ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2019 року
м. Полтава
Справа № 440/510/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Чеснокової А.О.,
за участі:
секретаря судового засідання - Безеги А.А.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 медичної (військово-лікарська) комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Полтавській області", Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Полтавській області" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
08 лютого 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 медичної (військово-лікарська) комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Полтавській області" про
визнання протиправними дій щодо непроведення медичного огляду (лікарської (військово-лікарської) експертизи) позивача з метою визначення придатності до служби за станом здоров'я на час звільнення зі служби, причинного зв'язку із захворюваннями, що виникли під час проходження служби, та перегляду раніше прийнятої постанови ВЛК УМВС України в Полтавській області;
зобов'язання провести медичний огляд (лікарську (військово-лікарську) експертизу) позивача з метою визначення придатності до служби за станом здоров'я на час звільнення зі служби, причинного зв'язку із захворюваннями, що виникли під час проходження служби, та перегляду раніше прийнятої постанови ВЛК УМВС України в Полтавській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що він є пенсіонером органів ОВС, якого звільнено у запас через обмежений стан здоров'я та якому в передбаченому законом порядку встановлено ІІІ групу інвалідності. У 2018 року в ініціатора звернення виникла необхідність проходження медичного огляду для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, у зв'язку із чим останній звернувся до ОСОБА_3 медичної (військово-лікарська) комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Полтавській області" із заявою від 14 грудня 2018 року про проведення медичного огляду лікарської (військово-лікарської) експертизи з метою визначення придатності до служби за станом здоров'я на час звільнення зі служби та причинного зв'язку із захворюваннями, що виникли під час проходження служби та перегляду раніше прийнятої постанови ВЛК УМВС України в Полтавській області. Посилаючись на те, що вищевказана заява ОСОБА_3 медичної (військово-лікарська) комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Полтавській області" була проігнорована, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, а також в якості співвідповідача у справі залучено Державну установу "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Полтавській області".
Відповідачі правом на подання відзиву не скористались.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Полтавській області" у судовому засіданні проти позову заперечував, з метою спростування доводів позовної заяви надав суду докази своєчасного та належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 14 грудня 2018 року, а також пояснив, що ОСОБА_3 медичної (військово-лікарська) комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Полтавській області" не уповноважений на здійснення медичних оглядів від імені лікарської (військово-лікарської) експертизи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідно до наказу начальника УМВС У країни в Полтавській області № 304 о/с від 12 червня 2015 року ОСОБА_1 звільнено зі служби згідно пункту 64 "в" (у запас через обмежений стан здоров'я) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України /а.с. 11/.
22 січня 2018 року ОСОБА_1 у зв'язку із наявністю загального захворювання встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ № 0564594 /а.с. 13/.
12 березня 2018 року позивач звернувся із заявою до начальника ГУ НП в Полтавській області та голови ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області, в якій ініціював питання щодо направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи з метою визначення придатності до служби за станом здоров'я на час звільнення зі служби та причинного зв'язку із захворюваннями, що виникли під час проходження служби, та про надання комісії у розпорядження матеріалів службової перевірки щодо отримання позивачем травми під час несення служби в період 19-20 березня 2015 року /а.с. 14/.
ОСОБА_4 комісії УМВС України в Полтавській області від 10 квітня 2018 року позивача повідомлено про необхідність безпосереднього звернення до лікарської експертизи (ВЛК) /а.с. 15/.
14 грудня 2018 року позивач звернувся до голови медичної (військово-лікарської) комісії Держаної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Полтавській області" із заявою про проведення медичного огляду (лікарської (військово-лікарської) експертизи) з метою визначення придатності до служби за станом здоров'я на час звільнення зі служби та причинного зв'язку їх захворюваннями, що виникли під час проходження служби, та перегляду попередньо прийнятої постанови ВЛК УМВС України в Полтавській області /а.с. 16/.
Зазначаючи про ненадання відповідачем жодної відповіді на вказану заяву, позивач звернувся до суду із цим позовом, у якому вимагає визнати протиправними дії голови медичної (військово-лікарської) комісії Держаної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Полтавській області" щодо непроведення медичного огляду (лікарської (військово-лікарської) експертизи) позивача з метою визначення його придатності до служби за станом здоров'я на час звільнення зі служби, причинного зв'язку із захворюваннями, що виникли під час проходження служби, та перегляду раніше прийнятої постанови ВЛК УМВС України в Полтавській області; а також зобов'язати голову медичної (військово-лікарської) комісії Держаної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Полтавській області" провести медичний огляд (лікарську (військово-лікарську) експертизу) позивача з метою визначення його придатності до служби за станом здоров'я на час звільнення зі служби, причинного зв'язку із захворюваннями, що виникли під час проходження служби, та перегляду раніше прийнятої постанови ВЛК УМВС України в Полтавській області.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Організація діяльності військово-лікарських комісій визначена розділом ІІ Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 285 від 03 квітня 2017 року (надалі - Положення № 285).
Згідно з пунктами 1, 2, 4, 5, 10-13 зазначеного розділу лікарська та військово-лікарська експертиза проводиться штатними та позаштатними ВЛК. Штатними ВЛК є Центральна медична (військово-лікарська) комісія МВС (далі - ЦВЛК), медична (військово-лікарська) комісія державної установи "Територіальне медичне об'єднання" МВС (далі - ДУ ТМО) в областях, в місті Києві (далі - ВЛК ДУ ТМО). У питаннях проведення лікарської та військово-лікарської експертизи штатні і позаштатні ВЛК підпорядковуються ЦВЛК, постанови якої можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку. До складу штатних ВЛК входить начальник (голова) комісії, лікарі-спеціалісти, медичні реєстратори. Штатні ВЛК комплектуються лікарями з клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, отоларингологія, офтальмологія тощо), які мають відповідну спеціалізацію, кваліфікаційну категорію та досвід роботи в закладах охорони здоров'я, військово-лікарських комісіях. Психіатричне, психологічне, психофізіологічне обстеження проводиться лікарями-психіатрами, практичними психологами (лікарями-психологами) та лікарями-психофізіологами (лікарями з функціональної діагностики) ДУ "Центр психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору МВС України" та центрів психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору ДУ ТМО. Лікарі-психіатри та лікарі-психофізіологи (лікарі з функціональної діагностики) беруть участь в роботі комісій на правах членів штатних ВЛК. У разі потреби до роботи в штатних ВЛК на правах членів можуть залучатись інші лікарі-спеціалісти закладів охорони здоров'я МВС, а також представники кадрових підрозділів поліції та командування військових частин Національної гвардії.
Пунктом 16 розділу ІІ Положення № 285 визначено функції штатних ВЛК до яких, належать: 1) організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертизи, контроль за її проведенням в підпорядкованих ВЛК, надання їм у разі необхідності методичної і практичної допомоги; 2) розгляд звернень, заяв і скарг кандидатів до служби у поліції, поліцейських, кандидатів на військову службу, військовослужбовців, колишніх поліцейських, колишніх осіб рядового й начальницького складу і колишніх військовослужбовців з питань лікарської і військово-лікарської експертизи, аналіз та узагальнення результатів цієї роботи; 3) перегляд власних постанов і постанов підпорядкованих ВЛК у порядку контролю, а також у разі оскарження їх керівництвом МВС, Національної поліції України, командуванням НГУ чи особами, що пройшли медичний огляд, та в інших необхідних випадках; 4) затвердження (незатвердження) чи скасування постанов підпорядкованих ВЛК; 5) перевірка і узагальнення результатів роботи підпорядкованих ВЛК; 6) надання роз'яснень, вказівок, рекомендацій з питань лікарської та військово-лікарської експертизи підпорядкованим ВЛК; 7) подання голові ЦВЛК у встановленому порядку річних звітів, інформації про стан і результати проведеної лікарської та військово-лікарської експертизи; 8) організація навчання лікарів закладів охорони здоров'я МВС та НГУ з питань лікарської та військово-лікарської експертизи. лікарської експертизи.
