УХВАЛА
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 393/126/20
провадження № 61-14545св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області
від 21 травня 2020 року, ухвалене у складі судді Рачкелюка Ю. В., та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Письменного О. А., Єгорової С. М.,
Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 19 жовтня 2018 року між сторонами укладено кредитний договір б/н, згідно з яким ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту
у розмірі 6 000 грн. Відповідач не виконував зобов`язання щодо своєчасного погашення кредиту та сплати нарахованих процентів за користування кредитом, унаслідок чого станом на 20 грудня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 12 797,79 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6 332,31 грн, у тому числі заборгованість за поточним тілом кредиту - 0,00 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту -
6 332,31 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 0,00 грн, заборгованість за простроченими процентами - 2 859,26 грн, заборгованість за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625
ЦК України, - 2 520,61 грн, пеня - 0,00 грн, комісія - 0,00 грн, штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 585,61 грн - штраф (процентна складова).
Посилаючись на порушення своїх прав, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, що утворилася станом на 20 грудня 2019 року, у розмірі 12 797,79 грн та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість за поточним тілом кредиту та заборгованість за простроченим тілом кредиту співвідносяться як загальне й окреме. Позивач не довів правомірність стягнення простроченого тіла кредиту у вказаному розмірі за відсутності в цілому заборгованості за поточним тілом кредиту. При цьому проценти, які повинні нараховуватися за користування кредитними коштами, відсутні, що теж свідчить про відсутність заборгованості за тілом (поточним тілом) кредиту. Отже, нараховувати на прострочений кредит проценти згідно зі статтею 625 ЦК України, а також штрафи можливо лише за наявності основної заборгованості за кредитом, яка, згідно з позовною заявою, складає 0,00 грн (поточне тіло кредиту).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення,
рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області
від 21 травня 2020 рокузалишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на підтвердження заявлених вимог позивач надав до суду копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку від 19 жовтня 2010 року, паспорт споживчого кредиту, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг із Умов та Правил надання банківських послуг. Разом з тим ні анкета-заява, ні паспорт споживчого кредиту не містять інформації щодо наміру отримання відповідачем кредитної картки «Універсальна» із встановленням кредитного ліміту. Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач дійсно отримав кредитну картку та користувався нею.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що між сторонами дійсно виникли кредитні відносини з підстав, викладених
у позовній заяві.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року, ухвалити судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19 жовтня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі, яка є малозначною, на підставі підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, витребувано її матеріали із Новгородківського районного суду Кіровоградської області та надано учасникам строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
14 квітня 2021 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом
АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.
16 червня 2021 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом
АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
07 липня 2021 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернуто на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначивши, що забезпечення сталості й єдності судової практики у рішеннях Касаційного цивільного суду може забезпечуватися Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не застосовано відповідну судову практику Верховного Суду, надано неправильну оцінку зібраним доказам, а саме долученого до анкети-заяви від 19 жовтня 2018 року паспорта споживчого кредиту, яку
19 жовтня 2018 року особисто підписав відповідач - в якій зазначені базова відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячних платежів, строк внесення щомісячних платежів, порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості та розмір штрафів при порушенні термінів платежів, розмір процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту тощо, тобто сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору.
Крім того, банк стверджує про виконання ним вимог статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо обізнаності позичальника з умовами договору. Натомість судами попередніх інстанцій порушено вимоги статті 81 ЦПК України, оскільки відповідач жодним чином не спростував будь-які обставини, зазначені в позові. Натомість суди, не маючи повноважень представляти інтереси відповідача, виходили з того, що відповідач, маючи середній рівень освіти та правової обізнаності, не отримав інформації про умови кредитування.
Відповідач користувався кредитними коштами, жодних заперечень щодо розміру боргу не заявляв.
Щодо терміну «прострочене тіло кредиту», банк пояснює, що це частина використаного кредитного ліміту, або вся сума використаного ліміту, що на конкретну дату має бути погашена відповідачем, але не була ним погашена. Оскільки станом на 01 січня 2019 року ОСОБА_1 частина використаного кредитного ліміту не була погашена, то виникла заборгованість з простроченого тіла кредиту.
Крім того, посилається на судову практику Верховного Суду, викладену
у постановах від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17 (провадження № 61-684св18), від 01 вересня 2020 року у справі № 293/599/19 (провадження № 61-6796св20), від 02 жовтня 2019 року у справі
№ 754/1328/16-ц (провадження № 61-31590св18), від 26 грудня 2019 року
у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19).
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з наданої позивачем копією анкети-заяви про приєднання до Умов
та Правил надання банківських послуг від 19 жовтня 2020 року
ОСОБА_1 погодився отримувати послуги АТ КБ «ПриватБанк», при цьому розміри процентної ставки, пені та комісії, штрафу у заяві не визначені, анкета-заява підписана ОСОБА_1 , що ніким не оспорюється.
В анкеті-заяві ОСОБА_1 зазначено, що він погоджується з тим, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті (www.privatbank.ua), складають договір про надання банківських послуг.
До позовної заяви долучено Умови та Правила надання банківських послуг, на яких відсутній підпис сторін договору.
До позовної заяви долучено паспорт споживчого кредиту до Умов та Правил надання банківських послуг, у якому визначено, зокрема, процентна ставка у межах пільгового періоду процентів річних, процентна ставка за межами пільгового періоду процентів річних, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, розмір пені, штрафів. Паспорт споживчого кредиту підписано
ОСОБА_1 , що ніким не оспорюється.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на
20 грудня 2019 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі 12 797,79 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6 332,31 грн, у тому числі заборгованість за поточним тілом кредиту - 0,00 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту - 6 332,31 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 0,00 грн, заборгованість за простроченими процентами - 2 859,26 грн, заборгованість за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України, - 2 520,61 грн, пеня - 0,00 грн, комісія - 0,00 грн, штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 585,61 грн - штраф (процентна складова).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі -
в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
Крім того, згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Колегія суддів вважає, що обставини цієї справи дають підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Звертаючись до суду з позовом, банк стверджував, що, зокрема, паспорт споживчого кредиту, у якому визначено всі складові, є невід`ємною частиною кредитного договору.
Так, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі
№ 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20), у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня
2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19) у спорах між банком та фізичними особами, які отримали кредитні кошти, висловлена правова позиція, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
У свою чергу, згідно зі статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»).
Тобто, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту) є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).
У судових рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі
№ 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20) у спорах між фізичною особою та банком, суди виходили з того, що матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, тобто інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма). Вказаний документ підписано позичальником, при цьому вказано, що він підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Тобто, суди виходили з того, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією укласти кредитний договір, коли особа, ознайомившись із паспортом споживчого кредиту, власним підписом підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданою виходячи із обраних ним умов кредитування.
Отже, правові висновки Верховного Суду у наведених вище постановах
у подібних правовідносинах зводяться до протилежних висновків. Так, в одному випадку Верховний Суд дійшов висновку, що слід розцінювати паспорт споживчого кредиту як невід`ємну складову частину спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом; в інших випадках - як пропозицію укласти кредитний договір, коли особа, ознайомившись із паспортом споживчого кредиту, власним підписом підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданою виходячи із обраних ним умов кредитування.
Таким чином, практика сформульована Верховним Судом у складі колегій суддів Першої та Другої судових палат Касаційного цивільного суду щодо оцінки паспорта споживчого кредиту відмінна.
У зв`язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Правове обґрунтування необхідності передачі справи на розгляд Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у цій справі колегія суддів вбачає в необхідності дотримання вимог пункту 4 частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тобто єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.
Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
Отже, вирішення справи Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду сприятиме забезпеченню сталості та єдності судової практики у подібних справах як в касаційному суді так і в судах попередніх інстанцій.
Наразі на розгляді у Верховному суді у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зокрема, перебуває подібна справа
№ 383/418/20 (провадження № 61-397св21) за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Крім того, аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема за поточний рік, дає підстави для висновку про неоднозначну судову практику судів першої та апеляційної інстанції щодо розуміння природи паспорта споживчого кредиту і ця практика є багаточисельною.
В одних випадках суди сприймають паспорт споживчого кредиту як пропозицію укласти кредитний договір, в інших продовжують вважати невід`ємною частиною кредитного договору.
Термін «паспорт споживчого кредиту» вживається у Законі України «Про споживче кредитування» лише в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі
(у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредита є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).
Ще одна проблема, вирішення якої суд навряд чи може оминути, - це застосування частини першої статті 634, частини першої статті 1054 та статті 1055 ЦК України щодо підтвердження укладення кредитного договору шляхом підписання Анкети-заяви. У ній, зокрема, йдеться про згоду підписанта з тим, що зміни в Умови банк вносить щомісяця в односторонньому порядку. З огляду на таку мінливість Умов і те, що позичальник не засвідчує підписом конкретну їхню редакцію, абсолютно неочевидно, що саме з тими Умовами, про які стверджує банк, ознайомився та погодився позичальник, підписуючи Анкету-заяву (з офіційного вебсайту банку неможливо встановити, яка редакція Умов діяла станом на певний період часу).
Вивчення судової практики у справах, що виникають з договорів кредиту, банківського вкладу дозволяє констатувати неоднаковий підхід
у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій щодо розуміння правової природи паспорта споживчого кредита.
При цьому однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське прийняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
З урахуванням наведеного є підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України.
Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 393/126/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
