П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2022 року
м. Київ
Справа № 9901/932/18
Провадження № 11-433заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року (судді Калашнікова О. В., Білак М. В., Губська О. А., Загороднюк А. Г., Соколов В. М.) у справі № 9901/932/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), третя особа - Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККС, Комісія), про визнання протиправним і скасування рішення та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, у якому просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 08 листопада 2018 року № 3435/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду Сумської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України»;
- поновити її на посаді судді Господарського суду Сумської області.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що підставою для прийняття спірного рішення ВРП стали помилкові висновки ВККС, відображені у рішенні від 26 квітня 2018 року № 551/ко-18 в частині недопуску позивачки до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди». Крім цього, позивачка наголосила на тому, що вказане рішення Комісії вона оскаржила до Верховного Суду (справа № 9901/646/18).
3. На переконання позивачки, суддя, не набравши мінімально допустимий бал за виконання практичного завдання, у разі набрання ним мінімально допустимого бала іспиту в цілому повинен допускатись до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання. На час складання позивачкою іспиту Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затверджене рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (тут і далі - у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням Комісії від 16 лютого 2018 року № 22/зп-18; далі - Положення № 143/зп-16) не містило жодної вимоги щодо набрання учасником кваліфікаційного оцінювання мінімально допустимого бала за виконання практичного завдання.
4. ОСОБА_1 зауважила, що процедуру кваліфікаційного оцінювання стосовно неї було розпочато Комісією до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1402-VIII), проте не завершено. Після проходження позивачкою перепідготовки у Національній школі суддів України ВККС з огляду на зміст пункту 21 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIIIповинна була провести щодо неї повторне кваліфікаційне оцінювання в межах розпочатої процедури первинного кваліфікаційного оцінювання судді щодо здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді як окремий етап такого оцінювання. На думку позивачки, наведене свідчить про відсутність у Комісії підстав для включення її до списку суддів, стосовно яких рішенням ВККС від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді з подальшим проведенням іспиту за правилами, що діяли після набрання чинності Законом № 1402-VIII. На підтвердження вказаного доводу ОСОБА_1 послалася на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 800/439/17 (провадження № 11-286заі18).
5. Позивачка також зазначила, що Комісія не дотрималась регламентованої процедури кваліфікаційного оцінювання в контексті правил її проведення, що є підставою для відмови ВРП у задоволенні подання з рекомендацією ВККС про звільнення судді.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
6. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 08 вересня 2021 року відмовив у задоволенні адміністративного позову.
7. Судове рішення мотивовано тим, що:
- правомірність оцінювання ОСОБА_1 встановлена постановою Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 9901/646/18, яка набрала законної сили, тому доводи позивачки про порушення відповідачем процедури оцінювання під час складання іспиту, що здійснювалась ВККС, є необґрунтованими. Зокрема, вказаним судовим рішенням зазначено, що Комісія для цілей проведення іспиту встановила як мінімально допустимий бал для іспиту загалом, так і для анонімного письмового тестування і практичного завдання, як дві необхідні умови набрання мінімально допустимого бала в межах цього іспиту; оскільки за виконання практичного завдання ОСОБА_1 набрала 50,5 бала (з максимально можливих 120), тобто менше 50 відсотків від максимально можливого бала, то позивачка не підтвердила своєї професійної компетентності на етапі іспиту загалом, а тому правомірно не допущена Комісією до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання. Водночас суд першої інстанції зазначив, що мінімально допустимі бали в межах окремого іспиту встановлюються не Положенням № 143/зп-16, а окремим рішенням Комісії, у цьому випадку - рішенням ВККС від 29 січня 2018 року № 7/зп-18;
- розглядаючи подання та рекомендацію Комісії про звільнення судді, ВРП здійснює перевірку законності проведення процедури кваліфікаційного оцінювання, ураховуючи всі етапи, а саме: призначення оцінювання, призначення проведення іспитів, встановлення мінімально допустимих балів, здійснення оцінювання за письмове тестування та за виконання практичного завдання. Верховний Суд, розглядаючи справу № 9901/646/18, також здійснював перевірку законності процедури кваліфікаційного оцінювання стосовно ОСОБА_1 , зокрема, щодо проведення та оцінювання Комісією виконаного позивачкою практичного завдання. У пунктах 44-46 рішення від 15 квітня 2019 року у справі № 9901/646/18 Верховний Суд надав оцінку процедурі проведення та оцінювання виконання практичного завдання позивачкою, у тому числі технічної можливості виконання суддею практичного завдання та об`єктивності оцінювання його результату. Таким чином, перевірка процедури оцінювання Комісією результатів виконаного ОСОБА_1 практичного завдання відбувалась двічі - ВРП під час розгляду рекомендації ВККС та в судовому порядку під час розгляду справи № 9901/646/18. Відтак доводи позивачки щодо неврахування ВРП при прийнятті оскаржуваного рішення наявності рішення ВККС від 05 листопада 2018 року № 1935/ко-18, яким ОСОБА_1 відмовлено у перегляді рішення Комісії від 29 березня 2018 року № 65/зп-18 щодо результатів виконаного практичного завдання у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, є безпідставними;
- доводи ОСОБА_1 з приводу необхідності здійснення ВККС оцінювання в межах первинного оцінювання, яке відбулось у 2016 році, як окремого етапу такого оцінювання також є безпідставними. За висновком суду першої інстанції, позивачка у 2016 році не пройшла кваліфікаційне оцінювання, її визнано такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Господарському суді Сумської області, тому позивачку було направлено до Національної школи суддів України для проходження перепідготовки. Після перепідготовки суддя повторно проходила кваліфікаційне оцінювання, тобто у 2016 році кваліфікаційне оцінювання стосовно ОСОБА_1 було завершено. Посилання ж позивачки на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 800/439/17 (провадження № 11-286заі18), є безпідставним, оскільки правовідносини у справах не є подібними. У справі № 800/439/17 у судовому порядку було скасовано рішення ВККС, яким суддю визнано таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, а тому суддя у період з дня набрання відповідним судовим рішенням законної сили (05 вересня 2016 року) і до дня набрання чинності законами України від 02 червня 2016 року№ 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII) та № 1402-VIII (30 вересня 2016 року) вважався таким, щодо якого процедура первинного кваліфікаційного оцінювання не розпочиналася;
- оскаржуване рішення ВРП ухвалено її повноважним складом, підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні, містить посилання на визначену законом підставу звільнення судді з посади та мотиви, з яких відповідач дійшов висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Сумської області;
- відповідач інформував ОСОБА_1 про розгляд питання щодо її звільнення з посади судді, через неявку позивачки декілька разів засідання відкладалось, листом від 29 жовтня 2018 року № 40381/0/9-18 ОСОБА_1 була повідомлена про розгляд питання про її звільнення з посади 08 листопада 2018 року. Зазначену інформацію також було оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП. Проте 08 листопада 2018 року суддя не з`явилась на засідання ВРП, що відповідно до вимог статті 56 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1798-VIII) дало ВРП право здійснити розгляд цього питання без участі судді.
8. За висновком суду першої інстанції, ВРП, приймаючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, з дотриманням принципів обґрунтованості, пропорційності, права особи на участь у процесі прийняття рішення та законності.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
9. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначила, що вважає це рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з неправильним застосування норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, а також на підставі обставин, що не узгоджуються з наявними у справі доказами.
