Ухвала
11 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 393/126/20
провадження № 61-14545сво20
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючої - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2020 року у складі судді Рачкелюка Ю. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Єгорової С. М., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 19 жовтня 2018 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту у розмірі 6 000 грн на строк 240 місяців зі сплатою відсотків у розмірі, який встановлений умовами та правилами надання банківських послуг.
Позивач вказує, що він належним чином виконав свої зобов`язання за вказаним вище правочином.
Разом з тим, ОСОБА_1 свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 20 грудня 2019 рокуутворилась заборгованість у розмірі 12 797,79 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 6 332,31 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту - 6 332,31 грн, заборгованості за простроченими процентами - 2 859,26 грн, заборгованості за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - 2 520,61 грн, штрафу (фіксована частина) - 500 грн, штрафу (процентна складова) - 585,61 грн.
Ураховуючи викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, що утворилася станом на 20 грудня 2019 року, у розмірі 12 797,79 грн та судові витрати.
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість за поточним тілом кредиту та заборгованість за простроченим тілом кредиту співвідносяться як загальне й окреме. Позивач не довів правомірність стягнення простроченого тіла кредиту у вказаному розмірі за відсутності в цілому заборгованості за поточним тілом кредиту. При цьому проценти, які повинні нараховуватися за користування кредитними коштами, відсутні, що теж свідчить про відсутність заборгованості за тілом (поточним тілом) кредиту.
Оскільки відповідальність боржника, передбачена статтею 625 ЦК України, щодо сплати процентів у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, а також сплата штрафу настає лише за наявності основної заборгованості за кредитом, то за відсутності такої заборгованості немає підстав для стягнення з боржника процентів (стаття 625 ЦК України) та штрафу.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а заочне рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2020 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції у повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При цьому суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що надані позивачем анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» від 19 жовтня 2010 року та паспорт споживчого кредиту не містять інформації щодо наміру отримання відповідачем кредитної картки «Універсальна» із встановленням кредитного ліміту. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач дійсно отримав кредитну картку та користувався нею.
На підставі належних та допустимих доказів позивачем не доведено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини з підстав, викладених у позовній заяві.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У жовтні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року й ухвалити судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, щосуди попередніх інстанцій не застосували відповідну судову практику Верховного Суду, надали неправильну оцінку зібраним доказам, а саме паспорту споживчого кредиту, що долучений до анкети-заяви від 19 жовтня 2018 року, яку 19 жовтня 2018 року особисто підписав відповідач та в якій зазначені базова відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячних платежів, строк внесення щомісячних платежів, порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості та розмір штрафів при порушенні термінів платежів, розмір процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту тощо, тобто сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору.
Крім того, банк стверджує про виконання ним вимог статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо обізнаності позичальника з умовами договору. Натомість судами попередніх інстанцій порушено вимоги статті 81 ЦПК України, оскільки відповідач жодним чином не спростував будь-які обставини, зазначені в позові. Натомість суди, не маючи повноважень представляти інтереси відповідача, виходили з того, що відповідач, маючи середній рівень освіти та правової обізнаності, не отримав інформації про умови кредитування.
Відповідач користувався кредитними коштами, жодних заперечень щодо розміру боргу не заявляв.
Щодо терміну «прострочене тіло кредиту», банк пояснює, що це частина використаного кредитного ліміту, або вся сума використаного ліміту, що на конкретну дату має бути погашена відповідачем, але не була ним погашена. Оскільки станом на 01 січня 2019 року ОСОБА_1 частина використаного кредитного ліміту не була погашена, то виникла заборгованість з простроченого тіла кредиту.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень АТ КБ «ПриватБанк» посилається на незастосування судами висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17 (провадження № 61-684св18), від 01 вересня 2020 року у справі № 293/599/19 (провадження № 61-6796св20), від 02 жовтня 2019 року у справі № 754/1328/16-ц (провадження № 61-31590св18), від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі, яка є малозначною, на підставі підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, витребувано її матеріали із Новгородківського районного суду Кіровоградської області та надано учасникам строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року справу повернуто на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначивши, що забезпечення сталості й єдності судової практики у рішеннях Касаційного цивільного суду може забезпечуватися Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначала, що згідно зі статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»).
Тобто, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту) є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).
Термін «паспорт споживчого кредиту» вживається у Законі України «Про споживче кредитування» лише в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредита є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20), у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19) у спорах між банком та фізичними особами, які отримали кредитні кошти, дійшов висновку, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Натомість у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20) у спорах між фізичною особою та банком, суди виходили з того, що матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, тобто інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма). Вказаний документ підписано позичальником, при цьому вказано, що він підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Тобто, суди виходили з того, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією укласти кредитний договір, коли особа, ознайомившись із паспортом споживчого кредиту, власним підписом підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданою виходячи із обраних ним умов кредитування.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що зазначене свідчить про те, щоправові висновки Верховного Суду у наведених вище постановах у подібних правовідносинах зводяться до протилежних висновків. Так, в одному випадку Верховний Суд дійшов висновку, що слід розцінювати паспорт споживчого кредиту як невід`ємну складову частину спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом; в інших випадках - як пропозицію укласти кредитний договір, коли особа, ознайомившись із паспортом споживчого кредиту, власним підписом підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданою виходячи із обраних ним умов кредитування.
Отже практика, сформульована Верховним Судом у складі колегій суддів Першої та Другої судових палат Касаційного цивільного суду щодо оцінки паспорта споживчого кредиту, відмінна.
Тому колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що є підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частиною спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Крім того зазначала, що також існує проблема застосування частини першої статті 634, частини першої статті 1054 та статті 1055 ЦК України щодо підтвердження укладення кредитного договору шляхом підписання Анкети-заяви, в якій, зокрема, йдеться про згоду особи, яка її підписала, з тим, що зміни в Умови банк вносить щомісяця в односторонньому порядку. З огляду на таку мінливість Умов і те, що позичальник не засвідчує підписом конкретну їхню редакцію, абсолютно неочевидно, що саме з тими Умовами, про які стверджує банк, ознайомився та погодився позичальник, підписуючи Анкету-заяву (з офіційного веб-сайту банку неможливо встановити, яка редакція Умов діяла станом на певний період часу).
Вивчення судової практики у справах, що виникають з договорів кредиту, банківського вкладу дозволяє констатувати неоднаковий підхід у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій щодо розуміння правової природи паспорта споживчого кредиту.
Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Оскільки у практиці розгляду суду касаційної інстанції існує різний підхід до вирішення справ, що випливають з одних і тих правовідносин, у яких один і той же предмет спору, і які врегульовані одними і тими ж нормами матеріального права, тому є необхідність усунення виявлених розбіжностей.
З огляду на викладене, касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду справу № 393/126/20 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. С. Висоцька
Б. І. Гулько
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
Є. В. Синельников
М. Є. Червинська