За змістом пункту 17 розділу ІІ Положення № 285 штатні ВЛК мають право: 1) запитувати у разі потреби медичні документи (медична карта стаціонарного хворого, медична карта амбулаторного хворого, консультативні висновки тощо), матеріали службових перевірок, характеристики на особу, довідки з архіву, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття експертного висновку та постанови ВЛК; 2) залучати лікарів-спеціалістів закладів охорони здоров'я МВС, лікарів-спеціалістів інших міністерств та відомств (за їх згодою) для вирішення питань лікарської і військово-лікарської експертизи; 3) направляти осіб, які проходять лікарську або військово-лікарську експертизу, на стаціонарне обстеження до закладів охорони здоров'я МВС або до лікувально-профілактичних установ інших міністерств і відомств (за їх згодою) з метою проведення необхідного обстеження чи діагностики.
Відтак, вирішення порушеного ОСОБА_5 у заяві від 14 грудня 2018 року питання належить до повноважень штатної ВЛК (Держаної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Полтавській області").
Пунктом 13 розділу VI Положення № 285 передбачено, що колишні поліцейські або колишні особи рядового й начальницького складу можуть ініціювати питання щодо визначення придатності до служби за станом здоров'я на час звільнення зі служби та причинного зв'язку їх захворювань, травм (поранень). У такому випадку вони звертаються до підрозділу кадрового забезпечення за місцем колишньої служби для отримання направлення на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання. Перегляд раніше прийнятої постанови ВЛК проводиться за заявою колишнього поліцейського, колишньої особи рядового чи начальницького складу.
Судом встановлено, що за результатами розгляду звернення позивача від 14 грудня 2018 року відповідачем надано відповідь листом № 33/37-П-52 від 03 січня 2019 року, в якій ОСОБА_1 повідомлено про те, що останньому за направленням ГЗК БПСМ ОП "Полтава" УМВС України в Полтавській області вже проводився медичний огляд ВЛК; за його наслідками складено Свідоцтво про хворобу № 144-С від 05 травня 2015 року, у якому враховано всю наявну станом на момент проходження огляду ВЛК та звільнення з ОВС медико-експертну документацію, яка у свою чергу відповідала вимогам чинного час проведення медичного огляду ВЛК Положення про діяльність військово-лікарської комісії та Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС, затвердженого Наказом МВС України № 85 від 06 лютого 2001 року; а також сформовано висновок про відсутність передбачених пунктом 13 розділу VI Положення № 285 підстав для вирішення питання щодо перегляду раніше прийнятої постанови ВЛК /а.с. 31/.
Слід зауважити, що відомостями витягу з журналу реєстрації звернень громадян, що надійшли поштою, Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Полтавській області" за інв. № 33/37-112 від 03 січня 2018 року підтверджено факт направлення відповідачем засобами поштового зв'язку на адресу ОСОБА_1 листа, складеного за результатами розгляду звернення останнього, що у свою чергу в повному обсязі спростовує відповідні доводи позивача /а.с. 34/.
Згідно з частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього випливає, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (справа № 1-10/2004). Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або охоронюваний законом інтерес якої порушені такою діяльністю.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи судом обставини щодо порушення відповідачами прав, свобод та інтересів позивача не підтвердились, а позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження позовних вимог.
Проаналізувавши викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, оскільки порушення прав позивача у досліджених правовідносинах не мало місця.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (вул. Оксани Мешко, 8, м. Полтава, Полтавська область, 36000, рнокпп НОМЕР_1) до ОСОБА_3 медичної (військово-лікарська) комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Полтавській області" (вул. Симона Петлюри, 64, м. Полтава, Полтавська область, 36039), Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Полтавській області" (вул. Симона Петлюри, 64, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 08733966) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 18 березня 2019 року.
Суддя
ОСОБА_6
