КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Головуючий у суді першої інстанції: Сенюта В.О.
Єдиний унікальний номер справи № 754/3265/21
Апеляційне провадження № 22-ц/824/8067/2021
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 серпня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мережко М.В.,
суддів: Верланова С.М., Савченка С.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 31 березня 2021 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», третя особа - Первинна профспілкова організація агрокомбінату «Пуща-Водиця», про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди,
встановив:
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху і надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали суду.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17 березня 2021 року позовну заяву повторно залишено без руху і надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали суду
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 31 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 31 березня 2021 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 червня 2021 року відкрито провадження у справі.
За правилами ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю позову вимогам ч. 3 ст. 185 ЦПК України, а саме - відсутністю зазначення ціни позову та несплатою судового збору.
На виконання вимог ухвали суду 16 березня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про усунення недоліків, до якої додав уточнену позовну заяву із зазначенням сум, що підлягають стягненню та наведенням відповідних розрахунків. Доказів сплати судового збору чи наявності підстав для звільнення від його сплати позивач до уточненої позовної заяви не додав.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю позову вимогам ч. 3 ст. 185 ЦПК України, а саме - несплатою судового збору у сумі 1816 грн (за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди).
Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції звернув увагу, що середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі- у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).
На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 , 23 березня 2021 року подав до суду заяву про усунення недоліків, у якій просив відстрочити йому сплату судового збору до ухвалення рішення по справі.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Пунктом 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року передбачено, що відповідно до ст. 8 Закону № 3674-VI та ст. 82 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Оскільки ОСОБА_1 не додав до свого клопотання про відстрочення сплати судового збору жодного доказу на підтвердження свого майнового стану, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення такого клопотання.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не усунув недоліки своєї позовної заяви у встановлений строк, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неподаною та повернув його позовну заяву.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди ОСОБА_1 із постановленням ухвали про повернення йому позовної заяви та не спростовують висновків суду першої інстанції.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позов ОСОБА_1 суд першої інстанції залишав без руху двічі, тобто, надав позивачу можливість відреагувати на вимогу суду про сплату судового збору та реалізувати своє право на доступ до правосуддя.
Посилання апелянта на порушення суддею першої інстанції законодавства під час постановлення ухвали відхиляються колегією суддів як необґрунтовані та не підтверджені належними доказами.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказана ухвала є законною та обґрунтованою, ухваленою на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 31 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.В. Мережко
Судді: С.М. Верланов
С.І. Савченко