10. На думку скаржниці, твердження суду першої інстанції про те, що у 2016 році кваліфікаційне оцінювання стосовно ОСОБА_1 було завершено, не узгоджується з фактичними обставинами справи та не підтверджується жодними наявними в ній доказами. При цьому скаржниця послалася на те, що відповідно до пункту 21 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, що набрав чинності 30 вересня 2016 року, ВККС завершує процедури кваліфікаційного оцінювання, розпочаті до набрання чинності цим Законом, за правилами, які діяли на день початку такого кваліфікаційного оцінювання. Оскільки ВККС рішенням від 18 березня 2016 року № 73/ко-16 за результатами первинного кваліфікаційного оцінювання визнала суддю Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 такою, що не підтвердила можливість здійснювати правосуддя у відповідному суді, та її було направлено до Національної школи суддів України для проходження перепідготовки, яку було завершено нею 05 серпня 2016 року, то станом на 30 вересня 2016 року відносно неї продовжувалася процедура кваліфікаційного оцінювання, установлена Порядком та методологією кваліфікаційного оцінювання судді, затвердженим рішенням ВККС від 21 жовтня 2015 року № 67/зп-15, та Положенням про порядок складення іспиту та методику його оцінювання під час кваліфікаційного оцінювання судді, затвердженим рішенням ВККС від 26 жовтня 2015 року № 70/зп-15. Крім цього, ВККС рішенням від 12 вересня 2016 року № 68/зп-16 призначила проведення протягом листопада 2016 року повторного кваліфікаційного оцінювання 12 суддів, у тому числі й позивачки. У подальшому Комісія рішенням від 15 листопада 2016 року № 154/зп-16 перенесла проведення повторного кваліфікаційного оцінювання суддів, призначеного рішенням ВККС від 12 вересня 2016 року № 68/зп-16, з листопада на грудень 2016 року, а рішенням від 22 грудня 2016 року № 195/зп-16 перенесла проведення повторного кваліфікаційного оцінювання суддів на невизначений термін. На думку позивачки, саме бездіяльність ВККС призвела до того, що у встановлені нормативними актами строки не було завершено процедуру кваліфікаційного оцінювання стосовно ОСОБА_1 згідно з правилами, які діяли на той час. Натомість Комісія рішенням від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 безпідставно включила позивачку до списку суддів, щодо яких призначено кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді за новими правилами, незаконно провела кваліфікаційне оцінювання відповідно до Порядку проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням ВККС від 04 листопада 2016 року № 144/зп-16 (далі - Порядок № 144/зп-16), і Положення № 143/зп-16, за наслідками чого прийняла рішення від 26 квітня 2018 року № 551/ко-18. Відтакоскаржуване рішення ВРП є передчасним та суперечить чинному законодавству.
11. Крім того, вказані вище висновки (щодо необхідності завершення процедури кваліфікаційного оцінювання, розпочатої до набрання чинності Законом № 1402-VIII, за правилами, які діяли на день початку такого оцінювання) знайшли своє відображення в рішенні ВРП від 18 червня 2020 року № 1874/0/15-20 «Про відмову у задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення ОСОБА_2 з посади судді господарського суду Одеської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України», на яке позивачка та її представники посилались у суді першої інстанції. Однак у випадку ОСОБА_1 за аналогічних, тотожних обставин ВРП ухвалила протилежне рішення, яким звільнила позивачку з посади судді за вказаною підставою. Суд першої інстанції правової оцінки рішенню ВРП від 18 червня 2020 року № 1874/0/15-20 не надав.
12. ОСОБА_1 також вважає, що її протиправно звільнено на підставі пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, оскільки норми перехідних положень закону повинні сприяти реалізації введених ним змін, а не підміняти їх. Ані стаття 126 Конституції України, ані стаття 109 Закону № 1402-VIII не передбачають такої підстави для звільнення судді із займаної посади, як виявлення за результатами кваліфікаційного оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, а перехідними положеннями закону, на думку скаржниці, не можуть вноситися додаткові підстави для звільнення судді з посади в силу специфіки предмета регулювання цими положеннями. До того ж з огляду на наслідки кваліфікаційного оцінювання непідтвердження здатності здійснювати правосуддя (під час цієї процедури) ототожнюється із невідповідністю займаній посаді, а по суті - із вчиненням істотного дисциплінарного проступку (у розумінні частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII), що є неприйнятним з точки зору принципу правової визначеності.
13. Скаржниця також послалася на те, що у рішеннях ВРП та ВККС лише формально зазначається, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді за критерієм професійної компетентності. Натомість не визначено конкретний показник професійної компетентності, якому позивачка не відповідає (рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня), а також не вказано, які саме вміння, навички та якості відсутні у неї. Відтак у рішеннях ВРП та ВККС, на переконання скаржниці, немає посилань на визначені пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України підстави для їх ухвалення (хоча ці підстави, як уже вона зазначала, взагалі не повинні застосовуватися для звільнення судді). Відсутність вказівки на конкретний показник професійної компетентності, якому не відповідає суддя, свідчить, на думку ОСОБА_1 , про неможливість прийняття ВРП оскаржуваного рішення про її звільнення.
