Справа № 440/510/19 Головуючий у 1 інстанції: Шендрікова Г.О.
Провадження № 22-ц/811/2253/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
Категорія:37
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2020 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.
секретаря: Матяш С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «НАСК «Оранта» на рішення Буського районного суду Львівської області від 04 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування, -
в с т а н о в и в:
В березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта») в інтересах своїх малолітніх дітей - дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про стягнення страхового відшкодування в розмірі 110 146 гривень 78 копійок на витрати пов`язані із втратою годувальника після загибелі її чоловіка та батька дітей ОСОБА_4 у дорожньо-транспортній пригоді з участю застрахованого у страховій компанії автомобіля, а також стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу в розмірі 5 964 гривень 52 копійки та судових витрат, понесених нею у зв`язку із розглядом даної справи на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 гривень.
В обґрунтування позову зазначала, що 23 травня 2018 року на автодорозі Київ-Чоп, неподалік с. Вербляни Буського району Львівської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю мікроавтобуса марки «Мерседес Спринтер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 та вантажного автомобіля марки «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2 . В результаті даної ДТП, пасажир мікроавтобуса марки «Мерседес Спринтер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 загинув на місці події.
06 грудня 2018 року вироком Буського районного суду Львівської області ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортним засобом строком на два роки.
Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки «Мерседес Спринтер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована згідно полісу АМ/0802073 у ПАТ «НАСК «ОРАНТА».
15 червня 2018 року на адресу ПАТ «HACK «Оранта» вона скерувала заяву про виплату страхового відшкодування у своїх інтересах, як дружини загиблого та їх малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В результаті чого у ПАТ «HACK «Оранта» зареєстровано страхову справу № 18-32-8058. 18 грудня 2018 року до вказаної заяви долучено копію вироку Буського районного суду Львівської області від 06 грудня 2018 року.
Загальна сума страхового відшкодування з урахуванням встановленого ліміту страхового відшкодування складала 189 089,00 грн., з яких: 44 676,00 грн. - моральна шкода, 134 028,00 грн. - відшкодування на утримання малолітніх дітей, 10 385,00 грн. - витрати на поховання.
01 лютого 2019 року страховою компанією здійснено часткову виплату страхового відшкодування потерпілим в розмірі 68 557,22 грн., що включає: відшкодування моральної шкоди в розмірі 44 676,00 грн.; відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника у розмірі 23 881,22 грн. (по 11 940,61 грн. на кожну дитину).
Наступні виплати страхового відшкодування на утримання малолітніх дітей загиблого у розмірі 110 146,78 грн. страхова компанія розстрочила на щомісячні платежі, які будуть сплачуватись у період з лютого 2019 року по грудень 2021 року.
Вказане рішення страхової компанії щодо розтермінування виплати страхового відшкодування на утримання дітей загиблого на думку позивача суперечить закону, а тому вона просила позовні вимоги задовольнити, ухвалити рішення, яким стягнути страхове відшкодування у повному розмірі, а також кошти, пов`язані із простроченням виплати та витрати на правову допомогу.
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 04 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування задоволено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 88 182 (вісімдесят вісім тисяч сто вісімдесят дві) гривні 78 копійок.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в користь ОСОБА_1 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 21 329 (двадцять одна тисяча триста двадцять дев`ять) гривень 24 копійки.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в користь ОСОБА_1 судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства « Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в користь держави судовий збір в розмірі 1762 грн.
Рішення суду оскаржило ПАТ «НАСК «Оранта».
Вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права.
Посилається на ч.1 ст. 1202 ЦК України, відповідно до якої відшкодування шкоди,завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого здійснюється щомісячними платежами. Окрім цього зазначає, що судом не взято до уваги постанови Верховного Суду в тотожних правовідносин, в яких суд дійшов висновку, що права позивача на отримання страхового відшкодування зі сторони відповідача не порушено, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що як вбачається із матеріалів та не заперечується стороною відповідача копію вироку Буського районного суду Львівської області від 06.12.2018 року було скеровано на адресу відповідача 18 грудня 2018 року, а отже страховик протягом 90 днів у визначений ст.36.2 Закону термін зобов`язаний був сплатити повну суму страхового відшкодування, однак цього в належному розмірі не зробив.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Встановлено, що 23 травня 2018 року на автодорозі Київ-Чоп, неподалік с. Вербляни Буського району Львівської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю мікроавтобуса марки «Мерседес Спринтер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 та вантажного автомобіля марки «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2 . В результаті даної ДТП, пасажир мікроавтобуса марки «Мерседес Спринтер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 загинув на місці події.
Факт смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_3 від 30 травня 2018 року.
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 14 липня 2007 року, позивач ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_4 .
Вказаний факт підтверджується також і відміткою у паспорті позивача серії НОМЕР_5 .
Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 21 листопада 2007 року стверджується, що у ОСОБА_4 та позивача ОСОБА_1 народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 11 жовтня 2016 року стверджується, що у ОСОБА_4 та позивача ОСОБА_1 народилась дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За фактом дорожньо-транспортної пригоди 23.05.2018 року зареєстровано кримінальне провадження № 12018140000000279 за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст.286 КК України.
Вироком Буського районного суду Львівської області від 06 грудня 2018 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 2 роки.
Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки «Мерседес Спринтер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована згідно полісу АМ/0802073 від 26.08.2017 року у ПАТ «НАСК «Оранта».
15 червня 2018 року на адресу ПАТ «НАСК «Оранта» представником позивача - директором ТОВ «ЮК «Центр автовиплат Поліс» Колішенко Л.С. надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах матері загиблого - ОСОБА_6 , дружини загиблого - ОСОБА_1 , та малолітніх доньок загиблого - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У відповідності до повідомлення ПАТ «НАСК «Оранта» № 09-02-09/404-02 від 14 серпня 2018 року, страховою компанією за заявою представника позивача від 15 червня 2018 року зареєстровано страхову справу № 8058, однак у зв`язку із відсутністю кінцевого рішення у кримінальному провадженні, розгляд даної справи було призупинено.
18 грудня 2018 року представником позивача направлено на адресу ПАТ «НАСК «Оранта» копію вироку Буського районного суду Львівської області від 06.12.2018 року.
За наданими до страхової компанії документами, загальна сума страхового відшкодування для родини загиблого з урахуванням встановленого ліміту страхового відшкодування складала 189 089,00 грн., з яких: 44 676,00 грн. - моральна шкода, 134028,00 грн. - відшкодування на утримання малолітніх дітей, 10 385, 00 грн. - витрати на поховання.
У відповідності до листа № 09-02-16/1974 від 05 березня 2019 року відповідачем за договором № АМ/0802073 від 26.08.2017 року було перераховано: 44 676 грн. - моральна шкода (11 169 грн. - матері загиблого ОСОБА_6 , 33 507 грн. - позивачу ОСОБА_1 ), та по 11 940,61 грн. - відшкодування на утримання малолітніх дітей загиблого - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тобто лише частина належного страхового відшкодування на утримання дітей.
Вказаним вище листом відповідачем також повідомлено представника позивача про те, що наступні виплати страхового відшкодування (110 146,78 грн.) на утримання малолітніх дітей загиблого страхова компанія буде проводити щомісячно у період з січня 2019 року по грудень 2021 року згідно долученого графіку виплат.
Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Пунктом 27.2 статті 27 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.
Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).
Відповідно до ст. 1202 ЦК України, встановлено порядок відшкодування шкоди, який передбачає, що відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.
Системний аналіз статей 1200 та 1202 ЦК України дає підстави для висновку, що одна із них визначає перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, інша - порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, вказані норми необхідно розглядати у взаємозв`язку, оскільки вони підлягають застосуванню як елементи єдиного механізму правового регулювання відносин із відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого.
Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
У системному зв`язку із статтями 1200, 1202 ЦК України положення пункту 27.2 статті 27 та пункту 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо строків відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, необхідно розуміти таким чином: страховик (у випадках передбачених Законом - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами шляхом виплати страхових сум щомісячними платежами; перший платіж здійснюється не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Крім цього, пунктом 27.5 статті 27 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.
Вказаною нормою передбачено право страховика, а не обов`язок (у випадках передбачених Законом - МТСБУ) відшкодувати шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого, шляхом здійснення одноразової виплати.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 1200 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки.
Отже, для відступу від загального порядку (щомісячними платежами) відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, використовуючи принципи, закладені у частині першій статті 1200 ЦК України, заявник повинен вказати на наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість виплати відшкодування одноразовим платежем, а страховик, в свою чергу, надати оцінку цим обставинам та прийняти відповідне рішення.
Вказані висновки викладені в постанові Верховного суду від 05.02.2020 року у справі №61-17499св19.
Розмір страхового відшкодування ОСОБА_1 не оспорюється, проте, позивач бажає отримати страхове відшкодування не щомісячними виплатами, як це передбачено статтею 1200 ЦК України, а одноразовим платежем.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що ЦК України є загальним нормативно-правовим актом, а Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним нормативно-правовим актом, тому при розбіжності між загальним та спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. Тому строк відшкодування страховиком шкоди, заподіяної смертю потерпілого, визначений пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та складає 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. Такий висновок місцевого суду є помилковим, оскільки положення ЦК України та Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у частині строків відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, не суперечать одне одному, а тому відсутні підстави для висновку про існування протиріччя між зазначеними нормами права та необхідністю подолання такої колізії між ними. Натомість має місце факт існування у Законі «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відсилочної норми до положень ЦК України, а тому вказані нормативно-правові акти необхідно застосовувати у поєднанні.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ «НАСК «Оранта» підлягає до задоволення, а рішення Буського районного суду Львівської області від 04 червня 2020 рокуслід скасувати з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
п о с т а н о в и в :
апеляційну скаргу ПАТ «НАСК «Оранта» - задовольнити.
Рішення Буського районного суду Львівської області від 04 червня 2020 року - скасувати.
Постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 30 жовтня 2020 року.
Головуючий : Ванівський О.М.
Судді: Крайник Н.П.
Шандра М.М.
