ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" квітня 2021 р. Справа№ 920/831/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Підтикан К.Г.,
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1, особисто;
від відповідача - Архипенко О.І., ордер серії ВМ №1014268 від 24.03.2021,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 15.01.2021 у справі №920/831/20 (суддя Яковенко В.В., повний текст складено - 22.01.2021) за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Емпаєр Моторс" про стягнення 3 717 860,00 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Емпаєр Моторс" 3717860,00 грн. вартості частини майна товариства відповідача пропорційно частці позивача у статутному капіталі товариства.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на неправомірність несплати йому відповідачем вартості частини майна товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Емпаєр Моторс" пропорційно частці ОСОБА_1 у зв`язку з його виходом із товариства.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 15.01.2021 у справі №920/831/20 позов задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Емпаєр Моторс" на користь ОСОБА_1 1 629 394,00 грн. вартості частки учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Емпаєр Моторс" та 24 440,91 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що єдиним у справі доказом, яким визначена дійсна (ринкова) вартість частини майна (вартість частини чистих активів) товариства станом на 03.07.2019, що підлягає виплаті позивачеві (пропорційно його оплаченій частці у статутному капіталі товариства) в зв`язку з припиненням його участі в товаристві (виходом з товариства), слід вважати Висновок № 31-08/20 від 24.09.2020 за результатами проведення комплексної судової економічної експертизи із залученням фахівця у галузі оцінки.
Таким чином, судом встановлено, що вартість частини майна товариства пропорційно оплаченій позивачем частці у статутному капіталі товариства становить 1629394 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 15.01.2021 у справі №920/831/20 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на неправомірність врахування судом Висновку № 31-08/20 від 24.09.2020, з огляду на те, що кваліфікація оцінювача Максімова В.В. не підтверджена; вказаний Висновок не підпадає під поняття комплексної судової експертизи; такого виду судових експертиз як оціночна законодавством не передбачено; на розгляд експертів поставлені питання, які не відповідають орієнтовному переліку питань, визначених в Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, а також Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998№53/5.
Також, в апеляційній скарзі апелянт вказує про безпідставність неприйняття судом першої інстанції до розгляду висновку експерта № 27/ВЕД-20 від 01.12.2020.
Згодом, а саме 19.03.2021 та 19.04.2021 позивачем були подані до суду додаткові обґрунтування вимог апеляційної скарги.
Колегією суддів наведені додаткові обґрунтування залишаються без розгляду, виходячи з наступного.
Так, по суті вказані документи є доповненнями до апеляційної скарги.
В свою чергу, згідно вимог ч. 2 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України такі доповнення подаються протягом строку на апеляційне оскарження.
У даному випадку, строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 15.01.2021 у справі №920/831/20 сплив 11.02.2021, тоді як вказані доповнення подані до суду 19.03.2021 та 19.04.2021.
Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Апелянтом жодних клопотань про поновлення строку на подання доповнень до апеляційної скарги подано не було, а тому додаткові обґрунтування вимог апеляційної скарги, надані до суду 19.03.2021 та 19.04.2021, залишаються без розгляду.
Стосовно клопотань апелянта про прийняття додаткових доказів, а саме Висновку № 31-08/20 від 24.09.2020 та матеріалів для визначення реальної вартості адміністративно-торгівельного центру загальною площею 2791,3 кв. м., розташованого у м. Суми на вул. Козацький вал, 2-Б , то колегією суддів нижче у даній постанові буде наведено обґрунтування неможливості їх прийняття та відповідно врахування при розгляді даного спору.
Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
ОСОБА_1 був учасником відповідача - ТОВ "Спільне підприємство "Емпаєр Моторс" з часткою у статутному капіталі останнього 665 445,09 грн., що складає 10% статутного капіталу.
Так, у відповідності до пунктів 6.1, 6.2 Статуту ТОВ "Спільне підприємство "Емпаєр Моторс" статутний капітал останнього становить 6 654 450,90 грн., частки учасників товариства у статутному капіталі складають: "РомвалТрейдінг, Інтеркорпорейшн" - 5323560,72 грн. - 80% статутного капіталу; ОСОБА_3 - 665445,09 грн. - 10% статутного капіталу; ОСОБА_1 - 665445,09 грн. - 10% статутного капіталу.
ОСОБА_1 03.07.2019 подав до державного реєстратора заяву №721 про вихід зі складу учасників товариства, копія заяви була надана відповідачеві.
Відповідач надіслав позивачеві на виконання пункту 6.15.6 Статуту повідомлення від 01.08.2019 № 55 про вартість частки позивача як учасника товариства в розмірі 1832638,40 грн., що складає 10% від сукупної ринкової вартості всіх активів відповідача станом на 03.07.2019, яка склала 18326384,00 грн. на підставі Звіту про оцінку майна, складеного 15.07.2019 ПП "СВ Девелопмент".
Враховуючи наявність у позивача сумнівів щодо якості та об`єктивності цього Звіту, він направив його на рецензування. Відповідно до Рецензії від 29.08.2019 на Звіт про оцінку майна від 15.07.2019, складений Приватним підприємством "СВ Девелопмент", згаданий Звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним (недостовірним) та необ`єктивним і результати оцінки не можуть бути використані для прийняття управлінських рішень та укладення цивільно-правових угод.
Таким чином, позивач, не погодившись з повідомленою відповідачем вартістю його частки, як учасника товариства, в сумі 1832638,40 грн., 20.09.2019 уклав договір із СОД ФОП Семененко Б.А., який 15.12.2019 склав Звіт про незалежну експертну оцінку об`єкту нерухомого майна з визначенням оцінки об`єкта нерухомого майна (адміністративно-торгівельного центру загальною площею 2791,3 кв. м, що знаходиться у м. Суми на вул. Козацький вал, 2-Б ) станом на 03.07.2019. На цей Звіт надана Рецензія від 16.12.2019, у якій зазначено, що Звіт від 15.12.2019 в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та може бути використаний для прийняття юридично значимих рішень.
Відповідно до вищезгаданого Звіту від 15.12.2019, складеного СОД ФОП Семененко Б.А., ринкова вартість нежитлового будинку - адміністративно-торгівельного центру загальною площею 2791,3 кв. м, що знаходиться у м. Суми на вул. Козацький вал, 2-Б , складає 37178600,00 грн.
Позивач направляв відповідачеві копію вказаного вище Звіту та Рецензії, листи з пропозицією виплати вартості його частки як учасника товариства у розмірі 3717860,00 грн. (10% від ринкової вартості нежитлового будинку - адміністративно-торгівельного центру загальною площею 2791,3 кв. м, розташованого у м. Суми на вул. Козацький вал, 2-Б) або передачі частини площі згаданого адміністративно-торгівельного центру у розмірі 10% від загальної площі 2791,3 кв. м, проте не отримавши від відповідача задоволення своїх вимог, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 3717860,00 грн. вартості частини майна відповідача пропорційно частці позивача у статутному капіталі товариства.
Таким чином, позовна вимога позивача ґрунтувалася на Звіті про незалежну експертну оцінку об`єкту нерухомого майна, складеному 15.12.2019 СОД ФОП Семененко Б.А.
Частиною першою статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Статтею 116 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та пункту 6.15.1 Статуту відповідача учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.
Відповідно до частин п`ятої-десятої статті 24 вказаного Закону та пунктів 6.15.5-6.15.10 Статуту відповідача учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу; не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому чинним законодавством України; товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки; вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника; за погодженням учасника товариства, який вийшов, та товариства зобов`язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов`язанням із передачі іншого майна; товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника.
Відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
За змістом частини першої статті 66 та статті 139 ГК України майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.
Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.
За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої учасник, який виходить з товариства, має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14.
Згідно п. 3.1 Статуту відповідача майно товариства складається з основних фондів та оборотних активів, а також інших цінностей, вартість яких відображено в балансі товариства.
Наданий позивачем до позовної заяви Звіт не може бути використаний для визначення вартості його частки в статутному капіталі відповідача, оскільки він стосується не оцінки вартості частки позивача у статутному капіталі товариства, виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства (відповідача) пропорційно розміру частки позивача, а стосується виключно визначення ринкової вартості об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі адміністративно-торгівельного центру "Емпаєр Моторс", загальною площею 2791,3 кв. м, та відповідно вартості частини цієї будівлі (10%) пропорційно частці позивача у статутному капіталі відповідача.
Однак, згідно з пунктами 6.15.7, 6.15.8 Статуту та частин сьомої і восьмої статті 24 Закону № 2275 товариство зобов`язане виплатити колишньому учаснику не вартість його частки у обраному ним окремому майні (у даному випадку - об`єкті нерухомості) товариства пропорційно до розміру частки такого учасника у статутному капіталі товариства, а вартість його частки, виходячи з ринкової вартості всіх часток учасників товариства, пропорційно до розміру частки такого учасника.
При цьому, для розрахунку вартості частки колишнього учасника товариства мають враховуватися всі активи товариства, а не лише окрема річ, окремий об`єкт без врахування іншого майна товариства (основних фондів та оборотних активів, а також інших цінностей, вартість яких відображено в балансі товариства).
Наданий позивачем Звіт про незалежну експертну оцінку об`єкту нерухомого майна, складений 15.12.2019 СОД ФОП Семененко Б.А., наведеним вимогам не відповідає.
В свою чергу, відповідачем у зв`язку з судовим вирішенням цієї справи було замовлено проведення комплексної судової експертизи у ТОВ "Міжнародна експертно-правова група" (м. Київ).
За результатами проведення експертизи представниками ТОВ "Міжнародна експертно-правова група" судовим експертом Вавіловою В.В. та оцінювачем Максімовим В.В. складено Висновок № 31-08/20 від 24.09.2020 року за результатами проведення комплексної судової економічної експертизи із залученням фахівця у галузі оцінки.
Дослідження проведено: Вавіловою Вікторією Валеріївною - судовим експертом, яка має вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень "спеціаліст", кваліфікацію судового експерта за спеціальностями 11.1. "Дослідження документів бухгалтерського обліку і звітності", 11.2. "Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій", 11.3. "Дослідження документів фінансово-кредитних операцій" (Свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта № 1091 від 19.02.2016р., видане ЦЕКК Міністерства юстиції України, дійсне по 01.03.2022р.), стаж експертної роботи з 2001 року; Максимовим Вадимом Володимировичем , Кваліфікаційне свідоцтво № 844 від 23.06.2000р., Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 23.09.2013р. № 10603, Посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 11638-ПК від 05.03.2020р., ЦМК № 1061-ПК від 28.02.2000р.
У Висновку експертизи № 31-08/20, зокрема, зазначено, як того вимагає частина п`ята статті 101 ГПК України, що висновок замовлено для надання суду, а також що судові експерти обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 Кримінального кодексу України.
На вирішення експертизи поставлено питання: 1) визначення дійсної (ринкової) вартості частини майна (вартості частини чистих активів) ТОВ "СП "Емпаєр Моторс" на 03.07.2019, що підлягає виплаті ОСОБА_1 (пропорційно його оплаченій частці у статутному капіталі ТОВ "СП "Емпаєр Моторс") у зв`язку з припиненням його участі у ТОВ "СП "Емпаєр Моторс" (виходом з ТОВ "СП "Емпаєр Моторс"); 2) чи підтверджується документально сума внеску ОСОБА_1 до статутного фонду ТОВ "СП "Емпаєр Моторс" та розрахунок розміру частини майна, що підлягає поверненню ОСОБА_1 , який вибув зі складу засновників 04.07.2019?
Висновок з першого питання: дійсна (ринкова) вартість частини майна (вартість частини чистих активів) ТОВ "СП "Емпаєр Моторс" на 03.07.2019, що підлягає виплаті ОСОБА_1 (пропорційно його оплаченій частці у статутному капіталі ТОВ "СП "Емпаєр Моторс") у зв`язку з припиненням його участі у ТОВ "СП "Емпаєр Моторс" (виходом з ТОВ "СП "Емпаєр Моторс"), становить 1629394 (один мільйон шістсот двадцять дев`ять тисяч триста дев`яносто чотири) гривні без урахування податку на додану вартість.
Висновок по другому питанню: даними бухгалтерського обліку підтверджується сума внеску у розмірі частки у статутному капіталі ТОВ "СП "Емпаєр Моторс", яка належала ОСОБА_1 на дату виходу (10% статутного капіталу в сумі 665445,09 грн.).
Місцевим господарським судом вказаний висновок визнано належним доказом, яким визначена дійсна (ринкова) вартість частини майна (вартість частини чистих активів) товариства станом на 03.07.2019, що підлягає виплаті позивачеві (пропорційно його оплаченій частці у статутному капіталі товариства) в зв`язку з припиненням його участі в товаристві (виходом з товариства).
