УХВАЛА
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 393/126/20
провадження № 61-14545св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області
від 21 травня 2020 року, ухвалене у складі судді Рачкелюка Ю. В., та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Письменного О. А., Єгорової С. М.,
Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 19 жовтня 2018 року між ними укладено кредитний договір б/н, згідно з яким ОСОБА_1 отримав у банку кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту
у розмірі 6 000 грн. Відповідач не виконував зобов`язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих процентів за користування кредитом, унаслідок чого станом на 20 грудня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 12 797,79 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6 332,31 грн, у тому числі заборгованість за поточним тілом кредиту - 0,00 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту -
6 332,31 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 0,00 грн, заборгованість за простроченими процентами - 2 859,26 грн, заборгованість за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625
ЦК України, - 2 520,61 грн, пеня - 0,00 грн, комісія - 0,00 грн, штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 585,61 грн - штраф (процентна складова).
Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, що утворилася станом на 20 грудня 2019 року, у розмірі 12 797,79 грн та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що заборгованість за поточним тілом кредиту та заборгованість за простроченим тілом кредиту співвідносяться як загальне й окреме. Банк не довів правомірність стягнення простроченого тіла кредиту у вказаному розмірі за відсутності в цілому заборгованості за поточним тілом кредиту.
При цьому проценти, які повинні нараховуватися за користування кредитними коштами, відсутні, що теж свідчить про відсутність заборгованості за тілом (поточним тілом) кредиту. Отже, нараховувати на прострочений кредит проценти згідно зі статтею 625 ЦК України, а також штрафи можливо лише за наявності основної заборгованості за кредитом, яка, згідно з позовною заявою, складає 0,00 грн (поточне тіло кредиту).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення,
рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області
від 21 травня 2020 рокузалишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на підтвердження заявлених вимог банк надав до суду копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 19 жовтня 2010 року, паспорт споживчого кредиту, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг із Умов та Правил надання банківських послуг. Разом з тим, ні анкета-заява, ні паспорт споживчого кредиту не містять інформації щодо наміру отримання відповідачем кредитної картки «Універсальна» із встановленням кредитного ліміту. Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач дійсно отримав кредитну картку та користувався нею.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що між сторонами дійсно виникли кредитні відносини з підстав, викладених
у позовній заяві.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року, ухвалити судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19 жовтня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі, яка є малозначною, на підставі підпункту а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, витребувано її матеріали із Новгородківського районного суду Кіровоградської області та надано учасникам строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
14 квітня 2021 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом
АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не застосовано відповідну судову практику Верховного Суду, надано неправильну оцінку зібраним доказам, а саме долученого до анкети-заяви від 19 жовтня 2018 року паспорта споживчого кредиту, яку
19 жовтня 2018 року особисто підписав відповідач, в якій зазначені базова відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячних платежів, строк внесення щомісячних платежів, порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості та розмір штрафів при порушенні термінів платежів, розмір процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту тощо, тобто сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору.
Банк вважає, що підписання паспорта споживчого кредиту є підтвердженням кредитних правовідносин між сторонами.
Крім того, банк стверджує про виконання ним вимог статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо обізнаності позичальника з умовами договору. Натомість судами попередніх інстанцій порушено вимоги статті 81 ЦПК України, оскільки відповідач жодним чином не спростував будь-які обставини, зазначені в позові. Натомість, суди, при відсутності відповідача, так як ухвалено заочне рішення, не маючи повноважень представляти інтереси відповідача, виходили з того, що відповідач, маючи середній рівень освіти та правової обізнаності, не отримав інформації про умови кредитування.
Відповідач користувався кредитними коштами, жодних заперечень щодо розміру боргу не заявляв.
Щодо терміну «прострочене тіло кредиту», банк пояснює, що це частина використаного кредитного ліміту, або вся сума використаного ліміту, що на конкретну дату має бути погашена відповідачем, але не була ним погашена. Оскільки станом на 01 січня 2019 року ОСОБА_1 частина використаного кредитного ліміту не була погашена, то виникла заборгованість з простроченого тіла кредиту.
Крім того, посилається на судову практику Верховного Суду, викладену
у постановах від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17 (провадження № 61-684св18), від 01 вересня 2020 року у справі № 293/599/19 (провадження № 61-6796св20), від 02 жовтня 2019 року у справі
№ 754/1328/16-ц (провадження № 61-31590св18), від 26 грудня 2019 року
у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19).
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з наданої АТ КБ «ПриватБанк» копією анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 19 жовтня 2020 року
ОСОБА_1 погодився отримувати послуги АТ КБ «Приватбанк», при цьому розміри процентної ставки, пені та комісії, штрафу у заяві не визначені, анкета-заява підписана ОСОБА_1 , що ніким не оспорюється.
В анкеті-заяві ОСОБА_1 зазначено, що він згодний з тим, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті (www.privatbank.ua), складають договір про надання банківських послуг.
До позовної заяви долучено Умови та Правила надання банківських послуг, на яких відсутній підпис сторін договору а також паспорт споживчого кредиту до Умов та Правил надання банківських послуг у якому визначено , зокрема процентна ставка у межах пільгового періоду процентів річних, процентна ставка за межами пільгового періоду процентів річних, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, розмір пені, штрафів. Паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 , що ніким не оспорюється.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на
20 грудня 2019 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі 12 797,79 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6 332,31 грн, у тому числі заборгованість за поточним тілом кредиту - 0,00 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту - 6 332,31 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 0,00 грн, заборгованість за простроченими процентами - 2 859,26 грн, заборгованість за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України, - 2 520,61 грн, пеня - 0,00 грн, комісія - 0,00 грн, штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 585,61 грн - штраф (процентна складова).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі
в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формулювання єдиної правозастосовної практики.
Колегія суддів вважає, що обставини цієї справи дають підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ця справа містить виключну правову проблему й передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права й формування єдиної правозастосовчої практики.
Установлено, що звертаючись до суду з позовом, банк стверджував, що, зокрема, паспорт споживчого кредиту, у якому визначено всі складові, є невід`ємною частиною кредитного договору, посилаючись на практику Верховного Суду.
Оскільки у судах України, у тому числі у Верховному Суді, на розгляді перебуває більше тисячі цивільних справ, у яких правовим питанням є визначення правової природи «паспорта споживчого кредиту», колегія суддів вважає, що для забезпечення єдності судової практики справа містить виключну правову проблему і передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формулювання єдиної правозастосовної практики.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень дає підстави для висновку про неоднозначну судову практику судів першої та апеляційної інстанції, в яких уже ухвалені судові рішення, щодо розуміння природи паспорта споживчого кредиту.
В одних випадках суди виходять з того, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією укласти кредитний договір, а в інших справах вважають його складовою невід`ємною частиною кредитного договору.
Вивчення судової практики у справах, що виникають з договорів кредиту, банківського вкладу дозволяє констатувати неоднаковий підхід
у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції щодо розуміння правової природи паспорту споживчого кредиту.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»).
Тобто, правовою проблемою, яка підлягає з`ясуванню для формування єдності судової практики, є те, чи інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є лише пропозицією до укладення кредитного договору (офертою), чи складовою кредитного договору, оскільки він підписаний позичальником, у ньому визначені певні умови, на яких укладено кредитний договір (статті 6, 627 ЦК України). Так, як правило, паспорт споживчого кредиту підписано позичальником, у ньому вказано, що він підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування.
Правове обґрунтування необхідності передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у цій справі колегія суддів вбачає в необхідності дотримання вимог пункту 4 частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тобто єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.
Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
Колегія суддів звертає увагу й на те, що виключна правова проблема має оцінюватися з врахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний відбиває той факт, що вона наявна не в одній якійсь конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, зокрема у судах першої та апеляційної інстанції та в своїй більшості є малозначними, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
При цьому, незважаючи на врахування кількісного та якісного показників, які можуть вказувати на таку проблему, до уваги слід брати й те, що це нова правова проблема, яка раніше не вирішувалася, буде мати важливе значення для судової практики.
Відтак, відсутність визначення правової природи «паспорта споживчого кредиту» на законодавчому рівніпризводить до невизначеності і суперечливого правозастосування.
У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що: 1) справа має принципове значення; 2) судове рішення Великої Палати Верховного Суду необхідне для подальшого розвитку права та забезпечення єдності судової практики, оскільки справа має принципове значення, так як йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також прийняття і застосування нових законів з метою завбачливого прояснення незрозумілих правових питань за допомогою рішення на авторитетному рівні.
При цьому однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права.
Єдине застосування законів поліпшує громадське прийняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
З урахуванням наведеного є підстави для передачі справи на розгляд Великій Палаті Верховного Суду згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України.
Керуючись статтями 260, 403, 404 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 393/126/20
за позовом Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області
від 21 травня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду
від 17 вересня 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець
