класифікації 710400 та скасовано позивачу нарахування з єдиного соціального внеску.
З інтегрованої картки платника податку вбачається, що станом на 31.03.2021 у позивача відсутній борг з єдиного соціального внеску.
Втім, колегія суддів звертає увагу, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу (пункт 60.4 ПК України).
Згідно з пунктом 60.5. ПК України, у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Якщо нарахована сума грошового зобов`язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов`язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається) (пункт 60.6).
Відтак, колегією суддів, у межах офіційного з`ясування обставин справи, встановлено відсутність визначених пунктом 60.1 статті 60 Податкового кодексу України обставин на підтвердження відкликання податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 № Ф-2977-50 в сумі 13 777, 95 коп., оскільки рішення про скасування зазначеної податкової вимоги контролюючим органом не приймалось, а зазначена податкова вимога у судовому порядку не скасовувалась.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 № Ф-2977-50 в сумі 13 777, 95 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи, при цьому, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому це рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першої статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 768, 40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 19.11.2019 № 1783-3831-2302-0130 (т.1 а.с.20), 2 102, 00 грн. - за подання апеляційної скарги, що підтверджується платіжним дорученням від 26.02.2020 № 1882-4574-0260-0189 (т.1 а.с.125), за подання касаційної скарги - 2 102, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.09.2020 №2071-5227-7977-0961 (т.1 а.с.184) та за подання вдруге апеляційної скарги - 1 152, 60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 15.06.2021 №30, загалом 6125, 00 грн., які йому мають бути відшкодовані за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо вимоги позивача про відшкодування йому витрат, понесених на правничу допомогу в сумі 3 000, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з п.п. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
Між тим, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Положеннями ст. 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 2040/5858/18.
Відповідно до позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15 підкреслено на необхідності детального аналізу та вивчення документів, поданих на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, з метою уникнення випадків її присудження за доцільні, дублюючі одна одну, послуги, які не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навиків.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано суду копії договору про надання правової допомоги №309 від 04.11.2019, додаткової угоди № 1 до договору про надання парової допомоги №309 від 04.11.2019, акту №1 виконаних робіт від 23.12.2019, додаткової угоди № 2 до договору про надання правової допомоги №309 від 04.11.2019, акту № 2 виконаних робіт від 16.01.2020, додаткової угоди № 3 до договору про надання парової допомоги №309 від 04.11.2019, акту № 3 виконаних робіт від 07.08.2020.
Зі змісту додаткової угоди №1 від 04.11.2019, додаткової угоди №2 від 04.11.2019 та додаткової угоди №3 від 04.11.2019 до договору про надання правової допомоги №039 від 04.11.2019 року вбачається, що адвокатом Пропадущим А.В. були надані позивачу наступні послуги, пов`язані з провадженням справи №580/3469/19: підготовка адміністративного позову (2 години) на суму 1000, 00 грн.,підготовка апеляційної скарги на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 по справі №580/3469/19 (2 години) на суму 1000, 00 грн.,підготовка касаційної скарги на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2020по справі №580/3469/19 (2 години) на суму 1000,00 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що зі змісту акту №1 виконаних робіт від 23.12.2019, акту №2 виконаних робіт від 16.01.2020 та акту №3 виконаних робіт від 07.08.2020 вбачається, що клієнт забов`язується оплатити послуги у п`ятиденний термін.
Проте, на день розгляду справи в матеріалах справи відсутні платіжні доручення, що підтверджують оплату наданих адвокатом послуг.
Отже, враховуючи відсутність усіх необхідних доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відсутні підстави для її відшкодування на користь позивача.
Керуючись статтями 33, 34, 139, 243, 289, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року - скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 № Ф-2977-50 Головного управління ДФС у Черкаській області в сумі 13 777, 95 грн. (тринадцять тисяч сімсот сімдесят сім гривень 95 коп.).
Стягнути з Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 235; ідентифікаційний код: 44131663) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 125, 00 грн. (шість тисяч сто двадцять п`ять гривень 00 коп.).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Епель
О.В. Карушова