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.
Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч. 1, ч. 2 ст. 98 ГПК України).
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Колегією суддів було досліджено вказаний висновок експертизи та встановлено відсутність підстав для його не прийняття, як належного доказу.
При цьому, апеляційним судом враховується, що на відміну від експертного висновку, наданого позивачем до позовної заяви, висновок ТОВ "Міжнародна експертно-правова група" було складено за результатом дослідження та оцінки вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), а також враховано вартість часток інших учасників товариства.
Апелянт, заперечуючи проти вказаного Висновку, посилається на те, що кваліфікація оцінювача Максімова В.В. не підтверджена; вказаний Висновок не підпадає під поняття комплексної судової експертизи; такого виду судових експертиз як оціночна законодавством не передбачено; на розгляд експертів поставлені питання, які не відповідають орієнтовному переліку питань, визначених в Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, а також Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998№53/5.
Стосовно вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне.
Так, види судових експертиз, а також порядок їх призначення та проведення визначаються в Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (надалі - Інструкція), а також Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998№53/5 (надалі - Рекомендації).
У даному випадку, експертний висновок, проти якого наразі заперечує апелянт, було складено за результатом проведення комплексної економічної експертизи із залученням фахівця у галузі оцінки.
Відповідно до п.п. 1.2.3. п. 1.2 Інструкції до основного виду експертиз належить, зокрема, економічна.
В свою чергу, з метою більш повного задоволення потреб слідчої та судової практики щодо вирішення питань, які потребують застосування наукових, технічних або інших спеціальних знань, експертними установами організовується проведення інших видів експертиз (крім судово-медичної та судово-психіатричної), у тому числі й тих, що перебувають у стадії наукової розробки (п.п.1.2.12 п. 1.2 Інструкції).
Отже, вказаною Інструкцією передбачено можливість проведення інших видів експертиз, окрім тих, що наведені у переліку п. 1.2.
Згідно п.п. 1.2.13 п. 1.2 Інструкції комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.
Таким чином, положення Інструкції визначають також можливість проведення комплексних експертиз із залученням при цьому фахівців з інших галузей.
У даному випадку, до проведення судової комплексної експертизи були залучені: судовий експерт Вавілова В.В. та оцінювач Максімов В.В .
Неправомірності у залученні оцінювача колегія суддів не вбачає, з огляду на наведені вище положення Інструкції, якими передбачена можливість проведення експертиз за участю фахівців з інших галузей знань.
Стосовно доводів скаржника про непідтвердженість кваліфікації оцінювача Максімова В.В. , колегія суддів зазначає, що на офіційному сайті Фонду державного майна України розміщено перелік оцінювачів, включених до Державного реєстру оцінювачів, серед яких за №6660 значиться Максімов В.В.
Щодо доводів апелянта про поставлення на розгляд експертів питань, які не відповідають орієнтовному переліку, визначеному в Інструкції, слід зазначити, що вказаний документ визначає лише їх орієнтовний перелік, який, в свою чергу, не є виключним.
Можливість чи неможливість проведення експертизи за поставленими питаннями вирішується безпосередньо самими експертами.
Отже, наведені вище доводи скаржника є необґрунтованими та не можуть бути підставою для неприйняття Висновку експертизи № 31-08/20, як належного доказу.
Інші заперечення апелянта проти вказаного Висновку, що наведені в апеляційній скарзі, є намаганням домогтися переоцінки зазначеного доказу та жодним чином не підтверджують доводів скаржника про його неналежність.
Стосовно доводів апелянта про неправомірність неприйняття місцевим господарським судом висновку експерта № 27/ВЕД-20 від 01.12.2020, колегія суддів зазначає наступне.
Так, 17.12.2020 представник позивача подав до суду першої інстанції клопотання, в якому просив визнати причини пропуску ненадання висновку експерта № 27/ВЕД-20 від 01.12.2020 в підготовчому засіданні поважними та продовжити строк підготовчого засідання для надання до матеріалів справи висновку експерта.
В обґрунтування поважності причин несвоєчасного подання вказаного висновку позивач зазначав про ухилення відповідача від надання вихідних даних щодо активів товариства.
Вказану представником позивача причину пропуску строку не подання висновку експерта в підготовчому засіданні суд відхилив, оскільки дійшов висновку, що доводи представника позивача не свідчать про об`єктивні перешкоди, які унеможливлювали подання документу суду і які не залежали від волі сторони.
Також, суд першої інстанції вказав, що оскільки повернення до підготовчого провадження зі стадії судового розгляду процесуальним законом не передбачено, заява представника позивача про продовження строку підготовчого засідання задоволенню не підлягає, а клопотання представника позивача про долучення висновку експерта залишається без розгляду.
Колегія суддів вважає наведені висновки місцевого господарського суду обґрунтованими, виходячи з наступного.
В силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, а також приписах статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду.
Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 80 цього Кодексу, чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 2 вказаної статті позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно частини 4 цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частина 5 цієї статті визначає, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Отже, за змістом вказаних норм всі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з такою заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.
Позивач в апеляційній скарзі вказав про неможливість подання висновку № 27/ВЕД-20 від 01.12.2020 разом з позовною заявою через ухилення відповідача від надання вихідних даних щодо активів товариства.
Колегія суддів, зазначає, що клопотання про поновлення строку повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються суду на загальних підставах).
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Для вирішення господарським судом питання про поновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником.
Таким чином, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.
Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Позивач, посилаючись на ухилення відповідача від надання йому вихідних даних щодо активів товариства, з відповідним клопотанням до суду першої інстанції ані при поданні позову, ані в підготовчу провадженні не звертався.
В свою чергу, обов`язок по збиранню доказів з метою підтвердження своїх позовних вимог покладено саме на позивача.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність поважності причин своєчасного подання вказаного висновку до суду.
Стосовно клопотання позивача про продовження строку підготовчого засідання для надання до матеріалів справи висновку експерта, слід зазначити, що чинним господарським процесуальним законодавством не передбачено можливості повернення зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження (до того ж по спливу двох місяців з дня закриття підготовчого провадження та призначення справу до судового розгляду по суті).
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає обґрунтованою відмову суду першої інстанції у задоволенні заяви представника позивача про визнання причини пропуску ненадання висновку експерта в підготовчому засіданні поважною та продовження строку підготовчого засідання для подання висновку експерта, а також про залишення без розгляду клопотання представника позивача про долучення висновку експерта.
Стосовно клопотання апелянта про прийняття апеляційним судом вказаного висновку № 27/ВЕД-20 від 01.12.2020, а також матеріалів для визначення реальної вартості адміністративно-торгівельного центру загальною площею 2791,3 кв. м., розташованого у м. Суми на вул. Козацький вал, 2-Б, слід зазначити наступне.
Згідно з приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Щодо висновку № 27/ВЕД-20 від 01.12.2020, який подавався позивачем до суду першої інстанції та не був прийнятий останнім, то апеляційним судом вище вже була надана оцінка вказаним обставинам, а тому з огляду на наведене колегією суддів також не приймається вказаний доказ.
Стосовно матеріалів для визначення реальної вартості адміністративно-торгівельного центру загальною площею 2791,3 кв. м., розташованого у м. Суми на вул. Козацький вал, 2-Б, які до місцевого господарського суду позивачем не подавалися, оскільки, за доводами скаржника, з невідомих для нього причин адвокат не приклав їх до позовної заяви, колегія суддів зазначає, що наведені обставини жодним чином не підтверджують неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача.
До того ж, позивачем не доведено обставин неможливості дізнатися раніше про неподання адвокатом до суду першої інстанції наведених документів.
Отже, матеріали для визначення реальної вартості адміністративно-торгівельного центру загальною площею 2791,3 кв. м., розташованого у м. Суми на вул. Козацький вал, 2-Б не приймаються апеляційним судом.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що єдиним у справі доказом, яким визначена дійсна (ринкова) вартість частини майна (вартість частини чистих активів) товариства станом на 03.07.2019, що підлягає виплаті позивачеві (пропорційно його оплаченій частці у статутному капіталі товариства) в зв`язку з припиненням його участі в товаристві (виходом з товариства), слід вважати Висновок № 31-08/20 від 24.09.2020 за результатами проведення комплексної судової економічної експертизи із залученням фахівця у галузі оцінки.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У нинішній справі колегія суддів дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 15.01.2021 у справі №920/831/20 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 28.04.2021 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Дідиченко
М.А. Руденко
