справа №619/1680/17
провадження №2/619/28/21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 серпня 2021 року Дергачівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого-судді Калмикової Л.К.
за участю секретаря судового засідання- Кравченко К.В.,
представника позивача- ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 , третьої особи- ФГ «Веселе»-Мироненка С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі цивільну справу за позовом керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області (Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області) до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи- Фермерське господарство «Веселе», Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про визнання наказу незаконним, договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки, -
В С Т А Н О В И В:
У травні 2017 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області), в якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області № 124-СГ від 22 січня 2015 року про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 19 січня 2015 року, укладений між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2 ; скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки; зобов`язати ОСОБА_2 повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку площею 71,6083 га (кадастровий номер 6322057300:04:000:0545), розташовану за межами населених пунктів Слатинської селищної ради на території Дергачівського району Харківської області; судові витрати стягнути з відповідачів.
Позовну заяву мотивовано тим, що під час вивчення правомірності передачі в оренду земельних ділянок, розташованих на території Дергачівського району, Дергачівська місцева прокуратура встановила, що наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області № 124-СГ від 22 січня 2015 року ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 71,6083 га з кадастровим номером 6322057300:04:000:0545, яка розташована за межами населених пунктів Слатинської селищної ради на території Дергачівського району Харківської області, для ведення фермерського господарства строком на 49 років. Позивач вважає, що вказаний наказ прийнято з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство». Зазначає, що ОСОБА_2 є засновником ФГ «Веселе» та ТОВ «Ніка-Агро 2», і їй уже виділялися земельні ділянки за рахунок земель державної власності для ведення фермерського господарства. Зокрема, рішенням IX сесії XXIII скликання від 12 квітня 2000 року надано земельну ділянку для створення фермерського господарства загальною площею 17,82 га, на підставі якого остання отримала державний акт на право постійного користування землею серії IV-XP №037674. Тому позивач вважає, що ОСОБА_2 фактично отримала земельну ділянку не для ведення фермерського господарства, а для іншої підприємницької діяльності.
На виконання зазначеного наказу між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та відповідачем 19 серпня 2015 року укладено договір оренди вказаної земельної ділянки (далі - Договір оренди) для ведення фермерського господарства строком на 49 років, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 вересня 2015 року за № 11111293 приватним нотаріусом Дергачівського нотаріального округу Харківської області СмоляноюВ.В. Договір оренди на порушення вимог статті 13 Закону України «Про оцінку землі» укладено без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є обов`язковою при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Таким чином, ГУ Держгеокадастру у Харківській області не було дотримано встановленого законом порядку визначення орендної плати за спірну земельну ділянку. Позивач вважає, що земельну ділянку передано в оренду ОСОБА_2 з порушенням статей 122, 123, 134 ЗК України, тому наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 124-С від 22 січня 2015 року необхідно визнати незаконним та скасувати, договір оренди - визнати недійсним.
Ухвалами Дергачівського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2017 року залучено до участі в справі третіх осіб: ФГ «Веселе» та Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Представником Позивача подано до суду заяву від 30.10.2017 року № 04-30-2099-17, у якій уточнено позовні вимоги в частині зазначення вірної дати укладення договору оренди спірної земельної ділянки, а саме 19.08.2015 року, замість 19.01.2015 року.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року у задоволенні клопотання представника Відповідача ОСОБА_2 про залишення позовної заяви керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області без розгляду відмовлено. Провадження у справі закрито.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова мотивована необхідністю перевірки законності повторного надання ОСОБА_2 в користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 03 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи: Фермерське господарство «Веселе», Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про визнання наказу незаконним, договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 07 жовтня 2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача ГУ Держгеокадастру у Харківській області, представника третьої особи Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру- Даугуль В.Я про залишення позову без розгляду відмовлено.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 07 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи: Фермерське господарство «Веселе», Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про визнання наказу незаконним, договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 12 лютого 2020 року зупинено провадження у цивільній справі за позовом Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи: Фермерське господарство «Веселе», Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про визнання наказу незаконним, договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки до перегляду Великою Палатою ВерховногоСуду справи № 912/2385/18 у подібних правовідносинах у справі за позовом заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі: Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Східного офісу Державної аудиторської служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранссервіс груп» та Відділу освіти, молоді та спорту Устинівської районної державної адміністрації про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 90 577,26 грн.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 18 січня 2021 року поновлено провадження у цивільній справі за позовом Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи: Фермерське господарство «Веселе», Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про визнання наказу незаконним, договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 25 лютого 2021 року зупинено провадження у цивільній справі за позовом Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи: Фермерське господарство «Веселе», Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про визнання наказу незаконним, договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/3014/19 у подібних правовідносинах у справі за позовом заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 року, рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2019 у справі за позовом керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди землі.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 17 серпня 2021 року поновлено провадження у цивільній справі за позовом Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи: Фермерське господарство «Веселе», Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про визнання наказу незаконним, договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки та призначено судове засідання по справі на 09 год. 15 хв. 25.08.2021 року.
У судове засідання 25 серпня 2021 року з`явились представник Позивача ОСОБА_1 , представник Відповідача ОСОБА_2 та третьої особи ФГ «Веселе», адвокат Мироненко С.С., представник Відповідача ГУ Держгеокадастру у Харківській області та представник третьої особи Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру у судове засідання не з`явилися, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином шляхом направлення судових повісток на електронну адресу, проте, вони не з`явились. причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглядати справу у їх відсутність.
У судовому засіданні представник Позивача підтримала позовні вимоги, просила задовольнити позов у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. При ухваленні судового рішенні просила суд звернути увагу на правові позиції Верховного Суду, які містяться у Постановах від 04.06.20 року у справі №619/3540/17 та від 18.03.2020 року №619/3611/17.
Представник Відповідача, ОСОБА_2 , третьої особи-ФГ «Веселе» адвокат Мироненко С.С. просив відмовити у задоволенні позову, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 подано до ГУ Держземагенства у Харківській області усі, передбачені чинним законодавством, документи та інформацію, які необхідні для розгляду заяви про передання в оренду земельної ділянки. ГУ Держземагенства у Харківській області надано оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві ОСОБА_2 , перевірено доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів та надано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства.
Представник Відповідача зазначив, що Наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №124-СГ від 22.01.2015 року прийнятий у відповідності до вимог чинного, на час прийняття наказу, законодавства, у межах наданої компетенції та у спосіб, встановлений законом, тому підстави для визнання його незаконним та скасування відсутні.
На думку представника Відповідача, Позивачем не доведено в позовній заяві факту порушення, не визнання або оспорювання відповідачами законних прав або інтересів держави. Прокурором не доведено, в чому саме вбачаються порушення інтересів держави оспорюваним наказом №124-СГ від 22.01.2015 року, не подано належних та допустимих доказів, які б своїй сукупності давали б підстави вважати, що наявне порушення інтересів держави або реальна загроза такого порушення, що ГУ Держгеокадастру у Харківській обл. було порушено вимоги чинного законодавства при передачі спірних земельних ділянок в користування на умовах оренди ОСОБА_2 . Окрім того, позивачем не доведено, що оспорюваний наказ та правочин з передачі земельної ділянки у користування суперечать вимогам актів цивільного законодавства, прийняті ГУ Держгеокадастру у Харківській області з порушенням компетенції та поза межами повноважень.
Жодним нормативно-правовим актом (ЗК України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими) не встановлено обмежень щодо отримання громадянином земельної ділянки для ведення фермерського господарства одноразово та наголошує на тому, що навіть у разі належного підтвердження позивачем незаконності прийняття ГУ Держземагенства Наказу №124-СГ від 22.01.2015 року, відсутні підстави для задоволення даного позову, оскільки у даному випадку матиме місце порушення принципу пропорційного втручання держави у володіння особою майном.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наступне.
21.01.2015 року ОСОБА_2 подано заяву ( а.с. 148) на ім`я В.о. начальника Головного управління Держземагенства у Харківській області про передання в оренду земельної ділянки кадастровий номер 6322057300:04:000:0545, зазначено що фермерське господарство буде вестись одноосібно з можливим використання найманих працівників. До даної заяви також додано копію паспорту та ідентифікаційного коду заявника, копію трудової книжки, копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та обгрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.
Таким чином, Відповідачем подано усі документи та інформацію, які необхідні для розгляду заяви.
ОСОБА_2 надано суду свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарської техніки (а.с.149-153), що свідчить про наявність у заявника техніки, необхідної для обробітку землі, а також Свідоцтво про державну реєстрацію ФГ «Веселе», виписку з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо ФГ «Веселе», штатний розпис ФГ «Веселе», фінансовий звіт ФГ «Веселе», звіт про наявність с/г техніки, квитанції про доставку звітів до Держстату (а.с. 47) , що свідчать про обгрунтованість перспектив діяльності фермерського господарства, необхідність отримання для такої діяльності земельної ділянки у користування та наявність достатніх трудових і матеріальних ресурсів для обробітку земельної ділянки.
Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області № 124-СГ від 22.01.2015 року ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 71,6083 га із кадастровим номером 6322057300:04:000:0545, яка розташована за межами населених пунктів Слатинської селищної ради на території Дергачівського району Харківської області, для ведення фермерського господарства строком на 49 років.
На виконання зазначеного наказу між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_2 19.08.2015 року укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки площею 71,6083 га (рілля) з кадастровим номером 6322057300:04:000:0545, яка розташована за межами населених пунктів Слатинської селищної ради на території Дергачівського району Харківської області, для ведення фермерського господарства строком на 49 років, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.09.2015 року за № 11111293.
Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Отже, на час видання спірного наказу органом виконавчої влади, що відповідно до закону мав право розпоряджатись земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності в межах Харківської області було ГУ Держземагенство у Харківській області.
Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство" в редакціях, що діяли на час виникнення спірних правовідносин. З огляду на положення статей 22, 31, 93 та 124 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.
За правилом статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.
Стаття 123 Земельного України регулює загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.
Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.
Отже, порядок передачі земельних ділянок в оренду громадянам для ведення фермерського господарства станом на час видання спірних наказів був врегульований ст. 123 ЗК, з урахуванням вимог Закону України "Про фермерське господарство".
Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.
Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).
Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України "Про фермерське господарство". Так, згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 7 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.
Частинами 2 та 4 статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.
Отже спеціальний Закон визначав обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізнялися від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства слід зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.
Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.
Як вбачається з матеріалів справи, заява, надана ОСОБА_2 до Головного управління для отримання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, відповідає вимогам, що були передбачені законодавством, чинним на той час, що, в свою чергу, виключає можливість скасування оспорюваного наказу у зв`язку із відсутністю порушень Головним управлінням норм матеріального права.
Дана правова позиція викладена в ухвалі ВССУ від 01.07.2015 у справі № 6-14312св15.
Закон "Про фермерське господарство" не містить застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, як і не містить обмежень щодо кількості таких ділянок.
Зміст ч.7 ст.7 ЗУ "Про фермерське господарство дозволяє дійти висновку, що земельна ділянка для ведення фермерського господарства надається єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро-і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем на інших видів інженерної інфраструктури.
При цьому, зміст цієї статті не свідчить про необхідність надання однієї земельної ділянки або земельних ділянок, що розташовані суміжно.
Дана правова позиція викладена у постанові ВАСУ від 19.05.2015 у справі №822/4181/14.
Позивачем не доведено, в чому саме вбачаються порушення інтересів держави оспорюваним наказом №124-СГ від 22.01.2015 року, не подано належних та допустимих доказів, які б своїй сукупності давали б підстави вважати, що наявне порушення інтересів держави або реальна загроза такого порушення, що ГУ Держгеокадастру у Харківській обл. було порушено вимоги чинного законодавства при передачі спірної земельної ділянки в користування на умовах оренди ОСОБА_2 .
Окрім того,позивачем недоведено,що оспорюванийнаказ таправочин зпередачі земельноїділянки укористування суперечатьвимогам актівцивільного законодавства,прийняті ГУДержгеокадастру уХарківській областіз порушеннямкомпетенції тапоза межамиповноважень.Вказане вище свідчить про відсутність у діях відповідачів порушень вимог законодавства, будь-яких порушень, інтересів держави у спірних правовідносинах, суперечність дій відповідачів моральним засадам суспільства.
У зв`язку з цим відсутні підстави для визнання наказу незаконним та його скасування.
У позовній заяві керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області також просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 71,6083 га (рілля) з кадастровим номером 6322057300:04:000:0545 з огляду на його укладення без проведення нормативної грошової оцінки та на підставі незаконного наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області.
У відповідності до вимог чинного законодавства (на момент виникнення спірним правовідносин), що регулює земельні відносини, а саме: Закону "Про оренду землі" та вимог Земельного кодексу України укладені спірні договори для ведення фермерського господарства. Сторонами договору досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів оренди, здійснена державна реєстрація спірних договорів.
Судом встановлено, що Відповідачем, ОСОБА_2 вчинялися усі необхідні дії для виговлення нормативної грошової оцінки, а значні строки виготовлення технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки пов`язані з обставинами, які не залежать від ОСОБА_2 , а саме зі змінами у законодавчому регламентуванні порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та необхідністю, у зв`язку з вказаним, повторного виготовлення технічної документації. (а.с. 106-114).
Окрім того, згідно п.36 договору оренди, порушення річного терміну, визначеного п.5 договору щодо строку розроблення, затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та укладання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди в частині змін нормативної грошової оцінки та орендної плати , має наслідком припинення договору шляхом його розірвання. Тобто, вказана підстава не тягне за собою визнання договору недійсним.
Рішенням Дергачівської районної ради Харківської області XXVI сесії VII скликання від 19.12.2017 року №578-33 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, загальною площею 71,6083 га, кадастровий номер 6322057300:04:000:0545, яка розташована на території Слатинської селищної ради Дергачівського району Харківської області, за межами населених пунктів, та знаходиться на умовах оренди гр. ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, в сумі 2 472 017 грн. 19 коп.
Після затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, загальною площею 71,6083 га, кадастровий номер 6322057300:04:000:0545, орендна плата сплачувалася у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницькою та іншої діяльності.
Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст.14 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.15 ЗУ «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.
Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Із комплексного тлумачення наведених вище норм можна дійти висновків, що правочин, як дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (в конкретному випадку правочинами є як накази Головного управління, так і договір оренди землі, укладений між Головним управлінням та відповідачем, може бути визнаний недійсним судом у разі наявності двох умов в сукупності:
- його суперечності актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства або його моральним засадам;
- порушення цим правочином цивільних прав або інтересів іншої особи (держави).
В силу ч.2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 21.09.2016 у справі № 6-1512цс16, зазначено, що з урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.02.2015 у справі №6-233цс14.
Укладення оспорюваного договору оренди не суперечить інтересам держави і суспільства, задовольняє інтереси держави з огляду на надходження орендних платежів та відсутність на момент прийняття спірного рішення і надання землі в оренду інших потенційних претендентів на право оренди цієї земельної ділянки, а також зацікавленість держави у стимулюванні виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, закріплені в нормах Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України".
Пунктом 4 Рішення КС України у справі № 1-1/99 встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Необхідність доведення факту порушення (невизнання, оспорювання) інтересів держави прокурором у спірних правовідносинах має подвійне значення:
1)для встановлення наявності підстав для представництва прокурором (ст. 23 Закону № 1697);
2)для визнання правочинів (наказів ГУ Держгеокадастру, договору оренди землі) недійсними (ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).
В Україні діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України, стаття 5 Господарського кодексу України), який вимагає від держави утримуватися від обмеження майнових прав (стаття 1, частина 2 статті 3, статті 21, 22, 64 Конституції України, підпункт 5.3 пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року 5-рп/2005).
Набуття ОСОБА_2 права користування земельної ділянки площею 71,6083 га із кадастровим номером 6322057300:04:000:0545 відбулося на підставі Наказу ГУ Держземагенства №124-СГ від 22.01.2015 року та укладеного із ГУ Держгеокадастру у Харківській області договору оренди землі.
При цьому, провівши державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку, держава офіційно його визнала і підтвердила факт його виникнення у ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Частина друга передбачає перелік способів захисту цивільних прав, серед яких є й скасування правових актів індивідуальної дії.
Згідно з ч.1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Підставами для визнання будь-якого акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної або юридичної особи - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову.
Прокурором у позовній заяві не оспорюється правомірність правочинів з точки зору відсутності у ГУ Держгеокадастру необхідної компетенції та повноважень.
Згідно частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Рішенням Європейського суду з права людини "Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" від 24.06.2003 № 44277/98 встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", тому визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.
Отже, правова позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.
Відповідно до другого речення частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції держава може втручатися в права суб`єктів власності і позбавити їх майна в розумінні Протоколу, але таке втручання не може суперечити інтересам суспільства і здійснюється лише на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Будь-яке втручання держави у власність має відповідати вимозі про наявність законної мети - інтересів суспільства.
Концепція "майна", в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном"". До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25.03.1999).
Таким чином, право оренди земельної ділянки також є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирно володіння яким з моменту винесення оспорюваного рішення та укладання договору оренди земельної ділянки гарантується ст. ст. 1, 8, 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 02.11.2004 у справі "Трегубенко проти України" вказано, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.
Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар".
Отже, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи, зокрема, право оренди, може бути припинено у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.
Проте, Позивачем належним чином не обґрунтовано та не доведено за допомогою належних та допустимих доказів обставин наявності суспільного інтересу на припинення права користування Відповідачем земельною ділянкою.
Отже, в силу вказаних рішень Європейського суду з прав людини, ст.1 Першого протоколу до Конвенції та відсутності доказово обґрунтованих доводів щодо наявності умислу у діях ОСОБА_2 на незаконне одержання земельної ділянки в користування підстави для визнання незаконним оспорюваного рішення відсутні.
Крім того, за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Європейський Суд визнав, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів.
Щодо посилання представника Позивача на Постанови Верховного Суду від 04.06.20 року у справі №619/3540/17 та від 18.03.2020 року №619/3611/17 суд зазначає наступне.
У межах даних справ судами встановлено відсутність у заявників техніки на обробіток сільського господарства, нестворення ними фермерського господарства, а також факти укладення Відповідачами через незначний проміжок часу договорів суборенди земельних ділянок. Отже, у межах даних правовідносин, Відповідачі діяли з метою отримання земельних ділянок поза межами обов`язкової процедури - земельних торгів, не для ведення фермерського господарства, а для передачі їх суборенду, що порушує законну мету отримання земельних ділянок в оренду, спричиняє до втрат державного бюджету коштів від земельного аукціону, який є обов`язковим для загального порядку отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.
Натомість, у даному випадку, ОСОБА_2 до заяви додано копію паспорту та ідентифікаційного коду заявника, копію трудової книжки, копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та обгрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Також ОСОБА_2 надано свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарської техніки (а.с.149-153). Таким чином, Відповідачем подано усі документи та інформацію, які підтверджують обгрунтованість перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Окрім того, як встановлено судом, спірна земельна ділянка використовується ФГ «Веселе», головою якого є ОСОБА_2 , земельна ділянка не передавалася в суборенду.
Таким чином суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19 серпня 2015 року, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2 .
Оскільки позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та зобов`язання ОСОБА_2 повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку площею 71,6083 га (кадастровий номер 6322057300:04:000:0545), розташовану за межами населених пунктів Слатинської селищної ради на території Дергачівського району Харківської області є похідними від позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, - вони також не підлягають задоволенню.
У зв`язку з відмовою у позові судові витрати Позивача не підлягають стягненню з Відповідачів.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст. 122, 124, 188 Земельного Кодексу України, ст.2 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 203, 204, 215 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд , -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовної заяви керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області (Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області) до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи- Фермерське господарство «Веселе», Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про визнання наказу незаконним, договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи,якому повнерішення небуло врученеу деньйого проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Дергачівський районним суд Харківської області.
Повне найменування сторін (учасників) справи:
Дергачівська окружна прокуратура Харківської області, адреса: Харківська область, м.Дергачі. вул.1 Травня,63.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІК НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_2 , ЮК №2
Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, адреса: м.Харків, майдан свободи,5, Держпром, 1 під. 6 поверх, ЄДРПОУ 02910108.
Фермерське господарство «Веселе», адреса: Харківська обл., Дергачівський р-н, м. Дергачі, вул. 23-го Серпня, 6д, ЄДРПОУ 31466027.
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, адреса: м.Харків, вул.Народного Ополчення,3, ЄДРПОУ 39411771
Повний текст рішення виготовлено 27.08.2021.
Суддя Л. К. Калмикова
