Постанова
Іменем України
09 червня 2021 року
м. Київ
справа №440/510/19
провадження № 61-17890св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
представник позивача - ОСОБА_4 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 , діючого в інтересах ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на постанову Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2020 року у складі колегії суддів Ванівського О. М., Крайник Н. П., Шандри М. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом і з урахуванням зменшення позовних вимог в обґрунтування позову зазначала, що 23 травня 2018 року на автодорозі Київ-Чоп, неподалік с. Вербляни Буського району Львівської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю мікроавтобуса марки «Мерседес Спринтер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 та вантажного автомобіля марки «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2 . В результаті даної ДТП пасажир мікроавтобуса марки «Мерседес Спринтер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 загинув на місці події.
06 грудня 2018 року вироком Буського районного суду Львівської області ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України та призначено йому покарання.
Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки «Мерседес Спринтер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована згідно полісу АМ/0802073 у ПАТ «НАСК «Оранта».
15 червня 2018 року на адресу ПАТ «HACK «Оранта» позивач направила заяву про виплату страхового відшкодування у своїх інтересах, як дружини загиблого та їх малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в результаті чого у ПАТ «HACK «Оранта» зареєстровано страхову справу № 18-32-8058. 18 грудня 2018 року до вказаної заяви долучено копію вироку Буського районного суду Львівської області від 06 грудня 2018 року.
Загальна сума страхового відшкодування з урахуванням встановленого ліміту страхового відшкодування складала 189 089,00 грн, з яких: 44 676,00 грн - моральна шкода, 134 028,00 грн - відшкодування на утримання малолітніх дітей, 10 385,00 грн - витрати на поховання.
01 лютого 2019 року страховою компанією здійснено часткову виплату страхового відшкодування потерпілим в розмірі 68 557,22 грн, що включає: відшкодування моральної шкоди в розмірі 44 676,00 грн; відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника у розмірі 23 881,22 грн (по 11 940,61 грн на кожну дитину).
Наступні виплати страхового відшкодування на утримання малолітніх дітей загиблого у розмірі 110 146,78 грн страхова компанія розстрочила на щомісячні платежі, які будуть сплачуватись у період з лютого 2019 року по грудень 2021 року.
Вказане рішення страхової компанії щодо розтермінування виплати страхового відшкодування на утримання дітей загиблого на думку позивача суперечить закону та порушує права неповнолітніх дітей, а тому вона остаточно просила суд стягнути зПАТ «НАСК «Оранта» на її користь страхове відшкодування в розмірі 88 182,78 грн, пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми боргу в розмірі 21 329,24 грн, а також судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 04 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «НАСК «Оранта» про стягнення страхового відшкодування задоволено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 88 182,78 грн.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 21 329,24 грн.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що страховик протягом 90 днів у визначений статтею 36.2 Закону термін зобов`язаний був сплатити повну суму страхового відшкодування, проте цього в належному розмірі не зробив.
ПостановоюЛьвівського апеляційного суду від 30 жовтня 2020 року рішення Буського районного суду Львівської області від 04 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що пунктом 27.5 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.
Вказаною нормою передбачено право страховика, а не обов`язок (у випадках передбачених Законом - МТСБУ) відшкодувати шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого, шляхом здійснення одноразової виплати.
Для відступу від загального порядку (щомісячними платежами) відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, використовуючи принципи, закладені у частині першій статті 1200 ЦК України, заявник повинен вказати на наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість виплати відшкодування одноразовим платежем, а страховик, в свою чергу, надати оцінку цим обставинам та прийняти відповідне рішення, що відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 61-17499св19.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2020 представник ОСОБА_4 , діючий в інтересах ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду 17 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи.
У січні 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просить суд скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Як на підставу касаційного оскарження, ОСОБА_1 посилається на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що існує потреба у відступі від правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 05 лютого 2020 року в цивільній справі №326/440/19 щодо застосування пункту 27.2, 27.5 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також статті 1200 ЦК України.
Окрім того, касаційна скарга мотивована тим, що Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, яким визначено, що страховик, приймаючи рішення про виплату страхового відшкодування, зобов`язаний виплатити його у перебачений 90-денний строк з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування. Також вказаний закон не містить норми щодо розтермінування або відтермінування виплати у зв`язку зі смертю потерпілого, тому з урахуванням пункту 27.4 статті 27 та пункту 36.2 статті 36 цього закону відповідач повинен виплатити страхове відшкодування одноразовою виплатою.
Враховуючи визнання відповідачем вказаної суми страхового відшкодування, розтермінування виплат порушує матеріальне право малолітніх, які втратили годувальника.
Аргументи інших учасників скарги
Відзив на касаційну скаргу ПАТ «НАСК «Оранта» мотивовано тим, що оскаржувана постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права та є такою яка повністю відповідає обставинам справи та положенням чинного законодавства України, яким не порушуються права неповнолітніх дітей.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 23 травня 2018 року на автодорозі Київ-Чоп, неподалік с. Вербляни Буського району Львівської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю мікроавтобуса марки «Мерседес Спринтер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 та вантажного автомобіля марки «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2 . В результаті даної ДТП, пасажир мікроавтобуса марки «Мерседес Спринтер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 загинув на місці події.
Факт смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_3 від 30 травня 2018 року.
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 14 липня 2007 року, позивач ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За фактом дорожньо-транспортної пригоди 23 травня 2018 року зареєстровано кримінальне провадження № 12018140000000279 за ознаками злочину передбаченого частиною третьою статті 286 КК України.
Вироком Буського районного суду Львівської області від 06 грудня 2018 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьої статті 286 КК України та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 2 роки.
Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки «Мерседес Спринтер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована згідно полісу АМ/0802073 від 26 серпня 2017 року у ПАТ «НАСК «Оранта».
15 червня 2018 року на адресу ПАТ «НАСК «Оранта» представником позивача - директором ТОВ «ЮК «Центр автовиплат Поліс» Колішенко Л. С. надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах матері загиблого - ОСОБА_7 , дружини загиблого - ОСОБА_1 , та малолітніх доньок загиблого - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У відповідності до повідомлення ПАТ «НАСК «Оранта» № 09-02-09/404-02 від 14 серпня 2018 року, страховою компанією за заявою представника позивача від 15 червня 2018 року зареєстровано страхову справу № 8058, однак у зв`язку із відсутністю кінцевого рішення у кримінальному провадженні, розгляд даної справи було призупинено.
18 грудня 2018 року представником позивача направлено на адресу ПАТ «НАСК «Оранта» копію вироку Буського районного суду Львівської області від 06 грудня 2018 року.
За наданими до страхової компанії документами, загальна сума страхового відшкодування для родини загиблого з урахуванням встановленого ліміту страхового відшкодування складала 189 089,00 грн, з яких: 44 676,00 грн - моральна шкода, 134028,00 грн - відшкодування на утримання малолітніх дітей, 10 385, 00 грн - витрати на поховання.
У відповідності до листа № 09-02-16/1974 від 05 березня 2019 року відповідачем за договором № АМ/0802073 від 26 серпня 2017 року було перераховано: 44 676 грн - моральна шкода (11 169 грн - матері загиблого ОСОБА_7 , 33 507 грн - позивачу ОСОБА_1 ), та по 11 940,61 грн - відшкодування на утримання малолітніх дітей загиблого - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тобто лише частина належного страхового відшкодування на утримання дітей.
Вказаним вище листом відповідачем також повідомлено представника позивача про те, що наступні виплати страхового відшкодування (110 146,78 грн) на утримання малолітніх дітей загиблого страхова компанія буде проводити щомісячно у період з січня 2019 року по грудень 2021 року згідно долученого графіку виплат.
Розмір страхового відшкодування ОСОБА_1 не оспорюється.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що пунктом 27.5 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.
Вказаною нормою передбачено право страховика, а не обов`язок (у випадках передбачених Законом - МТСБУ) відшкодувати шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого, шляхом здійснення одноразової виплати.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Пунктом 2.1 статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно із пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.
Статтею 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого.
Пунктом 27.1 статті 27 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Крім цього, пунктом 27.5 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.
Пунктом 41.1 статті 41 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу.
Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).
Відповідно до частини другої статті 1200 ЦК України шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Статтею 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.
Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Тобто вказана норма Закону встановлює обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування.
Пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
У цих правовідносинах ЦК України є загальним нормативно-правовим актом, а Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним нормативно-правовим актом та регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Тобто Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає спеціальні до ЦК України строки виплати страхових відшкодувань у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому саме спеціальний закон підлягає застосуванню при відшкодуванні страховиком шкоди, заподіяної смертю особи при експлуатації наземних транспортних засобів.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 747/522/19.
Враховуючи вищевикладене, безпідставним є висновок суду апеляційної інстанції відносно того, що одноразова виплата страхового відшкодування є правом страховика, а не обов`язком, що не позбавляє його згідно зі статтею 1202 ЦК України здійснювати відшкодування шкоди щомісячними платежами, оскільки, положення ЦК України по відношенню до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є загальними і регулюють по-іншому порядок відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, ніж Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», положеннями якого виплата відшкодування щомісячними платежами, не передбачена.
Посилання суду апеляційної інстанції на висновки Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 326/440/19 (провадження № 61-17499св19) є помилковими, оскільки у вказаній справі встановлені не подібні фактичні обставини.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, що відповідач всупереч пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснив лише часткову виплату страхового відшкодування в межах ліміту страхового відшкодування, хоча цим Законом, який є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до ЦК України, та який визначає порядок відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, не передбачено виплату страхового відшкодування щомісячними платежами чи шляхом розтермінування його виплати.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Також колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, що страховик на підставі пункту 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов`язаний сплатити потерпілим пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ відповідно до розрахунку заборгованості, долученого до уточненої позовної заяви ( а.с.71), який не був спростований відповідачем.
Судами не було встановлено, що відповідачем на підставі належних та достатніх доказів було спростовано вказаний розрахунок чи період за який його було здійснено.
Таким чином, знайшли своє підтвердження доводи касаційної скарги відносно того, що розтермінування виплати страхового відшкодування суперечать положенням спеціального закону - Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якими визначено строки, порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого.
Суд апеляційної інстанції вказаного не врахував, у зв`язку з чим безпідставно скасував законне та обґрунтоване судове рішення.
За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, як таке, що відповідає закону.
Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно вимог статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції на підставі статті 413 ЦПК України.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 409, 413, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 , діючого в інтересах ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2020 року скасувати, а рішення Буського районного суду Львівської області від 04 червня 2020 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. І. Грушицький
А. А. Калараш
Є. В. Петров
О. С. Ткачук
