ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2023 року
м. Київ
справа № 204/5701/17
провадження № 51-1947км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12017040030001170, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Синельникове Дніпропетровської області, зареєстрованого у цьому АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 травня 2022 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Вирішено питання щодо судових витрат, засобів забезпечення кримінального провадження та речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він маючи умисел на незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропної речовини в особливо великих розмірах з метою збуту, при невстановлених обставинах, з корисливих мотивів незаконно придбав психотропну речовину - метамфетамін, яку розфасував до трьох полімерних сліп-пакетів. В подальшому 03 травня 2017 року в період часу з 21:50 по 23:20, співробітниками Управління протидії наркозлочинності ГУНП в Дніпропетровській області спільно із слідчим СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області під час проведення, біля будинку № 69, що на пр. Пушкіна у м. Дніпро, обшуку, на підставі ст. 233 КПК України, автомобіля марки LEXUS GS300 державний номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований та знаходився під керуванням ОСОБА_6 , було виявлено три прозорі сліп-пакети із вмістом порошкоподібної речовини, обіг якої обмежено - метамфетамін масами: 26,4440 г в перерахунку на суху речовину, 7,9356 г та 9,5129 г.
Крім цього 04 травня 2017 року в період часу із 00:52 по 01:28 у ході проведення санкціонованого обшуку автомобіля «Шевроле Авео», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить на праві власності дружині ОСОБА_6 - ОСОБА_8 , та перебував у користуванні ОСОБА_6 виявлено та вилучено електронні ваги з незначним нашаруванням кристалічної речовини білого кольору, яка згідно висновку експерта № 1/8.6/1361 від 26 червня 2017 року є психотропною речовиною - метамфетамін, масу якої неможливо визначити, у зв`язку із її незначною кількістю.
Дніпровський апеляційний суд 23 травня 2022 року своєю ухвалою змінив вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2021 року щодо ОСОБА_6 в частині призначення покарання. Постановив вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 3 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, з конфіскацією особисто йому належного майна. В іншій частині вирок залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 на підставі пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник наводить доводи стосовно передчасності висновку місцевого суду про те, що досліджені в судовому засіданні докази доводять винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. Вказує на те, що вилучена чорна сумка із вмістом психотропної речовини із автомобіля Lexus GS300 державний номерний знак НОМЕР_1 не належала ОСОБА_6 , що підтверджується показами свідків та документами, які наявні у матеріалах провадження. При цьому під час досудового розслідування та судового слідства не було перевірено причетність свідка ОСОБА_9 до залишення ним вищевказаної сумки в автомобілі Lexus GS300. Всупереч положенням ст. 214 КПК України в матеріалах провадження № 12017040030001170 містяться два витяги з ЄРДР за двома різними статтями КК України, а саме за ч. 1 ст. 309 КК України та ч. 3 ст. 307 цього Кодексу. Наголошує про провокацію або підтасування доказів зі сторони правоохоронних органів та про недопустимість доказів у кримінальному провадженні за обвинуваченням його підзахисного. Захисник зазначає, що в цьому кримінальному провадженні міститься постанова про призначення групи прокурорів, яка не підписана, керівником Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 - ОСОБА_10 . При цьому у зазначеній постанові над прізвищем ОСОБА_10 міститься прізвище та ініціали невідомої особи, яка до того ж підписала цю постанову. На думку захисника, вищевказані обставини свідчать про те, що докази, покладені судом першої інстанції в основу обвинувального вироку, є недопустимими через відсутність належних даних про повноваження прокурорів у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 . Стверджує про те, що обшук автомобіля Lexus GS300 державний номерний знак НОМЕР_1 здійснено в порушенні вимог статей 233, 234 КПК України, оскільки була відсутня добровільна згода власника на обшук автомобіля, так само були відсутні невідкладні випадки, які у майбутньому слугували підставною для задоволення слідчим суддею клопотання прокурора щодо правомірності проведення вказаної слідчої дії. При цьому захисник зазначає, що цей обшук проведений поза межами досудового розслідування кримінального провадження № 12017040030001170, у якому відсутнє рішення слідчого судді щодо законності його проведення та вилучення будь-яких речей. Також проведення цієї слідчої дії відбулося до внесення відомості до ЄРДР, що є порушенням з огляду на положення ст. 214 КПК України. Крім того, на думку захисника, працівники поліції 03 травня 2017 року фактично здійснювали негласні слідчі (розшукові) дії відносно ОСОБА_6 , разом із цим у матеріалах провадження відсутні будь-які документи, що підтверджують законність вчинення вказаних дій, а саме здійснення контролю за вчиненням ОСОБА_6 злочину. У постанові про виділення матеріалів досудового розслідування від 04 травня 2017 року, відсутній перелік матеріалів, які виділяються з кримінального провадження № 12017040030000461 у кримінальне провадження № 12017040030001170. До того ж у мотивувальній частині цієї постанови містяться посилання на висновки експертиз які були зроблені набагато пізніше та викладені обставини, які фактично були встановлені і отримані органом досудового розслідування більше ніж через два місяці, що свідчить, на думку захисника, про підроблення вищевказаної постанови. Наголошує, що матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , які вже знаходились на розгляді у головуючого судді - ОСОБА_11 , не були об`єднанні з матеріалами кримінального провадження № 12020040710001288, що свідчить про порушення ст. 35 КПК України та штучне підтасуванням суддями результатів розподілення провадження системою АСДС. Крім того, захисник зазначає і про недопустимість доказів, а саме висновків експертів, через те, що в матеріалах провадження відсутні дані на підтвердження того, що експертів, які проводили дослідження дійсно внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів. До того ж в матеріалах провадження відсутні відомості про те, що експерти відповідно до вимог процесуального закону були попереджені про кримінальну відповідальність. Також захисник указує на те, що ОСОБА_6 та сторона захисту, не були запрошені для участі в експертних дослідженнях, що позбавило право учасника провадження на відвід експертів у провадженні. Апеляційний суд, як уважає захисник, не звернув належної уваги на допущені місцевим судом порушення, у зв`язку із чим його ухвала не відповідає вимогам статей 404, 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 , висловивши свої доводи на підтримання касаційної скарги, кожен окремо, просили скасувати оскаржувані судові рішення та закрити провадження.
Прокурор просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлені у кримінальному провадженні судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційній скарзі захисника ОСОБА_7 , оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду (відповідно до вимог ст. 438 КПК України) в касаційному порядку не підлягають.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який, перевіряючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги ОСОБА_12 на підставах неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, у своєму рішенні навів докладні мотиви і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути провадження та дати правильну оцінку вчиненому.
За фактичних обставин кримінального провадження, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, колегія суддів касаційного суду вважає правильним і таким, що підтверджується сукупністю зібраних доказів, перевірених у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оцінених у судовому рішенні судом у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході судового провадження ОСОБА_6 своєї винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, не визнав, проте не заперечував, що дійсно керував автомобілем LEXUS GS300, державний номерний знак НОМЕР_1 03 травня 2017 року, в якому було вилучено під час обшуку чорну сумку з трьома пакетами з порошкоподібною речовиною.
Незважаючи на таку позицію засудженого, місцевий суд належним чином проаналізував і оцінив показання, які були надані під час судового розгляду свідками ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .
Показання вказаних осіб місцевий суд правильно визнав об`єктивними й обґрунтовано поклав їх в основу свого рішення, оскільки вони підтверджуються даними, що містяться у протоколі обшуку від 03 травня 2017 року (обшук автомобіля марки LEXUS GS300, державний номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований та знаходився під керування ОСОБА_6 , у ході якого на задньому пасажирському сидінні виявлено чорну спортивну сумку зі вмістом льоду та три поліетиленові сліп-пакети з порошкоподібною речовиною), протоколі обшуку від 04 травня 2017 року (обшук автомобіля «Шевроле Авео», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить на праві власності дружині ОСОБА_6 - ОСОБА_8 , у ході якого виявлено та вилучено електронні ваги з незначним нашаруванням кристалічної речовини білого кольору), висновку експерта від 04 травня 2017 року № 1/8.6/1321 (надана на дослідження волога порошкоподібна речовина коричневого кольору масою 41,0239 г, містила в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін. Маса метамфетаміну становила 26,4440 г), висновку експерта від 14 червня 2017 року № 1/8.6/1362 (надана на дослідження кристалічна речовина бежевого кольору масою 15,0950 г, містила в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін. Маса метамфетаміну становила 7,9356 г), висновку експерта від 04 липня 2017 року № 1/8.6/1360 (надана на дослідження волога кристалічна речовина світло-сіро-коричного кольору масою 19,3089 г, містила в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін. Маса метамфетаміну становила 9,5193 г), висновку експерта від 26 червня 2017 року № 1/8.6/1361 (на внутрішній поверхні наданих на дослідження електронних вагах з незначним нашаруванням кристалічної речовини білого кольору, виявлено психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін).
Уся сукупність зібраних у провадженні доказів була ретельно проаналізована судом, у тому числі й було проведено ретельний аналіз тверджень ОСОБА_6 про його непричетність до вчинення злочинних дій, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення.
Місцевий суд перевіряв доводи сторони захисту та засудженого ОСОБА_6 про те, що автомобіль Lexus GS300 був проданий і вилучена чорна сумка з цього автомобіля із вмістом психотропної речовини не належала ОСОБА_6 . Суд дійшов висновку, що пояснення ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_19 щодо продажу та передачі автомобіля Lexus GS300 у фактичне володіння ОСОБА_19 є надуманими та надані з метою створення штучних доказів невинуватості та уникнення кримінальної відповідальності. ОСОБА_6 не зміг чітко пояснити деталі продажу автомобіля, а свідок не пояснив своє відношення до власного майна, під час проведення слідчих дій, чому не захищав своє право власності на транспортний засіб, невідкладно не надав пояснень працівникам поліції щодо сумки нібито залишеної в автомобілі його знайомим ОСОБА_9 . При цьому місцевий суд врахував, що укладання договору щодо відчуження автомобіля здійснювалось за сприяння адвоката ОСОБА_20 , який також захищав інтереси ОСОБА_6 в ході досудового та судового слідства. Враховуючи наведене у місцевого суду виникли сумніви щодо дійсності продажу транспортного засобу, а тому цей суд обґрунтовано не прийняв до уваги доводи сторони захисту щодо випадкового перебування ОСОБА_6 в автомобілі Lexus GS300 та знаходження вказаного транспортного засобу у фактичному користуванні свідка ОСОБА_19 . Крім того місцевий суд був позбавлений можливості перевірити факт належності сумки ОСОБА_9 у зв`язку зі смертю останнього.
Виходячи зі встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 307 КК України кваліфіковано правильно.
В матеріалах провадження відсутні будь-які дані, які б підтвердили посилання захисника щодо фальсифікації доказів у цьому кримінальному провадженні та фальсифікацію документів, які були отриманні під час досудового розслідування.
Доводи захисника про наявність в матеріалах провадження № 12017040030001170 двох витягів з ЄРДР від 04 травня 2017 року за двома різними статтями КК України, а саме за ч. 1 ст. 309 КК України та ч. 3 ст. 307 цього Кодексу не свідчить про порушення вимог ст. 214 КПК України.
При цьому колегія суддів касаційного суду звертає увагу на те, що згідно постанови про зміну кваліфікації від 04 травня 2017 року дії ОСОБА_6 , які були спочатку кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України надалі перекваліфіковані на ч. 3 ст. 307 цього Кодексу.
Що стосується доводів касаційної скарги про недопустимість доказів обвинувачення, оскільки в матеріалах провадження міститься постанова про призначення групи прокурорів, яка не підписана, керівником Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 - ОСОБА_10 , а підписана невідомою особою, то колегія суддів дійшла до такого.
Відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 лютого
2022 року в справі № 754/7061/15, за змістом статей 36, 37, 110 КПК України рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК України вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у том числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла.
Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ні ОСОБА_6 , ні його захисники - адвокати ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_12 та ОСОБА_22 не ставили під сумнів повноваження прокурорів, які здійснювали процесуальне керівництво у зазначеному кримінальному провадженні. Зокрема під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування жодних заяв, зауважень та клопотань не було подано, в тому числі і про постанову про призначення групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.
Адвокат ОСОБА_7 почав здійснювати захист прав та законних інтересів ОСОБА_6 після набрання оскаржуваного вироку законної сили та у своїй касаційній скарзі вперше поставив під сумнів повноваження прокурорів у кримінальному провадженні.
Колегія суддів перевіряючи доводи касаційної скарги адвоката ОСОБА_7 в цій частині звертає увагу на те, що прокурор у судовому засіданні повідомила, що всі прокурори, які здійснювали процесуальне керівництво в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 , мали відповідні повноваження. При цьому ОСОБА_23 , який підписав постанову про призначення групи прокурорів у цьому провадженні від 04 травня 2017 року замість керівника місцевої прокуратури ОСОБА_10 був його заступником та мав на це відповідне право.
На підтвердження повноважень прокурора ОСОБА_23 були надані накази про призначення останнього 14 грудня 2015 року на посаду заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 та звільнення ОСОБА_23 з цієї посади 16 листопада 2018 року.
Зазначена постанова, яка підписана прокурором ОСОБА_23 міститься в матеріалах кримінального провадження, що не суперечить висновку про застосування норми права, який викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 лютого 2022 року в справі № 754/7061/15.
За таких обставин доводи касаційної скарги захисника про відсутність підписаної постанови про призначення групи прокурорів, відповідною службовою особою, тобто процесуального документу, який встановлював повноваження прокурорів у зазначеному кримінальному провадженні, та її незаконність є необґрунтованими.
Доводи захисника в частині незаконності постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 04 травня 2017 року, через те, що в ній відсутній перелік матеріалів, які виділяються з кримінального провадження № 12017040030000461 у кримінальне провадження № 12017040030001170, є безпідставними.
Як вбачається із вищевказаної постанови в ній містяться вказівки про виділення з матеріалів досудового розслідування за № 12017040030000461 до матеріалів досудового розслідування № 12017040030001170 усіх матеріалів досудового розслідування щодо ОСОБА_6 .
При цьому в цій постанові дійсно є посилання на висновки експертиз які були зроблені набагато пізніше. Разом із цим колегія суддів касаційного суду вважає, що органом досудового розслідування було допущено помилку в написані дати винесення постанови, що не впливає на її законність, з огляду на правомірне отримання процесуальних документів, які зазначенні у цій постанові.
Отже доводи захисника щодо незаконності постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 04 травня 2017 року не знайшли свого підтвердження.
Доводи захисник про недопустимість доказу - протоколу обшуку (автомобіля Lexus GS300 державний номерний знак НОМЕР_1 ) від 03 травня 2017 року, колегія суддів касаційного суду також вважає необґрунтованими.
Згідно з положеннями статей 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні джерело, суб`єкт, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тобто, надаючи оцінку доказам, суд перевіряє дотримання, передбаченого кримінальним процесуальним законом, порядку їх отримання.
За загальним правилом, встановленим у ч. 2 ст. 234 та ч. 2 ст. 237 КПК України, огляд та обшук житла чи іншого володіння особи здійснюється на підставі ухвали слідчого судді. У винятковому випадку, передбаченому ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, однак у такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій (постфактум) звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Докази, встановлені внаслідок огляду та обшуку, проведених з порушенням зазначених правил, а також, якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, є недопустимими.
Невідкладність проведення обшуку 03 травня 2017 року автомобіля Lexus GS300 державний номерний знак НОМЕР_1 була обґрунтована тим, що є необхідність безпосереднього переслідування особи, яка підозрюються у вчиненні злочину, а також з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
З матеріалів провадження слідує, що після здійснення 03 травня 2017 року обшуку автомобіля Lexus GS300 державний номерний знак НОМЕР_1 слідчий на наступний день звернувся з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді, яке було 05 травня 2017 року задоволено ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
Отже, зазначена слідча дія була невідкладною, підставою для її проведення було повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, зафіксоване у належній процесуальній формі ( ОСОБА_24 звернувся із заявою, в якій просив органи досудового розслідування здійснити перевірку осіб, які незаконно виготовляють, зберігають наркотичні засоби та психотропні речовини у великих розмірах, серед яких є ОСОБА_6 (т. 2, а. к. п. 232)), та здійснювалася вона з метою безпосереднього переслідування особи, яка підозрюються у вчиненні злочину, відтак проведення вказаної слідчої дії відповідає приписам статей 233, 237 КПК України, що було вірно встановлено судом апеляційної інстанції і зазначено в судовому рішенні.
Наведені обставини дали підстави для виділення матеріалів досудового розслідування та внесення 04 травня 2017 року відомостей до ЄРДР за № 12017040030001170, в межах якого було санкціоновано проведений в автомобілі LEXUS GS300 обшук, й проведено решту слідчих дій, а тому вважати, що цю слідчу дію проведено поза межами досудового розслідування кримінального провадження № 12017040030001170 у колегії суддів сумнівів не має.
Ураховуючи те, що вищевказаний обшук був невідкладним, а підставою для його проведення була інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі, тому його проведення до внесення відомостей до ЄРДР було законним.
Таким чином, підстав сумніватись у законності проведення зазначеної слідчої (розшукової) дії, а також вважати протокол обшуку недопустимим доказом у колегії суддів касаційного суду немає, оскільки він був невідкладний, який надалі був узаконений ухвалою слідчого судді.
Твердження захисника про те, що працівники поліції 03 травня 2017 року фактично здійснювали негласні слідчі (розшукові) дії відносно ОСОБА_6 є необґрунтованими, оскільки зазначене матеріалами провадження не підтверджено.
Безпідставними є доводи захисника про недопустимість доказів, а саме висновків експертів.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 102 КПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: 1) коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза; 2) місце і час проведення експертизи; 3) хто був присутній при проведенні експертизи; 4) перелік питань, що були поставлені експертові; 5) опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом; 6) докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка; 7) обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання. У висновку експерта обов`язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
Згідно частини 2 вказаної статті КПК України у висновку експерта обов`язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
Як установлено безпосередньо зі змісту висновків експертів у вступній частині кожного висновку експерта зазначено про те, якими саме знаннями володіє експерт, його кваліфікацію, освіту та спеціальність, а тому твердження захисника про порушення п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 102 КПК України є неспроможними.
При цьому стороною обвинувачення об`єктивно не доведено, що експерти, які надавали висновки у даному кримінальному провадженні не мали повноважень, достатніх знань та вмінь для проведення експертиз. Усі вони, у кожному окремому випадку, попереджені про відповідальність, у відповідності до вимог ст. 70 КПК України.
Положеннями чинного КПК України не покладено на сторону обвинувачення обов`язок повідомляти обвинуваченого про здійснення тих чи інших процесуальних дій, у тому числі, призначення експертиз, про що стверджує захисник. Натомість, з урахуванням положень ст. 221 КПК України, сторона захисту наділена правом звертатись до слідчого та прокурора із відповідним клопотанням про ознайомлення із матеріалами досудового розслідування до його завершення. Обставин, у перешкоджанні такого їх права, у означеному випадку, встановлено не було.
Порушень кримінального процесуального закону під час призначення і проведення експертиз колегією суддів не встановлено.
Безпідставними є доводи захисника про порушення головуючим суддею - ОСОБА_11 вимог процесуального закону через те, що ці матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , які вже знаходились на розгляді у зазначеного судді, не були об`єднанні з матеріалами кримінального провадження № 12020040710001288.
Як вбачається із матеріалів провадження до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська 12 вересня 2017 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12017040030001170 від 04 травня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
За наслідками підготовчого судового провадження Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська постановлено ухвалу про призначення судового розгляду вказаного обвинувального акту. Сторона захисту не заявляла клопотання про визначення підсудності цього провадження.
Також 16 січня 2021 року в провадження Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12020040710001288 від 10 грудня 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України (справа № 204/255/21, провадження № 1-кп/204/325/21).
В підготовчому судовому засіданні адвокат ОСОБА_21 в інтересах ОСОБА_6 , надав клопотання про визначення територіальної підсудності кримінального провадження № 12020040710001288.
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська 02 лютого 2021 року задовольнив клопотання адвоката та направив обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12020040710001288, за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України до Дніпровського апеляційного суду, для вирішення питання про підсудність кримінального провадження.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року, обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12020040710001288 направлено до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, для здійснення судового розгляду.
Враховуючи наведене доводи захисника ОСОБА_7 про порушення місцевим судом вимог процесуального закону в частині не вирішення питання про об`єднання проваджень щодо ОСОБА_6 не знайшли свого підтвердження. Так само відсутні порушення з огляду на положення ст. 35 КПК України. Стороною захисту не доведено у скарзі наявність факту втручання в систему АСДС у цьому провадженні.
Порушень кримінального процесуального закону судом першої інстанції під час вирішення клопотань ОСОБА_6 та сторони захисту, пов`язаних з розглядом кримінального провадження, встановлено не було.
Що стосується доводів у касаційній скарзі захисника про порушення апеляційним судом вимог статей 404, 419 КПК України, то вони також є безпідставними.
Статтею 419 цього Кодексу передбачено, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Тобто обов`язковою умовою для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, установлених під час кримінального провадження, є неповнота їх дослідження або наявність певних порушень у ході їх дослідження. При цьому незгода з оцінкою певних конкретних доказів не є підставою для їх повторного дослідження.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , належним чином виконав вищевказані вимоги кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження будь-яких клопотань про повторне дослідження доказів у провадженні із наведенням обставин, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України, щодо неповноти чи порушення при дослідженні цих доказів, засуджений та сторона захисту не заявляли.
Переглянувши вирок місцевого суду в апеляційному порядку, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, і залишив вирок без зміни. При цьому суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_12 , в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду є належним чином вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Покарання призначено ОСОБА_6 з урахуванням положень ст. 65 КК України, і підстав вважати таке покарання несправедливим через суворість колегія суддів касаційного суду не вбачає.
Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК України, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.
Відсутність у вступній частині вироку суду першої інстанції відомостей про місце роботи ОСОБА_6 не є таким порушенням, що могло вплинути на законність судових рішень, а тому не є підставою для скасування цього рішення.
Таким чином, у ході перевірки матеріалів провадження колегія суддів касаційного суду не встановила підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_7 .
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, касаційний суд не встановив, а тому підстави для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_7 відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 травня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
