РІШЕННЯ
Іменем України
08 вересня 2021 року
Київ
справа №9901/932/18
адміністративне провадження № П/9901/932/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А., Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
за участю секретаря судового засідання Носадчої О.Е.,
учасники справи:
представник позивача адвокат Щиголь В.В.,
представник відповідача Нарольська Т.С.,
розглянувши у судовому засіданні (участь ВРП в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів) адміністративну справу №9901/932/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа - Вища кваліфікаційна комісія суддів України, про визнання протиправним та скасування рішення,
І . ПРОЦЕДУРА
1. 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач, Рада), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 08 листопада 2018 року №3435/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду Сумської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України» (далі - спірне рішення, Рішення №3435/0/15-18).
1.1. В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 вказала, що спірне рішення суперечить Закону України від 2 червня 2016 року N 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон N 1402-VІІІ) та Положенню про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС України від 03 листопада 2016 року №143/зп-16 (далі - Положення №143/зп-16).
2. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 листопада 2018 року визначено склад суду для розгляду справи № 9901 /932/18, а саме: головуючий суддя - Гриців М.І., судді: Анцупова Т.О., Гімон М.М., Желтобрюх І.Л., Кравчук В.М.
3. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 листопада 2018 року відкрито провадження у справі.
4. У судовому засіданні 21 грудня 2018 року колегія суддів Верховного Суду протокольною ухвалою задовольнила клопотання відповідача і залучила Вищу кваліфікаційну комісію суддів України у якості третьої особи у цій справі (далі - ВККС України, третя особа, Комісія).
5. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2019 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №9901/646/18.
6. Відповідно до розпорядження заступник керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 13), призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
7. Згідно з повторним протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 травня 2019 року склад колегії для розгляду справи визначено наступний: головуючий суддя - Калашнікова О.В., судді: Білак М.В., Губська О.А., Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
8. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року прийнято до провадження.
9. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 лютого 2020 року поновлено провадження у справі.
10. Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2020 року забезпечено участь Вищої ради правосуддя у судовому засіданні у справі №9901/932/18 в режимі відеоконференції відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 8 квітня 2020 року №169.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ І ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
11. Указом Президента України від 28 грудня 2010 року №1290/2010 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Господарського суду Сумської області строком на п`ять років.
12. Рішенням ВККС України від 28 січня 2016 року №7/ЗП-16 щодо ОСОБА_1 призначено первинне кваліфікаційне оцінювання на підтвердження можливості здійснювати правосуддя у Господарському суді Сумської області.
13. Рішенням ВККС України від 18 березня 2016 року №72/КО-16, яке було прийнято за результатами первинного кваліфікаційного оцінювання, визнано позивачку такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Господарському суді Сумської області, відсторонено від здійснення правосуддя до проходження нею повторного кваліфікаційного оцінювання та направлення до Національної школи суддів України для проходження перепідготовки.
14. Рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року №106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 .
15. Відповідно до рішення Комісії від 29 січня 2018 року №7/зп-18 проведення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді для суддів місцевих судів (господарська спеціалізація) призначено на 13 березня 2018 року. У тому ж рішенні Комісія визначила, зокрема, таку черговість стадій складення іспиту: перша стадія - анонімне письмове тестування; друга стадія - виконання практичного завдання.
16. У пункті 3 рішення від 29 січня 2018 року №7/зп-18 ВККС України встановила, що мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.
17. Згідно з рішенням ВККС України від 29 березня 2018 року №65/зп-18, суддя ОСОБА_1 за результатами складення анонімного письмового тестування отримала 76,5 бали (з максимально можливих 90), за виконання практичного завдання - 50,5 бали (з максимально можливих 120).
18. Рішенням ВККС України від 26 квітня 2018 року №551/ко-18 визначено, що суддя Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 не склала іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 29 січня 2018 року №7/зп-18, її визнано такою, що не відповідає займаній посаді та відмовлено у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
19. Вказане рішення Комісії ОСОБА_1 оскаржила в судовому порядку.
19.1. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі №9901/646/18, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
20. Рішенням від 27 квітня 2018 року №591/ко-18 Комісія внесла до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Сумської області.
21. 08 листопада 2018 року ВРП прийняла рішення №3435/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Сумської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України».
22. Не погоджуючись із Рішенням ВРП №3435/0/15-18, позивачка звернулась до суду.
III. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ЩОДО СУТІ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
23. В обґрунтовування позовних вимог, ОСОБА_1 вказала, що підставою для прийняття спірного рішення стали помилкові висновки ВККС України, відображені у рішенні від 26 квітня 2018 року №551/ко-18 в частині недопуску позивачки до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді - «Дослідження досьє та проведення співбесіди». Окрім того, позивачка наголосила, що вказане рішення ВККС України вона оскаржила до Верховного Суду.
24. На думку ОСОБА_1 , суддя, не набравши мінімально допустимий бал за виконання практичного завдання, у разі набрання ним мінімально допустимого балу іспиту в цілому, повинен допускатись до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання. Вважає, що на момент складання нею іспиту Положення №143/зп-16 не містило жодної вимоги щодо набрання учасником кваліфікаційного оцінювання мінімально допустимого балу за виконання практичного завдання.
25. Позивачка вказала, що процедуру кваліфікаційного оцінювання щодо неї розпочато до набрання чинності Законом N 1402-VІІІ, проте, не завершено. Після проходження перепідготовки у Національній школі суддів України, ВККС України повинна була здійснити щодо неї повторне кваліфікаційне оцінювання в межах первинного оцінювання як окремий етап первинного оцінювання. На думку позивачки, наведене свідчить про відсутність у Комісії підстав для включення її до списку суддів, стосовно яких рішенням від 26 квітня 2018 року №551/ко-18 призначено кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді з подальшим проведенням іспиту за правилами, що діяли після набрання чинності Законом N14024/111. В підтвердження вказаного доводу, ОСОБА_1 вказала на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, який викладено в постанові від 19 червня 2018 року у справі №800/439/17 (П/9901 /200/18 (провадження № 11-286заі18).
26. На думку ОСОБА_1 , Комісія не дотрималась регламентованої процедури кваліфікаційного оцінювання у контексті правил її проведення, що є підставою для відмови ВРП в задоволенні подання з рекомендацією ВККС України про звільнення.
27. ВРП подала відзив на позовну заяву, в якому вказала, що із вимогами позивачки не погоджується, вважає їх необґрунтованими, а тому просить суд залишити позов без задоволення.
28. Представник Ради зазначив, що законодавець чітко визначив підстави для оскарження та скасування рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України, які є вичерпними. У свою чергу, спірне рішення ухвалено у спеціальному приміщенні (нарадчій кімнаті), поважним складом ВРП та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні.
29. Також у відзиві вказано, що розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді ВРП відкладала 26 червня 2018 року та 26 липня 2018 року у зв`язку із неявкою судді. Листом від 29 жовтня 2018 року №40381/0/9-18 суддя була повідомлена про розгляд питання про її звільнення з посади 08 листопада 2018 року. Крім того, зазначену інформацію також було оприлюднено на офіційному веб-сайті ВРП. Проте, 08 листопада 2018 року на засідання ВРП суддя не з`явилась. Враховуючи те, що розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді неодноразово відкладався, тому, керуючись статтею 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Рада вирішила розглядати дане питання за відсутності судді, оскільки її неявка в засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду цього питання. Відтак, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення
30. ВККС України подала пояснення у справі, в яких вказала, що Комісія, діючи в межах наданих законодавством повноважень, встановила, що суддя Господарського суду сумської області ОСОБА_1 за виконання практичного завдання отримала менше 50 % від максимального можливого бала, визначеного пунктом 9 розділу V Положення №143/зп-16 і рішенням Комісії від 29 січня 2018 року №7/зп-18, а отже, не склала іспиту і її не може бути допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди». Отже, суддя Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді за критерієм професійної компетентності , що відповідно до пункту 37 розділу III Положення №143/зп-16, що є підставою для внесення подання до ВРП з рекомендацією про звільнення позивачки з посади судді Господарського суду Сумської області.
31. Також представник ВККС України наголосив, що рішення Комісії про внесення подання з рекомендацією про звільнення з посади судді не є остаточним і за своєю правовою природою має рекомендаційний та проміжний характер, оскільки ухвалення рішення про звільнення судді з посади належить до повноважень ВРП.
32. ОСОБА_1 подала заперечення на пояснення ВККС України. Вказала, що рішення Комісії від 26 квітня 2018 року №551/ко-18 (про недопуск до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди») є таким, що суперечить Закону №1402-VIII та Положенню №143/зп-16, а тому не могло слугувати підставою для прийняття оскаржуваного рішення. На думку позивачки, Комісія самовільно змінила умови, визначені Положенням №143/зп-16 та поклала на учасників кваліфікаційного оцінювання додатковий обов`язок щодо набрання мінімального допустимого балу за виконання практичного завдання.
33. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, вказав про обізнаність позивачки щодо дати, місця та часу розгляду цієї справи.
34. Також представник позивачки надав під час розгляду справи рішення ВРП від 10 серпня 2021 року «Про відмову у задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Суворовського районного суду міста Херсона на підставі підпункту 4 пункту 16-1 XV «Перехідні положення» Конституції України». Зазначив, що відповідач у вказаному рішенні, взяв до уваги рішення ВККС України, яким судді відмовлено у перегляді рішення Комісії щодо результатів виконаного практичного завдання у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді. Проте, розглядаючи дисциплінарну справу ОСОБА_1 , ВРП не взяла до уваги рішення Комісії від 05 листопада 2018 року №1935/ко-18, яким ОСОБА_1 також було відмовлено у перегляді результатів виконаного нею практичного завдання.
35. Представник ВРП у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала. Зазначила, що під час розгляду подання ВККС України з рекомендацією про звільнення позивачки, ОСОБА_1 та її представник не були присутні, хоча належним чином були повідомленні про дату, місце та час розгляду, рішення Комісії від 05 листопада 2018 року №1935/ко-18 ними не надавалось та взагалі не повідомлялось про звернення ОСОБА_1 до Комісії із питанням щодо перегляду результатів виконаного нею практичного завдання.
36. Представник ВККС України в судове засідання не з`явився, про дату, місце і час розгляд справи повідомлений належним чином.
І V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
37. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
38. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, серед іншого, ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
39. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України від 02 червня 2016 року №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів».
40. Відповідно до статті 112 Закону №1402-VII (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
41. Згідно з пунктом 40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VII положення цього Закону застосовуються з урахуванням норм розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
42. Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі- Закон №1401-VIII) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом №1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
43. Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» №1402-VIII установлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (Закон N 1401-VIII), оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
44. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначає Закон України від 21 грудня 2016 року N 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон N 1798-VIII).
45. Згідно із частиною першою статті 1 Закону N 1798- VIII Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституцій законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
46. Частиною першою статті 26 Закону N 1798-VIII визначено, що Вища рада правосуддя діє у пленарному складі, якщо інше не встановлено цим Законом.
47. Відповідно до частини другої статті 30 Закону N 1798- VIII засідання Вищої ради правосуддя у пленарному складі, засідання Дисциплінарної палати є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу Вищої ради правосуддя або Дисциплінарної палати відповідно. Засідання Вищої ради правосуддя у пленарному складі, на якому розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, є повноважним, якщо в ньому бере участь не менше чотирнадцяти членів Вищої ради правосуддя.
48. Згідно з пунктом 12 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону N 1798- VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, розглядаються на засіданні Вищої ради правосуддя в пленарному складі на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону. Оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання відбувається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
49. Статтею 56 Закону N 1798-VIII визначено, що суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
50. Статтею 57 Закону N 1798-VIII визначено, що рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1, 2 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених законом.
Рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктами З та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;
3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
Рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстави, визначеної пунктом 5 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених частиною другою цієї статті, або у випадку, якщо суддя не був належним чином повідомлений про засідання Вищої ради правосуддя, на якому було ухвалене рішення.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
51. Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
52. Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
53. Колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що ВРП доведена законність Рішення №3435/0/15-18 з огляду на наступне.
