Постанова
Іменем України
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 754/3265/21
провадження № 61-14855св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач- Державне підприємство «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - первинна профспілкова організація Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 31 березня 2021 року у складі судді Сенюти В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (далі - ДП агрокомбінат «Пуща-Водиця»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - первинна профспілкова організація Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (далі - профспілка), про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що він був незаконно звільнений з роботи. Профспілка, членом якої він є, не надала згоди на його звільнення.
В. о. директора ДП агрокомбінат «Пуща-Водиця» Шинкаренко А., яка підписала наказ від 01 лютого 2021 року № 36-к про його звільнення (далі - наказ № 36-к), не мала на це повноважень.
Одним із основних видів економічної діяльності відповідача є будівництво житлових і нежитлових будівель, він був єдиним працівником, що має фахову будівельну освіту.
Після спливу строку, зазначеного в попередженні про наступне звільнення (у зв`язку із скороченням штату) в серпні 2020 року, він продовжував виконувати трудові обов`язки на підприємстві.
Відповідач не запропонував йому іншої посади на підприємстві, не врахував переважне право на залишитись на посаді, з огляду на його кваліфікацію, досвід роботи.
Під час роботи в ДП агрокомбінат «Пуща-Водиця» він перебував на квартирному обліку для поліпшення житлових умов.
З урахуванням уточнених позовних вимог просив суд скасувати наказ № 36-к; поновити його на роботі; стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за період з 01 грудня 2020 року до 01 лютого 2021 року у розмірі 9 874,87 грн, з відрахуванням податків і обов`язкових платежів; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 лютого 2021 року до 15 березня 2021 року у розмірі 10 500,03 грн; стягнути з ДП агрокомбінат «Пуща-Водиця» на його користь 10 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 31 березня 2021 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2021 року, позовну заяву повернено позивачу як неподану.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 не усунув недоліки позовної заяви у встановлений строк, не надав суду доказів сплати судового збору або будь-якого доказу свого тяжкого майнового стану.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
02 вересня 2021 року ОСОБА_1 поштовим зв`язком направив до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 31 березня 2021 року про повернення позовної заяви та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2021 року, просив їх скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач у клопотанні про відстрочення сплати судового збору посилався на складний фінансовий стан, з огляду на невиплату йому заробітної плати.
На клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору суд не надав додатковий строк на усунення недоліків та ухвалою одночасно відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору і повернув позовну заяву.
Посилається на порушення прав заявника на справедливий судовий розгляд.
Заявник просить постановити окрему ухвалу, оскільки судді апеляційного суду позбавили його права на справедливий суд, та незаконно зазначили в оскаржуваній постанові, що вона не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац другий частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно зі статтею 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлено зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Згідно з частинами першою-третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до частин першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Згідно з матеріалами справи ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку з її невідповідністю частині третій статті 185 ЦПК України, а саме незазначенням ціни позову та несплатою судового збору. Надано строк для усунення її недоліків.
16 березня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про усунення недоліків, до якої додав уточнену позовну заяву, із зазначенням сум, що підлягають стягненню та наведенням відповідних розрахунків. В уточненій заяві просив звільнити від сплати судового збору. Доказів щодо наявності підстав для звільнення його від сплати судового збору до уточненої позовної заяви позивач не додав.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 17 березня 2021 року позовну заяву повторно залишено без руху, у зв`язку з її невідповідністю частині третій статті 185 ЦПК України, а саме несплатою судового збору у розмірі 1 816,00 грн (за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди). Надано строк для усунення її недоліків.
Суд в цій ухвалі вказав, що позивач повинен подати докази на підтвердження того, що майновий стан перешкоджає йому сплатити судовий збір (докази відсутності доходів позивача).
23 березня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про усунення недоліків, у якій просив відстрочити йому сплату судового збору до ухвалення рішення у справі з огляду на тяжкий майновий стан. Позивач не додав до свого клопотання про відстрочення сплати судового збору доказів на підтвердження його майнового стану.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 31 березня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у відстроченні сплати судового збору, у зв`язку з неподанням доказів на підтвердження відсутності доходів, позовну заяву визнано неподаною та повернено позивачу.
Відповідно до частин першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Аналіз цієї статті дає підстави для висновку, що процесуальний закон розділяє вимогу заявника про відстрочення або розстрочення сплату судового збору та вимогу про зменшення розміру належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнення від їх сплати, оскільки перша передбачає сплату повного розміру визначеного законом судового збору, проте розтягнену в часі до ухвалення судового рішення у справі, друга - зміну розміру судового збору, визначеного законом.
Щодо клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд першої інстанції правомірно надав позивачу час на усунення недоліків, проте не надав такого часу на усунення недоліків заяви про відстрочення сплати судового збору.
З огляду на вказане Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги, що суд першої інстанції, відмовивши у відстроченні сплати судового збору і повернувши позовну заяву, не надав позивачу можливість усунути недоліки заяви про відстрочення сплати судового збору.
Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку. Виходячи з конструкції пункту 1 статті 6 Конвенції, в ній закріплено такі елементи права на судовий захист: 1) право на розгляд справи; 2) справедливість судового розгляду; 3) публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4) розумний строк розгляду справи; 5) розгляд справи судом, встановленим законом; 6) незалежність і безсторонність суду.
Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом.
Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21, провадження № 14-97цс22.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право подавати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, це положення, яке містить у собі «право на суд», з якого випливає право доступу до суду, тобто право порушувати провадження у суді в цивільних справах, становить лише один аспект; однак це є той аспект, який дійсно робить можливим використання подальших гарантій, закладених у пункті 1 статті 6. Такі характеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено. І в цивільних справах навряд чи можна уявити верховенство права без можливості мати доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», заява № 28249/95, пункт 52).
ЄСПЛ зазначає, що «право на суд» включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (рішення ЄСПЛ від01 березня 2002 року у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25; від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України», заява № 377/02, пункт 52).
З огляду на викладене є підстави вважати, що відповідно до статті 55 Конституції України та пункту 1 статті 6 Конвенції право позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд є порушеним.
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами норм, зокрема процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження
У касаційній скарзі немає доводів щодо неправильного визначення судом першої інстанції розміру судового збору, проте Верховний Суд зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, провадження № 14-47цс21, викладено правовий висновок, згідно з яким за пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України, позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Щодо постановлення окремої ухвали
У тексті касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що є підстави для постановлення окремої ухвали, оскільки судді апеляційної інстанції позбавили його права на справедливий суд та зазначили в резолютивній частині постанови про неможливість її оскарження.
Відповідно до частин першої, десятої статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.
Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.
Верховний Суд не встановив таких порушень законодавства або недоліків у діяльності суду апеляційної інстанції, які б давали підстави для постановлення окремої ухвали у цій справі.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень, з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції розподілу судових витрат не здійснює.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 31 березня 2021 та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2021 року скасувати, справунаправити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко