ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 920/831/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О. М. - головуючий, Мамалуй О. О., Студенець В. І.,
за участю секретаря Низенко В. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Сумської області
у складі судді Яковенка В.В.
від 15.01.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Пономаренка Є.Ю., Дідиченко М.А., Руденко М.А.
від 26.04.2021
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Емпаєр Моторс»
про стягнення 3 717 860,00 грн
за участю представників:
від позивача: Кас`яненко Д.С.,
від відповідача: Архипенко О.І.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Емпаєр Моторс» про стягнення з відповідача 3 717 860,00 грн вартості частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Емпаєр Моторс» пропорційно частці ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства і судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 був учасником відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Емпаєр Моторс» з часткою у статутному капіталі останнього 665445,09 грн, що складає 10%. 04.07.2019 відбулася державна реєстрація виходу позивача зі складу учасників відповідача, який згідно з частиною 7 статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» був зобов`язаний в строк до 05.07.2020 здійснити виплату позивачеві належної частки статутного капіталу. Відповідач надіслав ОСОБА_1 повідомлення від 01.08.2019 за № 55 про те, що вартість його частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Емпаєр Моторс» складає 1 832 638,40 грн на підставі «Звіту про оцінку майна», виконаного ПП «СВ Девелопмент». У зв`язку з виникненням у позивача сумнівів щодо такої оцінки, він замовив і отримав відповідну рецензію на вищезгаданий «Звіт про оцінку майна» і «Звіт про незалежну експертну оцінку об`єкта нерухомого майна», складений 15.12.2019 суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Семененко Борисом Анатолійовичем Відповідно до цього Звіту від 15.12.2019 ринкова вартість нежитлового будинку - адміністративно-торгівельного центру загальною площею 2791,3 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_1 , складає 37 178 600,00 грн.
Правовою підставою позову визначено статі 116, 190 Цивільного кодексу України, статі 66 та 139 Господарського кодексу України, статтю 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», пункт 6.15 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Емпаєр Моторс» в редакції від 28.02.2019 (далі Статут).
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
ОСОБА_1 був учасником відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Емпаєр Моторс» з часткою у статутному капіталі останнього 665 445,09 грн, що складає 10% статутного капіталу.
У відповідності до пунктів 6.1, 6.2 Статуту статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Емпаєр Моторс» становить 6 654 450,90 грн, частки учасників товариства у статутному капіталі складають: «РомвалТрейдінг, Інтеркорпорейшн» - 5 323 560,72 грн - 80% статутного капіталу; ОСОБА_2 - 665 445,09 грн - 10% статутного капіталу; ОСОБА_1 - 665 445,09 грн - 10% статутного капіталу.
03.07.2019 ОСОБА_1 подав до державного реєстратора заяву №721 від 08.05.2019 про вихід зі складу учасників товариства, копія заяви була надана відповідачеві.
Згідно з частинами п`ятою-десятою статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та відповідно до пунктів 6.15.5-6.15.10 Статуту учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу; не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому чинним законодавством України; товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки; вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника; за погодженням учасника товариства, який вийшов, та товариства зобов`язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов`язанням із передачі іншого майна; товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника.
Відповідач надіслав позивачеві на виконання пункту 6.15.6 Статуту повідомлення від 01.08.2019 № 55 про вартість частки позивача як учасника товариства в розмірі 10% від сукупної ринкової вартості всіх активів відповідача, яка станом на 03.07.2019 складає 18326384,00 грн відповідно до Звіту про оцінку майна, складеного 15.07.2019 Приватним підприємством «СВ Девелопмент».
Оскільки у позивача виник сумнів щодо якості та об`єктивності цього Звіту, він направив його на рецензування. Відповідно до Рецензії від 29.08.2019 на Звіт про оцінку майна від 15.07.2019, складеного Приватним підприємством «СВ Девелопмент», згаданий Звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним (недостовірним) та необ`єктивним і результати оцінки не можуть бути використані для прийняття управлінських рішень та укладення цивільно-правових угод.
Відтак позивач, не погодившись з повідомленою відповідачем вартістю його частки як учасника товариства в сумі 1 832 638,40 грн, 20.09.2019 уклав договір із Суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою - підприємцем Семененком Б.А., який 15.12.2019 склав Звіт про незалежну експертну оцінку об`єкту нерухомого майна з визначенням оцінки об`єкта нерухомого майна (адміністративно-торгівельного центру загальною площею 2791,3 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_1 ) станом на 03.07.2019. На цей Звіт надана Рецензія від 16.12.2019, у якій зазначено, що Звіт від 15.12.2019 в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та може бути використаний для прийняття юридично значимих рішень.
Відповідно до вищезгаданого Звіту від 15.12.2019, складеного Суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою - підприємцем Семененком Б.А., ринкова вартість нежитлового будинку - адміністративно-торгівельного центру загальною площею 2791,3 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_1 , складає 37 178 600,00 грн.
Позивач направляв відповідачеві копію згаданого вище Звіту та Рецензії, листи з пропозицією виплатити вартість його частки як учасника товариства у розмірі 3 717 860,00 грн (10% від ринкової вартості нежитлового будинку - адміністративно-торгівельного центру загальною площею 2791,3 кв. м, розташованого у АДРЕСА_1 ) або передати частину площі згаданого адміністративно-торгівельного центру у розмірі 10% від загальної площі 2791,3 кв. м, але не отримав від відповідача ні відповіді, ні коштів, а тому звернувся до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь 3 717 860,00 грн вартості частини майна відповідача пропорційно частці позивача у статутному капіталі товариства.
Таким чином, позовна вимога позивача ґрунтується на Звіті про незалежну експертну оцінку об`єкту нерухомого майна, складеному 15.12.2019 Суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою - підприємцем Семененком Б.А.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що цей Звіт не може бути використаний для визначення вартості частки позивача в статутному капіталі відповідача, оскільки він стосується не оцінки вартості частки позивача у статутному капіталі товариства, виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства (відповідача) пропорційно розміру частки позивача, а стосується виключно визначення ринкової вартості об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі адміністративно-торгівельного центру «ЕМПАЄР МОТОРС», загальною площею 2791,3 кв. м, та відповідно вартості частини цієї будівлі (10%) пропорційно частці позивача у статутному капіталі відповідача.
Однак згідно з пунктами 6.15.7, 6.15.8 Статуту та частин сьомої і восьмої статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство зобов`язане виплатити колишньому учаснику не вартість його частки у обраному ним окремому майні (у даному випадку - об`єкті нерухомості) товариства пропорційно до розміру частки такого учасника у статутному капіталі товариства, а вартість його частки, виходячи з ринкової вартості всіх часток учасників товариства, пропорційно до розміру частки такого учасника.
З огляду на вищевикладене, Звіт про незалежну експертну оцінку об`єкту нерухомого майна, складений 15.12.2019 Суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою -підприємцем Семененком Б.А., не є належним доказом у цій справі і не може бути використаний для визначення вартості частки позивача.
У свою чергу відповідачем у зв`язку з судовим вирішенням цієї справи було замовлено проведення комплексної судової експертизи у Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна експертно-правова група» (м. Київ).
За результатами проведення експертизи представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна експертно-правова група» судовим експертом Вавіловою В.В. та оцінювачем Максимовим В.В. складено висновок № 31-08/20 від 24.09.2020 за результатами проведення комплексної судової економічної експертизи із залученням фахівця у галузі оцінки.
Дослідження проведено: ОСОБА_3 - судовим експертом, яка має вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст», кваліфікацію судового експерта за спеціальностями 11.1. «Дослідження документів бухгалтерського обліку і звітності», 11.2. «Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій», 11.3. «Дослідження документів фінансово-кредитних операцій» (Свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта № 1091 від 19.02.2016р., видане ЦЕКК Міністерства юстиції України, дійсне по 01.03.2022р.), стаж експертної роботи з 2001 року; ОСОБА_4 , Кваліфікаційне свідоцтво № 844 від 23.06.2000 р., Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 23.09.2013 р. № 10603, Посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 11638-ПК від 05.03.2020 р., ЦМК № 1061-ПК від 28.02.2000 р.
У Висновку експертизи № 31-08/20, відповідно до вимог частини п`ята статті 101 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що висновок замовлено для надання до суду, а також що судові експерти обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України.
На вирішення експертизи поставлено питання: 1) визначення дійсної (ринкової) вартості частини майна (вартості частини чистих активів) ТОВ «СП «ЕМПАЄР МОТОРС» на 03.07.2019, що підлягає виплаті ОСОБА_1 (пропорційно його оплаченій частці у статутному капіталі ТОВ «СП «ЕМПАЄР МОТОРС») у зв`язку з припиненням його участі у ТОВ «СП «ЕМПАЄР МОТОРС» (виходом з ТОВ «СП «ЕМПАЄР МОТОРС»); 2) чи підтверджується документально сума внеску ОСОБА_1 до статутного фонду ТОВ «СП «ЕМПАЄР МОТОРС» та розрахунок розміру частини майна, що підлягає поверненню ОСОБА_1 , який вибув зі складу засновників 04.07.2019?
Висновок з першого питання: дійсна (ринкова) вартість частини майна (вартість частини чистих активів) ТОВ «СП «ЕМПАЄР МОТОРС» на 03.07.2019, що підлягає виплаті ОСОБА_1 (пропорційно його оплаченій частці у статутному капіталі ТОВ «СП «ЕМПАЄР МОТОРС») у зв`язку з припиненням його участі у ТОВ «СП «ЕМПАЄР МОТОРС» (виходом з ТОВ «СП «ЕМПАЄР МОТОРС»), становить 1 629 394 (один мільйон шістсот двадцять дев`ять тисяч триста дев`яносто чотири) гривні без урахування податку на додану вартість.
Висновок по другому питанню: даними бухгалтерського обліку підтверджується сума внеску у розмірі частки у статутному капіталі ТОВ «СП «ЕМПАЄР МОТОРС», яка належала ОСОБА_1 на дату виходу (10% статутного капіталу в сумі 665445,09 грн).
Єдиним у справі доказом, яким визначена дійсна (ринкова) вартість частини майна (вартість частини чистих активів) товариства станом на 03.07.2019, що підлягає виплаті позивачеві (пропорційно його оплаченій частці у статутному капіталі товариства) в зв`язку з припиненням його участі в товаристві (виходом з товариства), є Висновок № 31-08/20 від 24.09.2020 за результатами проведення комплексної судової економічної експертизи із залученням фахівця у галузі оцінки.
Висновок № 27/ВЕД-20 від 01.12.2020, який подавався позивачем до суду першої інстанції, не був прийнятий ні судом першої ні судом апеляційної інстанцій з тих підстав, що позивачем не доведено неможливість подання цього висновку разом з позовною заявою.
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
Господарський суд Сумської області рішенням від 15.01.2021 у справі № 920/831/20 позов задовольнив частково.
Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Емпаєр Моторс» на користь ОСОБА_1 1 629 394,00 грн вартості частки учасника в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Емпаєр Моторс» та 24 440,91 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що єдиним у справі доказом, яким визначена дійсна (ринкова) вартість частини майна (вартість частини чистих активів) товариства станом на 03.07.2019, що підлягає виплаті позивачеві (пропорційно його оплаченій частці у статутному капіталі товариства) у зв`язку з припиненням його участі в товаристві (виходом з товариства), слід вважати Висновок № 31-08/20 від 24.09.2020 за результатами проведення комплексної судової економічної експертизи із залученням фахівця у галузі оцінки.
Таким чином, судом установлено, що вартість частини майна товариства пропорційно оплаченій позивачем частці у статутному капіталі товариства становить 1 629 394 грн без урахування податку на додану вартість, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в цій сумі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 рішення Господарського суду Сумської області від 15.01.2021 у справі №920/831/20 залишено без змін з цих же мотивів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Сумської області від 15.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 у справі № 920/831/20, у якій просив їх скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктами 1 та 4 абзацу першого частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Зазначив, що суди попередніх інстанцій застосували положення частини 8 статті 80 та частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України без врахування висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 916/2187/18. А також, що суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права без врахування позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14 та постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 920/65/18 щодо необхідності визначення вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, який виходить із цього товариства, саме виходячи із дійсної (ринкової), а не балансової вартості об`єкта оцінки.
Крім того, скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій допущено порушення, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 15.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Статтями 116 Цивільного кодексу України та статтею 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено право учасника товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.
Відповідно до частин п`ятої - дванадцятої статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.
Не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.
Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.
За погодженням учасника товариства, який вийшов, та товариства зобов`язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов`язанням із передачі іншого майна.
Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника.
Товариство зобов`язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.
Статутом товариства можуть бути передбачені інші строк, порядок, розмір та спосіб проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, а також порядок вибору суб`єкта оціночної діяльності. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.
Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Емпаєр Моторс» містить аналогічні положення що регулюють вихід учасника товариства.
Згідно з частиною першою статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
Частиною першою статті 66 та статтею 139 Господарського кодексу України встановлено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.
Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.
За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами. До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.04.2018 у справі №925/1165/14 та в постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 920/65/18.
Оскільки ОСОБА_1 заперечував визначену Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Емпаєр Моторс» вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті йому у зв?язку з виходом зі складу учасників товариства, суди першої та апеляційної інстанції, при визначенні вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, який виходить із цього товариства, обґрунтовано послались на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 24.04.2018 у справі №925/1165/14, що при вирішенні спору слід виходити із дійсної (ринкової) вартості об`єкта оцінки, з урахуванням всього майна товариства.
Разом з тим, задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що єдиним у справі доказом, яким визначена дійсна (ринкова) вартість частини майна (вартість частини чистих активів) товариства станом на 03.07.2019, що підлягає виплаті позивачеві (пропорційно його оплаченій частці у статутному капіталі товариства) в зв`язку з припиненням його участі в товаристві (виходом з товариства), є висновок № 31-08/20 від 24.09.2020 за результатами проведення комплексної судової економічної експертизи із залученням фахівця у галузі оцінки, виготовлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна експертно-правова група» на замовлення відповідача, відповідно до якого ринкова вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті позивачу становить 1 629 394 грн.
Доводи позивача щодо несправедливості визначеної вартості суди попередніх інстанцій відхилили з тим підстав, що вони ґрунтуються на Звіті про незалежну експертну оцінку об`єкту нерухомого майна, складеному 15.12.2019 Суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою - підприємцем Семененком Б.А., який не може бути використаний для визначення вартості частки позивача в статутному капіталі відповідача, оскільки він стосується не оцінки вартості частки позивача у статутному капіталі товариства, виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства (відповідача) пропорційно розміру частки позивача, а стосується виключно визначення ринкової вартості об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі адміністративно-торгівельного центру Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Емпаєр Моторс», загальною площею 2791,3 кв. м, та відповідно вартості частини цієї будівлі (10%) пропорційно частці позивача у статутному капіталі відповідача.
При цьому судом першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, відмовлено у прийнятті в якості доказу висновку експерта № 27/ВЕД-20 від 01.12.2020 щодо результатів експертного дослідження, проведеного в рамках судового провадження за справою № 920/831/20, виконаного на замовлення позивача Фізичною особою - підприємцем Семененко Б.А., у зв`язку з пропуском строку на подання доказів та за відсутності поважних причин що зумовили пропуск строку для подання висновку експерта, згідно з яким ринкова вартість сукупності усіх часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Емпаєр Моторс» станом на 03.07.2019 складає 37 986 700 грн.
У той же час аналогічні розбіжності в оцінці вартості майна - адміністративно-торгівельного центру, розташованого у АДРЕСА_1, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Емпаєр Моторс», більше ніж у два рази, просліджуються як у звітах про оцінку майна, виготовленого Приватним підприємством «СВ Девелопмент» на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Емпаєр Моторс», виходячи з якого товариством здійснювався розрахунок вартості частки учасника, визначеної ним у повідомленні № 55 від 01.08.2019 так і у звіті про незалежну експертну оцінку об`єкту нерухомого майна, складеному 15.12.2019 Суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою - підприємцем Семененком Б.А., а також у рецензії від 29.08.2019, яка надана рецензентами ОСОБА_5, Семененко Б.А., ОСОБА_6 на звіт про оцінку майна Суб`єкта оціночної діяльності Приватного підприємства «СВ Девелопмент».
Верховний Суд зазначає про те, що за наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, у зв?язку з чим суд має достовірно встановити, чи відповідає запропонована відповідачем вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті учаснику, дійсній (ринковій) вартості майна товариства, враховуючи те, що позивачем визначена відповідачем вартість майна заперечувалась.
Водночас, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті учаснику, оскільки наявні в матеріалах справи документи свідчать про неможливість однозначно стверджувати про встановлення дійсної (ринкової) вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Емпаєр Моторс». Встановлені судами попередніх інстанцій обставини стосовно визначення дійсної (ринкової) вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Емпаєр Моторс» викликають обґрунтовані сумніви щодо її правильності, а тому суд мав право (всі підстави) самостійно призначити відповідну експертизу, незалежно від наявності клопотання учасника справи.
Відповідно до частини першої статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
З огляду на викладене Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій не спростували його доводи, що у справі не було визначено дійсну (ринкову) вартість майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Емпаєр Моторс».
Щодо доводів касаційної скарги позивача про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права у зв?язку з відмовою у залученні до матеріалів справи письмових доказів, а саме висновку експерта №27/ВЕД-20 від 01.12.2020, то вони переважно стосуються порушень допущених під час постановлення ухвали від 18.12.2020, якою відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про визнання причин пропуску строку для надання висновку експерта в підготовчому засіданні поважними та продовження строку підготовчого засідання для подання висновку експерта та залишено без розгляду клопотання представника позивача про долучення висновку експерта.
Відповідно до частини 8 статті 119 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Ухвала Господарського суду Сумської області від 18.12.2020 в апеляційному порядку не переглядалась, та не є предметом касаційного перегляду в межах касаційного провадження, відкритого ухвалою Касаційного господарського суду від 20.07.2020, тому ці доводи касаційної скарги не беруться до уваги та відхиляються.
Посилання скаржника на неврахування висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 27.05.2020 у справі № 916/2187/18, є помилковим, оскільки у цій справі оцінювались висновки суду апеляційної інстанції щодо неможливості прийняття документів, які не були подані стороною до суду першої інстанції.
У цій справі Верховним Судом зазначено, що під час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції при розгляді клопотання та вирішення питання щодо долучення до матеріалів справи нових доказів мав керуватися загальними положеннями статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
Такі висновки обумовлені конкретними фактичними обставинами справи, зокрема тим, що, подаючи відповідні докази, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що документи, які ним подані, датовані вереснем та груднем 2019 року, отже вони не існували станом на дату винесення рішення судом першої інстанції, а також на дату прийняття ухвали апеляційним судом від 22.04.2019. Відтак, відповідно до ч. 3, ч. 8 ст. 80 та ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції повинен був належним чином дослідити чи міг відповідач подати такі докази до суду першої інстанції та чи не є це винятковим випадком, згідно з яким апеляційний господарський суд повинен був оцінити такі документи.
У справі № 920/831/20 апеляційний господарський суд відмовив позивачу у прийнятті доказів, а саме: матеріалів для визначення реальної вартості адміністративно-торгівельного центру загальною площею 2791,3 кв. м., розташованого у АДРЕСА_1, які до місцевого господарського суду позивачем не подавалися, з тих підстав, що позивачем не наведено обставин, які підтверджують неможливість подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від його волі, оскільки, за доводами скаржника, з невідомих для нього причин адвокат не приклав їх до позовної заяви.
Тобто фактичні обставини у справі № 916/2187/18 та № 920/831/20 є різними.
Відповідно до частин першої та п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом пункту 5 частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
За відсутності належного встановлення обставин щодо визначення дійсної (ринкової) вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Емпаєр Моторс», за наявності не спростованих доводів позивача, що визначена у експертному висновку, покладеному в основу рішення, вартість майна товариства не відповідає дійсній (ринковій) вартості цього майна, суд вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог.
Висновки Верховного Суду
Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій припустилися неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для їх скасування та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, прав та обов`язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
Судові витрати
Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 15.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 у справі № 920/831/20 скасувати.
3. Справу № 920/831/20 передати на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Мамалуй
В. Студенець