14. Крім того, позовна вимога про поновлення позивачки на посаді судді Господарського суду Сумської області взагалі не згадується в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції та не розглядалася судом при розгляді цієї справи, що вкотре свідчить про необґрунтованість рішення.
15. На підставі викладеного скаржниця просить скасувати оскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги повністю.
Рух апеляційної скарги
16. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 26 жовтня 2021 року (суддя-доповідач Князєв В. С.) відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року та витребувала з Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 9901/932/18.
17. Відповідно до розпорядження керівника апарату Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у зв`язку з обранням судді Верховного Суду Князєва В. С. Головою Верховного Суду (постанова Пленуму Верховного Суду від 22 жовтня 2021 року № 10) призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
18. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 грудня 2021 року цю справу призначено судді-доповідачу Золотнікову О. С.
19. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 23 грудня 2021 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін на підставі положень частини першої статті 310 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
20. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначила, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив усі обставини справи та дослідив докази, за результатами чого прийняв законне та обґрунтоване рішення.
21. ВРП зауважила, що кваліфікаційне оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді є особливою процедурою, що визначена розділом XV «Перехідні положення» Конституції України і проводиться в межах судової реформи з урахуванням рекомендацій Венеційської комісії. Ухвалюючи оскаржуване рішення, ВРП керувалась положеннями Конституції України, законами № 1402-VIII та № 1798-VIII, а отже, необґрунтованими є доводи скаржниці про відсутність законодавчо визначеної процедури при звільненні судді з посади на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
22. На переконання відповідача, позивачка була не тільки ознайомлена з вимогами законодавства, а й погодилася пройти відповідну процедуру оцінювання та могла передбачити, що наслідки такого оцінювання могли бути як позитивні, так і негативні.
23. Крім того, оскаржуване рішення ВРП ухвалено повноважним складом та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні, це рішення містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
24. На думку ВРП, суд першої інстанції правильно зазначив, що перевірка процедури оцінювання Комісією результатів виконаного ОСОБА_1 практичного завдання відбувалась двічі - ВРП під час розгляду рекомендації ВККС та в судовому порядку під час розгляду справи № 9901/646/18.
25. Крім цього, ВРП вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 у 2016 році не пройшла кваліфікаційне оцінювання, її визнано такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Господарському суді Сумської області, тому позивачку було направлено до Національної школи суддів України для проходження перепідготовки. Після перепідготовки суддя повторно проходила кваліфікаційне оцінювання, тобто у 2016 році кваліфікаційне оцінювання стосовно ОСОБА_1 було завершено. Відтак безпідставними є доводи скаржниці з приводу необхідності здійснення Комісією оцінювання в межах первинного оцінювання, яке відбулось у 2016 році, як окремого етапу такого оцінювання.
26. У зв`язку з викладеним ВРП просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року - без змін.
27. Представник позивачки внаслідок відсутності відеозв`язку не взяв участь у судовому засіданні 08 червня 2022 року, призначеному за його клопотанням у режимі відеоконференції. Ураховуючи положення частини п`ятої статті 195 КАС України, відповідно до яких ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, Велика Палата Верховного Суду продовжила розгляд справи за відсутності представника позивачки.
28. Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.
29. У зв`язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, Велика Палата Верховного Суду на підставі пункту 2 частини першої статті 311 КАС України розглянула справу в порядку письмового провадження.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
30. Указом Президента України від 28 грудня 2010 року № 1290/2010 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Господарського суду Сумської області строком на п`ять років.
31. ВККС рішенням від 28 січня 2016 року № 7/зп-16 призначила первинне кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на підтвердження можливості здійснювати правосуддя у Господарському суді Сумської області, зокрема судді ОСОБА_1 .
32. Рішенням Комісії від 18 березня 2016 року № 72/ко-16, прийнятим за результатами первинного кваліфікаційного оцінювання, суддю ОСОБА_1 визнано такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Господарському суді Сумської області, відсторонено від здійснення правосуддя до проходження нею повторного кваліфікаційного оцінювання та направлено до Національної школи суддів України для проходження перепідготовки.
33. ВККС рішенням від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначила кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 .
34. Відповідно до рішення Комісії від 29 січня 2018 року № 7/зп-18 проведення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді для суддів місцевих судів (господарська спеціалізація) призначено на 13 березня 2018 року.
35. Цим рішенням ВККС визначила черговість стадій складення іспиту: перша стадія - анонімне письмове тестування; друга стадія - виконання практичного завдання (пункт 2 рішення), а також установила, що мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала: у разі набрання суддею 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання (пункт 3 рішення).
36. Рішенням від 29 березня 2018 року № 65/зп-18 Комісія затвердила кодовані результати складеного суддями 13 березня 2018 року анонімного письмового тестування та практичного завдання. Зокрема, згідно з витягами з додатків 1 та 2 до цього рішення суддя ОСОБА_1 за результатами складення анонімного письмового тестування отримала 76,5 бала (з максимально можливих 90), за виконання практичного завдання - 50,5 бала (з максимально можливих 120).
37. ВККС рішенням від 26 квітня 2018 року № 551/ко-18: визначила, що суддя Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 не склала іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 29 січня 2018 року № 7/зп-18; відмовила судді Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», призначеного рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнала суддю Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді; вирішила рекомендувати ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 .
38. Вказане рішення Комісії ОСОБА_1 оскаржила в судовому порядку.
39. Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року у справі № 9901/646/18, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2019 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
40. Рішенням від 27 квітня 2018 року № 591/ко-18 Комісія внесла до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Сумської області.
41. 08 листопада 2018 року ВРП прийняла рішення № 3435/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду Сумської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України».
42. Не погодившись із вказаним рішенням ВРП, позивачка звернулася до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
43. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
44. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
45. Відповідно до частини першої статті 112 Закону № 1402-VІІІ, якою встановлено загальні умови звільнення судді з посади, суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
46. Водночас згідно з пунктом 40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ положення цього Закону застосовуються з урахуванням норм розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
47. Підпунктом 4 пункту 16-1розділу XV «Перехідні положення» Конституції України визначено, що з дня набрання чинності Законом № 1401-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
48. Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визначено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.
49. При цьому відповідно до пункту 21 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII Комісія завершує процедури кваліфікаційного оцінювання, розпочаті до набрання чинності цим Законом, за правилами, які діяли на день початку такого кваліфікаційного оцінювання.
50. На підставі пункту 12 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16-1розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, розглядаються на засіданні ВРП у пленарному складі на підставі подання ВККС у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону. Оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання відбувається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
51. Статтею 1 Закону № 1798-VIII передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
52. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
53. Згідно із частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
54. Частиною першою статті 56 Закону № 1798-VIII передбачено, що питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
55. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді. Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності (частина третя вказаної статті Закону).
56. На підставі частини шостої статті 56 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
57. Частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII установлено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
58. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
59. Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 08 листопада 2018 року № 82 та ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП, свідчать про те, що це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її членами, які брали участь у його ухваленні.
60. Таким чином, немає підстав, визначених пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
61. Оцінюючи рішення ВРП від 08 листопада 2018 року № 3435/0/15-18 на його відповідність пункту 3 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення ВРП обставин, які стали підставою для звільнення судді з посади, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
62. Так, ВРП установила, що:
- рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 ;
- 29 січня 2018 року ВККС рішенням № 7/зп-18 призначила проведення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді для суддів місцевих судів (господарська спеціалізація) та встановила, що мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала: у разі набрання суддею 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання;
- суддя Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 за результатами складення анонімного письмового тестування отримала 76,5 бала, за виконання практичного завдання - 50,5 бала;
- Комісія рішенням від 26 квітня 2018 року № 551/ко-18: визначила, що суддя Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 не склала іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 29 січня 2018 року № 7/зп-18; відмовила судді Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», призначеного рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнала суддю Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді; вирішила рекомендувати ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 ;
- рішенням від 27 квітня 2018 року № 591/ко-18 ВККС внесла до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Сумської області.
63. У вказаному рішенні наведено нормативно-правове обґрунтування його прийняття, зокрема пункт 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.
64. ВРП, розглянувши вищевказане подання з рекомендацією ВККС, в оскаржуваному рішенні дійшла висновку про звільнення позивачки з посади судді на підставі підпункту 4 пункту 16-1розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
65. Однак Велика Палата Верховного Суду вважає, що з огляду на положення пункту 21 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII Комісія не дотрималася порядку проведення кваліфікаційного оцінювання судді Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 , тому оскаржуване рішення ВРП від 08 листопада 2018 року № 3435/0/15-18 не може бути визнано обґрунтованим.
66. Так, Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII) викладено в новій редакції Закон України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) та запроваджено процедуру первинного кваліфікаційного оцінювання суддів для підтвердження їх здатності відправляти правосуддя.
67. Відповідно до абзацу першого пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 192-VIII ВККС забезпечує проведення первинного кваліфікаційного оцінювання суддів з метою прийняття рішень щодо можливості здійснення ними правосуддя у відповідних судах.
68. Рішенням Комісії від 28 січня 2016 року № 7/зп-16 призначено первинне кваліфікаційне оцінювання суддів, яке підлягало проведенню протягом лютого ? березня 2016 року, зокрема судді Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 .
69. Відповідно до частин першої, другої статті 85 Закону № 2453-VI кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення суддею іспиту; 2) дослідження суддівського досьє та проведення співбесіди.
70. ВККС рішенням від 21 жовтня 2015 року № 67/зп-15 затвердила Порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді, а рішенням від 26 жовтня 2015 року № 70/зп-15 - Положення про порядок складення іспиту та методику його оцінювання під час кваліфікаційного оцінювання судді.
71. Згідно з абзацом шостим пункту 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 192-VIII, якщо за результатами первинного кваліфікаційного оцінювання можливість здійснення суддею правосуддя у відповідному суді не підтверджена, він відстороняється від здійснення правосуддя та направляється для перепідготовки до Національної школи суддів України із подальшим проведенням повторного кваліфікаційного оцінювання.
72. Рішенням Комісії від 18 березня 2016 року № 72/ко-16, прийнятим за результатами первинного кваліфікаційного оцінювання, суддю ОСОБА_1 визнано такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, відсторонено її від здійснення правосуддя до проходження нею повторного кваліфікаційного оцінювання та направлено до Національної школи суддів України для проходження перепідготовки, яку було завершено нею 05 серпня 2016 року.
73. 12 вересня 2016 року ВККС рішенням № 68/зп-16 призначила проведення протягом листопада 2016 року повторного кваліфікаційного оцінювання 12 суддів, у тому числі й ОСОБА_1 .
74. 30 вересня 2016 року набрали чинності закони № 1401-VIII та № 1402-VIII, у зв`язку із цим набрало чинності правило, передбачене підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, за яким з дати набрання чинності Законом № 1401-VIII має бути оцінена у визначеному законом порядку відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності указаним Законом.
75. Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визначено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.
76. При цьому відповідно до пункту 21 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII Комісія завершує процедури кваліфікаційного оцінювання, розпочаті до набрання чинності цим Законом, за правилами, які діяли на день початку такого кваліфікаційного оцінювання.
77. ВККС рішенням від 15 листопада 2016 року № 154/зп-16 перенесла проведення повторного кваліфікаційного оцінювання суддів, призначеного рішенням ВККС від 12 вересня 2016 року № 68/зп-16, з листопада на грудень 2016 року, а рішенням від 22 грудня 2016 року №195/зп-16 перенесла проведення повторного кваліфікаційного оцінювання суддів на невизначений термін.
78. У подальшому ВККС рішенням від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначила кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних суддів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 .
79. Рішенням Комісії від 29 січня 2018 року № 7/зп-18 призначено проведення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді для суддів місцевих судів (господарська спеціалізація) на 13 березня 2018 року, визначено черговість стадій складення іспиту: перша стадія - анонімне письмове тестування; друга стадія - виконання практичного завдання, а також установлено, що мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала: у разі набрання суддею 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.
80. Суддя Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 за результатами складення анонімного письмового тестування отримала 76,5 бала, за виконання практичного завдання - 50,5 бала.
81. ВККС рішенням від 26 квітня 2018 року № 551/ко-18: визначила, що суддя Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 не склала іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 29 січня 2018 року № 7/зп-18; відмовила судді Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», призначеного рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнала суддю Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді; вирішила рекомендувати ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 .
82. Однак процедуру кваліфікаційного оцінювання щодо судді ОСОБА_1 було розпочато до набрання чинності Законом № 1402-VIII (30 вересня 2016 року) та не завершено, зокрема, після проходження нею перепідготовки в Національній школі суддів України, Комісія не провела щодо неї повторне кваліфікаційне оцінювання в межах первинного оцінювання як окремий етап первинного оцінювання, тому з урахуванням вимог пункту 21 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону процедура кваліфікаційного оцінювання підлягає завершенню за правилами, які діяли на день початку такого оцінювання.
83. Наведене свідчить про відсутність у Комісії підстав для включення судді ОСОБА_1 до списку суддів, стосовно яких рішенням від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді з подальшим проведенням іспиту за правилами, що діяли після набрання чинності Законом № 1402-VIII.
84. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 червня 2018 року у справі № 800/439/17 (провадження № 11-286заі18) за позовом ОСОБА_3 до ВККС про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, визнання незаконним рішення виклала правову позицію, згідно з якою ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Відповідність рішення (дії) суб`єкта владних повноважень критерію пропорційності з урахуванням змісту пункту 8 частини другої статті 2 КАС України означає його прийняття (вчинення) з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Не можна визнати пропорційним втручання у права особи, за якого внаслідок допущеної суб`єктом владних повноважень помилки в особи, яка до цього виконала залежні від неї дії для проходження певної процедури, виникає обов`язок повторного її проходження із самого початку та за новими правилами.
85. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення ВРП від 08 листопада 2018 року № 3435/0/15-18, прийняте за рекомендацією ВККС, про звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду Сумської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України є невмотивованим.
86. Крім цього, Велика Палата Верховного Суду враховує непослідовність практики ВРП при прийнятті рішень за результатами розгляду подань ВККС щодо звільнення суддів на підставі підпункту 4 пункту 16-1розділу XV «Перехідні положення» Конституції України за аналогічних обставин.
87. Так, 18 червня 2020 року ВРП прийняла рішення № 1874/0/15-20, яким відмовила в задоволенні подання ВККС про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Господарського суду Одеської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. При цьому суддя ОСОБА_2 (так само як і суддя ОСОБА_1 ) проходив запроваджене Законом № 192-VIII первинне кваліфікаційне оцінювання, за результатами якого його визнано таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, був відсторонений від здійснення правосуддя, але після проходження ним перепідготовки в Національній школі суддів України Комісія щодо нього не провела повторне кваліфікаційне оцінювання в межах первинного оцінювання. Проте ВККС рішенням від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначила кваліфікаційне оцінювання, зокрема, судді Господарського суду Одеської області ОСОБА_2 відповідно до порядку, визначеного Законом № 1402-VIII.
88. Ураховуючи те, що рішення ВРП від 08 листопада 2018 року № 3435/0/15-18 є невмотивованим, тобто не відповідає вимогам пункту 3 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для визнання його протиправним і скасування.
89. При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що оцінка судом мотивів та обґрунтованості оскаржуваного рішення ВРП не є втручанням у її дискреційні повноваження.
90. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 у 2016 році не пройшла кваліфікаційне оцінювання, її визнано такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Господарському суді Сумської області, тому позивачку було направлено до Національної школи суддів України для проходження перепідготовки. Після перепідготовки суддя повторно проходила кваліфікаційне оцінювання, тобто у 2016 році кваліфікаційне оцінювання стосовно ОСОБА_1 було завершено.
91. Крім цього, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що суд першої інстанції помилково витлумачив її правову позицію, викладену в постанові від 19 червня 2018 року у справі № 800/439/17 (провадження № 11-286заі18), зазначивши, що у вказаній справі в судовому порядку було скасовано рішення ВККС, яким суддю визнано таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, а тому суддя у період з дня набрання відповідним судовим рішенням законної сили (05 вересня 2016 року) і до дня набрання чинності законами № 1401-VIII та № 1402-VIII (30 вересня 2016 року) вважався таким, щодо якого процедура первинного кваліфікаційного оцінювання не розпочиналася.
92. Однак Велика Палата Верховного Суду, скасувавши рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у справі № 800/439/17 та ухваливши нову постанову про задоволення позову ОСОБА_3 до ВККС про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, визнала такий висновок суду першої інстанції помилковим.
93. При цьому Велика Палата Верховного Суду керувалася тим, що:
- у справі № П/800/303/16 суд визнав протиправним і скасував рішення ВККС з огляду на безпідставність її висновків, однак не встановлював обставин порушення відповідачем процедури проведення кваліфікаційного оцінювання. Водночас позовних вимог про визнання протиправними дій ВККС щодо його проведення заявлено не було;
- із часу набрання законної сили судовим рішенням у справі № П/800/303/16 (05 вересня 2016 року) кваліфікаційне оцінювання відносно позивача, який пройшов передбачені законом етапи, вважається незавершеним з вини відповідача, що обумовлює його обов`язок завершити цю процедуру за правилами, які діяли на день початку такого кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням висновків суду в цій справі;
- у разі усунення причин, унаслідок яких не було завершено кваліфікаційне оцінювання судді, таке оцінювання потрібно продовжити зі стадії, на якій воно зупинилося. Оскільки кваліфікаційне оцінювання щодо позивача було розпочате, то відсутні правові підстави для призначення щодо судді нового кваліфікаційного оцінювання;
- невчинення відповідачем дій, які він був зобов`язаний і міг вчинити, свідчить про допущення ним протиправної бездіяльності відносно позивача;
- Комісія не мала правових підстав для включення ОСОБА_3 до списку суддів, стосовно яких рішенням ВККС від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено оцінювання на відповідність займаній посаді судді та визначено дату проведення тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей.
94. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду як суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення ВРП від 08 листопада 2018 року № 3435/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду Сумської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України» та вважає за необхідне позов у цій частині задовольнити.
95. Вирішуючи позовну вимогу ОСОБА_1 про її поновлення на посаді судді Господарського суду Сумської області, Велика Палата Верховного Суду керується таким.
96. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 1402-VIII голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ.
97. Отже, голова Господарського суду Сумської області на підставі рішення ВРП від 08 листопада 2018 року № 3435/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду Сумської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України» видав відповідний наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді.
98. Згідно із частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
99. Визнання протиправним і скасування рішення ВРП від 08 листопада 2018 року № 3435/0/15-18 є підставою для поновлення позивачки на посаді судді у відповідному суді на підставі відповідного наказу голови Господарського суду Сумської області.
100. З огляду на те, що питання про поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Господарського суду Сумської області та включення її до штату суду головою цього суду в межах його повноважень не вирішувалось, позовна вимога про визнання протиправним і скасування відповідного наказу Господарського суду Сумської області про звільнення позивачки з посади судді не заявлялась та цей суд не був залучений до участі у справі як відповідач, у Великої Палати Верховного Суду не виникає підстав для задоволення позову в цій частині.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
101. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.
102. На підставі пунктів 3, 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
103. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд помилково застосував норми матеріального права, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року з ухваленням нового рішення - про часткове задоволення позовних вимог.
Висновки щодо розподілу судових витрат
104. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
105. Згідно з положеннями статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
106. За правилами частин першої і третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
107. Як убачається з матеріалів справи, за подання до Верховного Суду адміністративного позову ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1 409,60 грн (по 704,80 грн за кожну із двох позовних вимог немайнового характеру) згідно з квитанцією Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк» від 28 листопада 2018 року № П13572 (а. с. 8, т. 1), за подання апеляційної скарги - 1 057,30 грн згідно з квитанцією Акціонерного товариства «Ощадбанк» від 05 жовтня 2021 року № 32 (а. с. 1, т. 4).
108. З огляду на положення підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду за кожну позовну вимогу немайнового характеру мав становити по 1 057,20 грн (704,80 грн х 150 %).
109. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає, що на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 1 762 грн (704,80 грн + 1 057,20 грн).
Керуючись статтями 139, 266, 308, 311, 315, 317, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 рокускасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
3.1. Визнати протиправним і скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 08 листопада 2018 року № 3435/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду Сумської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України».
3.2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00013698) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на сплату судового збору в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. С. Золотніков
Судді: В. В. Британчук Л. М. Лобойко
Ю. Л. Власов К. М. Пільков
І. В. Григор`єва Л. І. Рогач
Д. А. Гудима О. М. Ситнік
Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко
І. В. Желєзний І. В. Ткач
Л. Й. Катеринчук О. С. Ткачук
Г. Р. Крет С. П. Штелик
