2/754/3876/23
Справа № 754/3265/21
У Х В А Л А
Іменем України
22 червня 2023 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Сенюта В.О., перевіривши виконання вимог ст.ст.174-177 ЦПК України за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація агрокомбінату «Пуща-Водиця» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до відповідача Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація агрокомбінату «Пуща-Водиця» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 02.03.2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва 17.03.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 31.03.2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація агрокомбінату «Пуща-Водиця» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - визнано неподаною та повернуто.
Постановою Київського апеляційного суду від 06.08.2021 року ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 31.03.2021 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 18.05.2023 року ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 31.03.2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06.08.2021 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справу № 754/3265/21 передано 21.06.2023 року головуючому судді Сенюті В.О.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків з огляду на наступне.
З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 просить:
1.Скасувати наказ в.о. Директора ДП «Науково-дослідного виробничого агрокомбінату «Пуща - Водиця» А. Шинкаренко про звільнення ОСОБА_1 від 01.02.2021 року;
2.Поновити позивача на посаді головного будівельника в ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща Водиця» з 02.02.2021 року,
3.Стягнути з відповідача заробітну плату за період з 01.12.2020 року по 01.02.2021 року. В тому числі компенсацію згідно закону за час затримки її виплати, з відрахуванням податків і обов`язкових платежів,
4.Стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.02.2021 року,
5.Стягнути з відповідача на користь позивача 10000,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Всупереч вказаному, позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку сум, які позивач просить стягнути із відповідача на свою користь та відсутня інформація щодо ціни позову.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Таким чином, позивачу необхідно привести позовну заяву у відповідність до положення п. 3 ч. 3 ст. 175 та п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, надавши розрахунок сум, які позивач просить стягнути та зазначити ціну позову.
Суд звертає увагу на пункт № 5 прохальної частини позовної заяви, щодо стягнення з відповідача на користь позивача коштів у сумі 10000,00 грн. Вказана вимога не містить конкретизації, оскільки зміст позовної заяви містить посилання позивача на заподіяну йому моральної шкоди, проте прохальна частина не містить вимоги щодо відшкодування саме моральної шкоди.
Всупереч п. п. 6, 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; та відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Згідно ч. 2 ст. 177 ЦПК України правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не звільняється від обов`язку подати копії позовної заяви відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Проте, письмові матеріали справи не містять копій позовної заяви для направленню відповідачу та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову.
Крім того, суд звертає увагу, що додатки до позовної заяви були повернуті позивачу на підставі ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 31.03.2021 року, а відтак письмові матеріали справи не містять доказів, що вказані позивачем у додатках до позовної заяви.
Відповідно до ч. 4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до статті 5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено вичерпний перелік осіб, звільнених від сплати судового збору.
Позивач у п. № 3 прохальної частини просить стягнути з відповідача в тому числі компенсацію згідно закону за час затримки виплати заробітної плати, з відрахуванням податків та обов`язкових платежів, при цьому позовна заява не містить розрахунків, конкретної суми, яку позивач просить стягнути та за вказану вимогу не сплачено судовий збір.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу.
При цьому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
А тому пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», згідно із якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ (в усіх судових інстанціях). Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).
Крім того, позивачем не сплачено судовий збір за вимогу щодо відшкодування моральної шкоди, яку позивач оцінює у розмірі 10000 грн.
Моральна шкода є втратою немайнового характеру, однак відшкодування моральної шкоди може відбуватися в майновій (грішми, іншим майном) або немайновій формах (публікація спростування недостовірної інформації, публікація рішення суду у засобах масової інформації, інші форми відновлення морального стану особи).
Отже, за змістом частини третьої статті 23 ЦК України позовна вимога про відшкодування моральної шкоди стає майновою вимогою, якщо вона визначена у грошовому або іншому майновому вимірі, правовим наслідком відшкодування якої є грошове або інше майнове стягнення на користь позивача (стягнення грошових коштів, витребування майна, визнання права на майно тощо).
Таким чином, вимога про відшкодування моральної шкоди у спорі щодо поновлення трудових прав, визначена у грошовому вимірі, стає майновою вимогою, отже, судовий збір за таку вимогу підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.
Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.02.2022 року справа № 523/4124/21, провадження № 61-15068св21.
Згідно із Законом України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, що подаються до суду фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01.01.2021 року, на підставі ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2270 ,00 грн.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір за позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та за вимогу про відшкодування моральної шкоди, враховуючи визначені позивачем суми та надати докази сплати.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вище викладене дає підстави для висновку, що позовна заява не відповідає вимогам закону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку на їх усунення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація агрокомбінату «Пуща-Водиця» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: В.О. Сенюта
