Постанова

Іменем України

17 червень 2021 року

м. Київ

справа № 357/9123/18

провадження № 61-4806св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В., (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державний реєстратор комунального підприємства Великодимерської селищної ради Мироненко Юлія Юріївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року в складі колегії суддів Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Поливач Л. Д., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради Мироненко Юлії Юріївни про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» (далі - ТОВ «Олійникова Слобода») звернулося до суду із позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14 травня 2020 року, просило суд:

визнати недійсним договір оренди землі від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» (далі - ТОВ Агрокомплекс «Узин») щодо земельної ділянки площею 2,4001 га з кадастровим номером 3220484400:01:010:0028 (далі - земельна ділянка);

скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди від 15 березня 2018 року індексний номер 40128166 та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку, яке виникло на підставі договору оренди землі від 05 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин»;

стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин» та комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» судові витрати.

Свої вимоги ТОВ «Олійникова Слобода» мотивувало тим, що відповідно до договору оренди землі від 17 червня 2013 року № 63 у нього в оренді перебувала, належна ОСОБА_1 , спірна земельна ділянка. Строк оренди - 10 років. Державна реєстрація права оренди за ТОВ «Олійникова Слобода» проведена державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н. В., згідно рішення від 03 жовтня 2013 року за індексним номером 2713273.

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ «Олійникова Слобода» стало відомо, що орендована ним у ОСОБА_1 земельна ділянка передана в оренду іншій особі - ТОВ Агрокомплекс «Узин», про що укладений договір оренди землі від 05 березня 2018 року, право оренди за яким зареєстроване відповідно до рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, від 15 березня 2018 року індексний номер 40128166.

Вважає, що такі дії ОСОБА_1 суперечать частині першій статті 792 ЦК України, пункту «б» частини першої статті 95 Земельного Кодексу України, статтям 13, 24, 25, 31 Закону України «Про оренду землі» та умовам договору оренди землі від 05 червня 2013 року, у зв`язку із чим, на підставі частини першої статті 215 ЦК України договір оренди землі від 05 березня 2018 року має бути визнаним недійсним.

В свою чергу, рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди від 15 березня 2018 року індексний номер 40128166 має бути скасоване.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 рішення державного реєстратора від 02 листопада 2015 року № 25761326 про реєстрацію права оренди за позивачем скасовано як таке, що було здійснено з порушенням вимог чинного законодавства. Тому будь-яких порушень Закону, при укладенні договору оренди земельної ділянки від 05 березня 2018 року, судом не встановлено, в зв`язку із чим, підстав визнавати його недійсним немає.

Не погодившись із цим рішенням, представник ТОВ «Олійникова Слобода» подав апеляційну скаргу.

У подальшому представник ТОВ «Олійникова Слобода» заявив клопотання про зупинення апеляційного провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/9440/20, посилаючись на те, що при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції виходив з того, що станом на 15 березня 2018 року, тобто на момент державної реєстрації договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин», права оренди на належну ОСОБА_1 земельну ділянку у ТОВ «Олійникова Слобода» не було, оскільки 15 березня 2018 року Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України було видане рішення № 40127608, яким було скасовано запис про інше речове право № 25252819 і, як наслідок, ТОВ «Олійникова Слобода» не набуло право оренди за договором оренди землі від 17 червня 2013 року і на даний час в провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває на розгляді цивільна справа № 357/9440/20 за позовом ТОВ «Олійникова Слобода» про визнання незаконним та скасування зазначеного наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року, яким була скасована реєстрація права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку. Тому, на думку представника ТОВ «Олійникова Слобода», рішення суду у іншій справі № 357/9440/20 матиме істотне значення для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у цій справі оскільки саме у зв`язку із скасуванням Міністерством державної реєстрації права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку суд першої інстанції відмовив товариству у задоволенні його позовних вимог і, саме від чинності цього наказу Міністерства від 15 березня 2018 року № 727/5 залежить можливість захисту позивачем своїх прав як орендаря за договором оренди землі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року апеляційне провадження у справі № 357/9123/18 за ТОВ «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради Мироненко Ю. Ю. про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди - зупинено до набрання законної сили рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у цивільній справі № 357/9440/20.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що, враховуючи позовні вимоги, які були заявлені у цій справі № 357/9123/18, а також позовні вимоги ТОВ «Олійникова Слобода» у справі № 357/9440/20 щодо визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, яким, зокрема, було скасовано реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку, тому наявні правові підстави для обов`язкового зупинення провадження у даній цивільній справі, оскільки об`єктивно неможливо її вирішити до вирішення цивільної справи № 357/9440/20.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

24 березня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема частину третю статті 210 ЦПК України щодо підстав для зупинення апеляційного провадження та стадії розгляду справи по суті.Тобто, на момент постановлення ухвали від 25 лютого 2021 року суд апеляційної інстанції не мав нормативно правових підстав для зупинення провадження по справі на підставі частини шостої статті 251 ЦПК України, оскільки зупинення апеляційного провадження на стадії розгляду справи можливе лише з підстав, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 251 ЦПК України.

Судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини справи, помилково встановлено доведеність неможливості подальшого розгляду справи.Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У своєму клопотанні позивач визнав, що Наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 не є предметом судового розгляду по даній справі, тобто, докази, які надані суду по даній справі дають об`єктивну можливість встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Крім того, 04 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» укладено договір про розірвання оспорюваного договору оренди землі від 05 березня 2018 року. Тобто, на момент розгляду справи відсутній діючий договір, припинено речове право, яке було зареєстроване на підставі оспорюваного рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав». Тобто, відсутній предмет спору, а тому, оспорювання Наказу Міністерства юстиції України № 727/5 жодним чином не впливає на предмет судового розгляду по даній справі.

Враховуючи те, що на момент звернення до суду у 2018 року із відповідним позовом по даній справі позивачу достеменно було відомо про наявність Наказу Міністерства юстиції України № 727/5, більше того, у зв`язку з наявністю спору щодо такого наказу ще у травні 2018 році, позивач визнав, що вказаний Наказ не є перешкодою для вирішення спірних правовідносин у даній справі, а тому подальше подання (через майже три роки) клопотання про зупинення провадження є зловживанням процесуальними правами, і такі дії спрямовані на безпідставне затягування розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції порушено процесуальні норми статті 367 ЦПК України, відповідно до якої в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.Рішення суду першої інстанції у цій справі, за яким відкрите, а потім зупинено апеляційне провадження, було ухвалено 09 жовтня 2020 року, у той же час ухвала про відкриття провадження у справі № 357/9440/20 була постановлена вже після ухвалення рішення - 30 жовтня 2020 року, тобто судом апеляційної інстанції не можуть прийматися та розглядатися підстави, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Доводи інших учасників справи

У травні 2021 року ТОВ «Олійникова Слобода» в особі адвоката Тетері С. І. подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2021 рокувідкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи з Київського апеляційного суду.

Справа надійшла до Верховного Суду у травні 2021 року.

Фактичні обставини, встановлені судами

Згідно із державним актом на право власності на земельну ділянку від 24 червня 2009 року серії ЯИ № 419692 ОСОБА_1 належить спірна земельна ділянка (т. 1 а. с. 11).

17 червня 2013 року ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського» уклали договір оренди землі № 63, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років (т. 1 а. с. 7-8).

Згідно з пунктом 37 договору оренди землі від 17 червня 2013 року № 63, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

03 жовтня 2015 року, державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 6391169 та внесено запис про інше речове право № 2713273, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ «Ім. Котовського», що виникло згідно з договором оренди землі від 17 червня 2013 року № 63 (т. 1 а. с. 12).

Згідно з протоколом № 5 Загальних зборів учасників ТОВ «Ім. Котовського» від 22 листопада 2016 року, ТОВ «Ім. Котовського» перейменоване на ТОВ «Олійникова Слобода» (т. 1 а. с. 17-18).

05 березня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» уклали договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку сільськогосподарського призначення, строком на 7 (сім) років від дати його реєстрації в установленому законодавством порядку.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № від 18 липня 2018 року 131268553, за рішенням Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України № 40127608, запис про інше речове право № 2713273 (право оренди позивача) скасований 15 березня 2018 року (т. 1 а. с. 18-19).

15 березня 2018 року державним реєстратором комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба речових прав» Мироненко Ю. Ю. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40128166 та внесено запис про інше речове право № 25252819, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ Агрокомплекс «Узин», що виникло згідно з договором оренди земельної ділянки від 05 березня 2018 року (т. 1 а. с. 18-19).

01 грудня 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського міськрайонного нотаріального округу Київської області Деруном К. А., засвідчений підпис ОСОБА_1 у заяві на розподіл спірної земельної ділянки на дві нові, площею 1,2000 га і 1,2001 га.

04 грудня 2018 року договори оренди землі від 05 березня 2018 року, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» розірвані.

10 грудня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» уклали договір оренди землі, відповідно до якого в оренду передають земельні ділянки загальною площею 1,2000 та 1,2001 га, в т. ч. ріллі 1,2000, 12001 га, кадастрові номери 3220484400:01:010:0085 та 3220484400:01:010:0086, які розташовані на території Узинської міської об`єднаної територіальної громади с. Олійникова Слобода Білоцерківського району Київської області, строком на 10 років.

12 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Іллюшиною М. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексні номери 44566043 та 44566447, та внесено записи про право власності №№ 29403615, 29403967 за яким ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 1,2 га з кадастровим номером 322084400:01:010:0086 та площею 1,2001 га з кадастровим номером 322084400:01:010:0085.

13 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Іллюшиною М. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №№ 44576072, 44576142 та внесено записи про інше речове право №№ 29412726, 29412783, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ Агрокомплекс «Узин», на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:01:006:0086, 3220484400:01:006:0085, що виникло згідно з договором оренди земельної ділянки від 10 грудня 2018 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

З огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

Об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа № 357/9440/20 за позовом ТОВ «Олійникова Слобода» щодо визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, яким, зокрема, скасовано реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку.

Зі змісту рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2020 року, про перегляд якого подано апеляційну скаргу, вбачається, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що на момент прийняття державним реєстратором спірного рішення, запис в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про право оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку був скасований згідно з рішенням Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 40127608.

Таким чином, вирішення питання щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, яким, зокрема, скасовано реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку, впливає на встановлення факту набуття ТОВ «Олійникова Слобода» права оренди на спірну земельну ділянку, що матиме істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення у цій справі.

Отже, існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 357/9440/20, у якій судом встановлюються обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення, та які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цій справі, але мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевказані обставини, апеляційний суд обґрунтовано зупинив провадження у цій справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що питання щодо зупинення апеляційного провадження не відноситься до питань, які вирішуються судом на стадії підготовки справи до апеляційного розгляду, та може вирішуватися лише на стадії розгляду справи по суті, зводяться до не правильного тлумачення заявником норм процесуального права.

Так, в силу вимог частини третьої статті 210 ЦПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 251 та пунктами 1-3 частини першої статті 252 цього Кодексу.

Таким чином, у разі виникнення обставин, визначених пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України, учасник справи має можливість подати клопотання про зупинення провадження у справі лише на етапі підготовчого провадження.

Доводи касаційної скарги про те, що на момент звернення до суду позивачу було відомо про наявність наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 та він оспорював його у суді, а тому визнав, що вказаний наказ не є перешкодою для вирішення спору у цій справі, тоді як подальше подання клопотання про зупинення провадження є зловживанням процесуальним правами і такі дії спрямовані на безпідставне затягування розгляду справи, є безпідставними, з огляду на те, що ЦПК України не забороняє учасникам справи звертатися із клопотанням про зупинення провадження на стадії апеляційного перегляду.

Посилання заявника на те, що судом апеляційної інстанції не враховані висновки, зроблені Верховним Судом у постановах від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18, від 25 квітня 2018 року у справі № 911/3250/16, від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 913/632/17, від 06 березня 2019 року у справі № 916/4692/15, відповідно до яких відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових незалежно від причин неподання позивачем таких доказів, необґрунтовані, оскільки клопотання про зупинення провадження у справі є зверненням до суду учасника справи щодо вчинення певної процесуальної дії та не є доказом у розумінні положень ЦПК України.

Із цих же підстав необґрунтованими є посилання заявника на постанови Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 332/3299/13-ц, від 12 січня 2021 року у справі № 753/9240/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 756/671/19, у яких зроблено висновки про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та зводяться до неправильного тлумачення заявником норм матеріального та процесуального права.

Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, апеляційний суд вірно виходив із того, що законність наказу від 15 березня 2018 року, що є предметом розгляду у справі № 357/9440/20, впливає на встановлення факту набуття ТОВ «Олійникова Слобода» права оренди на спірну земельну ділянку, що матиме суттєве значення для цієї справи, так як результати розгляду вказаної справи безпосередньо впливатимуть на вирішення цієї справи.

Отже, оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, постановленим із правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Висновки за результатом розгляду справи

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

О. С. Ткачук