54. Підставою для прийняття ВРП вказаного рішення слугував розгляд відповідачем Рекомендації ВККС України від 27 квітня 2018 року №591/ко-18 про звільнення позивачки, оскільки вона під час проходження кваліфікаційного оцінювання за виконання практичного завдання набрала менше 50%від максимально можливого балу.
55. Верховний Суд наголошує, що предметом судового контролю у цій справі є процедура звільнення Радою особи з посади судді на підставі підпункту 4 пункту 16-1
розділу XV «Перехідні положення» Конституції України» (невідповідність судді займаній посаді за критерієм).
56. В обґрунтування позовних вимог позивачка неодноразово зазначала про невідповідність процедури оцінювання під час складання іспиту, що здійснювалась ВККС України.
57. Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
58. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду під час розгляду справи № 9901/646/18 здійснював перевірку процедури оцінювання результатів іспиту ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду Сумської області. Судом у цій справі встановлено законність проведення ВККС України процедури оцінювання в частині недопуску позивачки до етапу «Дослідження дос`є та проведення співбесіди». Це рішення було переглянуто Великою Палатою Верховного Суду і залишено без змін.
59. Велика Палата Верховного Суду у цій справі вказала, що Комісія для цілей проведення іспиту встановила як мінімально допустимий бал для іспиту загалом, так і для анонімного письмового тестування і практичного завдання як дві необхідні умови набрання мінімально допустимого бала в межах цього іспиту.
60. Колегія суддів Верховного Суду наголошує, що мінімально допустимі бали в межах окремого іспиту встановлюються не Положенням №143/зп-16, а окремим рішенням Комісії, в даному випадку - рішенням ВККС України від 29 січня 2018 року №7/зп-18.
61. За правилами пункту 9 глави 6 розділу II Положення №143/зп-16 суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами етапу «Іспит» набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди», припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідність займаній посаді.
62. Оскільки за виконання практичного завдання ОСОБА_1 набрала 50,5 бала (з максимально можливих 120), тобто менше 50 відсотків від максимально можливого бала, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не підтвердила своєї професійної компетентності на етапі іспиту загалом, а тому правомірно не допущена Комісією до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.
63. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі №9901/646/18 набрала законної сили 17 грудня 2019 року.
64. Враховуючи, що правомірність оцінювання встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, доводи ОСОБА_1 в цій частині є необґрунтованими.
65. Є безпідставними доводи представника позивачки щодо неврахування ВРП при прийнятті оскаржуваного рішення наявності рішення ВККС України від 05 листопада 2018 року №1935/ко-18, яким ОСОБА_1 відмовлено у перегляді рішення Комісії від 29 березня 2018 року №65/зп-18 щодо результатів виконаного практичного завдання у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді.
65.1. Підставою винесення Комісією рішення від 05 листопада 2018 року №1935/ко-18 стало звернення ОСОБА_1 із вимогою про перегляд результатів виконаного практичного завдання (рішення ВККС України від 29 березня 2018 року №65/зп-18).
65.2. Верховний Суд наголошує, що ВРП, приймаючи рішення про звільнення судді виконує не просто церемоніальну функцію. Розглядаючи подання та рекомендацію Комісії про звільнення судді, ВРП здійснює перевірку законності проведення процедури кваліфікаційного оцінювання, враховуючи усі етапи, а саме: призначення оцінювання, призначення проведення іспитів, встановлення мінімально допустимих балів, здійснення оцінювання за письмове тестування та за виконання практичного завдання.
65.3. У свою чергу, ОСОБА_1 , не погоджуючись із оцінюванням Комісією результату виконаного нею практичного завдання, звернулась до суду.
65.4. Так, Верховний Суд, розглядаючи справу №9901/646/18, здійснював перевірку щодо ОСОБА_1 законності процедури кваліфікаційного оцінювання, зокрема, судовий контроль здійснювався щодо проведення та оцінювання Комісією виконаного позивачкою практичного завдання. У пунктах 44-46 рішення від 15 квітня 2019 року у справі №9901/646/18 Верховний Суд надає оцінку процедурі проведення та оцінювання виконання практичного завдання позивачкою, у тому числі технічної можливості виконання суддею практичного завдання та об`єктивності оцінювання його результату.
65.5. Таким чином, перевірка процедури оцінювання Комісією результатів виконаного ОСОБА_1 практичного завдання відбувалась двічі - Радою під час розгляду рекомендації ВККС України та в судовому порядку під час розгляду справи №9901/646/18.
66. Також є безпідставними доводи ОСОБА_1 з приводу необхідності здійснення Комісією оцінювання в межах первинного оцінювання, яке відбулось у 2016 році, як окремого етапу такого оцінювання.
66.1. Відповідно до пункту 21 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону N1402-VII ВККС України завершує процедури кваліфікаційного оцінювання, розпочаті до набрання чинності цим Законом, за правилами, які діяли на день початку такого кваліфікаційного оцінювання. Судді, які за результатами цих процедур підтвердили свою здатність правосуддя у відповідному суді, не проходять процедуру кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності займаній посаді.
67. Однак, ОСОБА_1 у 2016 році не пройшла кваліфікаційне оцінювання, її визнано такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Господарському судді Сумської області, тому позивачку було направлено до Національної школи суддів України для проходження перепідготовки. Після перепідготовки суддя повторно проходила кваліфікаційне оцінювання, тобто у 2016 році кваліфікаційне оцінювання стосовно ОСОБА_1 було завершено.
67.1. Посилання представника позивачки на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 19 червня 2018 року у справі №800/439/17 (провадження №11-286заі18) є безпідставним, оскільки правовідносини у справах не є подібними. У справі №800/439/17 в судовому порядку було скасовано рішення ВККС України, яким суддю визнано таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, а тому суддя у період з дня набрання відповідним судовим рішенням законної сили (05 вересня 2016 року) і до дня набрання чинності законами України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та «Про судоустрій і статус суддів» (30 вересня 2016 року) вважався таким, щодо якого процедура первинного кваліфікаційного оцінювання не розпочиналася.
68. Приписами пункту 12 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1798-VIII визначено, що оскарження рішення за результатами оцінювання відбувається у порядку, визначеному статтею 57 Закону №1798-VIII.
69. У свою чергу, статтею 57 Закону №1798-VIII передбачено, що таке рішення може бути скасовано за наявності наступних підстав:
-склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
-рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;
-рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків;
- якщо суддя не був належним чином повідомлений про засідання Вищої ради правосуддя, на якому було ухвалене рішення.
70. Однак, як встановлено Верховним Судом та підтверджено матеріалами справи, Рішення № 3435/0/15-18 ухвалено повноважним складом ВРП підписано всіма членами ВРП, що брали участь у його прийнятті із зазначенням підстав для звільнення.
71. Відповідач інформував ОСОБА_1 про розгляд питання щодо її звільнення з посади судді, через неявку позивачки декілька раз засідання відкладалось, листом від 29 жовтня 2018 року №40381/0/9-18 ОСОБА_1 була повідомлена про розгляд питання про її звільнення з посади 08 листопада 2018 року. Крім того, зазначену інформацію також було оприлюднено на офіційному веб-сайті ВРП. Проте, 08 листопада 2018 року на засідання ВРП суддя не з`явилась, що, відповідно до вимог статті 56 Закону №1798-VIII, надає Раді право здійснити розгляд такого питання без участі судді.
72. Жодних доводів в обґрунтування позовних вимог щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення, передбачених статтею 57 Закону N1798-7111, ОСОБА_1 не наведено.
73. Таким чином, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, зваживши всі аргументи та доводи сторін, Верховний Суд вважає, що ВРП, приймаючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, з дотриманням принципів обґрунтованості, пропорційності, права особи на участь у процесі прийняття рішення та законності. Оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких відповідач дійшов висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду Сумської області.
74. Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
75. За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання цього позову відшкодуванню не підлягають.
76. Керуючись статтями 22, 241-246, 250, 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ВИРІШИВ :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа - Вища кваліфікаційна комісія суддів України, про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 08 листопада 2018 року №3435/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Сумської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України» - відмовити.
Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текс рішення складено 14 вересня 2021 року.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
О.В. Калашнікова
М.В. Білак
О.А. Губська
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду
