Постанова

Іменем України

28 липня 2021 року

м. Київ

справа № 460/3535/16-ц

провадження №61-8555св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1 ,

боржники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року у складі судді Ванівського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст подання про затвердження мирової угоди, укладеної сторонами на стадії здійснення виконавчого провадження

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 02 серпня 2009 року у розмірі 6 665 747,25 грн та судові витрати у розмірі 6 890,00 грн.

Заочним рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 16 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 02 серпня 2009 року у розмірі 6 665 747,25 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 445,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 445,00 грн.

У жовтні 2020 року головний державний виконавець Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Яворівський РВ ДВС ЗМУ МЮ) Пікула О. Б. подав на затвердження суду мирову угоду в процесі виконання, вказуючи на те, що на примусовому виконанні в Яворівському РВ ДВС ЗМУ МЮ перебувають два виконавчі провадження, а саме: ВП № 60291987 з примусового виконання виконавчого листа № 460/3535/16, виданого 26 вересня 2019 року Яворівським районним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 6 669 192,25 грн та ВП № 602915546 з примусового виконання виконавчого листа № 460/3535/16, виданого 26 вересня 2019 року Яворівським районним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 669 192,25 грн.

21 жовтня 2020 року від представника боржників надійшла заява про те, що сторонами виконавчого провадження укладено мирову угоду, яку необхідно передати до суду на затвердження. До заяви додано мирову угоду на стадії виконання рішення суду від 21 травня 2020 року та заяву стягувача ОСОБА_1 від 21 травня 2020 року.

Посилаючись на положення статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець просив затвердити мирову угоду між стягувачем і боржниками, укладену на стадії здійснення виконавчого провадження.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 18 грудня 2020 року у складі судді Карпин І. М. у задоволенні заяви головного державного виконавця Яворівського РВ ДВС ЗМУ МЮ Пікула О. Б. про затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що стягувач заперечує проти затвердження мирової угоди, укладеної 21 травня 2020 року, оскільки умови цієї угоди порушують її права та інтереси, тому підстав для затвердження мирової угоди в процесі виконання немає.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 18 грудня 2020 року повернуто скаржнику.

Роз`яснено заявнику, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржувана ухвала про відмову в затвердженні мирової угоди до переліку ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду на підставі статті 353 ЦПК України, не входить. Разом з тим, у частині другій статті 353 ЦПК України визначено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. З урахуванням вказаного оскаржувана ухвала не підлягає апеляційному перегляду, тому апеляційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 18 грудня 2020 року не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню скаржнику. При цьому заявник не позбавлений можливості включити заперечення на цю ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 липня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Підставою касаційного оскарження є порушення норм процесуального права, зокрема суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ухвала про відмову у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди не підлягає апеляційному оскарженню, оскільки вказаний висновок суперечить висновкам, викладеним у Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003.

Касаційна скарга мотивована тим, що право на оскарження судових рішень в суді апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на справедливий суд. Таким чином, повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції дійшов до неправильних висновків щодо неможливості оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди в апеляційному порядку, оскільки при тлумаченні положень статті 353 ЦПК України суд повинен враховувати можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У жовтні 2020 року головний державний виконавець Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Яворівський РВ ДВС ЗМУ МЮ) Пікула О. Б. подав на затвердження суду мирову угоду в процесі виконання, вказуючи на те, що на примусовому виконання в Яворівському РВ ДВС ЗМУ МЮ перебувають два виконавчі провадження, а саме: ВП № 60291987 з примусового виконання виконавчого листа № 460/3535/16, виданого 26 вересня 2019 року Яворівським районним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 6 669 192,25 грн та ВП № 602915546 з примусового виконання виконавчого листа № 460/3535/16, виданого 26 вересня 2019 року Яворівським районним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 669 192,25 грн.

21 жовтня 2020 року від представника боржників надійшла заява про те, що сторонами виконавчого провадження укладено мирову угоду, яку необхідно передати до суду на затвердження. До заяви додано мирову угоду на стадії виконання рішення суду від 21 травня 2020 року та заяву стягувача ОСОБА_1 від 21 травня 2020 року.

Посилаючись на положення статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець просив затвердити мирову угоду між стягувачем і боржниками, укладену на стадії здійснення виконавчого провадження.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 18 грудня 2020 року у складі судді Карпин І. М. у задоволенні заяви головного державного виконавця Яворівського РВ ДВС ЗМУ МЮ Пікула О. Б. про затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 18 грудня 2020 року повернуто скаржнику.

Роз`яснено заявнику, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення.

Як указує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, § 230).

ЄСПЛ наголошує на тому, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте, такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України» (Volovik v. Ukraine).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Частинами першою та другою статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо затвердження мирової угоди. У той же час вказана норма не передбачає можливості оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в затвердженні мирової угоди.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Наведене дає підстави для висновку про те, що законом передбачено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку, при цьому, у разі оскарження ухвали суду першої інстанції, яка не передбачена переліком, для апеляційного суду також діє імперативна норма, яка передбачає повернення апеляційної скарги.

З урахуванням вказаного, встановивши, що апеляційну скаргу було подано на ухвалу, що не підлягає апеляційному скаргу відповідно до статті 353 ЦПК України, а саме ухвалу суду першої інстанції про відмову в затвердженні мирової угоди, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув апеляційну скаргу на це судове рішення, що відповідає вимогам статті 357 ЦПК України.

При цьому відсутні підстави для висновку про порушення судом права заявника на доступ до правосуддя, оскільки останній не позбавлений можливості або виконати рішення суду, у процесі виконання якого подано заяву про затвердження мирової угоди, або подати на затвердження суду мирову угоду, умови якої будуть відповідати інтересам сторін виконавчого провадження і не будуть порушувати права чи охоронювані законом інтереси третіх осіб.

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому її відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович