ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/2022/21 Справа № 204/5701/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні №12017040030001170 за апеляційними скаргами адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2021 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2021 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 до 20 серпня 2021 року.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за що у разі доведеності його вини, передбачено покарання до 12 років позбавлення волі. Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_7 не має міцних соціальних зв`язків, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; може незаконно впливати на свідків, експертів у кримінальному провадженні, особисті дні яких йому відомі, з метою зміни їх показів, а також може продовжити вчинювати аналогічні злочини, оскільки останнього повідомлено про підозру у іншому аналогічному кримінальному провадженні, обвинувальний акт знаходиться в провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Таким чином, суд прийшов до висновку про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора, та застосувати відносно нього інший запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі та свободою пересування в денний період часу.
Свої вимоги адвокат обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою.
Так, адвокат зазначає, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України повідомлена безпідставно у зв`язку з тим, що вказана кваліфікація стороною обвинувачення не доведена.
Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що ОСОБА_7 :
- тривалий час знаходиться у шлюбних відносинах та має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2008 та 2019 років народження та дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, також має на утриманні батьків дружини, похилого віку, при цьому батько дружини страждає на тяжке захворювання, а тому потребує догляду;
- має постійне місце реєстрації та місце помешкання, в якому постійно проживає тривалий час та які відомі органу досудового розслідування;
- ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.04.2021 року було змінено ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби, оскільки обвинувачений належним чином виконує всі процесуальні обов`язки;
- раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався, що спростовує факт того, що ОСОБА_7 буде продовжувати протиправну діяльність;
- має на утриманні батьків похилого віку, при цьому його батько страждає на тяжке захворювання, а тому постійно потребує догляду;
- є фізичною особою-підприємцем, засновником і директором Благодійного фонду;
- сам страждає на певні захворювання, а тому потребує постійного нагляду лікарів.
Також судом жодним чином не доведено, з якої причини та з яких об`єктивних підстав стверджується про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, та не доведено та не викладено доказів, у зв`язку з чим вони вважають наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ст. 177 КПК України. При цьому, суд посилається в ухвалі лише на тяжкість кримінального правопорушення як на підставу для продовження строків тримання під вартою.
В апеляційнійскарзі адвокат ОСОБА_9 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його проживання.
Свої вимоги адвокат обґрунтовує тим, що ризики, на які посилається прокурор, нічим не підтверджені.
Крім того, захисник зазначає, що тільки у 2017 році відносно ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту протягом 60 днів, під час якого ОСОБА_7 виконував обов`язки покладеними на нього судом та КПК України, не пропустив жодного засідання суду та ніяким чином на свідків не впливав, не було зафіксовано жодного випадку.
Разом з тим, судом не враховано те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання в м. Дніпрі, має двох неповнолітніх дітей та дружину, тобто має міцні соціальні зв`язки, працює директором благодійного фонду, а тому може знаходитись під домашнім арештом.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений та його захисники підтримали апеляційну скаргу і з підстав, зазначених у ній просили її задовольнити, скасувати ухвалу суду про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думки сторін кримінального провадження, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Рішенням Конституційного суду України від 13.06.2019 року №4-р/2019 визнано таким, що є неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, яка постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду цього питання, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040030001170 за обвинуваченням ОСОБА_7 , за ч. 3 ст. 307 КК України.
Відповідно до матеріалів провадження, до обвинуваченого ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції, яке розглядалось 23.06.2021 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 з тих підстав, що обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не змінилися, а застосування до обвинувачених жодного із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Також, судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися й виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Разом з цим, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке законом віднесено до особливо тяжких злочинів, за що у разі доведеності його вини, передбачено покарання до 12 років позбавлення волі, а також зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_7 не має міцних соціальних зв`язків, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може незаконно впливати на свідків, експертів у кримінальному провадженні, особисті дні яких йому відомі, з метою зміни їх показів, може продовжити вчинювати аналогічні злочини, оскільки останнього повідомлено про підозру у іншому аналогічному кримінальному провадженні, обвинувальний акт знаходиться в провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, й дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою й відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Цей висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 та належно з`ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Матеріали провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Отже, доводи апеляційних скарг захисників щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені, про що йдеться в ухвалі та підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких, заявлені ризики об`єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З огляду на викладене, колегія суддів, не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу.
Що стосується доводів захисника ОСОБА_8 про те, що пред`явлена ОСОБА_7 підозра та кваліфікація злочину є необґрунтованою, апеляційний суд зазначає, що питання кваліфікації дій, доведеності або недоведеності висунутого обвинувачення надається судом при ухваленні судового рішення по суті справи.
Доводи апеляційної скарги захисників про те, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, постійне місце реєстрації та проживання, раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався, є фізичною особою-підприємцем, засновником і директором Благодійного фонду, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки апеляційний суд вказані обставини та особу обвинуваченого враховує в сукупності з іншими обставинами, однак з метою запобігти вищезазначеним ризикам, беручи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_7 обвинувачується, можливу міру покарання, судом першої інстанції було обґрунтовано продовжено щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, позитивні характеристики обвинуваченого не можуть бути визнані судом самостійною підставою для пом`якшення обраного запобіжного заходу та не спростовують наявність встановлених судом ризиків, що також спростовує доводи апеляційних скарг в цій частині.
Щодо посилання захисника ОСОБА_8 на те, що ОСОБА_7 страждає на певні захворювання, а тому потребує постійного нагляду лікарів, слід зазначити, що матеріали контрольного провадження не містять та захисником під час апеляційного перегляду не надано доказів, які б вказували на неможливість перебування ОСОБА_7 у місцях ув`язнення чи неможливість забезпечення лікування його в умовах СІЗО.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону й на підставі об`єктивно з`ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2021 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
